Провадження № 2/760/938/15

в справі № 760/12970/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Носачова А.К.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення коштів;

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання договорів, стягнення грошових коштів, пені, штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка в червні 2014 року звернулася до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки недоплачені останньою кошти в сумі 18 520,00 гр., а саме: 11 440,00 гр. за Договором № 10/14 від 04.02.2014 року; 1 150,00 гр. за Договором № 7/14 від 04.02.2014 року; 3 930,00 гр. за Договором № 8/14 від 07.02.2014 року та 2000,00 гр. за Договором № 14/14 від 12.03.2014 року.

Посилається в позові на те, що між нею та відповідачкою були укладені договори побутового підряду на виготовлення (поставку та монтаж) меблів, а саме:

-Договір №10/14 від 04 лютого 2014 року на суму 56 440,00 гр., на підставі якого поставлена і змонтована прихожа.

За даним договором відповідачкою була внесена передоплата в розмірі 45 000,00 гр., однак після виконання умов договору залишок суми в розмірі 11 440,00 гр. відповідачкою сплачений не був.

-Договір №7/14 від 04 лютого 2014 року на суму 8 250, 00гр., на підставі якого після попереднього виконавця був перероблений бар та комора.

За даним договором відповідачка внесла передоплату в розмірі 7 100,00 гр., залишок суми в розмірі 1 150,00 гр. відповідачка сплачувати відмовилася.

-Договір №8/14 від 07 лютого 2014 року суму 18 500,00гр., за умовами якого були поставлені та змонтовані робочий стіл і лавочка на батарею.

За цим договором відповідачкою була внесена передоплата в розмірі 14 570,00гр., залишок суми в розмірі 3 930,00 гр. відповідачка також сплачувати відмовилася.

-Договір №14/14 від 12 березня 2014 року загальною вартістю 3 000,00гр., на підставі якого була перероблена шафа №2 в прихожій.

За цим договором відповідачкою була внесена передоплата в розмірі 1 000,00гр., залишок суми в розмірі 2 000,00 гр. залишився не сплаченим.

Відповідно до умов укладених договорів вона взяла на себе зобов'язання поставити та провести монтаж меблів в квартирі відповідачки згідно креслень, які містяться в додатках до укладених договорів. В свою чергу відповідачка зобов'язалася прийняти та оплатити виконані роботи.

Зазначила, що умови договорів нею виконувалися належним чином.

У зв'язку з виникненням спірної ситуації щодо відповідності робочого столу, погодженому з відповідачкою на підставі ескізу за договором №8/14, вона прагнула закінчити роботу, але відповідачка не допускала її до квартири з метою закінчення виконання робіт, доки вона не переробить робочий стіл, що є порушенням з її боку п.п.3.3 Договорів, та відмовилася провести остаточний розрахунок за виготовлені та встановлені меблі.

Зазначила, що відповідачка після укладення та підписання договорів, а також погодження попередніх ескізів меблів, яких було близько десяти, постійно змінювала свої побажання щодо меблевих конструкцій, не могла згадати про що вони домовлялися на попередній зустрічі.

Відповідачка переконана, що ними востаннє був погоджений інший проект робочого столу, а наданий нею проект є підробкою.

В зв»язку з тим, що відповідачка не допустила її до квартири для закінчення робіт за умовами договорів, вони виконані не в повному обсязі.

Так, за договором №10/14 не доклеєно 2 пластикові кути на стіну, що знаходиться поза меблевою конструкцією та не включено до загальної вартості договору № 10/14.

Крім того, за договором № 8/14 не прикручені 2 ручки на жалюзі та на двері сейфу, а також не вмонтована 1 полиця.

Вважає, що роботи за даними договорами виконані на 99,9 % і відповідачка не може пред»являти до неї претензій за цими договорами.

За договором №7/14 робота була повністю виконана 20 лютого 2014 року, а за договором №14/ 14 24 березня 2014 року, а тому відповідно до п.3.1 даних договорів відповідачка зобов»язана була сплатити решту суми у день доставки замовлення.

Зазначила також, що умовами договорів не передбачено обов'язкове попереднє підписання актів приймання-передачі меблевих виробів для проведення остаточного розрахунку.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник відповідачки в судовому засіданні проти позову заперечував. Посилався на те, що умови договорів відповідачкою виконані з істотними недоліками, які неможливо усунути.

На вимогу відповідачки усунути недоліки та її права, як споживача, шляхом повернення коштів, сплачених за договорами, остання відмовилася.

Від імені відповідачки звернувся до суду з зустрічним позовом, розмір якого неодноразово збільшував, і остаточно заявою від 02.09.2015 року просить:

-розірвати договір №7/14 від 04.02.2014 року на переробку бару та комори та стягнути з відповідачки на її користь сплачені нею 7100,00гр.;

-розірвати договір № 10/14 від 04.02.2014 року на виготовлення та монтування вбиральні/прихожої/ та стягнути з відповідачки на її користь 45 000,00 гр.;

-розірвати договір № 8/14 від 07.02.2014 року на виготовлення та монтування робочого столу та стягнути з відповідачки сплачені нею за цим договором 14 570,00гр.;

-розірвати договір №14/14 від 12.03.2014 року на переробку шафи №2 у вбиральні/прихожій/ та стягнути з відповідачки сплачені нею 1000,00 гр.;

-стягнути з відповідачки на її користь пеню в розмірі 885 080, 00гр. відповідно до ч.5 ст.10 Закону України « Про захист прав споживачів»;

-стягнути з відповідачки на її користь штрафні санкції в розмірі 676 700,00гр. відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»;

-стягнути з відповідачки на її користь 50 000,00гр. в відшкодування моральної шкоди та 6000,00 гр. на проведення товарознавчого дослідження.

Посилається в позові на те, що виготовлені відповідачкою за її замовленням меблі мали істотні недоліки, про що позивачкою було заявлено відповідачці, як виконавцю, однак остання відмовилася в розумний строк усунути ці недоліки, і тому повторно порушила права споживача на якісний товар.

Та обставина, що меблі, виготовлені відповідачкою, мають істотні недоліки, підтверджено висновком експерта за результатами проведеного товарознавчого дослідження №13/08/14 від 13 серпня 2014 року, в якому зазначається, що вироби та робота, яка була замовлена споживачем, має істотні недоліки.

При прийнятті товару позивачкою було вказано на істотні недоліки в ньому, однак вони не були усунуті відповідачкою у розумний строк, а тому вважає, що укладені з нею договори мають бути розірвані.

В зв»язку з цим просить стягнути з відповідачки сплачені позивачкою кошти, а саме:

- за договором №7/14 від 04 лютого 2014 року про переробку бару та кладової - 7 100,00 гр.;

- за договором №10/14 від 04 лютого 2014 року на виготовлення та монтування вбиральні (прихожої) - 45 000, 00гр.;

- за договором №8/14 від 07 лютого 2014 року на виготовлення та монтування робочого столу на загальну суму 14 570,00 гр.;

- за договором №14/14 від 12 березня 2014 року на переробку шафи №2 у вбиральні (прихожій) - 1000,00 гр., а всього 67 670 грн. 00 коп.

Оскільки відповідачка в порушення вимог Закону України « Про захист прав споживачів» при виявленні недоліків товару не провела товарознавчого дослідження, ці дії вимушена була вчиняти та оплачувати позивачка, просить стягнути з відповідачки на її користь 6 000, 00 гр. вартості експертного дослідження.

Вважає, що в діях відповідачки наявні ознаки порушення вимог законодавства про захист прав споживачів, а тому вона, як виконавець, повинна нести відповідальність за відмову споживачу в реалізації її права, у десятикратному розмірі вартості продукції, виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції.

Виходячи цього, просить стягнути з відповідачки штраф у розмірі 676 700,00 гр.

Крім того, 22.05.2014 року позивачка отримала від відповідачки вимогу про підписання Актів приймання-передачі та сплати решти сум за умовами договорів.

В зв»язку з тим, що робота відповідачкою за умовами договорів була виконана неякісно, позивачка направила відповідачці претензії з вимогою про повернення коштів, які були отримані відповідачкою 03.06.2014 року.

Протягом 14 днів з моменту їх отримання відповідачки недоліки своєї послуги не усунула, сплачені позивачкою при укладенні договорів кошти у встановлений законом 14-денний строк для усунення недоліків послуги не повернула, а тому просить стягнути з неї в порядку ч.5 ст.10 Закону України « Про захист прав споживачів» з 18.06.2014 року до 02.09.2015 року 885 080, 00 гр. пені.

Зазначила також, що внаслідок порушення її прав, як споживача, з вини відповідачки їй була завдана моральна шкода.

Внаслідок неправомірних дій відносно неї з боку відповідачки вона потрапила в лікарню з гіпертонічною хворобою, де перебувала з 17 березня 2014 року по 04 квітня 2014 року.

Зважаючи на це, просить стягнути з відповідачки 50 000,00гр. в відшкодування моральної шкоди.

Позивачка за первісним позовом та її представник проти зустрічного позову заперечували з підстав, викладених у первісному позові.

Зазначили, що умови укладених з відповідачкою договорів практично виконані і закінчити їх виконання не дала сама відповідачка.

