ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2015 року № 826/17549/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом

ОСОБА_1

до третя особа

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової І.О. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про

визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач , в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни (надалі - Відповідач), третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - третя особа) про визнання протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни щодо не включення ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкову Ірину Олександрівну включити ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкову Ірину Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про включення ОСОБА_1 (Ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для доповнення затвердженого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників для здійснення виплат; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративні справі, шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" Стрюкової Ірини Олександрівни подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 10-ти днів з моменту набрання ним законної сили.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення норм чинного законодавства, не включено Позивача до переліку і в подальшому до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Надра» за рахунок Фонду.

В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що використання коштів, які знаходяться на рахунку Позивача, обмежено, оскільки є підстави вважати, що проведені операції, результатом яких стало збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб та що за вказаним фактом Відповідачем було ініційовано звернення до правоохоронних органів, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

В судове засідання Представник Позивача з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Відповідача, в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, подав через канцелярію суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Судом встановлено, що 04.02.2015 року ОСОБА_1 (Вкладник), з однієї сторони, та ПАТ «КБ «Надра» (Банк), з іншої сторони, був укладений Договір строкового банківського вкладу (депозиту) без поповнення, оформлений в рамках Пакету послуг «ПУ «Вільні кошти» №2121322 (надалі - Договір вкладу).

Відповідно до п.1.1, п. 1.2 Договору вкладу Вкладник зобов'язався в строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання цього договору передати, а Банк зобов'язався прийняти грошову суму у розмірі 150 000 грн. на строк 1 місяць (п.2.2) від дати фактичного надходження вкладу на Вкладний рахунок, зі платою процентів по вкладу за ставкою 18% річних. Вкладник в день підписання цього Договору відкривається вкладний рахунок НОМЕР_2 на ім'я вкладника.

Крім того, Позивач має поточний рахунок НОМЕР_3 (п.2.5. Договір вкладу).

Згідно з п.2.3, п. 4.4 Договору вкладу датою повернення вкладу сторони визначили 04.03.2015 р. Сплата нарахованих процентів з користування вкладом здійснюється в останній день строку розміщення вкладу.

В матеріалах справи містяться квитанція від 04.02.2015 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 було внесено кошти у розмірі 150 000 грн. на депозит № 2121322.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 на видачу готівки № 5976 від 04.02.2015 року із зазначенням часу 18:54:26 год (післяопераційний час). Із вищезазначеної заяви вбачається, що з поточного рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 була проведена видача готівки у розмірі 150 000 грн.

Постановою Правління Національного банку України від 05.02.2015 року №83 ПАТ «Комерційний банк «Надра» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 року №26 розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року №85 продовжено здійснення тимчасової адміністрації та повноваження уповноваженої особи Фонду до 05.06.2015 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 року №113 на підставі постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 року №356 «про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» розпочато ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» та призначено Стрюкову Ірину Олександрівну Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку строком на 1 рік з 05.06.2015 року по 04.06.2016 року включно.

Позивач 22 та 26 травня 2015 року звертався до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «КБ «Надра» Стрюкової І.О. із заявами про надання інформації щодо включення до Переліку вкладників та про виплату гарантованого відшкодування за сумою вкладу.

Листом від 17.06.2015 року вих. №22-7-15452 Відповідачем надано відповідь та проінформовано Позивача про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» і призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку Стрюкову І.О. Також зазначено про обмеження використання коштів, що знаходяться на рахунках Позивача та надання вичерпної інформації щодо стану рахунків за наслідками здійснення ретельної перевірки.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон №4452-VI).

У відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону від 23 лютого 2012 року №4452-VI у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Частинами 1-3 статтею 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно з ст. 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Для цілей Закону №4452-VI працівниками Фонду вважаються особи, які займають посади, передбачені штатним розписом (частина 1 статті 16 Закону від 23 лютого 2012 року №4452-VI).

В силу ч. 1 ст. 36 Закону №4452-VI, З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів, бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Частиною 3 статті 37 Закону №4452-VI визначено, що Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Уповноважена особа Фонду має право: 1) призначати на посаду, звільняти з посади чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їхні службові обов'язки, змінювати розмір оплати праці з додержанням вимог законодавства про працю; 2) здійснювати інші повноваження, встановлені цим Законом, та делеговані їй Фондом.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону №4452-VI Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються. (частина 5 статті 45 Закону №4452-VI).

Частиною 1 ст. 26 Закону №4452-VI закріплено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч. 5 ст.27 Закону №4452 протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 37 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до цього Закону і нормативно-правових актів Фонду.

