Справа № 158/47/15-ц Провадження № 22-ц/773/1424/15

Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О.К.

Категорія: 47

Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Концевич Я.О.,

з участю прокурора Оліферчук Н.П., представників відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи Левчика І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Головного управління Держземагенства у Волинській області, ОСОБА_7, Реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ Держземагенства у Ківерцівському районі Волинської області, про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Волинській області, скасування та визнання недійсною державної реєстрації права власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки до земель державної власності за апеляційною скаргою відповідача Головного управління Держземагенства у Волинській області на рішення Ківерцівського районного суду від 03 серпня 2015 року,

встановила:

У січні 2015 року прокурор Ківерцівського району в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держземагенства у Волинській області № ВЛ/0721885800:06:000/00000837 від 27 грудня 2013 року ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області орієнтовною площею 0,2685 га у власність для ведення особистого селянського господарства та зобов'язано начальника відділу Держземагенства у Ківерцівському районі забезпечити в установленому законодавством порядку розгляд проекту землеустрою на предмет погодження.

На підставі вказаного наказу Приватне підприємство (далі - ПП) «Владар» на замовлення ОСОБА_7 виготовило проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,2685 га за межами населеного пункту Прилуцької сільської ради Ківерцівського району. Зазначений проект землеустрою погоджено висновком начальника відділу Держземагенства у Ківерцівському районі від 20 січня 2014 року № 03-4/10, в якому вказано, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель запасу, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення, відділ Держземагенства у Ківерцівському районі вважає за можливе відвести дану земельну ділянку у власність ОСОБА_7

Наказом Головного управління Держземагенства у Волинській області № ВЛ/0721885800:06:000/00001152 від 19 лютого 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району та вказану земельну ділянку площею 0,2685 га (кадастровий номер НОМЕР_2) надано у власність.

На думку прокурора, згадані накази Головного управління Держземагенства у Волинській області є незаконними та підлягають скасуванню з наступних підстав.

Державне підприємство «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору № 1156 від 29 липня 2011 року на замовлення управління агропромислового розвитку Ківерцівської райдержадміністрації розробило проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, який в подальшому було затверджено розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 573 «Про затвердження проектів землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів». Вказаним проектом встановлено, що на земельному масиві орієнтовною площею 23 га, з якого громадянам відводилися земельні ділянки за рахунок земель запасу Прилуцької сільської ради Ківерцівського району, в тому числі й ОСОБА_7, розміщені чотири земельні ділянки площею 0,25 га кожна, на яких знаходяться артезіанські свердловини. У проекті міститься експлікація земель за проектом розмежування земель державної та комунальної власності за межами Прилуцької сільської ради Ківерцівського району, згідно з якою вказані вище артезіанські свердловини розташовані на земельних ділянках № 1-225а, 1-245, 1-249, 1-250 площею по 0,25 га кожна, які за категоріями земель відносяться до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Розміщення земельних ділянок з артезіанськими свердловинами підтверджується схемою планування території Прилуцької сільської ради, розробленою ліцензованою організацією ТОВ «Глорі плюс» на замовлення Прилуцької сільської ради Ківерцівського району, яка погоджена прилеглими сільськими радами, Ківерцівською та Луцькою міськими радами, Головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації, начальником відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Ківерцівської райдержадміністрації, начальником управління земельних ресурсів у Ківерцівському районі, і затверджена рішенням сесії Прилуцької сільської ради від 07 липня 2011 року № 7/3.

Луцьким міськрайонним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» розроблено топографо-геодезичний план земельних ділянок, згідно з яким встановлено накладення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, яка на праві власності належить ОСОБА_7, на земельну ділянку державної власності НОМЕР_3, на якій розташована артезіанська свердловина та яка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, тобто земельна ділянка відводилась не за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення.

Оскільки відповідно до ст. 122 Земельного кодексу (далі - ЗК) України земельними ділянками, які відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які розташовані за межами населених пунктів, розпоряджаються виключно обласні державні адміністрації, оскаржувані накази Головного управління Держземагенства у Волинській області видані поза межами повноважень цього органу і всупереч вимогам земельного законодавства.

