Справа № 755/15335/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2013 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

при секретарі Ковалівській Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей,

в с т а н о в и в:

ОСОБА _1 звертаючись з позовом до суду, відповідно до заявлених позовних вимог, просила суд: розірвати шлюб укладений з ОСОБА_2, 1976 року народження, зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №464; стягнути з ОСОБА_2, 1976 року народження, аліменти на свою користь на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягувати від пред'явлення позову до суду і до досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 повноліття; допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць, а також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору. (а.с. 2-3)

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, пояснила, що з 29 березня 2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час шлюбу народились двоє дітей - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Спільне життя з відповідачем не склалось, у зв'язку з тим, що під час спільного подружнього життя виявилась несумісність їх характерів та протилежність поглядів на сімейне життя, відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів, нехтування відповідачем сімейними цінностями, такими як повага до дружини, піклування про створення в сім'ї доброзичливої сприятливої психологічної атмосфери, втратою почуття любові один до одного, різним світоглядом, діаметрально протилежними поглядами на шлюб та сім'ю, внаслідок чого між ними погіршились взаємовідносини, шлюбні стосунки подружжя не підтримують, спільного господарства не ведуть, відповідач матеріальну допомогу на утримання дітей не надає, тому позивач просить розірвати шлюб та стягнути на свою користь аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частини від доходу відповідача, що є предметом позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, пояснив, що з 29 березня 2005 року перебуває з позивачем у зареєстрованому шлюбі, під час шлюбу народилось двоє дітей - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Відповідач визнає той факт, що подружжя не проживають разом, не підтримують сімейно-шлюбні відносини, тому просив розірвати шлюб. В частині заявлених позовних вимог, щодо стягнення аліментів на утримання малолітній дітей, пояснив, що між сторонами виникають спори, щодо визначення конкретного розміру аліментів, який відповідач має сплачувати на утримання дітей, тому відповідач заперечує щодо сплати аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини його доходу, оскільки на даний час не має постійного місця роботи та інших доходів, які давали б можливість сплачувати аліменти в розмірі, визначеному позивачем, в той час як позивач працює, має інші доходи, має можливість забезпечувати дітей за рахунок власних коштів.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній (ст. 55 Сімейного кодексу України).

Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 29 березня 2005 року, під час шлюбу народились двоє дітей - син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, сімейне життя подружжя не склалось, у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя, не в змозі дійти до єдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем, сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, позивач наполягає на розірванні шлюбу, при цьому суд враховує позицію відповідача, який в межах розгляду даної справи визнав позов в цій частині, не заперечував факт припинення сімейно-шлюбних відносин між подружжям, тому у відповідності до положень ч.1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнанні сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливим, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, позивач поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не має, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині заявлених позовних вимог щодо розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві 30 вересня 2005 року, актовий запис №2486. (а.с. 6)

ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, батьками дитини записані: ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві 27 січня 2007 року, актовий запис №235. (а.с. 5)

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За умов ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як з'ясовано судом, підтверджується матеріалами цивільної справи, після припинення сімейно-шлюбних відносин, діти залишились проживати разом з матір'ю, знаходяться на повному її утриманні, відповідач не надає допомоги на забезпечення належного рівня життя та розвитку дітей, процесуальним правом надати докази, які мали підтвердити виконання батьківського обов'язку щодо утримання дітей, відповідач не скористався.

За правилами ст.182 Сімейного кодексу України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів на утримання дітей, суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що після розірвання шлюбу між батьками, діти залишились проживати разом з матір'ю, перебувають на її утриманні, відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги на утримання з боку своїх батьків.

В той же час, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, доказів про наявність медичних протипоказань встановлених відповідачу щодо працевлаштування та заняття певними видами діяльності суду надано не було, як і відсутні відомості про наявність у відповідача інших утриманців та/або соціальних зобов'язань, які впливають на матеріальне становище відповідача, тому в сукупності оцінених судом доказів, є підстави вважати, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дітей в розмірі, визначеному судом.

Відповідно до положень частини другої та третьої статі 183 Сімейного кодексу України, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватись до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вируванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

З огляду на викладене, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи положення ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2013 рік" де встановлено з 1 січня 2013 року прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 972,00 грн., а дітей віком від 6 до 18 років - 1210,00 грн., на одну особу в розрахунку на місяць, та вимог ст. 181 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей підлягає задоволенню, суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 26 червня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку п.1 ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Києва, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп., який сплачено позивачем за подання позову про розірвання шлюбу, а також стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн., оскільки позивач звільнена від сплати судових витрат за подання позову про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 150, 180, 181 Сімейного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 10, 11, 58, 60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 29 березня 2005 року (актовий запис №464) - розірвати.

Після розірвання шлюбу дружині залишити прізвище "ОСОБА_1", прізвище чоловіка залишити "ОСОБА_2".

Стягнути з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Києва, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 26 червня 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець міста Києва, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, у межах суми платежу за один місяць.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду міста Києва, яка подається через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня його проголошення.

С у д д я