ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2015 р. Справа № 922/5009/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Россолов В.В., суддя Шепітько І.І.

при секретарі Довбиш А.О.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність №08-11/1604/2-15 від 09.04.2015 року),

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 18.09.2015 року),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.5102Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року

за позовом Харківської міської ради, м.Харків

до Публічного акціонерного товариства “Термоізоляція”, м.Харків

про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Харківська міська рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про зобов'язання вчинити певні дії до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Термоізоляція", в якій просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Термоізоляція" протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0326 га по провулку Університетському, 1 та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року у справі № 9922/5009/15 (суддя Пономаренко Т.О.) позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

26 травня 1997 року, на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради 23.04.1997 р. №327, між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Публічним акціонерним товариством "Термоізоляція" укладено договір на право тимчасового користування землею №1074 (далі-договір).

Відповідно до п.1.1 договору, виконавчий комітет Харківської міської ради надає, а ПАТ «Термоізоляція» приймає в тимчасове користування земельну ділянку, площею 0,0326 га розташовану за адресою: м. Харків, пров. Університетський, 1.

Земельна ділянка надається в тимчасове користування строком на двадцять п'ять років для експлуатації адміністративної будівлі (п.1.2 договору).

Згідно п.2.1 договору, плата за землю вноситься землекористувачем щомісячно у вигляді земельного податку в розмірі 34,23 грн.

Договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає про те, що на момент укладення з відповідачем договору на право тимчасового користування землею №1074, правовідносини щодо плати за землю регулювались ЗУ «Про плату за землю».

Однак, у зв’язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року ЗУ «Про плату за землю» втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюються виключно цим Кодексом.

Позивач зазначає, що згідно п.2.1 укладеного між сторонами договору відповідач сплачує щомісячну плату за землі у формі земельного податку, однак відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок за земельну ділянку сплачують власники земельних ділянок та постійні землекористувачі, у зв’язку з чим відповідач повинен сплачувати орендну плату за землю, розмір якої визначається укладеним між сторонами договором оренди землі на підставі нормативної грошової оцінки, як це передбачено нормами Податкового кодексу України.

Далі позивач вказує, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р., і відповідно до пункту 1.1 цього рішення затверджено базову вартість 1 кв.м земель міста Харкова у сумі 291,18 грн.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Згідно пункту 2.2 Порядку, управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області надає інформацію про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки у формі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з чинним законодавством.

Як зазначає позивач, на підставі вказаних рішень міської ради, до укладеного сторонами договору на право тимчасового користування землею, необхідно внести зміни щодо розміру орендної плати, згідно розрахунку, виконаного Департаментом земельних відносин, на підставі витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який надається Управлінням Держземагенства у м.Харкові.

Відповідно до п. 4 рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

- укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

- забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

- не пізніше 31.12.2013 року вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Позивач в позові зазначає, що на виконання вказаних вимог рішення міської ради, він направив відповідачу лист -попередження №2054/0/225-13, в якому зазначив відповідачу, зокрема, про необхідність в строк до 01.12.2013 року забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.21).

Як далі вказує позивач, відповідач вимоги рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не виконав, відповіді на лист на надіслав, що позбавляє позивача можливості отримати в управлінні Держземагенства витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, здійснити розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку та вчинити нити дії щодо складання та підписання додаткової угоди до договору в частині зміни розміру орендної плати у відповідності з нормативною грошовою оцінкою земель міста Харкова станови на 01.01.2013 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0326 га по провулку Університетському, 1 та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 10 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки є об'єктами Державного земельного кадастру.

Положеннями ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

В статті 21 ЗУ «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

В п.2 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр» зазначено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності). Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Як свідчать матеріали справи, 26 травня 1997 року між сторонами у даній справі укладено договір на право тимчасового користування землею №1074 строком на 25 років.

При цьому, кадастровий номер земельної ділянки не визначений, а плата за землю вноситься землекористувачем у вигляді земельного податку.

Таким чином, враховуючи п.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про державний земельний кадастр», спірна земельна ділянка вважається сформованою, незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

Сформовані земельні ділянки, відповідно до вимог ст.79-1 ЗК України, підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Сторони не заперечують проти того, що земельна ділянка, яка використовується відповідачем, не внесена до Державного реєстру земель.