Уповноважена особа Фонду має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку;

2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

3) продовжувати, обмежувати або припиняти здійснення банком будь-яких операцій;

4) повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

5) заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи;

6) звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку;

7) залучати до роботи у процесі здійснення тимчасової адміністрації за рахунок банку на підставі цивільно-правових договорів інших осіб (радників, аудиторів, юристів, оцінювачів та інших) у межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. Такі договори можуть бути розірвані в односторонньому порядку у день повідомлення уповноваженою особою Фонду другої сторони про таке розірвання з наслідками, встановленими цивільним законодавством;

8) призначати проведення аудиторських перевірок та юридичних експертиз з питань діяльності банку за рахунок банку в межах кошторису витрат, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду;

9) приймати на роботу, звільняти з роботи чи переводити на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників банку, переглядати їх службові обов'язки, змінювати розмір оплати їх праці з додержанням вимог законодавства України про працю;

10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі;

11) вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Поряд з тим, як вбачається з норм ч. 2 ст. 38 зазначеного Закону, на Уповноважену особу Фонду покладений обов'язок під час дії тимчасової адміністрації проводити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону №4452 Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

В той же час, суд зазначає, що даними нормами Закону не передбачено ніяких дій, які необхідно вчинити уповноваженій особі, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним сам по собі, а не через те, що його необхідно визнавати таким. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. У Законі зазначено, що уповноважена особа лише забезпечує перевірку правочинів на предмет виявлення таких, які вже є нікчемними. Інакше кажучи, уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечую таке виявлення та фіксує даний факт.

Вказана позиція щодо нікчемності правочину повністю узгоджуються з вимогами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 року за №1548/21860 (надалі - Положення від 09.08.2012 року №14), банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема: протягом тижня з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку - аналіз стану бази даних (установити записи про вкладників, у яких відсутні або некоректно введені реквізити) та порівняння інформації, що зазначена у базі даних, на повну відповідність даним з копій документів вкладників із справ з оформлення рахунків та усунення всіх виявлених помилок (за наявності); формування файлів та архівування бази даних про вкладників відповідно до вимог розділу II Правил; направлення до Фонду файлів бази даних разом із супровідним листом; направлення до Фонду файлів, зокрема, із переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону.

Згідно пункту 5 розділу ІІ Положення від 09.08.2012 року №14 Фонд здійснює аналіз та перевірку файлів D та Z на предмет відсутності помилкових записів та правильності розрахунку гарантованих сум у файлі Z.

Результати перевірки файлів разом із супровідним листом передаються Уповноваженій особі Фонду. У супровідному листі вказується статус прийняття файлу (прийнято без помилок / прийнято з помилками), а також зазначаються сума і кількість безпомилкових записів та сума і кількість записів з помилками. Файл з помилками передається уповноваженій особі Фонду для перевірки та доопрацювання, зокрема засобами електронної пошти Національного банку України.

За приписами пункту 6 розділу ІІ Положення від 09.08.2012 року №14 Банк має право надати до Фонду відповідні зміни до бази даних про вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Зміни реквізитів вкладника (поля 2 - 10) надаються за структурою файлу Z з обов'язковим зазначенням номера інформаційного рядка у файлі Z (ідентифікатора вкладника). Усі інші зміни, що стосуються певного конкретного запису з файлу D (сум, номерів рахунків та договорів, дат укладення та закінчення договорів тощо), надаються за структурою файлу D з обов'язковим зазначенням номера інформаційного рядка у файлі D (ідентифікатора рахунку вкладника) та номера інформаційного рядка у файлі Z (ідентифікатора вкладника).

Розділом V "Правил формування та ведення баз даних про вкладників", затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 липня 2012 року №3 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2012 року за №1430/21742 (надалі - Правила від 9 липня 2012 року №3), визначені особливості ведення бази даних у банках, що віднесені до категорії неплатоспроможних.

Зокрема, у разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних банк виконує дії, визначені пунктом 4 розділу II Положення №14.

При виплаті за рахунок цільової позики Фонду коштів за вкладами за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, інформаційний рядок з полем "N рядка у файлі" цього вкладника зберігається в базі даних, у тому числі якщо залишок коштів після виплати буде нульовим.

Згідно розділу VI Правил від 9 липня 2012 року №3 банк розробляє внутрішній документ про порядок формування бази даних про вкладників, збереження інформації, що введена в базу даних, а також наказом визначає осіб, відповідальних за формування та збереження інформації. Відповідальні особи призначаються щодо кожного відокремленого підрозділу і банку - юридичної особи.

Після отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних керівник банку забезпечує передачу бази даних у повному обсязі уповноваженій особі Фонду.

Відповідно до наказу від 16.03.2015 №264 підписаного Уповноваженою особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» була здійснена перевірка вкладів фізичних осіб та поточних рахунків щодо певних фактів, в тому числі: безготівкового перерахування грошових коштів з поточних рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб в тому самому банку; безготівкового перерахування коштів з поточних рахунків фізичних осіб на рахунки інших фізичних осіб, відкриті в одному банку, призначення платежу, яких свідчать про нетиповий характер операції, в тому числі надання та повернення фінансової допомоги (позики), залучення коштів на вклад іншої особи, перерахування коштів без зазначення підстав перерахування тощо, якщо це призвело до збільшення розміру гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.