Крім того, відповідачка претензій щодо якості меблів не пред'являла до моменту виникнення спору щодо ескізу робочого столу за договором №8/14 та направлення письмової вимоги про здійснення оплати.

З кінця березня 2014 року відповідачка не дозволяла проводити будь-які роботи в її квартирі по завершенню монтажу робочого столу на підставі договору №8/14, поки позивачка повністю не переробить прихожу та стіл, а тому вважає, що за правилами ч.6 ст.10 Закону позивачка не повинна нести за це відповідальності.

Зазначила, що перешкоджання з боку відповідачки підтверджуються і перепискою між ними з цього приводу, а саме вимогою від 08 квітня 2014 року та листом від 15 жовтня 2014 року.

Крім того, визначені законом підстави для розірвання договорів відсутні, так як сторони дійшли згоди щодо всіх їх умов, позивачка приступила до їх виконання, виконала практично в повному обсязі і готова була усунути наявні недоліки, однак відповідачка не дала їй такої можливості, а тому виконання договорів не було закінчено саме з її вини.

Крім того, в зв»язку з цими обставинами відсутні підстави для стягнення пені, оскільки саме з вини відповідачки виконання робіт по монтажу меблів не було закінчено в деталях.

Зазначили також, що штрафні санкції, визначені Законом України « Про захист прав споживачів», не можуть стягуватися на користь споживача, а лише на користь держави у визначених законом випадках.

Вважають також, що з вини позивачки відповідачка моральних страждань не зазнавала і не могла зазнати, а тому просять у позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення первісного позову та не знаходить підстав для задоволення зустрічного позову, виходячи з наступного.

Так, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються нормами ЦК України та Законом України „Про захист прав споживачів" .

Відповідно до ч.1 ст.698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 704 ЦК якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи-покупця або місцезнаходженням юридичної особи-покупця.

Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Судом встановлено, що 04.02.2014 року між сторонами був укладений Договір №7/14 на переробку бару та комори загальною вартістю 8 250, 00гр.

За умовами договору відповідачкою було сплачено 80% від суми замовлення, а залишок у сумі 1 150,00гр. замовник, тобто відповідачка, зобов»язалася сплатити в день доставки замовлення.

Строк виконання робіт за умовами договору був встановлений у 10 робочих днів та 2 робочі дні для монтажу.

Умови договору позивачкою були виконані 17.02.2014 року, тобто у визначений договором строк.

В цей же день, тобто 04.02.2014 року між сторонами був укладений Договір № 10/14 на виготовлення та монтування вбиральні/прихожої/ на суму 56 440, 00гр.

При цьому 45 000,00гр. відповідачкою було сплачено при укладенні договору, а залишок у сумі 11 440, 00гр. мав бути сплачений в день доставки замовлення.

Термін виконання замовлення сторонами був обумовлений у 25 робочих днів та 3 робочі дні на виконання монтажу.

03.03.2014 року товар був доставлений, а 10.03.2014 року монтаж меблів був завершений.

12.103.2014 року між сторонами був укладений Договір № 14/14 на переробку шафи № 2 прихожої, виготовленої за даним договором.

За умовами договору строк виконання був встановлений у 10 робочих днів та 5 робочих днів для виконання монтажу.

Судом встановлено, що 24.03.2014 року товар був доставлений, а 27.03.2014 року був закінчений монтаж меблів.

07.02.2014 року між сторонами був укладений договір №8/14 на виготовлення та монтування робочого столу та лавочки на батарею на загальну суму 18 500, 00гр.

14 570,00гр. відповідачкою було сплачено при укладенні договору, а 3 930,00гр. відповідачка мала сплатити в день доставки замовлення.

Строк виконання замовлення за цим договором був встановлений у 25 робочих днів та 2 робочі дні для монтажу.

Встановлено, що за умовами даного договору основні деталі були доставлені 24.03.2014 року, а допоміжні, у тому числі поличкотримач - 29.03.2014 року.

Основний монтаж виробу був завершений 27.03.2014 року і до його завершення відповідачка не допустила 29.03.2014 року.

Судом встановлено і це підтверджується наданими позивачкою кресленнями, вартість та перелік робіт, а також всі креслення за умовами укладених договорів сторонами були узгоджені.

/ т.1, а.с.13 - 15; 19 - 28; 36 - 48;64 - 68 /

Відповідно до умов укладених договір позивачка, як виконавець, зобов'язалася поставити та провести монтаж меблів в квартирі відповідачки згідно креслень та ескізів, які являються додатками до цих договорів.

Споживач, у свою чергу, за умовами договору зобов'язалася прийняти та оплатити виконані роботи.

