ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2015 р.

Справа № 922/4871/13

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Шарко Л.В.

судді: Бринцев О.В. , Добреля Н.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом

Заступника прокурора Харківської області м. Харків в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Х\о, м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 міська рада, м. Богодухів

до

ТОВ "ОСОБА_1 молзавод"

про

відшкодування збитків в розмірі 3602399,93 грн.

за участю представників:

прокурор - Тарасова С.С., посвідчення №036251 від 12.11.2015 року

позивача - ОСОБА_2, довіреність №01/01-24/05-14 від 08.01.2014 року;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 05.11.2015 року;

третьої особи (ОСОБА_1 міська рада) - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного користування надрами, в розмірі 3 602 399,93 грн., оскільки відповідачем порушені ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст. ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в зв'язку зі здійсненням забору води зі свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6.

Ухвалою суду від 14 липня 2014 року було припинено провадження у даній справі в частині першого відповідача - Харківської міської ради.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.14р. рішення господарського суду Харківської області від 29 липня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року у справі № 922/4871/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

На підставі витягу автоматизованої системи документообігу суду від 26.11.14р. справу призначено для розгляду судді Шарко Л.В.

Протоколом автоматизованого розподілу справи (повторний розподіл) від 04.06.15р. для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Шарко Л.В., судді Бринцев О.В., Сальнікова Г.І.

Ухвалою суду від 23.07.15р. залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 міську раду, призначено по справі судову експертизу, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. Заслуженого ОСОБА_4 ОСОБА_5 та зупинено провадження по справі.

03.08.15р. матеріали по справі направлено до Харківського апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" на ухвалу господарського суду Харківської області від "23" липня 2015 р. по справі №922/4871/13.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.15р. повернуто апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 молзавод" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

17.08.15р. матеріали по справі направлено до Харківського апеляційного господарського суду за апеляційною скаргою ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" на ухвалу господарського суду Харківської області від "23" липня 2015 р. по справі №922/4871/13.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.15р. відмовлено в прийнятті апеляційної скарги відповідача на ухвалу господарського суду Харківської області від 23.07.15 у справі №922/4871/13 та повернуто апеляційну скаргу заявнику.

23.10.15р. на адресу суду було повернено справу 922/4871/13 з повідомленням експерта про зняття експертизи з виконання у зв`язку з її несплатою.

На підставі розпорядження керівника апарата господарського суду Харківської області від 11.11.15р. та Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.11.15р. у зв`язку з відпусткою судді Сальнікової Г.І. змінено склад колегії та призначено справу до розгляду у складі: головуючий суддя - Шарко Л.В., судді Бринцев О.В., Добреля Н.С.

У зв'язку зі зміною складу колегії суддів розгляд справи починається спочатку та двохмісячний термін розгляду справи починає текти спочатку.

13.11.15р. представник відповідача надав клопотання в якому просить суд призначити судову експертизу по даній справі. Справу просить направити в ХНДЕКЦ МВС України (61036, м. Харків, вул. Ковтуна, 32). На розгляд експерта поставити ті ж самі питання, які були визначені в ухвалі господарського суду від 23 липня 2015 року про призначення судової експертизи. Свої вимоги обґрунтовує тим, що проведення експертизи в ХНДЕКЦ МВС України є значно дешевше ніж проведення судової експертизи в ХНДІСЕ ім. Бокаріуса.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання представника відповідача, відмовляє в його задоволенні у зв`язку з наступним.

Статтею 41 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Дослідивши матеріали справи суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно п. 2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", відповідно до ст. 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з частиною третьою статті 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Частиною 1 статті 33 ГПК України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 23.07.15р. за клопотанням відповідача призначено по справі судову експертизу, проведення якої доручено ХНДІСЕ ім. Заслуженого ОСОБА_4 ОСОБА_5, та на вирішення експерта було поставлено наступні запитання: 1) Чи відповідає розрахунок (а.с. № 50 том 1), виконаний старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області ОСОБА_6 офіційно встановленій методиці, яка використовується для такого роду розрахунків та матеріалам справи? 2) Який розмір шкоди, з урахуванням встановлених судовою комісійною інженерно-екологічною експертизою № 2062 від 12.05.15р. по даній справі (висновок міститься в матеріалах справи) перевищень лімітів видобутку води? 23.10.15р. на адресу суду було повернено справу 922/4871/13 з повідомленням експерта про зняття експертизи з виконання у зв`язку з її несплатою.

Судом встановлено, що доказів того, що відповідний експертний заклад має можливість провести дану експертизу до суду не надано, тобто наявність кваліфікованих експертів для проведення вищевказаної експертизи в ХНДЕКЦ МВС України до суду не представлено, доказів того, що в даному закладі вартість проведення такої експертизи є нижчою, ніж в ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_5, також до господарського суду не надано. Крім того, гарантії щодо проведення відповідачем оплати по даній експертизі в клопотанні не вказано.