За наслідками проведеної перевірки на підставі Звіту Аудиторської фірми у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-аудит» Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладі фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» був наданий висновок комісії «Щодо операцій за рахунками клієнтів, які збільшують потенційні зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» з рекомендаціями вчинити дії щодо тимчасового обмеження банківських операцій в частині виплат коштів певним вкладникам.

Згідно з наказом за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «КБ «Надра» від 23.03.2015 року №298 було тимчасово обмежно здійснення ПАТ «КБ «Надра» банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за рахунками вкладників, перелік, яких наведений у додатку №1 до цього наказу, а також доручено відповідальним особам повідомити про такі обмеження Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та звернутися до правоохоронних органів з заявами щодо перевірки здійснення перевірки на предмет штучного створення клієнтами банку підстав для відшкодування вкладів Фондом.

Відповідач зазначає, що за результатами цієї перевірки, було встановлено, що дроблення коштів з поточних рахунків юридичних осіб здійснювалося шляхом перерахування з них на поточні, карткові або депозитні рахунки фізичних осіб коштів у розмірах, що не перевищують передбачену законодавством гарантовану суму відшкодування вкладів фізичних осіб. При цьому, в більшості випадків призначенням платежу таких операцій виступали: «надання позики»; «повернення позики»; «надання фінансової допомоги»; «повернення фінансової допомоги» та «поповнення карткового рахунку».

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Наказу № 298 від 23.03.2015 року тимчасово обмежили здійснення виплати ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що ТОВ «МЕДІА ПОСТ ЮА» зі свого рахунку № НОМЕР_4 на рахунок ОСОБА_1 протягом одного банківського дня, тобто 02.02.2015 року призначенням платежу - для поповнення поточного рахунку НОМЕР_3, ОСОБА_1, згідно Договору № 1 від 30.01.2015 року (поворотна фінансова допомога) було перераховано - 150 000 грн.

Відповідач наголошує, що посадові особи ТОВ «МЕДІА ПОСТ ЮА», в результаті вчинення ними вище указаних дій, мали намір отримати виплату, яка згідно законодавства виплачується та гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 200 000,00 гривень лише вкладникам банку, якими вони не являються, у зв'язку з тим, що відповідно до положень закону вкладником є фізична особа.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 ст. 38 даного Закону.

Таким чином, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію зобов'язана забезпечити перевірку договорів (правочинів) укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку.

Так, суд зазначає, що статтями 37 та 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», передбачено право уповноваженої особи Фонду звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; та обов'язок забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Крім того, Наказом № 454 від 05.06.2015 року дія Наказу № 264 від 16.03.2015 року та Наказу № 298 від 23.03.2015 року була розповсюджена на період з початку процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» до часу закінчення.

Відповідачем щодо зазначених дій було подано заяву від 22.05.2015 р. № 14-4-12549 про вчинення кримінального правопорушення до правоохоронних органів.

За фактом звернення було повідомлено, що вказана заява була приєднана до кримінального провадження №12015100100006576 від 04.06.2015 року за ознаками ч.2 ст.190 КК України, яке розслідується СВ Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві.

На адресу суду надійшли доповнення до заперечення проти позову, з яких вбачається, що Постановою старшого слідчого СВ Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві від 11.09.2015 року закрито кримінальне провадження № 120151001000006576 від 04.06.2015 року у зв'язку із відсутністю в діяннях складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Враховуючи вищезазначену постанову Комісія, створена у відповідності до Наказу № 264 від 16.03.2015 року, прийняла Рішення від 02.10.2015 року щодо зняття обмежень на виплату грошових коштів за даним зверненням, в тому числі ОСОБА_1

До Фонду гарантування вкладів фізичних осіб був направлений лист № 1-4-27456 від 20.10.2015 року «Про зміни та доповнення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду».

Із Витягу з Доповнень до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в зв'язку із отриманням постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 був включений до вищезазначеного переліку.

Отже, судом встановлено, що оскільки є рішення про зняття заборони на отримання коштів то Позивач не позбавлений можливості отримати грошові кошти за Договором банківського вкладу (депозиту).

З аналізу норм права та матеріалів справи суд приходить до висновку, що Уповноважена особа вчиняла відповідні дії, на виконання своїх повноважень, зазначені дії відповідають вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вживалися дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, та повідомлення правоохоронних органів за фактом виявлення можливих протиправних дій відносно банку, тобто в ході розгляду даної справи судом не встановлено пасивної поведінки Відповідачів відносно Позивачки при складанні переліку вкладників.

Крім того, суд зазначає про відсутність порушених прав Позивача, виходячи з наступного.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приписами ч. 1 ст. 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав Позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюванийзаконом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи викладене, суд вважає що вимоги Позивача щодо включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати цей перелік третій особі та не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи містяться докази про включення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, оскільки на час розгляду справи існує рішення Комісії яким знято обмеження на виплату грошових коштів Позивачу.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідачів подати до суду звіт про виконання постанови суду в термін не пізніше 5-ти робочих днів з дня набрання постановою законної сили, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу зазначеної норми Закону слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук