ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року

Справа № 910/4846/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М. і Палій В.В.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер", м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015

зі справи № 910/4846/14

за позовом державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - Підприємство), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" (далі - Товариство)

про розірвання договору та стягнення коштів,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Бородкіна Д.І.,

Генеральної прокуратури України - Савицької О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання авторського (ліцензійного) договору про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 23.11.2012 № А-1/23.11.12 (далі - Договір) та стягнення з Товариства 8 900 000 грн.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 11, 426, 427, 525, 526, 610, 611, 651, 1019, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 34 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано тим, що комп'ютерна програма "Програмний комплекс "Державний реєстр речових прав на нерухоме майно" (далі - Програма), надання якої є предметом Договору, фактично не відповідала умовам зазначеного Договору в частині її відповідності технічній документації і функціональності та не є об'єктом авторського права, що унеможливлює її використання за функціональним призначенням, тобто відповідач істотно порушив умови Договору, передавши Програму, яка не відповідала умовам Договору та законодавству, а тому сплата ліцензійних платежів (роялті) за користування Програмою є безпідставною.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2014 (колегія суддів у складі: Бондарчук В.В. - головуючий суддя, судді Бойко Р.В., Удалова О.Г.) у задоволенні позову відмовлено. Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статей 433, 651 ЦК України та статей 1, 8 Закону № 3792 мотивовано тим, що Товариством не було порушено істотних умов Договору, передана позивачеві Програма використовувалася останнім за функціональним призначенням, а кошти - роялті - відповідачем одержані на законній підставі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 (колегія суддів у складі: Разіна Т.І. - головуючий суддя, судді Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково: Договір розірвано; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням, зокрема, на приписи статті 433 ЦК України, статей 1, 8 Закону № 3792, статті 8 Закону України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" та висновок експертів за результатами проведення комплексної експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів, телекомунікаційних систем та засобів і експертизи у сфері інтелектуальної власності від 18.06.2015 № 2572/15-53/2573/15-35 (далі - Висновок експертів), мотивовано одержанням Підприємством іншого програмного забезпечення за Договором (Програма), яке не відповідає Висновку експертів та технічному завданню на комп'ютерну програму, що передувало укладенню Договору.

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України зазначену постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати в частині розірвання Договору внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111⁴ Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Товариства та Генеральної прокуратури України, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:

- 23.11.2012 Підприємством і Товариством укладено Договір, за умовами якого Товариство надало, а Підприємство отримало право на використання Програми (ліцензію) в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, за що Підприємство, в свою чергу, зобов'язалося виплатити Товариству в порядку та на умовах Договору роялті;

- відповідно до пункту 1.1 Договору під терміном "Програма" для цілей цього Договору розуміється об'єкт авторського права (набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату);

- згідно з пунктом 1.2 Договору під терміном "Технічна документація до комп'ютерної програми" для цілей цього Договору, розуміються Інструкції користувача, Інструкції по встановленню Програми;

- пунктом 3.1 Договору передбачено, що Програма повинна використовуватися Підприємством виключно у такі способи: забезпечення створення (накопичення) бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обробка інформації в цій базі даних та формування відомостей з неї; обробка інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Реєстру прав власності на нерухоме майно та Державного реєстру іпотек і формування відомостей з них;

- відповідно до пункту 3.3 Договору Підприємству надаються такі права: виключне право на використання Програми (ліцензія) виключно у сфері використання Програми, визначеній розділом 3 цього Договору без права внесення змін до Програми, без права декомпілювати (за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством України), або дизасемблювати Програму; право надавати доступ до Програми третім особам виключно у сфері використання Програми, визначеної розділом 3 даного Договору, в обсязі, що не перевищує обсягу прав, передбачених пунктом 3.3.1 цього Договору, без права внесення змін (модифікацій) до Програми, без права декомпілювати (за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством України), або дизасемблювати Програму;

- згідно з пунктом 4.1 Договору сторони домовилися, що надання права на використання Програми (ліцензії), Технічної документації до комп'ютерної програми та передача відповідного носія, на якому записано інсталяційні файли Програми, підтверджується актом прийняття-надання права на використання Програми (ліцензії). Технічна документація до комп'ютерної програми, інсталяційні файли Програми записуються на носій/носії, що належать Підприємству;

- відповідно до пункту 7.2.2 Договору Товариство зобов'язано здійснювати доопрацювання Програми, в тому числі, у разі необхідності приведення Програми у відповідність до вимог, що визначені нормативно-правовими документами, в узгоджений сторонами строк;

- згідно з комісійною експертизою у сфері інтелектуальної власності, за результатами якої складено висновок експертів від 28.10.2013 за № 203/13 (далі - Комісійна експертиза):

·діючий екземпляр Програми не відповідає технічній документації, представленій в експертних дослідженнях 2012 та 2013 років Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності;

·Програма, встановлена на серверах Підприємства, не є об'єктом інтелектуальної власності - комп'ютерною програмою - відповідно до Закону № 3792, оскільки фактична функціональність та форма Програми не відповідає технічній документації, наданій на дослідження, а саме - Технічному завданню на комп'ютерну програму, викладеному у 32-х окремих документах щодо складових частин комп'ютерної програми;

- висновок Комісійної експертизи про те, що Програма не є об'єктом авторського права, виходячи з її невідповідності Інструкціям користувача та Інструкції по встановленню, не спростовує факту її існування;

- 01.11.2012 сторонами складено акт проведення огляду об'єкта дослідження, що проводився в присутності позивача та на його території, за яким проведено огляд об'єкта дослідження - діючого екземпляра Програми, - оглянуто та перевірено різні функції, операції. За результатами огляду комісією встановлено, що Програма виконує весь перелік функцій, заявлених у Технічному завданні на її розробку (додаток № 4 до справи, а.с. 1-6);

- відсутні докази щодо причин призупинення роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в жовтні 2013 року та докази такого призупинення саме внаслідок неналежної роботи Програми.

Апеляційним судом зі справи додатково встановлено, що:

- згідно з Висновком експертів:

·Програма має усі ознаки об'єкта авторського права;

· Програма не виконує функції передбачені Договором;

- Висновок експертів мотивовано, зокрема, тим, що:

·у Технічному завданні на комп'ютерну програму відсутні опис та будь-які посилання на "сервер ліцензування" та програмний продукт "сервер ліцензування", як складові комп'ютерної програми та/або системи, з якими дана Програма може взаємодіяти, що, в свою чергу, свідчить про те, що Програма, встановлена на серверах позивача не відповідає Технічному завданню на комп'ютерну програму, тобто основному документу (у відповідності до Державних стандартів України), що визначає властивості такої системи, а тому виконує функції, які не передбачені відповідним Технічним завданням, що з технічної точки зору тотожно тому, що Програма не виконує в цілому функції, що передбачені Договором;

- Технічне завдання на комплексну систему захисту інформації автоматизованої системи "Державний реєстр речових прав на нерухоме майно" на комп'ютеру програму, розроблене у 2011 році, погоджене першим заступником голови Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і затверджене генеральним директором позивача 29.11.2011. Комплексна система захисту інформації автоматизованої системи "Державний реєстр прав на нерухоме майно" не містить так званого "серверу ліцензування", що підтверджується атестатом відповідності, зареєстрованим в адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 27.12.2012 за № 7123, додатком до якого є експертний висновок щодо комплексної системи захисту інформації автоматизованої системи "Державний реєстр речових прав на нерухоме майно" (т. 2, а.с. 4-42, 43, 44-55);

- функція забезпечення контролю розробника за правомірністю використання програмного забезпечення описана в доповненні № 1 до Технічного завдання комплексної системи захисту інформації автоматизованої системи "Державний реєстр прав на нерухоме майно" та покликана забезпечити "контроль розробника програмного забезпечення за правомірністю та термінами його використання" (т. 2, а.с. 60);

- доповнення № 1 до названого Технічного завдання не мають атестату відповідності та відповідного експертного висновку (т. 2, а.с. 56-84);

- виконані відповідачем роботи з модернізації комплексної системи захисту інформації автоматизованої системи "Державний реєстр прав на нерухоме майно", зокрема, встановлення "серверу ліцензування", не є засобом захисту вказаного інформаційного ресурсу;

- порядок передачі ключа ліцензування для роботи Програми відповідно до Договору містить положення щодо можливості відстрочення надання ключа ліцензування;

- відповідач завдав шкоди своїми діями (протиправним припиненням роботи Державного реєстру), що підтверджується його листом від 18.09.2013 № 02-5888/1, яким позивач був попереджений про можливу зупинку передачі ключів ліцензування (роботу Державного реєстру);

- за три дні зупинення роботи Державного реєстру - з 01.10.2013 по 03.10.2013 - не було проведено в реєстр орієнтовно 289 694 операції, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою (т. 1, а.с. 161-162);

- Підприємством перераховано позивачеві 8 900 000 грн. (роялті) на виконання умов Договору.

Причиною даного спору є питання щодо правомірності розірвання Договору та стягнення коштів, сплачених Підприємством за Договором.

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Частиною першою статті 1109 ЦК України встановлено, що за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до частини першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

У прийнятті судових рішень зі справи місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з наведенням у судових рішеннях зі справи необхідного мотивування, дійшли обґрунтованих висновків про те, що Програма є об'єктом авторського права.

Між тим у прийнятті постанови зі справи апеляційний суд з огляду на наведені ним обставини виходив з того, що додатково до складу системного та прикладного забезпечення Програми входить програмний продукт "сервер ліцензування", який дозволяє або забороняє використання Програми, що є зміною істотних умов Договору зі сторони відповідача, а саме функціональне блокування роботи Програми, виключне право на користування якої надано позивачу, з використанням складових та обладнання, які не передбачались відповідним Технічним завданням.

Водночас зазначені обставини не були з належною повнотою досліджені ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами.

Так, попередніми судовими інстанціями:

- не дано оцінки підставам включення згаданої функції забезпечення контролю розробника за правомірністю використання програмного забезпечення до доповнення № 1 до Технічного завдання щодо комплексної системи захисту інформації автоматизованої системи "Державний реєстр прав на нерухоме майно" (т. 2, а.с. 60);

- не досліджено мети застосування та обставин передачі відповідачем позивачеві ключа ліцензування (первісного та подальших; строку дії тощо) для роботи Програми (чи могла Програма працювати без цього ключа);

- не встановлено, чи блокувалася Програма до її оновлення, а якщо так, то завдяки чому і через що;

- не з'ясовано причини зупинки з 01.10.2013 по 03.10.2013 роботи Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не встановлено, чи відбулося це внаслідок неналежної роботи Програми;

- не перевірено: чи передбачав Договір створення відповідачем комплексної системи захисту інформації; чи звертався позивач до відповідача з приводу доопрацювання програми (пункт 6.1.1 Договору); чи дотримано позивачем порядку розірвання Договору (стаття 188 ГК України).

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4⁷ ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111¹⁰ ГПК України є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111⁷, 111⁹-111¹² ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-мастер" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2015 зі справи № 910/4846/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Васищак

Суддя В.Палій