Отже, у разі якщо відомості про спірну земельну ділянку не внесені до Державного реєстру земель, її державна реєстрація повинна здійснюватись на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою її власника (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

При цьому, відповідно до статті 185 Земельного кодексу України, землеустрій здійснюється суб’єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно з законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Згідно до статті 25 ЗУ «Про землеустрій», одним із видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Положеннями ст. 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Статтею 26 ЗУ «Про землеустрій» передбачено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про землеустрій», замовник документації із землеустрою зобов’язані прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до ст.67 ЗУ «Про землеустрій» фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Позивач посилається на статтю 67 Закону України "Про землеустрій", як на підставу для обов'язку відповідача здійснити виготовлення документації із землеустрою (враховуючи оплату за виготовлення).

Однак, вказана стаття лише зазначає, що роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Таким чином, зазначена стаття обумовлює лише можливість фінансування юридичними особами робіт із землеустрою, проте ніяк не обов'язок фінансування відповідних робіт юридичними особами.

Колегія суддів також зазначає, що жодна з норм чинного законодавства, на яку посилається позивач, не містить припису щодо покладення на відповідача обов’язку з виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Норми ст. 67 Закону України "Про землеустрій" вказують лише на можливість фінансування робіт із землеустрою суб’єктами господарювання.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що суб’єктом права власності земельної ділянки за договором № 1074 є безпосередньо територіальна громада м. Харкова, яка реалізує дане право через орган місцевого самоврядування – Харківську міську раду.

Таким чином, вказані обставини унеможливлюють покладення саме на відповідача обов’язку з виготовлення технічної документації із землеустрою, які законодавством прямо не передбачені, оскільки відповідно до ст. 67 Закону України "Про землеустрій" фінансування робіт із землеустрою може здійснюватися у тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Крім того, позивач просив суд зобов’язати відповідача протягом 3-х місяців забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі

Однак, відповідно до підпункту «г» пункту 2 статті 28 ЗУ «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою мають зобов’язані виконувати роботи із складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Таким чином, саме договором між замовником та розробником документації із землеустрою визначається строк виконання робіт, який може перевищувати 3 місяці, у зв’язку з чим позовні вимоги про зобов’язання відповідача протягом 3 –х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою, суперечать приписам статті 28 ЗУ «Про землеустрій».

Судова колегія також приймає до уваги, що відповідно до п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у тимчасове користування земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Згідно зі ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Заборона одномоментного свавільного скасування майнових прав випливає також із положень ст.1 до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Виходячи зі змісту наведених конституційних положень є очевидним, що прийняття чинного ЗК України не мало вплинути на обсяг прав тимчасового користування, набутих до вступу в дію ЗК України від 25.10.2001 року.

Крім того, у відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

З огляду на викладене, такого способу захисту цивільних прав як зобов’язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вчинити дії щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі нормами закону не передбачено.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено обставин, з якими закон пов’язує можливість примусового вчинення дій з виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки, а також приймаючи до уваги невідповідність предмету позову встановленим законом способам захисту порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, як роз’яснено в п.9.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року «Про судове рішення», у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, зокрема, у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі)", "Такому-то припинити такі-то дії, які перешкоджають доступу такого-то у приміщення (із зазначенням тих же даних про приміщення)", строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

При цьому, суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі, позов задовольнив та в резолютивній частині рішення зазначив: «зобов’язати ПАТ «Термоізоляція» протягом 3 –х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,0326 га по провулку Університетському, 1 та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі».

Однак, судом першої інстанції не зазначено, які саме дії повинен вчинити відповідач та в чому полягає «забезпечення» виготовлення технічної документації. Встановлення судом відповідачу обов’язку «вчинити дії щодо реєстрації земельної ділянки» також не є конкретизованим приписом, оскільки не містить переліку дій, необхідних для виконання рішення суду.

Колегія суддів зазначає, що вимога про зобов’язання відповідача забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 р. у справі № 922/5009/15 прийняте при неповному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, в зв’язку з чим, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення – скасуванню.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги на рішення суду покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 99, пунктом 2 статтею 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2015 року у справі №922/5009/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (61200, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) на користь Публічного акціонерного товариства "Термоізоляція" (61003, м. Харків, пров. Університетський, буд. 1, код ЄДРПОУ 01414407) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2679,50 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/5009/15 підписано 23.11.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Шепітько І.І.