Справа № 199/2842/15-ц

(2-о/199/159/15)

РІШЕННЯ

Іменем України

20 листопада 2015 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Скрипник О.Г.

за участі секретаря Свіріній Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Громадська організація «Правий сектор», Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Кабінет Міністрів України, Антитерористичний центр при Службі Безпеки України, про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме просила суд - встановити факт участі її сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у бойових діях під час антитерористичної операції в зоні її проведення; встановити факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 під час бойових дій в с. Піски Ясинуватського району Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції.

В обґрунтування заяви посилалася на те, що ОСОБА_2 - її син, який приймав участь в бойових діях в районах проведення антитерористичної операції в складі Українського Добровольчого корпусу створеного Правим сектором, загинув під час бойових дій в селищі Піски Ясинуватського району Донецької області 22.09.2014 року .

Встановлення та підтвердження факту участі ОСОБА_2 , який приймав участь в бойових діях по захисту незалежності України, її суверенітету та територіальної цілісності, в воєнізованих підрозділах без офіційного оформлення на засадах самоорганізації та з врахуванням власної громадянської позиції, викликає необхідність щодо визначеності його статусу, як учасника АТО, з метою отримання соціальних прав та гарантій його родиною.

Так, встановлення факту загибелі ОСОБА_2 саме під час бойових дій в районі проведення АТО, є необхідним для визнання членів його родини особами, на яких розповсюджується Закон України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В судовому засіданні заявник та її представник адвокат Пашковська Ю.Л. підтримали подану заяву та просили її задовольнити з підстав у ній зазначених.

Заінтересована особа Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції в судове засідання не з`явився, направленим до суду листом просила розглядати справу у відсутності свого представника.

Представник заінтересованої особи Кабінету Міністрів України проти задоволення заяви не заперечував.

Заінтересована особа - Громадська організація «Правий сектор» у судове засідання свого представника не направили, повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Заінтересована особа Антитерористичний центр при Службі Безпеки України в судове засідання свого представника не направили, надали заяву, в якій підтримали вимоги ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення учасників процесу, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на наступне.

Згідно положенням частин 1 та 2 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини 2 статті 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У заяві ОСОБА_1 ставить питання щодо встановлення факту участі її сина, ОСОБА_2 в бойових діях під час проведення антитерористичної операції в селищі Піски Ясинуватського району Донецької області та встановлення факту його загибелі 22.09.2014 під час бойових дій в районі проведення антитерористичної операції, у зв`язку з тим, що встановлення даних фактів має для заявниці юридичне значення, а саме на отримання гарантій щодо захисту соціальних, майнових та інших громадянських прав після загибелі ОСОБА_2 .

Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно ч.1 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об`єктами національної безпеки, між іншим, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб`єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об`єднання громадян (стаття 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Даній статті Конституції України кореспондує стаття 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо того, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

У преамбулі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зазначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Статтею 7 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Відносно військовослужбовців Збройних Сил, СБУ, які приймають участь у бойових діях в районах проведення антитерористичної операції на державному рівні розроблено механізм встановлення статусу учасника бойових дій.

Разом з тим, особи, які були зараховані в інші військові формування, а також з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони, і які були залучені державними або громадськими організаціями або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, добровільно захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, але не входили до складу формувань, визначених у п.19 ст.6 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Збройних сил, Нацгвардії, СБУ тощо), на теперішній час не мають чітко визначеного юридичного статусу, законодавчо не врегульовано вирішення питання надання їм статусу учасника бойових дій, хоча загальновідомим фактом є внесення декількох законопроектів щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які зареєстровані і перебувають на розгляді Верховної Ради України.

Крім того, розглядаючи справу, суд звертає увагу на те, що участь добровольчих формувань в особливий період, в тому числі громадської організації «Правий сектор», в антитерористичній операції в районах проведення АТО, на боці сил АТО, в установленому законом порядку не було заборонено. З боку держави відсутні обмеження або заборона щодо участі відповідних добровольчих формувань під час антитерористичної операції в районах проведення АТО на боці сил АТО, а навпаки такі добровольчі формування допущені до участі в антитерористичній операції в районах проведення АТО на боці сил АТО.

Частиною 5 статті 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Законом України від 06 травня 2014 року № 1233 "Про внесення зміни до статті 6 Закону України №3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який набрав чинності з 22.05.2014, розширено коло осіб, які належать до учасників бойових дій.

Так, учасниками бойових дій згідно з п. 19 ст. 6 Закону № 3551-ХІІ від 22.10.1993, визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівники підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.8 ст.8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Учасники добровольчих формувань, які в особливий період з боку державних установ були допущені в район проведення АТО та приймали участь у бойових діях на боці сил АТО, не були включені в перелік п.19 ст.6 Закону № 3551-ХІІ від 23.10.1993 (із змінами та доповненнями), а тому, суд вважає, що у ОСОБА_1 є право на звернення до суду з вимогами про встановлення факту участі її сина в бойових діях на боці сил АТО, з огляду на вищезазначене, а також в сенсі статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що знайшло своє відображення у рішеннях Європейського Суду з прав людини (справа "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom) від 15 листопада 1996 року та "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, відповідно до п.2 якого, статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції. А в п.4 зазначеної вище постанови КМУ зазначено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

Судом встановлено, що відповідно до наданих письмових доказів ОСОБА_2 приймав участь в бойових діях, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України в районах проведення АТО, що підтверджується довідкою голови Дніпропетровської обласної ГО «Правий сектор» від 24.09.2014 .

22 вересня 2014 року, під час свого бойового завдання в районі проведення антитерористичної операції, ОСОБА_2 загинув, і ці обставини підтверджується: довідкою голови Дніпропетровської обласної ГО «Правий сектор» від 24.09.2014; лікарським свідоцтвом про смерть №383 від 24.09.2014; свідоцтвом про смерть, виданого Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції актовий запис № 1736; листами Штабу антитерористичного центру при Службі Безпеки України.

Вказана обставина підтверджується також показами свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Свідки зазначили, що вони особисто знали ОСОБА_2 , разом з ним приймали участь в антитерористичні операції, були свідками його загибелі.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку про задоволення заяви щодо встановлення факту участі ОСОБА_2 в бойових діях під час проведення антитерористичної операції в селищі Піски Ясинуватського району Донецької області та встановлення факту його загибелі 22.09.2014 під час бойових дій в районі проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.7 ст.235 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 60, 88, 212, 214, 218, 222, 256, 259 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт участі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, у бойових діях під час антитерористичної операції.

Встановити факт загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, під час бойових дій в зоні антитерористичної операції - селищі Піски Ясинуватського району Донецької області.

Судові витрати не відшкодовуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Г. Скрипник