На підставі вказаних наказів Реєстраційною службою Ківерцівського районного управління юстиції незаконно здійснена реєстрація права власності ОСОБА_7 на спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, прокурор просив недійсними та скасувати вищевказані накази Головного управління Держземагенства у Волинській області № ВЛ/0721885800:06:000/00000837 від 27 грудня 2013 року та № ВЛ/0721885800:06:000/00001152 від 19 лютого 2014 року, зобов'язати реєстраційну службу Ківерцівського районного управління юстиції скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку та свідоцтво про право власності на неї шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно, зобов'язати ОСОБА_7 повернути земельну ділянку до земель державної власності.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 03 серпня 2015 року позов задоволено.

Постановлено визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держземагенства у Волинській області за № ВЛ/0721885800:06:000/00000837 від 27 грудня 2013 року «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та за № ВЛ/0721885800:06:000/00001152 від 19 лютого 2014 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) у власність для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району, та яким надано у власність ОСОБА_7 вищевказану земельну ділянку площею 0,2685 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

Зобов'язати реєстраційну службу Ківерцівського районного управління юстиції у Волинській області скасувати рішення індексний номер: 11452127 від 06 березня 2014 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку загальною площею 0,2685 га (кадастровий номер НОМЕР_2) та свідоцтво про право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 серія та номер: 18695768, видане 06 березня 2014 року, шляхом внесення запису про скасування державної реєстрації права власності на вказану земельну ділянку до Державного реєстру прав на нерухоме майно.

Зобов'язати ОСОБА_7 повернути до земель державної власності земельну ділянку загальною площею 0,2685 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

Стягнути з Головного управління Держземагенства у Волинській області, ОСОБА_7, реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області в дохід держави судовий збір у розмірі по 243 грн. 60 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Держземагенства у Волинській області просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, покликаючись на неповне з'ясування судом фактичних обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В запереченні прокурор Ківерцівського району просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення без змін, зазначаючи про безпідставність доводів скарги.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з таких мотивів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наведених у позовній заяві прокурора обставин, а також з того, що спірна земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, відноситься до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а відтак відповідно до вимог земельного законодавства Головного управління Держземагентства у Волинській області не вправі було розпоряджатися цією ділянкою.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.

Судом установлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Волинській області від 27 грудня 2013 року ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області орієнтовною площею 0,2685 га у власність для ведення особистого селянського господарства (т. 1, а. с. 13).

Наказом Головного управління Держземагенства у Волинській області від 19 лютого 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району та вказану земельну ділянку площею 0,2685 га (кадастровий номер НОМЕР_2) надано у власність (т. 1, а. с. 25).

Поділ земель на категорії за основним цільовим призначенням встановлено статтею 19 ЗК України. Зокрема, самостійними категоріями земель є землі сільськогосподарського призначення (п. а частини 1) та землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. ж частини 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗК України земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно з ч. 1 ст. 20 цього Кодексу віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (ч. 1 ст. 22 ЗК України).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства (ч. 3 ст. 22 ЗК України).

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені статтею 122 ЗК України.

Згідно з ч. 4 цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (до яких відноситься відповідач Головне управління Держземагенства у Волинській області) передають у власність або у користування для всіх потреб земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 та ч. 1 ст. 66 ЗК України землями промисловості визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України повноваженнями щодо передачі у власність або у користування земель промисловості наділені обласні державні адміністрації на їхній території.

За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, та в порядку, передбаченому статтею 118 цього Кодексу, з урахуванням цільового призначення земельної ділянки.

Частинами 6, 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Згідно з ч. 9 зазначеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Пунктами «б», «в» ч. 1 ст. 20 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Підстави заявленого прокурором позову зводяться до того, що надана ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства земельна ділянка розташована на землях, які віднесені до категорії земель промисловості, а відтак Головне управління Держземагенства у Волинській області в силу вищенаведених положень земельного законодавства не вправі було розпоряджатися цією земельною ділянкою.

На підтвердження своєї правової позиції прокурор навів у позовній заяві і надав суду такі докази:

1. Схему планування території Прилуцької сільської ради, розроблену ліцензованою організацією ТОВ «Глорі плюс» на замовлення Прилуцької сільської ради Ківерцівського району (далі - Схема планування ТОВ «Глорі плюс»), яка погоджена прилеглими сільськими радами, Ківерцівською та Луцькою міськими радами, Головним управлінням містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Волинської облдержадміністрації, начальником відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Ківерцівської райдержадміністрації, начальником управління земельних ресурсів у Ківерцівському районі, і затверджена рішенням сесії Прилуцької сільської ради від 07 липня 2011 року № 7/3 (т. 1, а. с. 57-61).

2. Топографо-геодезичний план земельних ділянок, розроблений Луцьким міськрайонним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», згідно з яким нібито встановлено накладення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, яка на праві приватної належить ОСОБА_7, на земельну ділянку державної власності НОМЕР_3, на якій розташована артезіанська свердловина (об'єкт № 3) та яка відноситься до земель промисловості, а також роз'яснення до цього плану начальника відділу Держземагентства у Ківерцівському районі (т. 1, а. с. 64-68).

3. Проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, розроблений Державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на підставі договору № 1156 від 29 липня 2011 року на замовлення управління агропромислового розвитку Ківерцівської райдержадміністрації (далі - Проект землеустрою НДПІ), затверджений розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 573 (т. 1, а. с. 26-52).

Крім того, в запереченні на апеляційну скаргу прокурор зазначив лист Державної інспекції сільського господарства у Волинській області від 29 грудня 2014 року № 01-12/4725, згідно з яким земельна ділянка ОСОБА_7 надана за рахунок частини земельної ділянки (ділянка НОМЕР_3), на якій розміщена артезіанська свердловина, тобто за рахунок земель промисловості (т. 1, а. с. 72-75).

Однак наведені докази і обґрунтовані ними доводи прокурора є неспроможними з огляду на наступне.

1. На Схемі планування ТОВ «Глорі плюс» дійсно відмічено кілька артезіанських свердловин (т. 1, а. с. 58-59), однак не зазначена площа земельних ділянок, що ними зайняті, не нанесена земельна ділянка, надана ОСОБА_7, у зв'язку з чим за даною схемою неможливо визначити, чи накладаються одна на одну вказані ділянки. Будь-яка пояснювальна записка до схеми відсутня. Тому вказаний доказ не може слугувати підтвердженням доводів позивача.

2. Топографо-геодезичний план земельних ділянок, розроблений Луцьким міськрайонним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», являє собою графічне креслення геометричних фігур без відміток про те, що вони означають, без наведення номерів та площ об'єктів, зображених у вигляді чотирикутників, без зазначення масштабу плану та без прив'язки вказаних фігур до наявних на місцевості об'єктів нерухомості (т. 1, а. с. 64-65).

Вказаний топографо-геодезичний план не відповідає вимогам законодавства щодо проведення топографо-геодезичних та картографічних робіт.

Відповідно до ст. 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає:

а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

ґ) виготовлення кадастрового плану.

Статтею 25 Закону України «Про землеустрій», якою визначено види документації із землеустрою, не передбачено кадастрову зйомку земельної ділянки як окремий вид документації із землеустрою. Згідно з ч. 3 цієї статті види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про землеустрій» топографо-геодезичні та картографічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово-картографічної основи при здійсненні землеустрою в порядку, визначеному Законом України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність». Інформаційний зміст і масштаб топографо-геодезичних та картографічних матеріалів визначаються з урахуванням використання цих матеріалів, детальності проектування, обстежень і вишукувань відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність» кадастрові зйомки - комплекс робіт, спрямованих на вивчення необхідних топографічних елементів місцевості щодо пунктів геодезичної мережі (зокрема меж земельних ділянок з їх найменуваннями, кількісними та якісними показниками) і нанесення їх на планшет для створення планів (карт), що служать основою для кадастрів; топографо-геодезичні та картографічні роботи - процес створення геодезичних, топографічних і картографічних матеріалів, даних, топографо-геодезичної та картографічної продукції

Статтею 10 цього Закону передбачено, що під час здійснення топографо-геодезичних, картографічних робіт повинно забезпечуватися додержання вимог стандартів та нормативно-технічної документації.

Пунктами 2.3-2.6 Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої Наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру при Кабінеті Міністрів України від 9 квітня 1998 р. № 56 (далі - Інструкція), передбачено, що підставою для виконання топографо-геодезичних робіт є технічне завдання і технічний проект або програма робіт. При незначних обсягах робіт розробляється програма робіт, у якій коротко вказується призначення робіт, їх зміст, відомості про вихідні дані та використання існуючих матеріалів, схеми розміщення робіт, що проектуються, їх обсяги і кошторисні розрахунки. Технічний проект є документом, що визначає зміст, обсяги, трудові витрати, кошторисну вартість, основні технічні умови, строки і організацію виконання робіт, що проектуються. Технічний проект повинен передбачати повний комплекс робіт для створення топографічних планів, який задовольняє вимоги технологічних інструкцій. Обов'язковим у технічному проекті на виконання топографічних знімань є обґрунтування вибору масштабу знімання і висоти перерізу рельєфу. Проектування робіт виконують відповідно до діючих державних і відомчих нормативних документів. Технічний проект вміщує текстову, графічну і кошторисну частини. У текстовій частині проекту висвітлюють такі питання: цільове призначення робіт, що проектуються; коротка фізико-географічна характеристика району робіт; відомості про топографо-геодезичну забезпеченість району робіт; обґрунтування необхідності і способи побудови планово-висотної основи та вибір масштабу знімання; організація і строки виконання робіт, заходи з техніки безпеки і охорони праці; перелік топографо-геодезичних, картографічних та інших матеріалів, що підлягають здачі після закінчення робіт. Графічна частина проекту вміщує: схеми забезпечення району робіт вихідними геодезичними даними, топографічними і картографічними матеріалами з зазначенням меж знімання, що проектується; проект планово-висотної геодезичної мережі; картограму розміщення ділянок топографічних знімань з розграфленням аркушів планів. У кошторисній частині проекту дається розрахунок потрібних витрат на виконання робіт, що проектуються.

Топографо-геодезичний план земельних ділянок, розроблений Луцьким міськрайонним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», не містить ні технічного проекту, ні програми робіт, ні вихідних геодезичних даних, ні жодних інших встановлених Інструкцією відомостей. Також всупереч вимогам п. п. 1.3.1, 1.3.2 Інструкції на плані відсутня текстова частина умовних знаків.

Саме про невідповідність топографо-геодезичного плану за своїм змістом вимогам законодавства йдеться у роз'ясненні начальника відділу Держземагентва у Ківерцівському районі Левчика І.О. від 25 листопада 2014 року № 2509/01/2-14 (т. 1, а. с. 67-68), на яке прокурор посилається як на один з доказів своїх позовних вимог. В суді апеляційної інстанції Левчик І.О. приймав участь як представник третьої особи і повністю підтвердив свою позицію.

На думку прокурора, умовне позначення на топографо-геодезичному плані з цифрою 3 - це артезіанська свердловина, що розміщена в межах земельної ділянки, наданої ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 65), а відтак земельна ділянка державної власності НОМЕР_3 (згідно з проектом землеустрою НДПІ - т. 1, а. с. 26-34) накладається на ділянку відповідача. Однак така позиція є безпідставною і спростовується як самим проектом землеустрою НДПІ, так і цілим рядом інших наявних у справі доказів.

У письмовій заяві від 20 липня 2015 року № 9-38-0.7-1384/2-15, надісланій Ківерцівському районному суду, начальник відділу Держземагентва у Ківерцівському районі Левчик І.О. повідомив, що спеціалістами очолюваного ним відділу було здійснено накладення графічної частини Проекту землеустрою НДПІ (т. 1, а. с. 34) на топографо-геодезичний план, розроблений Луцьким міськрайонним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» (т. 1, а. с. 64-65), в результаті чого встановлено, що жодна ділянка із контурів проекту, в тому числі ділянка НОМЕР_3, не накладається на земельну ділянку ОСОБА_7, яка відноситься до ріллі (т. 1, а. с. 194). До заяви додано план-схему, яка наочно підтверджує викладені обставини (т. 1, а. с. 195).

Крім того, допитаний судом апеляційної інстанції свідок ОСОБА_10, працівник Луцького міськрайонного виробничого відділу Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», який у топографо-геодезичному плані зазначений як його виконавець (т. 1, а. с. 64-65), показав, що він цей план не складав, його підпис у плані підроблений, з даним документом він ознайомився лише під час розгляду справи в суді. Зазначений у плані начальник ОСОБА_11 наразі у ДП «Ценр ДЗК» не працює і знаходиться за межами України. Його місцезнаходження невідоме. Отже фактично згаданий доказ є сфальсифікованим.

Аналізуючи наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що топографо-геодезичний план земельної ділянки (т. 1, а. с. 64-65) є неналежним і недопустимим доказом, оскільки він не містить інформації щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України) та одержаний з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 59 ЦПК України).

Що стосується листа заступника начальника Державної інспекції сільського господарства у Волинській області ОСОБА_13 від 29 грудня 2014 року № 01-12/4725, адресованого прокурору Ківерцівського району, згідно з яким земельна ділянка ОСОБА_7 надана за рахунок частини земельної ділянки НОМЕР_3, на якій розміщена артезіанська свердловина, тобто за рахунок земель промисловості (т. 1, а. с. 72-75), то в основу такого висновку автор листа поклав проаналізовані вище Схему планування ТОВ «Глорі плюс» (т. 1, а. с. 58-59) та неналежний і недопустимий доказ Топографо-геодезичний план земельних ділянок, розроблений Луцьким міськрайонним виробничим відділом Волинської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» (т. 1, а. с. 64-65). Зазначивши у листі, що земельна ділянка ОСОБА_7 була надана за рахунок частини земельної ділянки НОМЕР_3, на якій розміщено артезіанську свердловину, ОСОБА_13 не вказав, яка саме частина ділянки накладається (її межі, площа, контури), і не врахував, що розмір земельної ділянки ОСОБА_7 (0,2685 га) перевищує розмір ділянки НОМЕР_3 (0,25 га), а відтак навіть теоретично вся земельна ділянка відповідача не могла бути їй надана за рахунок частини меншої земельної ділянки.

У своєму листі ОСОБА_13 також зазначив, що Схемою планування ТОВ «Глорі плюс» (т. 1, а. с. 58-59), крім місця розташування артезіанських свердловин, визначено встановлені навколо них 50-метрові санітарно-захисні зони з обмеженою господарською діяльністю.

Відповідно до ст. 113 ЗК України зони санітарної охорони (а не санітарно-захисні зони, як зазначив автор листа) створюються навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.

За змістом наведеної статті зони санітарної охорони створюються після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію водозабірних споруд. Прокурором не надано суду доказів того, що артезіанська свердловина, розташована на земельній ділянці НОМЕР_3, була в установленому законом порядку здана в експлуатацію.

Згідно зі ст. 93 Водного кодексу України з метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Режим зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Правового режиму зон санітарної охорони водних об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 р. № 2024, передбачено, що межі зон санітарної охорони водних об'єктів визначаються проектом землеустрою. Межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Будь-яких доказів встановлення в зазначеному вище порядку зон санітарної охорони навколо артезіанської свердловини, розташованої на земельній ділянці НОМЕР_3, визначення їх меж відповідним проектом землеустрою тощо суду не надано і в листі ОСОБА_13 не наведено.

Крім того, навіть у випадку належного встановлення зон санітарної охорони сама по собі дана обставина не змінює цільове призначення земельної ділянки, на яку поширюється дія зони, а тому не позбавляє уповноважений на те орган державної влади розпорядитися земельною ділянкою певного цільового призначення відповідно до його компетенції.

Згаданий лист заступника начальника Державної інспекції сільського господарства у Волинській області ОСОБА_13 від 29 грудня 2014 року № 01-12/4725, адресований прокурору Ківерцівського району, не може бути прийнятий до уваги ще й з огляду на те, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та п. 5 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, посадові особи у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель за результатами відповідних перевірок мають складати акти перевірок встановленого зразка (Додаток 1 до пункту 5.1 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р. N 312), а не листи.

3. Наступний наданий прокурором доказ - проект землеустрою НДПІ, затверджений розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 573 (т. 1, а. с. 26-52), - не лише не підтверджує доводи прокурора про те, що надана ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства земельна ділянка розташована на землях, які віднесені до категорії земель промисловості, а й повністю спростовує ці доводи.

З експлікації земель за Проектом землеустрою НДПІ вбачається, що земельна ділянка, номер якої на кадастровому плані 1-250 площею 0,25 га, за категорією земель відноситься до земель промисловості (т. 1, а. с. 31). Дана земельна ділянка позначена на графічній частині проекту (т. 1, а. с. 34), з якого видно, що навколо неї розташована інша ділянка площею 8,0411 га, номер якої на кадастровому плані 1-248, яка згідно з експлікацією за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення (т. 1, а. с. 30). Саме за рахунок цих земель (№ 1-248) була надана земельна ділянка площею 0,2685 га ОСОБА_7, що визнано обома сторонами.

Місце розташування земельної ділянки відповідача в межах земель сільськогосподарського призначення № 1-248 визначене проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства площею 0,2685 га за межами населеного пункту Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, розробленим ПП «Владар» на замовлення ОСОБА_7, погодженим висновком начальника відділу Держземагенства у Ківерцівському районі від 20 січня 2014 року № 03-4/10 (далі - Проект землеустрою ПП «Владар») (т. 1, а. с. 9-23). З графічного додатку до даного договору вбачається, що відстань від межі земельної ділянки до центра найближчої свердловини становить 162,05 м (т. 1, а. с. 18).

Прив'язка місця розташування земельної ділянки ОСОБА_7 до графічної частини Проекту землеустрою НДПІ наявна, зокрема, на ситуаційній схемі та викопіюванні з чергового кадастрового плану Прилуцької сільської ради (т. 1, а. с. 16).

Допитаний судом апеляційної інстанції як свідок головний інженер проекту Державного підприємства «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» ОСОБА_14, який є безпосереднім виконавцем Проекту землеустрою НДПІ, показав, що земельні ділянки промисловості площею 0,25 га кожна, в тому числі ділянка НОМЕР_3, нанесені ним на графічний додаток до Проекту землеустрою НДПІ (т. 1, а. с. 34) на підставі наявних в інституті архівних матеріалів, оскільки межі земельної ділянки НОМЕР_3, як і межі інших ділянок, що знаходяться під артезіанськими свердловинами, в натуру не виносилися і в Державний земельний кадастр ці ділянки не внесені. При співставленні графічних матеріалів Проекту землеустрою НДПІ (т. 1, а. с. 34) та викопіювання з чергового кадастрового плану Прилуцької сільської ради, на якому позначена земельна ділянка відповідача (т. 1, а. с. 16, зворот), свідок пояснив, що вказана ділянка не накладається і не межує із земельною ділянкою НОМЕР_3, як і з іншими ділянками, що знаходяться під свердловинами. З врахуванням розміру масштабування вказаних графічних матеріалів відстань від межі земельної ділянки ОСОБА_7 до найближчої межі земельної ділянки НОМЕР_3 становить декілька десятків метрів.

Аналогічні показання в суді апеляційної інстанції дав свідок ОСОБА_15, начальник відділу - заступник начальника ПП «Владар».

Показання свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 повністю узгоджуються з обставинами, викладеними у вищезгаданій заяві начальника відділу Держземагентва у Ківерцівському районі Левчика І.О. від 20 липня 2015 року № 9-38-0.7-1384/2-15, стосовно того, що ділянка НОМЕР_3 не накладається на земельну ділянку ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 195).

Актом від 18 квітня 2014 року № 000164 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при наданні земельних ділянок за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради Ківерцівського району, проведеної головними спеціалістами Управління контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції у Волинській області відповідно до вимог ч. 1 ст. 5, ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону земель», п. п. 5, 6 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459, встановлено, що при вивченні окремих проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства виявлено, що перенесення меж земельних ділянок здійснювалося у прив'язці до «центрів свердловин». При огляді в натурі (на місцевості) вказаних точок прив'язки, встановлена наявність 3-ох споруд. Будь-які ознаки експлуатації їх відсутні. Тому не видається можливим класифікувати споруди як «артезіанські свердловини» та віднести вказані споруди до «водозабору». При вивченні наявних картографічних матеріалів у відділі Держземагентства у Ківерцівському районі виявлено, що у проекті розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради на план нанесено 4 «артезіанські свердловини». Також вони нанесені на карті ґрунтів Прилуцької сільської ради. На інших матеріалах - відсутні. У Прилуцькій сільській раді інформація щодо наявності «артезіанських свердловин» за межами населених пунктів відсутня. У листі регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області до Прилуцької сільської ради також відсутня інформація щодо власників вказаних об'єктів. Земельні ділянки під вказаними спорудами не надані у власність чи користування. А відповідно до ст. 23 Закону України «Про надра» реалізація права на видобування корисних копалин місцевого значення, прісних підземних вод та користування надрами для інших цілей можлива лише при умові надання земельної ділянки у власність чи користування. Враховуючи вищевикладене, не вбачається порушень вимог земельного законодавства при наданні земельних ділянок для сільськогосподарських потреб за межами населених пунктів Прилуцької сільської ради (т. 1, а. с. 115-118).

Лист заступника начальника Державної інспекції сільського господарства у Волинській області ОСОБА_13 від 29 грудня 2014 року № 01-12/4725, адресований прокурору Ківерцівського району (т. 1, а. с. 71-75), не спростовує висновки, викладені в акті перевірки від 18 квітня 2014 року, оскільки, як зазначалося вище, цей лист ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах і крім того, за формою та змістом не відповідає вимогам законодавства.

Що стосується розбіжностей, які містяться в оригіналі та примірнику № 3 Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів на території Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, розробленої у 2012 році Державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на виконання розпорядження голови Волинської облдержадміністрації від 23 травня 2011 року № 213, і полягають в тому, що в одному з примірників вся земельна ділянка, на якій розміщена свердловина, площею 0,25 га позначена як ділянка для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами, а в іншому примірнику вказана земельна ділянка розділена на дві: площею 0,0003 га (води) та 0,2497 га (рілля), то з огляду на встановлені апеляційним судом і наведені вище обставини справи ці розбіжності не мають правового значення для правильного вирішення спору, оскільки незалежно від площі земельної ділянки під свердловиною (0,0003 га чи 0,25 га) та її цільового призначення дана ділянка не накладається і не межує із земельною ділянкою ОСОБА_7

Також не впливають на правильність вирішення справи обставини, пов'язані з наданням у минулому (в 1989 році) Дирекції м'ясокомбінату, що будується, із земель колгоспу «30 років Жовтня» земельної ділянки площею 23,74 га, в межах якої знаходяться ділянки під артезіанськими свердловинами. У 1995-1996 роках Дирекція м'ясокомбінату, що будується, була ліквідована, що визнано обома сторонами. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України в редакції 1992 року право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації. Статтею 80 цього Кодексу передбачено, що землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або право користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу. В подальшому право власності чи право користування на вказану земельну ділянку площею 23,74 га в установленому законом порядку ніхто не набув, а віднесення земель, що входять до її складу, до певних категорій відбулося у відповідності з ч. 1 ст. 20 нині чинного ЗК України шляхом прийняття розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 28 грудня 2012 року № 573, яким було затверджено Проект землеустрою НДПІ (т. 1, а. с. 55).

Таким чином, оспорювані накази Головного управління Держземагентства у Волинській області щодо надання із земель сільськогосподарського призначення у власність ОСОБА_7 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства були прийняті вказаним органом виконавчої влади в межах його повноважень, у спосіб та в порядку, встановлені законом. Тому підстави для визнання недійсними та скасування цих наказів відсутні.

ОСОБА_7 набула права власності на земельну ділянку також в установленому законом порядку. Тому не можуть бути задоволені й інші позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації права власності на вказану ділянку та свідоцтва про право власності на неї, а також про зобов'язання відповідача повернути ділянку до земель державної власності.

Оскільки невідповідність висновків суду першої інстанції та допущені ним порушення вищенаведених норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду від 03 серпня 2015 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Головного управління Держземагенства у Волинській області, ОСОБА_7, Реєстраційної служби Ківерцівського районного управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділ Держземагенства у Ківерцівському районі Волинської області, про визнання недійсними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Волинській області, скасування та визнання недійсною державної реєстрації права власності на земельну ділянку, повернення земельної ділянки до земель державної власності відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: