РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 року Справа № 924/626/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №117 від 25.02.2013 року);

відповідача 1: ОСОБА_2 (довіреність №юв-07.05/15 від 01.05.2015 року);

відповідача 2: не з'явився;

відповідача 3: не з'явився;

третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 2 - ОСОБА_3 ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2014 року у справі №924/626/13 (головуючий суддя Муха М.Є., суддя Тарасюк О.Є., суддя Виноградова В.В.)

за позовом Приватного підприємства "Русь Інвест" с.Кам’яногірка Іллінецького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля" (відповідач 1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос"

до юридичної особи за законодавством Кіпр ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) (відповідач 2)

до юридичної особи за законодавством США Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) (відповідач 3)

про визнання відсутнім у ТзОВ "ТСЦ Поділля" права відчужувати павільйони (магазини) та визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року і 27 листопада 2009 року

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області (головуючий суддя Муха М.Є., суддя Тарасюк О.Є., суддя Виноградова В.В.) від 10 лютого 2014 року у справі №924/626/13 позов Приватного підприємства «Русь Інвест» (надалі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля" (надалі – відповідач 1) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммандос", до юридичної особи за законодавством Кіпр ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) (надалі – відповідач 2), до юридичної особи за законодавством США Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко ( I.S.F.CONSULTING LTD.Co) (надалі – відповідач 3) про визнання відсутнім у ТзОВ "ТСЦ Поділля" права відчужувати павільйони (магазини) та визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року і 27 листопада 2009 року було задоволено частково. Вказаним рішенням визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року (разом з додатками), укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6 павільйонів (магазинів) в кількості 300 штук. Було визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року (разом з додатками) укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко ( I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6, павільйонів (магазинів) в кількості 520 штук. Також рішенням стягнуто з юридичної особи за законодавством Кіпр ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр на користь Приватного підприємства "Русь Інвест" с.Кам’яногірка Іллінецького району Вінницької області, вул.Центральна, 1, код ЄДРПОУ 32630959) 1147,00 грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень) судового збору. Стягнуто з юридичної особи за законодавством США Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA на користь Приватного підприємства "Русь Інвест" (с.Кам’яногірка, Іллінецького району, Вінницької області, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 32630959) 1147грн. (одну тисячу сто сорок сім гривень) судового збору. У позові про визнання відсутніми у ТзОВ "ТСЦ Поділля" прав відчужувати павільйони (магазини), розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир-Чернівці 191 км. плюс 520 м. праворуч, на користь юридичної особи за законодавством США Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4 Лтд. Ко (I. S. F. CONSULTING LTD.Co) було відмовлено.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. За приписами статті 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Визнання в даному випадку оспорюваних договорів недійсним у повному обсязі, на думку місцевого господарського суду, є ефективним засобом захисту прав позивача, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 2 – ОСОБА_3 ЮБС ФІН Інвестмент лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2014 року у справі №924/626/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП «Русь Інвест» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, на неповноту з’ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, а також судом не доведено обставини, що мають важливе значення для справи, які він визнав встановленими. Зокрема, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують наявність у позивача права власності на торгівельні павільйони ТСЦ «Поділля», за захистом якого він звернувся із даним позовом. Незважаючи на цілком самостійний зобов’язально-правовий статус комісіонера в договорі, укладеному з третьою особою, закон передбачає, що усе майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента. Як вбачається із Додатку №2 до Договору субкомісії Комітентом являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Єврокапітал». Апелянт також звертає увагу на відсутність будь-яких документів, що підтверджують право власності або інші права у ТОВ «Коммандос» на передачу за Актом приймання передачі до Додатку №2 від 01.07.2008 року торговельних павільйонів першої черги ТСЦ «Поділля» в кількості 400 павільйонів на користь ПП «Русь Інвест». Суд першої інстанції жодним чином не обґрунтував свого рішення щодо недійсності спірних договорів, в чому саме полягає їх недійсність і на підставі яких саме доказів суд дійшов таких висновків. Прийшовши до висновку, що ОСОБА_3 ОСОБА_7 Інк не набула права власності на 3505 торговий павільйонів, визначених для неї умовами пункту 6.1. додаткової угоди №4 від 13.12.2013 року до Договору про сумісну діяльність від 09.07.2003 року судом було вирішено права особи, яку не залучено до участі у справі. За інформацією, розміщеною на інтернет-сторінці Федеральної Податкової служби Російської Федерації, ТОВ «Єврокапітал», що є комітентом за Договором комісії №1-к ліквідовано ще в 2006 році. Ліквідація комітента за Договором комісії №1-к вказує на припинення дії такого договору, і як наслідок, Договору субкомісії №19/01/1 з моменту ліквідації, тобто з 2006 року. Незважаючи на це, в 2008 році ПП «Русь Інвест» і ТОВ «Командос» підписують між собою додатки і акти приймання-передачі до договору комісії, який фактично припинив свою дію. Предметом договору №01 від 04.10.2006 року про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації ТСЦ «Поділля» є лише закінчення будівництва ТСЦ «Поділля», а не будівництво його в цілому. Однак, суд першої інстанції, зробивши свій висновок, на цей факт уваги не звернув, а також не досліджував взагалі існування договору №01 від 04.10.2006 року, не встановив яка саме частина об’єкта була побудована, та яка частина будівництва підлягала закінченню за Договором №01 від 04.10.2006 року, яким чином, ким саме і на яких правових підставах здійснювалося до цього будівництво ТСЦ «Поділля». Крім того, скаржником заявлено про сплив позовної давності.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2014 року у справі №924/626/13 було прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача 2 та призначено дату судового засідання на 15 жовтня 2014 року. Також ухвалою було зобов’язано скаржника – ОСОБА_3 ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед до 25.04.2014 року надати Рівненському апеляційному господарському суду докази оплати послуг по врученню судових документів на банківські реквізити компанії Міжнародне вручення процесуальних документів, надати суду в двох примірниках нотаріально посвідчений переклад позовної заяви, нотаріально посвідчений переклад апеляційної скарги та нотаріально посвідчений переклад даної ухвали.

07 жовтня 2014 року скаржником - ОСОБА_3 ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед було подано суду клопотання до якого долучені документами, які витребовувались ухвалою від 07 квітня 2014 року.

15 жовтня 2015 року від позивача – ПП «Русь-Інвест» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що обставини укладення договору субкомісії між ПП «Русь-Інвест» та ТОВ «Коммандос» досліджувалися господарськими судами усіх інстанцій в межах господарської справи №13/98-06 за позовом ТОВ «НВК «Укрінвестбуд» про визнання недійсним договору субкомісії та додатку до нього. Судами було підтверджено правомірність укладення такого договору і не знайдено обставин його недійсності, що свідчить про те, що він став підставою для виникнення правовідносин між ПП «Русь-Інвест» і ТОВ «Коммандос» та породив відповідні наслідки – набуття позивачем майна згідно договору субкомісії. Обставини виконання зобов’язань за договором субкомісії досліджувалися господарським судом Хмельницької області в межах справи про банкрутство ТОВ «Коммандос» за заявою ПП «Русь-Інвест» про визнання грошових вимог. Судами було встановлено, що на виконання цього договору платіжними дорученнями на рахунок ТОВ «Коммандос» було перераховано 26140000,00 грн.. Згідно додатку №2 від 01.07.2008 року до договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року ТОВ «Коммандос» зобов’язувалось передати 950 торгівельних павільйонів на загальну суму 26140000,00 грн. не пізніше 31.12.2010 року. По накладній №К-00019 від 31.12.2009 року ТОВ «Коммандос» передано ПП «Русь-Інвест» 451 торгівельних павільйонів на суму 12384460,00 грн. ПП «Русь-Інвест» діючи на підставі договору субкомісії, по відношенню до ТОВ «Коммандос» (субкомісіонера) набуло прав та обов’язків комітента. Тому захищає своє право на володіння та розпорядження павільйонами, які стали предметом спірних правочинів. На даний час, комітент ТОВ «Єврокапітал» припинив свою діяльність шляхом злиття. Однак відсутні докази того, що існує правонаступник комітента, а також про те, чи передані права саме за договором комісії.

15 жовтня 2015 року від відповідача 1 – ТСЦ «Поділля» надійшли письмові пояснення щодо апеляційної скарги, відповідно до яких останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх пояснень посилається на доводи викладені у оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року було зупинено провадження у справі №924/626/13 на період виконання доручення, але не пізніше 06 травня 2015 року, розгляд справи відкладено на 06 травня 2015 року, зобов’язано скаржника надати суду в двох примірниках до 31 жовтня 2015 року нотаріально посвідчений переклад ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року та Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів.

Враховуючи невчасне виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2014 року, для належного повідомлення відповідача 3 - Ай.Ес.Еф.Консалтінг Лтд.Ко про дату, час та місце слухання справи ухвалою від 02 лютого 2015 року було призначено дату судового засідання на 09 вересня 2015 року.

24 лютого 2015 року з метою належного повідомлення відповідача 3 про дату, час та місце розгляду справи було застосовано прядок повідомлення Ай.Ес.Еф.Консалтінг Лтд.Ко (I.S.F.Consulting LTD.Co) передбачений Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах.

25 травня 2015 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від компанії Міжнародне вручення процесуальних документів надійшло процесуальне повідомлення про відсутність відповідача 3 - юридичної особи за законодавством США Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко ( I.S.F.CONSULTING LTD.Co) за адресою 1481, Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року №01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, у пункті 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 (з подальшими змінами і доповненнями) зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У зв’язку із перебуванням у відпустці головуючого судді Мамченко Ю.А. судове засідання у справі №924/626/13 09 вересня 2015 року не відбулось /т.5, а.с.113/. Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2015 року у справі №924/626/13 було призначено дату судового засідання на 21 жовтня 2015 року /т.5, а.с.116-117/.

В судовому засіданні 21 жовтня 2015 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 18 листопада 2015 року /т.5, а.с.137-138/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року у справі №924/626/13 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 01 грудня 2015 року /т.5, а.с.171-172/.

Представники відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /т.5, а.с.169, 173-175/.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідача 2, відповідача 3 та третьої особи за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 2 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2015 року сторонам роз'яснювалось, що неявка їх представників в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та відповідача 2, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого господарського суду - частковому скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.07.2003 року між ТОВ "Коммандос", ТОВ „НВК „Укрінвестбуд"", ТОВ „Енерготрейд”, ТОВ „Київоблбуд" укладений Договір №09/07 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації торговельно - сервісного центру „Поділля". Згідно умов вказаного Договору (пункт 1.1.) сторони домовилися, що організовують спільну роботу з інвестування, проектування, будівництва, монтажних, спеціальних робіт по придбанню необхідного устаткування й пов'язаних з будівництвом і здачею в експлуатацію торгівельно-сервісного центру „Поділля", а також роботи по створенню концепції розвитку, ефективному функціонуванню та комплексній професійній організації управління Центром.

За умовами пункту 3.1. Договору №09/07, сторони домовилися, що за умови належного виконання своїх зобов'язань по Договору, кожна сторона отримає таку частку (долю) в спільній власності учасниць Договору, яка передбачена умовами даного Договору.

21.07.2003 року між „ОСОБА_7 Інк” юридичною особою за законодавством США (генеральний інвестор) та сторонами учасницями договору №09/07 про сумісну діяльність від 09.07.2003 року укладено Генеральний інвестиційний договір №21/07 про інвестування в будівництво торгово-сервісного центру „Поділля” відповідно до пункту 1.1 якого генеральний інвестор інвестує в будівництво цілісного комплексу торгово-сервісного центру „Поділля” в т.ч. всю інженерно-технічну інфраструктуру, грошові кошти в розмірі не менше 10000000 дол. США, в порядку та строки, обумовлені в договорі і доповненнях до нього, з метою отримання у власність торгових місць в кількості обумовленій в додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до пункту 4.2 Договору після здачі центра в експлуатацію (тієї частини черги центру в якій перебувають місця, що підлягають передачі у власність генерального інвестора) у випадку виконання генеральним інвестором всіх своїх інвестиційних зобов’язань за даним договором (своєчасного та повного інвестування грошових коштів) оформляється право власності та торгові місця в кількості і порядку, обумовленому в даному договорі та додатках до нього.

22.12.2003 року між компанією „ОСОБА_7 Інк” юридичною особою за законодавством США (продавець) та Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) юридичною особою за законодавством США (покупець) укладено Договір купівлі-продажу відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупця частину інфраструктури ТСЦ „Поділля” яка складається із об’єктів, вказаних в пунктах 6.1, 6.2, 6.3 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до Договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, а саме: 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги, 617 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” другої черги, 10% торгових павільйонів від загальної кількості торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” (у будь-якому випадку кількість вказаних павільйонів ТСЦ „Поділля” яка буде відповідати 10% не може бути менше 1134 торгового павільйону.

Додатковою угодою №1 від 12.01.2004 року до Договору купівлі-продажу від 22.12.2003 року сторони виклали пункт 1.1 договору в новій редакції, зокрема передбачили, що продавець зобов’язується передати у власність покупця частину інфраструктури ТСЦ „Поділля”, а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги.

19.01.2004 року між Приватним підприємством "Русь-Інвест" (комісіонер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коммандос" (субкомісіонер) укладено Договір субкомісії №19/01/1 згідно пункту 1.1 якого комісіонер доручає, а субкомісіонер зобов'язується від свого імені, але за рахунок і на користь Комітента придбати товар - жилі і нежилі, такі, що перебувають на стадії будівництва, і готові (введені в експлуатацію) приміщення в строки і площею, що вказані в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. Як визначено пунктом 4.1.1 цього договору, комісіонер перераховує субкомісіонеру 100% передоплати від суми, необхідної для оплати платежів по угодах, укладених у відповідності з даним договором. За положеннями розділу 5 означеного договору до обов'язків субкомісіонера належить: провести роботу по розшуку продавця товару і укласти договір з продавцем у відповідності з умовами даного договору і додатків до нього; прийняти товар у продавця у відповідності з умовами договору і забезпечити його передачу комісіонеру на умовах даного договору.

19.01.2004 року сторони підписали Додаток №1 до Договору субкомісії, яким визначили: товар - жилі і нежилі приміщення на території України; площею - не менше 1500 кв.м.; ціна за 1 квадратний метр товару - не більше в еквіваленті 750 доларів США в гривні по курсу НБУ на момент оплати; строк передачі товару - дата, вказана в заявці Комісіонера; якість товару повинна відповідати показникам згідно ГОСТ; місце передачі - згідно заявки Комісіонера.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 27.03.2006 року у справі №13/98-06 за позовом ТОВ „НВК „Укрінвестбуд” до ПП „Русь-Інвест” та ТОВ „Командос” про визнання недійсним договору та додатку до нього позов задоволено та визнано недійсним Договір субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 року та додаток №1 до нього. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року рішення господарського суду Вінницької області від 27.03.2006 року у справі №13/98-06 скасовано та прийнято нове рішення яким в позові відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2006 року постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року залишено без змін.

01.07.2008 року сторонами підписано додаток №2 до Договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року яким встановлено суттєві умови Договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року, зокрема, що підставою укладення додатку №2 до Договору субкомісії є Договір комісії №1-к від 22.12.2003 року між Комітентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Єврокапітал" (Російська Федерація, поштовий індекс 109004, місто Москва, вулиця Миколоямський перевулок, будинок 4-6, корпус 3) та Комісіонером - Приватним підприємством "Русь-Інвест", Договір субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 року та додаток № 1 від 19.01.2004 року до Договору субкомісії № 19/01/1 від 19.01.2004 року.

Згідно пункту 1.3 додатку №2 предметом Договору субкомісії є придбання від імені Комісіонера, проте за рахунок і на користь Комітента товару - металевих торгівельних павільйонів у першій і другій чергах будівництва торгово-сервісного центра "Поділля", прийнятого в експлуатацію відповідно до Акту державної приймальної комісії від 30.05.2008 року, затвердженого Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 27.06.2008 року, що розташований за межами населених пунктів в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км+520м. праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, замовником будівництва яких є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСЦ Поділля".

Відповідно до пункту 1.10 додатку №2 місцем передачі товару є перша черга ринку Торгово-сервісний центр „Поділля”, що розташований за межами населених пунктів в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км+520м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

Сторони в пункті 2.1 додатку передбачили, що протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього додатку у першій черзі ТСЦ „Поділля” передається 401 торгівельний павільйон. Решту торгівельних павільйонів в кількості 549 штук будуть передані в термін до 31.12.2010 року у другій черзі ТСЦ „Поділля”. Акт прийому-передачі засвідчуватиме про перехід права власності.

01.07.2008 року між ПП „Русь-Інвест” та ТОВ „Коммандос” підписано акт прийому-передачі до додатку №2 від 01.07.2008 року до Договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року відповідно до якого загальна кількість торгівельних павільйонів першої черги ринку ТСЦ „Поділля”, що передаються за цим актом становить 400 павільйонів. Сторони взаємних претензій щодо передачі-приймання павільйонів не мають. Цей акт в числі інших документів є підставою для оформлення права власності на зазначені в ньому торгівельні павільйони відповідно до законодавства.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2005 року у справі №12/173 за позовом Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) до компанії „ОСОБА_7 Інк”, ПП „СлавКонсалтинг”, ТОВ „НафтаКрок” за участю третіх осіб ТОВ „Коммандос”, ТОВ „Київоблбуд”, ТОВ „НВК Укрінвестбуд” про стягнення з відповідачів неустойки у розмірі 8698625, 03 дол. США, у т.ч штраф у сумі 3329750 дол. США, пені у сумі 5368876,03 дол США та зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини об’єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” від 22.12.2003 року, первісний позов задоволено частково та стягнуто з компанії „ОСОБА_7 Інк” неустойку у розмірі 8698625,03 дол.США, у т.ч штраф у сумі 3329750 дол. США, пеню у сумі 5368876,03 дол.США, відмовлено у задоволенні вимог про зобов’язання примусового виконання з боку відповідачів з передачі у його власність частини об’єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” зазначену в пункті 6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги, розташованих на території Розсошанської сільської ради Хмельницької області. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2005 року рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2005 року у справі №12/173 частково скасовано та прийнято нове рішення за вимогами Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) про примусове виконання зобов’язань за договором купівлі-продажу частини інфраструктури ТСЦ „Поділля” яким зобов’язано компанії „ОСОБА_7 Інк” передати у власність компанії Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) частину об’єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля” зазначену в пункті 6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до Договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги, розташованих на території Розсошанської сільської ради Хмельницької області.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.2006 року у справі № 12/173 рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2005 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.11.2005 року скасовано, справу № 12/173 передано на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Постановою Верховного суду України від 26.04.2006 року Постанову Вищого господарського суду України від 21.01.2006 року у справі № 12/173 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.02.2006 року у справі №14/17п за позовом ТОВ „Технопостаченерго” до ТОВ „Лінкос”, Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co), „ОСОБА_7 Інк” про визнання договору недійсним та спонукання до виконання зобов’язань за попереднім договором та зустрічну позовну заяву про визнання права власності в позові ТОВ „Технопостаченерго” відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено та визнано за Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) право власності на частину об’єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, заначену у пункті 6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги, розташованих на території Розсошанської сільської ради Хмельницької області.

04.10.2006 року між ТОВ ТСЦ „Поділля” (сторона 1), ТОВ „Командос” (сторона 2), ТОВ „Р-Квадрат Україна Дельта” (сторона 3) укладено Договір №01 про сумісну діяльність по будівництву та експлуатації Торгово-сервісного центру „Поділля”, відповідно до пункту 1.1 якого сторони зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль та внесків спільно діяти, без створення юридичної особи, для досягнення наступних спільних господарських цілей: будівництво першої черги ринку торгово-сервісний центр "Поділля" (надалі за текстом "Центр") що включає в себе закінчення будівництва 4410 торгових павільйонів та інфраструктуру Центру в Хмельницькому районі, Хмельницької області на землях Розсошанської сільської Ради.

Сторони домовились, що за виконання своїх зобов'язань по Договору кожна Сторона отримує таку частку в спільній власності учасників Договору, яка передбачена умовами даного Договору. Після введення Центру в експлуатацію Сторона 1 отримує у власність металеві, цегляні та скляні павільйони у кількості 1154 шт., із них 214 цегляних, 30 скляних павільйонів, а також всю інфраструктуру Центру (відповідно до Додатку №3 від 04.10.2006 року, який є невід'ємною частиною даного Договору). Додатково до отримання Стороною 1 у власність торгівельних павільйонів у кількості визначеній пунктом 3.2. після введення Центру в експлуатацію, вказана Сторона набуває права отримувати частку прибутку від функціонування Центру в розмірі 74 % від загального розміру прибутку, отриманого від функціонування Центру. Після введення Центру в експлуатацію Сторона 2 отримує у власність металеві торгівельні павільйони у кількості 2000 шт..

Відповідно до акту прийому-передачі металевих торгівельних павільйонів від 01.10.2008 року за договором №01 про сумісну діяльність сторони передали стороні 3 у власність, а сторона 3 прийняла металеві торгівельні павільйони у власність у кількості 1500 штук першої черги торгівельно-сервісного центру „Поділля”. Даним актом сторони підтвердили виконання кожною з них своїх обов’язків за Договором №01 про сумісну діяльністю від 04.10.2004 року у чіткій відповідності до умов договору. Згідно із пунктом 5 даного акту сторона 3 уповноважує сторону 1 та сторону 2 розподілити (передати право власності з спільної у приватну сторони 1 та сторони 2) між стороною 1 та стороною 2 решту торгівельних павільйонів та інфраструктуру в зручний для них час.

10.04.2007 року між ТОВ „Командос” (орендодавець) та ТОВ „ТСЦ „Поділля” (суборендар) укладено Договори суборенди земельних ділянок відповідно до пункту 1 Договорів орендодавець надає, а суборендар приймає земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів на території Розсошанської сільської ради площею 9,6 га та 9,3 га.. Земельні ділянки передаються в суборенду з метою розміщення торгівельно-сервісного центру. Строк дії договорів до 05.08.2052 року (пункти 2.1, 2.2 договору).

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.05.2008 року у справі № 7/2786 за позовом I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) до Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США), ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк, ТОВ „Нафта Крок” м.Київ, за участю третіх осіб: ТОВ „Командос” с.Розсоша Хмельницького району Хмельницької області, ТОВ „Київоблбуд” м.Київ, ТОВ „Науково-виробнича компанія „Укрінвестбуд” м. Київ про стягнення солідарно 8698626,03 доларів США, зобов’язання передати частину об’єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в пункті 6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до Договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги та за зустрічним позовом Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) до I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частини об’єктів інфраструктури Торгово-сервісного центру „Поділля” від 22.12.2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) на користь I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) неустойку в сумі 8698626,03 доларів США, у тому числі: штраф у сумі 3329750 доларів США, пеню у сумі 5368876,03 США, витрати по сплаті державного мита у сумі 4900 доларів США, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн..

У позові I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) до Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США), ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк, ТОВ „Нафта Крок” м. Київ про зобов’язання передати частину об’єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в пункті 6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до Договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги відмовлено.

У позові I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) до ПП „Слав Консалтинг” м.Донецьк, ТОВ „Нафта Крок” м.Київ про стягнення солідарно 8698626,03 доларів США, зобов’язання передати частину об’єктів інфраструктури ТСЦ „Поділля”, зазначених в пункті 6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до Договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року, а саме 3505 торгових павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги відмовлено.

У зустрічному позові Best Quality Inc. (юридична особа за законодавством США) до I.S.F. CONSULTING LTD CO. (юридична особа за законодавством США) про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини об’єктів інфраструктури Торгово-сервісного центру „Поділля” від 22.12.2003 року відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року рішення залишено без змін, при цьому зазначено, що проаналізувавши наведені обставини та документальні докази, колегія суддів не може зробити висновок про те, що будівництво ТСЦ „Поділля” з введенням його в експлуатацію здійснювалось в межах та на виконання договору про сумісну діяльність №09/07 від 09.07.2003 року (з врахуванням додаткових угод до нього, у т.ч. додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року, якою було розподілено майно, що мало бути створене) учасниками цього договору, в т.ч. матеріали справи не містять актів приймання-передачі майна (відповідної кількості торгових павільйонів), що мали складатися по завершенню будівництва та ведення в експлуатацію ТСЦ „Поділля” відповідно до пункту 3.12 договору, для послідуючого оформлення права власності на нього учасниками договору, у т.ч. компанією Best Quality Inc., оскільки згідно пункту 3.10 договору торгівельні павільйони перестають бути спільною (частковою) власністю сторін-учасниць договору про сумісну діяльність по будівництву після отримання цих павільйонів сторонами. Отже, з огляду на викладене, компанія Best Quality Inc. не набула права власності на 3505 торгових павільйонів, визначених для неї умовами пункту 6.1 додаткової угоди №4 від 13.12.2003 року до договору про сумісну діяльність від 09.07.2003 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2010 року рішення місцевого господарського суду від 19.05.2008 року у справі №7/2786 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.10.2009 року залишено без змін.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 15.09.2009 року у справі № 2-а-925-1/09 за позовом I.S.F. CONSULTING LTD CO. до КП „Хмельницьке бюро технічної інвентаризації про визнання беззаконною бездіяльності БТІ, зобов’язання провести державну реєстрацію права власності позов задоволено, зобов’язано КП Хмельницьке БТІ здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 I.S.F. CONSULTING LTD CO. на 3505 торгівельних павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги, що розташовані за адресою Хмельницька обл.., Хмельницький р-н, в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км+520м праворуч на території Розсошанської сільської ради, на території ТСЦ „Поділля” які мають індивідуальні ознаки, згідно переліку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2011 року скасовано постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 15.09.2009 року у справі №2-а-925-1/09, прийнято нову постанову, якою в позові відмовлено. Колегія суддів зазначила, з матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2006 року, копія якого не посвідчена належним чином (відсутня відмітка про набрання рішенням законної сили) не може вважатись правовстановлюючим документом для реєстрації права власності на нерухоме майно. Крім того, відмічено, що відповідно до резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2006 року було визнано право власності позивача на 3505 торгівельних павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги, розташованих на території Розсошанської сільської ради Хмельницької області. Проте, відповідно до резолютивної частини постанови Солом’янського районного суду м. Києва від 15.09.2009 року суд зобов’язав КП Хмельницьке БТІ здійснити державну реєстрацію права власності на 3505 торгівельних павільйонів ТСЦ „Поділля” першої черги, що розташовані за адресою Хмельницька обл.., Хмельницький р-н, в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км+520м праворуч на території Розсошанської сільської ради, на території ТСЦ „Поділля” що мають індивідуальні ознаки. Тобто зазначені рішення суду мають розбіжності щодо визначення нерухомого майна, право власності на яке позивач просив відповідача зареєструвати.

Розпорядженням Хмельницької РДА від 23.05.2008 року №599/08-р утворено державну приймальну комісію для прийняття в експлуатацію першої черги ринку „Торгівельно-сервісний центр „Поділля” ТОВ „Поділля” в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191 км.+ 520 м. праворуч на території Розсошанської сільської ради.

Згідно акту державної приймальної комісії від 30.05.2008 року прийнято в експлуатацію першу чергу ринку „Торгівельно-сервісний центр „Поділля” ТОВ „Поділля”. Розпорядженням Хмельницької РДА від 27.06.2008 року № 767/08-р зазначений акт затверджено.

19.11.2009 року між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4 Лтд. Ко (I. S. F. CONSULTING LTD.Co) (продавець) та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) (покупець) укладено договір купівлі-продажу згідно пункту 1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає за актом приймання-передачі, складеним та підписаним сторонами, павільйони (магазини) сектору Б з 31 ряду по 56 ряд з №1 по №20 кожного ряду у кількості 520 штук, згідно додатку №1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною, що знаходяться за адресою Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир-Чернівці 191+520м праворуч та сплачує продавцю ціну, встановлену в пункті 5 цього договору. Вказані павільйони належать продавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2006 року по справі №14/17пд, яке набуло законної сили. Право власності на зазначені в пункті 1 павільйони (магазини) зареєстровано Хмельницьким БТІ, відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно згідно додатку №1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною.

27.11.2009 року між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4 Лтд. Ко (I. S. F. CONSULTING LTD.Co) (продавець) та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) (покупець) укладено Договір купівлі-продажу згідно пункту 1 якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає за актом приймання-передачі, складеним та підписаним сторонами, павільйони (магазини) сектору А у кількості 300 павільйонів, згідно додатку №1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною, що знаходяться за адресою Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир-Чернівці 191+520м праворуч та сплачує продавцю ціну, встановлену в п.5 цього договору. Вказані павільйони належать продавцю на праві власності на підставі рішення господарського суду Донецької області від 22.02.2006 року по справі № 14/17пд яке набуло законної сили. Право власності на зазначені в пункті 1 павільйони (магазини) зареєстровано Хмельницьким БТІ, відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно згідно додатку №1 до цього договору, що є його невід’ємною частиною.

Рішенням виконавчого комітету Розсошанської сільської ради №04 від 02.02.2010 року оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна - кіоски (магазини), що розташовані за адресою: автомобільна дорога державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км.+520м. праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області за інвесторами будівництва - фізичними та юридичними особами, які отримали у власність об'єкти нерухомого майна, побудовані за їх кошти, а також за фізичними та юридичними особами на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, зокрема на підставі договорів комісії та/або субкомісії, купівлі-продажу, міни тощо, з видачею свідоцтв про право власності згідно списку - додаток №1 та плану території першої черги ринку торгівельно-сервісний центр "Поділля" - додаток №2.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 року у межах справи №2/5025/241/11 про визнання банкрутом ТОВ „Коммандос” розглянуто заяву ПП „Русь-Інвест” про визнання поточних грошових вимог до ТОВ „Командос” в сумі 13 755 540грн. та в задоволенні якої відмовлено. Натомість при розгляді заяви судом встановлено, що зобов’язання ТОВ „Коммандос" перед ПП „Русь-Інвест" виникли із договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року і додатку №2 від 01.07.2008 року до цього договору, згідно яких ТОВ „Коммандос" зобов’язувалось передати ПП „Русь-Інвест" 950 торгівельних павільйонів на суму 26140000 грн. до 31.12.2010 року Додатковою угодою від 04.04.2010 року сторони, підтвердивши часткове виконання зобов’язання - передачу 451 торгівельних павільйонів на суму 12384460,00 грн., визначили залишок неосвоєних коштів у сумі 13755540,00 грн. і домовились, що у разі не передачі до 10.09.2011 року решти 549 павільйонів зазначена сума грошових коштів підлягає поверненню.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.12.2011 року та постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2012 року ухвалу господарського суду Хмельницької області від 31.10.2011 року у справі № 2/5025/241/11 залишено без змін.

Позивач вважаючи, що договорами купівлі-продажу від 19.11.2009 року та від 27.11.2009 року порушено його права, як власника новоствореного майна, що є предметом даних договорів, звернувся із позовом до суду про визнання їх недійсними, а також просить визнати відсутнім у ТзОВ "ТСЦ Поділля" права відчужувати павільйони (магазини), розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир-Чернівці 191 км. плюс 520 м. праворуч, на користь юридичної особи за закононодавством США Ай. ОСОБА_8 Лтд. Ко (I. S. F. CONSULTING LTD.Co).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт має право на захист своїх прав і законних інтересів. Відтак зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позивач – Приватне підприємство «Русь Інвест» звернувся із позовом до господарського суду Хмельницької області про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року (разом з додатками), укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6 павільйонів (магазинів) в кількості 300 штук та договору купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року (разом з додатками) укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6, павільйонів (магазинів) в кількості 520 штук.

Господарський суд Хмельницької області прийшов до висновку, що позивач - ПП «Русь Інвест» діючи на підставі договору субкомісії по відношенню до ТОВ „Командос” набув прав та обов’язків комітента і відповідно набув прав володіння та розпорядження павільйонами першої черги ринку ТСЦ „Поділля” придбаних на підставі Договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року. Відтак, на думку суду першої інстанції, позивач правомірно звернувся із даним позовом до суду за захистом свого порушеного права володіння та розпорядження павільйонами першої черги ринку ТСЦ „Поділля”, що є предметом оспорюваних договорів. Враховуючи дані факти, суд задоволив позовні вимоги в частині визнання недійсними Договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року (разом з додатками), укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6 павільйонів (магазинів) в кількості 300 штук та Договору купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року (разом з додатками) укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6, павільйонів (магазинів) в кількості 520 штук.

Однак, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками місцевого суду з огляду на наступне.

Частиною 5 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Аналогічна позиція викладена в пункті 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», де зазначено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

З пояснень представника позивача у суді апеляційної інстанції та з матеріалів справи колегією суддів вбачається, що ПП «Русь Інвест» обґрунтовує порушення їх прав оскаржуваними договорами тим, що 19.01.2004 року між ПП "Русь-Інвест" (комісіонер) та ТОВ "Коммандос" (субкомісіонер) укладено Договір субкомісії №19/01/1, згідно пункту 1.1 якого комісіонер доручає, а субкомісіонер зобов'язується від свого імені, але за рахунок і на користь Комітента придбати товар - жилі і нежилі, такі, що перебувають на стадії будівництва, і готові (введені в експлуатацію) приміщення в строки і площею, що вказані в додатках, які є невід'ємною частиною даного договору. Як визначено пунктом 4.1.1 цього договору, комісіонер перераховує субкомісіонеру 100% передоплати від суми, необхідної для оплати платежів по угодах, укладених у відповідності з даним договором. За положеннями розділу 5 означеного договору до обов'язків субкомісіонера належить: провести роботу по розшуку продавця товару і укласти договір з продавцем у відповідності з умовами даного договору і додатків до нього; прийняти товар у продавця у відповідності з умовами договору і забезпечити його передачу комісіонеру на умовах даного договору.

19.01.2004 року сторонами було підписано Додаток №1 до Договору субкомісії, яким визначили: товар - жилі і нежилі приміщення на території України; площею - не менше 1500 кв.м.: ціна за 1 квадратний метр товару - не більше в еквіваленті 750 доларів США в гривні по курсу НБУ на момент оплати; строк передачі товару - дата, вказана в заявці Комісіонера; якість товару повинна відповідати показникам згідно ГОСТ; місце передачі - згідно заявки Комісіонера.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька право чинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно статті 1015 Цивільного кодексу України за згодою комітента комісіонер має право укласти договір субкомісії з третьою особою (субкомісіонером), залишаючись відповідальним за дії субкомісіонера перед комітентом. За договором субкомісії комісіонер набуває щодо субкомісіонера права та обов’язки комітента.

Частиною 1 статті 1022 Цивільного кодексу України визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

01.07.2008 року сторонами підписано додаток №2 до договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року згідно пункту 1.3 додатку №2 предметом договору субкомісії є придбання від імені Комісіонера, проте за рахунок і на користь Комітента товару - металевих торгівельних павільйонів у першій і другій чергах будівництва торгово-сервісного центра "Поділля", прийнятого в експлуатацію відповідно до Акту державної приймальної комісії від 30.05.2008 року, затвердженого розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 27.06.2008 року, що розташований за межами населених пунктів в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км+520м. праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, замовником будівництва яких є Товариство з обмеженою відповідальністю ТСЦ Поділля.

Відповідно до пункту 1.10 додатку №2 місцем передачі товару є перша черга ринку Торгово-сервісний центр „Поділля”, що розташований за межами населених пунктів в районі автомобільної дороги державного значення Н-03 Житомир-Чернівці 191км+520м праворуч на території Розсошанської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

01.07.2008 року між ПП „Русь-Інвест” та ТОВ „Коммандос” підписано акт прийому-передачі до додатку №2 від 01.07.2008 року до договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року відповідно до якого загальна кількість торгівельних павільйонів першої черги ринку ТСЦ „Поділля”, що передаються за цим актом становить 400 павільйонів. Сторони взаємних претензій щодо передачі-приймання павільйонів не мають. Цей акт в числі інших документів є підставою для оформлення права власності на зазначені в ньому торгівельні павільйони відповідно до законодавства.

Однак, колегія суддів звертає увагу на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі №2а/0270/3768/11 за адміністративним позовом приватного підприємства «Русь Інвест» до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, якою встановлено, що Приватним підприємством «Русь-Інвест» укладено договір комісії 1-к з ТОВ «Єврокапітал» (Російська Федерація, Москва), яким ПП «Русь-Інвест» зобов’язано придбати для ТОВ «Єврокапітал» нерухомість – жилі та нежилі приміщення на території України, площею 100000 кв.м за ціною не більше 100 доларів США за 1 кв.м, комісійна винагорода становить 100000 доларів США по факту виконання договору. Колегією суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду зазначено, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказаний договір є фіктивний, оскільки даний факт знайшов своє підтвердження в матеріалах справи.

Вказаний факт також підтверджується постановою Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року у справі №К/9991/95034/11 за результатами розгляду касаційної скарги Приватного підприємства «Русь-Інвест» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 30.09.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.11.2011 року у справі №2а/0270/3768/11 Вінницького окружного адміністративного суду за позовом Приватного підприємства «Русь-Інвест» до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. У вказаній постанові зазначено, що під час перевірки ТОВ «Коммандос», за наслідками якої складено акт від 27.04.2010 року №990/230/2365495, так і у судому процесу позивачем не було надано доказів надання учасниками договору від 09.07.2003 року №09/07 ТОВ «Коммандос» права на реалізацію торгівельних павільйонів торгівельного центру «Поділля». Отже, за вказаних обставин у ТОВ «Коммандос» не виникло право на реалізацію вказаних торгівельних павільйонів, що свідчить про відсутність реального характеру поставки цих павільйонів позивачу, а відтак і свідчить про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість за цією операцією до складу податкового кредиту. Крім того, підтвердженням відсутності реального характеру операції з поставки позивачу торгівельних павільйонів є й те, що надані позивачем на підтвердження поставки за договором субкомісії від 19.01.2004 року №19/01/1 видаткова накладна та податкові накладні, акт приймання-передачі, відрізняються датами заповнення (податкова та видаткова накладні датовані 31.12.2009 року, а акт прийому передачі – 01.07.2008 року) та містять різні показники кількості павільйонів, які передані.

Відповідно до частини 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається із наведених судових рішень, обставини фіктивності договору комісії №1-к від 22.12.2003 року та Договору субкомісії №19/01/1 від 19.01.2004 року встановлено щодо ПП «Русь Інвест», а отже такі судові рішення мають преюдиційний характер під час вирішення даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у ПП «Русь Інвест» відсутні правові підстави, у відповідності до пункту 2.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», для звернення із вимогами про визнання недійсними спірних договорів, а також вбачається відсутність порушених прав позивача, а відтак позовні вимоги щодо визнання недійсними Договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року (разом з додатками), укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6 павільйонів (магазинів) в кількості 300 штук та Договору купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року (разом з додатками) укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко ( I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6, павільйонів (магазинів) в кількості 520 штук, задоволенню не підлягають.

Поряд із визнанням недійсними договорів купівлі-продажу від 19.11.2009 року та від 27.11.2009 року ПП «Русь-Інвест» просило визнати відсутність у ТзОВ "ТСЦ Поділля" прав відчужувати павільйони (магазини), розташовані за адресою: Хмельницька область, Хмельницький район, Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир - Чернівці 191 км. Плюс 520 м праворуч, на користь юридичної особи за законодавством США Ай. ОСОБА_8 Лтд. Ко (I. S. F. CONSULTING LTD.Co).

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судами враховуються вимоги статті 20 Господарського кодексу України, згідно якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

З аналізу наведеної норми процесуального закону слідує, що захисту підлягають лише ті права, які належать позивачу, за умови, що ці права дійсно порушуються іншими особами, а необхідною умовою при зверненні до суду з позовом щодо захисту порушеного права є обов'язкова наявність на момент звернення до суду існування спору щодо порушеного права або сам факт вчинення порушення.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що позивачем в порушення вимог статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Доводи скаржника стосовно застосування позовної давності не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29 травня 2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» передбачено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Оскільки в суді першої інстанції відповідачем 2 - компанією ЮС ФІН Інвестмент Лімітед не заявлялося про застосування позовної давності, у Рівненського апеляційного господарського суду відсутні підстави для прийняття такої заяви до розгляду.

Враховуючи той факт, що місцевим господарським судом було допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню в цій частині.

Відповідно до пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача по справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу компанії ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед на рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2014 року у справі №924/626/13 задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 10.02.2014 року у справі №924/626/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними Договору купівлі-продажу від 27 листопада 2009 року (разом з додатками), укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко (I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6 павільйонів (магазинів) в кількості 300 штук та Договору купівлі-продажу від 19 листопада 2009 року (разом з додатками) укладений між Ай.Ес.Еф. ОСОБА_4Ко ( I.S.F.CONSULTING LTD.Co) 1481 Fredonia Street, Springdale, AR 72764, USA в особі Асатряна Тіграна Леваєвича та ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр, в особі ОСОБА_6, павільйонів (магазинів) в кількості 520 штук.

В цій частині прийняти нове рішення. В позові відмовити.

В решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства "Русь Інвест" (с.Кам'яногірка, Іллінецького району, Вінницької області, вул.Центральна, 1, код ЄДРПОУ 32630959) на користь юридичної особи за законодавством Кіпр ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед (UBS FIN INVESTМENT LIMITED) Агілас Філаксеос, 118, ОСОБА_5, 3087 Лімассол, Кіпр) 1218 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/626/13 повернути господарському суду області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.