Таким чином, повторне подання відповідачем клопотання про призначення по справі судової експертизи спрямоване на штучне затягування судового процесу, що суперечить, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

23.11.15р. представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи для надання часу отримати відповідь на запит, який було направлено відповідачем до Харківського НДЕКЦ МВС України.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, відмовляє в його задоволенні, оскільки, колегією суддів було відмовлено в клопотанні відповідача про призначення експертизи та отримання відповіді від Харківського НДЕКЦ МВС України вже не є доцільним.

23.11.15р. прокурор надав письмові пояснення щодо призначення експертизи, в яких заперечує проти даного клопотання представника відповідача та зазначив, що у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.11р. №1098 та інших нормативних документів Харківський НДЕКЦ МВС України не проводить такого виду експертизи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача завданої державі шкоди за самовільне використання надрами (водні ресурси), без спеціального дозволу на водокористування, в сумі 3602399,93 коп.

Підстави звернення з даним позовом прокурор обґрунтовує положеннями статті 121 Конституції України, відповідно до якої на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Статтею 20 названого Закону визначено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, виконує функції, визначені законами України та покладені на нього актами Президента України.

Згідно із пунктом 3 Положення про Державну екологічну інспекцію, затверджену указом Президента України № 454/2011 від 13.04.2011 року, основними завданнями Державної екологічної інспекції України є здійснення нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду, за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами.

Пунктом 6.17 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 04.11.2011 року за № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.11.2011 року за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право виступати позивачем у судах.

В період 14, 17-21, 24-28.09, 01-04.10 2012 року позивачем була проведена планова перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідкам якої у вказані вище дати було складено акт № 764/09-18 перевірки від 14, 17-21, 24-28.09, 01-04.10 2012 року (т. 1 а. с. № 32-37).

В ході перевірки позивачем було встановлено, що відповідач здійснює водокористування від двох артезіанських свердловин глибиною 90,0 м (№ 5651 та № 5591) (т. 1 а. с. № 9).

Дозвіл на спеціальне водокористування № 4839 від 25.06.2010 терміном дії до 04.06.2013 року. Ліміт водозабору складає 243,41 куб. м. на добу або 74,45 тис м. куб на рік. Попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 24.10.2005 № Укр3642, терміном дії до 20.09.2010 р.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування вода з артезіанських свердловин використовується відповідачем на виробничі та госппобутові потреби.

В ході перевірки відповідачем було надано довідку від 24.09.2012 р. за № 223 (т.1 а.с.№ 65), відповідно до якої на виробничі потреби відповідача з двох артезіанських свердловин було забрано води в період з 08.08.2011 р. по 31.12.2011 р. – 29 118 м. куб., в період з 01.01.2012 р. по 20.09.2012 р. – 49 634 м. куб.

Втім, спеціального дозволу на використання вказаних вище надр (підземних вод) на момент перевірки отримано не було. Факт відсутності відповідного спеціального дозволу не заперечується і самим відповідачем в судових засіданнях.

За результатами перевірки, позивачем 10 жовтня 2012 року було винесено припис № 02-25-101 (т.1 а.с.№ 39-41).

За наслідками виявлених порушень природоохоронного законодавства Держекоінспекцією, були складені протокол про адміністративне правопорушення № 0012400 від 05.11.2012 та постанова про накладення адміністративного стягнення № 04-26-286 від 05.11., згідно яких за самовільне користування надрами без отримання спеціального дозволу на користування надрами - головного інженера ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" ОСОБА_7 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 47 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн. Даний штраф був сплачений у добровільному порядку, згідно з квитанцією.

За наслідками перевірки Держекоінспекцією та відповідно до "ОСОБА_7 розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. №767/16783 (і і змінами згідно наказу Мінприроди України № 220), надалі - ОСОБА_7, проведено розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного використання надр (підземні води) з артезіанської свердловини, розмір якої склав 3602399,93 грн.

Відповідно до Водного Кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра, вони є частиною надр.

Тобто, прісні підземні води це - природний ресурс з подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до ст.1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном-водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Статтями 2 та 3 цього Кодексу встановлено, що його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Спеціальне використання надр на праві надрокористування передбачав відповідно до ст.19 Кодексу України про надра отримання спеціального дозволу (ліцензії) на використання надр. Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів.

Прісні підземні води є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827.

Таким чином, спеціальне використання прісних підземних вод включає в себе, як використання водних ресурсів (підземних вод відповідної території) так і надр (мінеральної сировини).

Необхідність отримання двох дозвільних документів від водокористувачів, визначено також у постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабміну від 10.08.1992 №459" від 13.03.2002 №321 та "Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" від 30.05.2011 №615.

Зазначені постанови вимагають отримання таких двох дозволів:

- на спеціальне водокористування, відповідно до ст. 49 Водного кодексу України (видається Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Харківській області);

- на користування надрами для видобування корисних копалин, нл підставі ст. 16 Кодексу України про надра (Державна служба геології та надр України).

Таким чином, здійснення однієї і тієї ж дії - видобування (забору) прісної підземної води потребує оформлення двох різних дозволів, а тому відповідач зобов'язаний отримати також і спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (прісними підземними водами).

Відповідно до ст.23 Кодексу України про надра, землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, не централізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра-для господарських і побутових потреб.

Законодавець згідно із статтею 23 Кодексу України про надра, внесеною Законом України "Про внесення зміни до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод" від 22.12.2010 №2849- VI, надав право землевласникам і землекористувачам в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води.

У той же час у статті 23 Кодексу України про надра встановлено обмеження для реалізації цього права: 1) правом на земельну ділянку; 2) визначивши мету видобування - для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання; 3) обмеживши таке видобування продуктивністю водозаборів підземних вод, яке не перевищуватиме 300 кубічних метрів на добу.

Зважаючи на вищенаведене, реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених статтею 23 Кодексу про надра.

Факт незаконного використання прісних підземних вод відповідачем для виробничих потреб підтверджується п. 12 клопотання про погодження умов і отримання дозволу на спеціальне водокористування, журналом обліку водоспоживання (водовідведення) водовимірювальними приладами та обладнаннями, що є первинно-обліковою документацією, звітами про використання води (форми - 2ТП (водгосп), які є документами сурової звітності та щоквартально надаються до державних органів статистики та податкової служби для нарахування збору за спеціальне водокористування, податковими деклараціями та експертним висновком ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_5 № 2062, складеним 12.05.2015 року, в якому підтверджується факт перевищення ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" встановленого ліміту забору води у розмірі 300 м /добу.

У зазначених вище документах чітко зазначено саме для яких цілей ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" використовував прісні підземні води, а саме було вказано про забор води на виробничі потреби.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Водночас чинне законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття "господарсько-побутові потреби". Проте із системного аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Суд приходить до висновку, що ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" при здійсненні господарської діяльності, прісні підземні води використовував для забезпечення виробничих процесів.

Щодо доказів стосовно підтвердження об'єму використаної відповідачем підземної води без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) за період з 08.08.2011 по 30.09.2012 під час нарахування розміру завданої шкоди, зазначаємо наступне.

Відповідно до статті 67 Кодексу України про надра, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку встановлених законодавством України. При цьому закон, який визначав би порядок та розмір відшкодування шкоди за порушення законодавства про охорону надр, відсутній.

Згідно з приписами частини першої статті 8 ЦК України, у разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Враховуючи невизначеність законом порядку та розмірів відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, до таких правовідносин слід застосовувати за аналогією закону положення частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Зокрема, частиною четвертою статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Отже, Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" дозволяє врегулювання законодавством України, зокрема й підзаконними нормативними актами, порядку та розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (в тому числі внаслідок порушення законодавства про охорону надр), а тому обгрунтованим є застосування до таких правовідносин ОСОБА_5 розрахунку розмірів відшкодування збитків нанесених державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів" затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389.

Так, відповідно до 1.2 ОСОБА_5, вона встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі: самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Згідно до п. 1.4. Методики, ця ОСОБА_5 застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства. Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону а раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї ОСОБА_5, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п. 9.1 ОСОБА_5, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою: 3 сам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м; Тар - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушенння).

Тариф на підземну воду (ставка збору за спеціальне використання води) у відповідності до ст. 325 Податкового кодексу України у редакції 2012 року (на дату виявлення порушення) складав 45,01 коп/м.

Пункт 9.2. Методики передбачає, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Так, перевіркою встановлено, що підприємство з 08.08.2011 по 30.09.2012 роки здійснювало самовільне користування надрами (підземні води), у зв'язку з чим та на підставі п. 9.2 ОСОБА_5, коефіцієнт "W" відповідно до звітів за формою №2-ТП (водгосп) та Журналу обліку забраної води з артезіанської свердловини за формою ПОД-11 дорівнює 80725 м.куб., що також підтверджено на сторінці 14 висновку Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_5 №2062 (том 3 а.с. № 200- зворотна сторінка) .

Із врахуванням норм п. 9.1 ОСОБА_5, сума шкоди збитків заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (підземні води) в розмірі 31 032,32 грн. (претензія №172 від 01.07.13р.) сплачена відповідачем у добровільному порядку платіжним доручення №16190 від 09.07.13р., сум) позовних вимог аналогічна сумі шкоди встановленої у претензії №281 та дорівнює 3602399,93 грн.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки заперечення відповідача не знайшли свого документального підтвердження, доводи прокурора та позивача не були спростовані відповідачем, тому позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 22, 23 Кодексу України "Про надра", ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 29, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ "ОСОБА_1 молзавод" (код ЄДРПОУ 36537542, Харківська обл., 62103, м. Богодухів, пров. Харківський, 6) на користь державного бюджету України р/р 31518921700002 УДК у м. Харкові код ЄДРПОУ УДК 24134490, банк одержувача ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, символ звітності 921, для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності") збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного користування надрами в розмірі 3 602 399, 93 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.11.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10