Встановлено, що після виникнення спірної ситуації за договором від 07.02.2014 року, відповідачка не допустила позивачку до закінчення робіт по монтажу меблів, та відмовилась провести остаточний розрахунок за умовами договорів.

В зв»язку з виниклим між сторонами спором 16.05.2014 року позивачка направила відповідачці Акти приймання-передачі виробів, які відповідачкою підписані не були.

В свою чергу 22.05.2014 року відповідачка направила позивачці претензії щодо якості виготовлених меблів та вимогою про усунення цих недоліків та повернення сплачених нею коштів.

/ т.1, а.с. 69 - 82 /

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що домовленостей про усунення недоліків та завершення робіт на виконання умов договорів вони не досягли.

Згідно з положенням пунктів 22, 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбавати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.10 Закону споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Як встановлено вище і не спростовується сторонами, умови договорів позивачкою виконані, за виключенням закінчення монтажу робочого столу та лавочки на батарею за умовами договору №8/14, до завершення якого відповідачка позивачку не допустила.

В зв»язку з виниклим між сторонами спором щодо якості виготовлених меблів за замовленням відповідачки було проведено експертне дослідження.

Згідно висновку експерта за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження № 13/08/14 від 13.08.2014 року недоліків за умовами договору № 7/14 від 04.02.2014 року на переробку бару та комори виявлено не було.

/ т.1, а.с.147 - 163 /

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з вкладеного вище, умов укладеного між сторонами Договору №7/14 від 04.02.2014 року на переробку бару та комори, вартість робіт за умовами договору 8 250,00 гр., з яких відповідачкою сплачено 7 100, 00гр., його повне виконання позивачкою та відсутність недоліків у даного товарі за висновком експертизи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки в цій частині та стягнення з відповідачки на її користь недоплачених за умовами договору 1150, 00гр.

Суд не знаходить підстав для задоволення решти вимог позивачки та зустрічного позову, виходячи з наступного.

Так, з вище приведеного висновку експертизи вбачається, що експертному дослідженні були виявлені недоліки за іншими договорами, укладеними між сторонами, а саме у прихожій: заклинювання дверей, а також пошкодження на внутрішніх поверхнях шаф, видимих при експлуатації, відсутнє маркування.

У робочому столі з полицями перемичка надбудови має прогин щодо стільниці в середній частині, 4мм, боковина внутрішня лівої тумби, де встановлено сейф, яка розташована над дверкою відділення для сейфу, більша розміру висувної шухляди, не відповідає кресленню; ролета не виконує свої функціональні умови; невідповідність розмірів виробів розмірам ,вказаним у кресленні; навісна шафа є незакінченим виробом; відсутнє маркування.

В той же час, з даного висновку вбачається, що експерт відніс прогин перемички надбудови відносно стільниці в середній частині, невідповідність внутрішньої боковини лівої тумби і навісних поличок розмірам, вказаним у ескізах, до істотних недоліків робочого столу.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.1 Закону істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак:

- він взагалі не може бути усунутий;

- його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів;

- він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором;

З яких міркувань виходив експерт в даній частині висновку щодо істотності недоліків виготовлених меблів, в самому висновку не обгрунтовано, як і не обгрунтовано неможливість усунення цих недоліків або необхідність затрати більшої кількості часу для їх усунення, ніж визначено законом.

Відповідно до ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Виходячи з викладеного вище, відсутності обгрунтування істотного недоліку в висновку експертизи, тверджень позивачки про можливість усунення цих недоліків, які не спростовані представником відповідача, суд не приймає до уваги висновок у цій частині, як і твердження щодо наявності істотних недоліків у виготовлених позивачкою меблях.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

- пропорційного зменшення ціни;

- безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

- відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

- розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми;

- вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Так, судом встановлено, не спростовується сторонами, в тому числі позивачкою, та підтверджується висновком експертизи, виготовлені позивачкою на замовлення відповідачки меблі мають недоліки.

Про наявність таких недоліків свідчить і договір №14/14 від 12.03.2014 року, укладений між сторонами, на переробку шафи в прихожій, яка виготовлялася за договором № 10/14 від 04.02.2014 року, а також обсяг робіт, які необхідно виконати для цього.

/ т.1, а.с. 64 - 68 /

Враховуючи викладене вище, конфлікту ситуацію між сторонами, відмову відповідачки від усунення позивачкою недоліків виготовлених меблів, визнання наявності цих недоліків позивачкою, суд приходить до висновку, з врахуванням положень ч.1 ст.8 Закону України « Про захист прав споживачів», на пропорційне зменшення ціни виготовлених позивачкою меблів, в яких виявлені недоліки, на розмір несплачених відповідачкою сум, та відмови в задоволенні решти вимог позивачки про стягнення з відповідачки недоплачених нею грошових коштів за умовами Договорів № 10/14 від 04.02.2015 року, № 8/14 від 07.02.2014 року та № 14/14 від 12.03.2014 року.

За таких обставин, враховуючи вище проаналізовані норми закону, обсяг виконаних за умовами договорів робіт, підстави, визначені ч.2 ст.10 Закону України « Про захист прав споживачів» для розірвання договорів відсутні.

Згідно ч.5 ст.10 Закону у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

При укладенні договорів сторони його п.3.4 узгодили розмір неустойки в разі порушення зобов»язання з боку позивачки в розмірі 0,1%.

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Укладаючи договір, сторони обумовили розмір неустойки в розмірі 0,1% від вартості виробу за кожний день прострочки в разі затримки монтажу виробу в строк, визначений п.3.2 договорів, з вини постачальника.

Представник відповідачки в судовому засіданні пояснив, що відповідачка не виконала вимогу відповідачки, викладену в претензіях від 22.05.2014 року, про повернення їй коштів за умовами договорів, які нею виконані неякісно, тобто не усунула свої недоліки щодо неї, як споживача, а тому має нести перед нею відповідальність, як споживачем, у вигляді сплати пені.

Враховуючи, що умови договорів позивачкою виконані, хоч і з недоліками, які усунути не допустила сама відповідачка, невиконання вимоги відповідачки про повернення грошових коштів, сплачених нею за умовами договорів, не є порушенням, яке за ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» тягне за собою відповідальність у вигляді пені, підстави для задоволення вимог зустрічного позову в цій частині відсутні.

Статтею 23 Закону України « Про захист прав споживачів» встановлена відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п.1 ч.1, ч.2 даної статті у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за, в тому числі, відмову споживачу в реалізації його прав, установлених частиною першою статті 8, частиною першою статті 9 і частиною третьою статті 10 цього Закону, - у десятикратному розмірі вартості продукції виходячи з цін, що діяли на час придбання цієї продукції, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому суми штрафів зараховуються до державного бюджету.

Таким чином, і в цій частині вимоги зустрічного позову є безпідставними.

Звертаючись до суду, позивачка обгрунтовує завдану їй моральну шкоду та необхідність її відшкодування нормами ст.22 Закону України» Про захист прав споживачів» та ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Так, частиною 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» мають застосовуватися в сукупності з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ст. 711 ЦК України шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю у зв'язку з придбанням товару, що має недоліки, відшкодовується відповідно до положень глави 82 цього Кодексу. Підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), передбачені параграфом 3 глави 82 ЦК України.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Саме по собі задоволення вимог споживача не може бути підставою для відшкодування йому моральної (немайнової) шкоди.

Порядок та підстави відшкодування моральної шкоди визначені також ст.ст.23, 1167 ЦК України.

Стаття 1167 ЦК України регулює відшкодування моральної шкоди в позадоговірних відносинах сторін.

Відповідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суду необхідно в кожній справі з»ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.

Між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України « Про захист прав споживачів», а умовами укладеного між сторонами договору відшкодування моральної шкоди не передбачено, як і не передбачено і ЦК України відшкодування моральної шкоди в зв»язку з невиконанням договірних зобов»язань.

Виходячи з викладеного вище правового обгрунтування, підстави для задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Суд не приймає до уваги твердження позивачки та її представника в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці обставини встановлюються на підставі пояснень сторін, свідків, третіх осіб, письмових доказів та ін.

В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз»яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ»я сторін та враховуючи обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки експертного дослідження, та відповідали вимогам ст. 57 ЦПК України, позивачкою не надано.

Більше того, наявність недоліків у виготовлених меблях частково підтвердила і сама позивачка.

За таких обставин ці твердження не можуть бути прийняті судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Виходячи з цих обставин, підстави для задоволення вимог відповідачки про стягнення 6 000,00гр., витрачених на проведення експертного дослідження, відсутні.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 549, ч.2 ст.551, ч.1 ст.628, 629,ч.1 ст.696, ч.ч.1,2 ст.704,1167 ЦК України, ст.ст.1, ч.1 ст.4,ч.1 ст.8, ч.5 ст.10,ч.2 ст.22, ч.ч.1,2 ст.23 Закону України « Про захист прав споживачів»,ст.ст.3-4, 10-11, 57-60, 79,88, 209, 212-25,218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1 150, 00 гр.

В решті позову відмовити.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання договорів, стягнення коштів, пені, штрафних санкцій та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя