ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року м. Київ К/800/45815/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:

Усенко Є.А.,

суддів:

Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Корецькому І.О.,

розглянувши у судовому засідання

касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014

у справі № 2а-17548/09/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна»

до 1. Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

2. Міністерства доходів і зборів України

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юнілівер Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ у м. Києві та ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.06.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2011 позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДПІ у м. Києві) від 25.06.2009 № 0000314240/0 та № 0000324240/0, від 04.09.2009 № 0000314240/1 та №0000324240/1, від 19.11.2009 № 0000314240/2 та № 0000324240/2; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014 касаційні скарги ТОВ «Юнілівер Україна» та СДПІ у м. Києві задоволені частково: скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанції; позовні вимоги задоволені частково: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві від 22.01.2010 № 0000014240/0 та повідомлення від 29.12.2009 № 126650008163733; в позові ТОВ «Юнілівер Україна» про визнання протиправними дій СДПІ у м. Києві про застосування штрафних санкцій у сумі 63926,00 грн. відмовлено; справу в частині позовних вимог ТОВ «Юнілівер Україна» про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві від 25.06.2009 № 0000314240/0 та № 0000324240/0, від 04.09.2009 № 0000314240/1 та № 0000324240/1, від 19.11.2009 № 0000314240/2 та № 0000324240/2 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.05.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: скасовані податкові повідомлення-рішення від 25.06.2009 №0000314210/0, від 04.09.2009 №0000314240/1, від 19.11.2009 №0000314240/2 в частині заниження суми грошового зобов'язання з податку на прибуток ТОВ «Юнілівер Україна» на суму 833863,00 грн.; від 25.06.2009 №0000314210/0, від 04.09.2009 №0000314240/1, від 19.11.2009 №0000314240/2 в частині заниження суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Юнілівер Україна» на суму 986474,00 грн.; від 22.01.2010 №0000014240/0 щодо нарахування пені та штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість ТОВ «Юнілівер Україна»; в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі Міжрегіональне ГУ Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників (правонаступник СДПІ у м. Києві) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Відповідно до частини 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.06.2009 № 211/42-40/25641220, про порушення позивачем норм пункту 1.25 ст. 1, пункту 5.1, підпунктів 5.2.1, 5.2.8 пункту 5.2, підпункту 5.3.1 пункту 5.3, підпунктів 5.4.2, 5.4.10 пункту 5.4, пункту 5.9 ст.5, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.4.1 пункту 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР, втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України), а саме: заниження валового доходу у загальній сумі 662409,00 грн. у податковому обліку за період з ІІІ кварталу 2007 року по ІV квартал 2008 року, внаслідок заниження задекларованих за вказаний період показників балансової вартості запасів на цю суму; завищення валових витрат на загальну суму 6840121,00 грн. у податковому обліку за період із ІІ кварталу 2007 року по ІV квартал 2008 року, у результаті чого занижено податок на прибуток у податковому обліку за період з ІІ кварталу 2007 року по ІІІ квартал 2008 року та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за ІV квартал 2008 року на суму 6613487,00 грн. Крім того, за висновком акту перевірки, позивачем порушені норми підпунктів 7.4.1, 7.4.3 та 7.4.4. пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на загальну суму 712207,00 грн. за податковими деклараціями за період із квітня 2007 року по грудень 2008 року, у результаті чого занижено податок на додану вартість на вказану суму у цих же податкових періодах. Вказані висновки податкового органу пов'язані із встановленими під час перевірки обставинами неправомірного визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів в деклараціях за 2-й квартал 2007 року - 4-й квартал 2008 року, в якому було враховано вартість списаних на невиробничі цілі товарно-матеріальних цінностей, з чим пов'язано заниження валових доходів у податковому обліку за 3-й квартал 2007 року - 4-й квартал 2008 року на загальну суму 662409,00 грн. та завищення валових витрат на 56872,00 грн.; неправомірного включення до валових витрат в податковому обліку за 3-й квартал 2008 року заборгованість ТОВ «Арго» в розмірі 3063123,00 грн., яка залишилася непогашеною внаслідок визнання цього товариства банкрутом, при тому, що процедура визнання його банкрутом не була завершена; вартість придбаних у ТОВ «Агенція реклами «БіТіЕл» послуг з розміщення товарів на площах гіпермаркетів мережі «Метро» в розмірі 1177782,00 грн., які є аналогічними послугам, отриманим безпосередньо від ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна»; вартість придбаних у ТОВ «Охоронно-детективне агенство «Безпека-сервіс» послуг з охорони права інтелектуальної власності на товарний знак в розмірі 1825699,00 грн., які не підтверджені первинними документами та вартість придбаних у ТОВ «Скай Ларк Омні» послуг конференц-сервісу в розмірі 52958,33 грн., які не мають зв'язку із господарською діяльністю ТОВ «Юнілівер Україна»; включення у 2-у кварталі 2008 року вартості поставлених від ТОВ «Арма Строй» послуг з інформування споживачів про якість товарів за нікчемним правочином; так само як і неправомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні цих послуг; а також завищення амортизаційних відрахувань у податковому обліку за період з 2 кварталу 2007 року по 4-й квартал 2008 року на загальну суму 20861,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.06.2009 № 0000314240/0, від 04.09.2009 № 0000314240/1, від 19.11.2009 № 0000314240/2 про визначення податкових зобов`язань із податку на прибуток у сумі 841384,00 грн., у т.ч.: 227273,00 грн. за основним платежем та 614111,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; а також від 25.06.2009 № 0000324240/0, від 04.09.2009 №0000324240/1 та від 19.11.2009 № 0000324240/2 про визначення податкових зобов`язань із податку на додану вартість у сумі 993974,00 грн., у т.ч.: 662649,00 грн. за основним платежем та 331325,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач правомірно врахував при визначенні приросту (убутку) балансової вартості запасів в деклараціях за 2-й квартал 2007 року - 4-й квартал 2008 року вартість списаних товарно-матеріальних цінностей; правомірно відніс до валових витрат в податковому обліку за 3-й квартал 2008 року безнадійну заборгованість ТОВ «Арго» в розмірі 3063123,00 грн., яка залишилася непогашеною внаслідок припинення юридичної особи дебітора; правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Агенція реклами «БіТіЕл» послуг з розміщення товарів на площах гіпермаркетів мережі «Метро» в розмірі 1177782,00 грн.; вартість придбаних у ТОВ «Охоронно-детективне агенство «Безпека-сервіс» послуг з охорони права інтелектуальної власності на товарний знак в розмірі 1825699,00 грн. та вартість придбаних у ТОВ «Скай Ларк Омні» послуг конференц-сервісу в розмірі 52958,33 грн., так само як і правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні цих послуг, а саме: 264719,00 грн. - за податковими накладними ТОВ «Агенція реклами «БіТіЕл», 514263,00 грн. - за податковими накладними ТОВ «Охоронно-детективне агенство «Безпека-сервіс», 207494,00 грн. - за податковими накладними ТОВ «Скай Ларк Омні».

З такими висновками суду апеляційної інстанції можна погодитись лише частково.

Відповідно до пункту 5.9 ст.5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як свідчить акт перевірки, висновок контролюючого органу про заниження ТОВ «Юнілівер Україна» валових доходів за 3-й квартал 2007 року - 4-й квартал 2008 року на загальну суму 662409,00 грн. обґрунтований посиланням на встановлені обставини щодо списання товариством в бухгалтерському обліку товарно-матеріальних цінностей на невиробничі цілі з таких підстав: а) недостачі, які виникли при транспортуванні товару згідно з актами розбіжностей при прийманні продукції по кількості, якості; б) недостачі внаслідок комісування товару в оригінальних упаковках на складі ДП «Кюне і Нагель»; в) списання товарно-матеріальних цінностей згідно з розпоряджень керівника підприємства та відповідно до протоколів про відпуск зі складу для розповсюдження продукції серед партнерів та працівників підприємства; г) недостачі у зв'язку з недопостакою продукції згідно з по актами розбіжностей, підписаних з покупцями; д) утилізація продукції, пошкодженої при транспортуванні, або термін використання якої сплинув.

При цьому, акт перевірки не містить розрахунку щодо суми заниження приросту балансової вартості запасів у розрізі перелічених вище підстав, так само як не містить посилання на облікові документи, на підставі яких контролюючий орган визначив заниження суми валових доходів на 662409,00 грн. Разом з тим, це має значення для юридичної оцінки виключення вартості списаних з балансу матеріальних цінностей (товарів) з податкового обліку, оскільки позивач посилається на те, що вартість списаних матеріальних цінностей (товарів) з метою розповсюдження продукції в рекламних цілях здійснено в межах 2 % від оподаткованого прибутку підприємства за попередній звітний (податковий) рік, що відповідно до підпункту 5.4.4 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР давало йому право віднести цю суму до валових витрат, а відтак і не враховувати вартість цих товарів в податковому обліку з метою визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів. Для підтвердження цього позивач надав бухгалтерську довідку про витрати на безоплатне розповсюдження зразків продукції в рекламних цілях від 25.11.2009, розпорядження генерального директора ТОВ «Юнілівер Україна» про відпуск зі складу зразків продукції, протоколи про розповсюдження продукції, акти про списання матеріальних цінностей у зв'язку з проведенням робіт з розповсюдженням продукції (а.с. 3-7, т.2, 178-250, т.5). Згідно із підпунктом 5.4.4 пункту 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Оскільки обставини щодо співвідношення вартості списаних товариством товарів з метою розповсюдження продукції в рекламних цілях та його оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) рік в акті перевірки не зафіксовані, в судовому процесі вище наведені доводи позивача з боку СДПІ не спростовані, та враховуючи відсутність в акті розрахунку суми заниження приросту балансової вартості запасів у розрізі кожної із підстав, з яких були списані з балансу товари в невиробничих цілях, відсутність посилання на конкретні облікові документи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав неправомірним виключення з податкового обліку ТОВ «Юнілівер Україна» з метою визначення приросту (убутку) балансової вартості запасів вартості списаних товарів та збільшення суми валових доходів на 662409,00 грн.

Відповідно до підпункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Правильними є висновки суду апеляційної інстанції щодо безпідставного зменшення у податковому обліку позивача валових витрат та податкового кредиту, сформованих у зв'язку з поставкою від ТОВ «Агенція реклами «БіТіЕл» послуг з розміщення товарів на площах гіпермаркетів мережі «Метро». СДПІ в обґрунтування доводів про завищення позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за цими операціями посилається на економічну безцільність цих послуг для товариства з огляду на їх ідентичність послугам, передбаченим умовами договорів поставок, укладених позивачем із ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна». На підставі аналізу договорів, укладених позивачем як із ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», так і з ТОВ «Агенція реклами «БіТіЕл», суд встановив, що послуги, надані вказаними постачальниками не є ідентичними, оскільки послуги TOB «Метро Кеш Енд Кері Україна» стосуються виділення місць (полиць, проходів і т.д.) для розміщення товарів та фактичне розміщення товару на таких місцях, тоді як послуги ТОВ «Агенція реклами «БіТіЕл» стосуються найбільш вигідного розміщення товарів, які вже розміщені на полицях, та полягають у здійсненні контролю за відповідністю викладки планограмам, контролю наявності товару на полицях, вивчення попиту та ефективності розміщення товарів.

Загальними принципами господарювання в Україні згідно зі статтею 6 Господарського кодексу України є, зокрема свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. господарських відносин

За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР), сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому зв`язок витрат платника податку із його господарською діяльністю є однією із визначальних ознак, з якими законодавець пов`язує можливість віднесення витрат на їх оплату до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно

Відповідають правосильному застосуванню наведених норм також висновок апеляційного суду про правомірне декларування позивачем суми валових витрат за наслідками отримання від ТОВ «Охоронно-детективне агенство «Безпека-сервіс» послуг з охорони прав ТОВ «Юнілівер Україна» на використання інтелектуальної власності компанії «Юнілівер Н.В.» - торгових марок «Lipton», «Dove», «Rexona». Цей висновок зроблений на підставі оцінки приєднаних до справи копій звіту про захист товарних знаків № 17/07 від 01.02.2007, актів виконаних робіт; попереджень суб'єктів підприємницької діяльності, які реалізовували контрафактну продукцію під цими торговими марками; заяв до органів Міністерства внутрішніх справ України про виявлені факти торгівлі контрафактною продукцією; висновком спеціаліста ТОВ «Юнілівер Україна» від 15.04.2008 щодо результатів дослідження косметичної продукції, реалізація якої здійснювалась під торговою маркою «Dove», вилученої у цих суб'єктів підприємницької діяльності; постанов Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 24.04.2008 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 51-2 КпАП України, оцінка яких відповідає нормам ст. 86 КАС України (а.с. 184-226, т.2).

Пунктом 1.25 ст.1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безнадійна заборгованість - заборгованість фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності).

Відповідно до підпункту 5.2.8 пункту 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

У судовому процесі встановлено, що станом на 03.10.2006 у позивача рахувалась дебіторська заборгованість ТОВ «ВТП «Арго» на суму 3084971,69 грн., яка виникла за дистриб'юторською угодою від 01.03.2006 № 11/03, укладеною між позивачем та ТОВ «ВТП «Арго» (дистриб'ютор). Позивачем вживались заходи щодо стягнення цієї заборгованості у судовому порядку, зокрема у справах Господарського суду Харківської області № 47/613-06 про стягнення з ТОВ «ВТП «Арго» заборгованості в сумі 3085923 грн.; №40/376-06 про розірвання дистриб'юторської угоди від 01.03.2006 №11/03, в провадженні якої прийнято ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно TOB ВТП «Арго», в тому числі на грошові кошти в межах суми позову та судових витрат. Рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2006 у справі № 47/613-06 про часткове задоволення позову ТОВ «Юнілівер Україна» та стягнення з ТОВ «ВТП «Арго» 3085923,00 грн. основного боргу, 33743,60 грн. пені, 25500,00 грн. державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. не було виконано.

Ухвалою Господарським судом Харківської області від 04.07.2008 у справі № Б-39/221-06 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «АРГО». Кредиторські вимоги ТОВ «Юнілівер Україна», заявлені у цій справі, не були погашені. У зв'язку з вказаною обставиною позивач збільшив валові витрати у податковому обліку за 3-й квартал 2008 року на 3084971,69 грн.

Відповідно до абзацу третього ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України від 11.05.2007 № 1012-V) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією (абзац четвертий цієї статті).

Апеляційний суд, враховуючи набрання законної сили ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.07.2008, зробив обґрунтований висновок про правомірне збільшення позивачем в податковій декларації за 3-й квартал 2008 року суми валових витрат на суму дебіторської заборгованості TOB ВТП «Арго», як безнадійної, не дивлячись на те, що остаточне судове рішення у справі № Б-39/221-06 було ухвалено 14.05.2009 (після скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 04.07.2008 за результатами касаційного перегляду постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008). У протилежному випадку порушувався б принцип правової визначеності як складова принципу верховенства права.

Разом з тим, не відповідає змісту правового регулювання, встановленого нормами пункту 1.32 ст.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР, висновок суду апеляційної інстанції щодо юридичної оцінки декларування позивачем сум валових витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій з поставки від ТОВ «Скай Ларк Омні» послуг конференц-сервісу з використанням комплексів відпочинку «Княжий двір», «Ранчо «Болівар», ресторану «Квін-Бі», готельного комплексу «Київ». Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем під час перевірки та в судовому процесі договори, плани заходів, наказів на проведення заходів про проведення конференцій за участю як працівників компанії, так і її гостей, підтверджують зв'язок витрат позивача на оплату цих послуг цілям його господарської діяльності, оскільки конференції були присвячені підсумкам результатів діяльності товариства, мотивації його працівників щодо зростання показників господарської діяльності товариства. Однак, СДПІ під час перевірки використано інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю від ТОВ «Скай Ларк Омні» (посередника в організації цих послуг) з посиланням на первинні документи, складені між цим товариством та ТОВ «Фортуна», ПП «Тріада-Сервіс», ТОВ «Конкорд»; з протоколів допиту від 02.03.2009 та від 02.06.2009 свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, керівників ПП «Тріада-Сервіс», ТОВ «Конкорд», від ДП «Готельний комплекс «Київ» (лист від 22.05.2009), щодо послуг з організації та проведення банкетів (звукотехнічне забезпечення, світло забезпечення, оренда столів, стільців тощо) (а.с. 15-16, т.1, 2-18, т.4).

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

З огляду на відсутність зв'язку витрат позивача на оплату отриманих від ТОВ «Скай Ларк Омні» послуг з господарськими потребами у апеляційного суду не було підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2009 № 0000314240/0, від 04.09.2009 № 0000314240/1, від 19.11.2009 № 0000314240/2 у частині визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 129582,00 грн., в тому числі: 66909,00 грн. основного платежу та 29218,75 грн. (62673,00 грн. - 66909,00грн.: 100х5) - штрафні (фінансові) санкції, а податкових повідомлень-рішень від 25.06.2009 № 0000324240/0, від 04.09.2009 № 0000324240/1, від 19.11.2009 № 0000324240/2 - у частині визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 207494,00 грн., в тому числі: 138329,00 грн. основного платежу та 69165,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 114, т.3).

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення від 25.06.2009 № 0000314240/0, від 04.09.2009 № 0000314240/1, від 19.11.2009 № 0000314240/2 підлягають скасуванню у частині визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 733509,75 грн., у тому числі: 157858,00 грн. - основний платіж та 575651,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; а податкові повідомлення-рішення від 25.06.2009 № 0000324240/0, від 04.09.2009 № 0000324240/1, від 19.11.2009 № № 0000324240/2 - у частині визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 778982,00 грн., у т.ч.: 518320,00 грн. - основний платіж та 260662,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Що ж стосується податкового повідомлення-рішення від 22.01.2010 № 0000014240/0, то скасовуючи його, суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що воно скасоване постановою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2014, тобто спір в цій частині вирішено.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково, змінити постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2014, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 25.06.2009 № 0000314240/0, від 04.09.2009 № 0000314240/1, від 19.11.2009 № 0000314240/2 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 733509,75 грн., у т.ч.: 157858,00 грн. за основним платежем та 575651,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції; від 25.06.2009 № 0000324240/0, від 04.09.2009 № 0000324240/1, від 19.11.2009 № 0000324240/2 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнілівер Україна» податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 778982,00 грн., у т.ч.: 518380,00 грн. - основний платіж та 260662,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

підпис

Є.А. Усенко

Судді

підпис

О.А. Веденяпін

підпис

М.П. Зайцев