ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року

Справа № 918/436/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:

Черкащенка М.М. Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В.

розглянувши касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс"

на рішення та постанову

господарського суду Рівненської області від 22.06.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015

у справі

№ 918/436/15

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Сібінвестград"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -

ОСОБА_4

про

визнання договору недійсним

за участю представників сторін:

від позивача: Грабовський В.А. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: ОСОБА_6 - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.06.2015, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 у справі №918/436/15 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія Сібінвестград" про визнання недійсним договору відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 та рішення господарського суду Рівненської області від 22.06.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21 березня 2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "СібІнвестГрад" (Інвестор) укладено Інвестиційний договір на будівництво.

Згідно пп. 1.1.-1.3. Договору Інвестор зобов'язується здійснити 100 (сто) % (відсотків) Інвестиції в фінансування будівництва нежитлових приміщень універсаму площею 2891,87 (дві тисячі вісімсот дев'яносто один цілих вісімдесят сім сотих) кв. м. та підземної стоянки автомобілів площею 5264,3 кв. м. надалі по тексту "Майно" в складі будівництва "першого пускового комплексу ІІ-ї черги будівництва мікрорайону МЖК на вул. Гагаріна м. Рівне" надалі по тексту "Об'єкт", а замовник бере на себе зобов'язання: організувати будівництво Об'єкта; ввести Об'єкт в якому знаходиться Майно в експлуатацію; передати Майно Інвестору на умовах та в строки визначених цим Договором. За цим Договором Замовник також передає, а Інвестор приймає майнові права на Майно з подальшою передачею Замовником Майна у власність Інвестора. Інвестор набуває право власності на Майно в розмірі 100 (ста) % .

За умовами пунктів 3.1.-3.3. Інвестиційного договору на будівництво фінансування здійснюється шляхом освоєння Інвестором власних та залучених коштів для спорудження Майна. Інвестор є Генпідрядником з будівництва Майна за Договорами генпідряду на капітальне будівництво №1ст від 3 березня 2008 року та №1у від 03 березня 2008 року. Інвестор спрямує кошти на оплату витрат щодо будівництва Майна безпосереднім постачальникам, матеріалів, обладнання, виконавцям робіт, послуг, інших необхідних ресурсів, інших витрат. Сума Інвестиції за цим Договором визначається на основі проектно-кошторисної документації на спорудження Майна та складає 15 547 052,00 (п'ятнадцять мільйонів п'ятсот сорок сім тисяч п'ятдесят дві грн.) в тому числі: за універсам загальною площею 2891,87 (дві тисячі вісімсот дев'яносто один цілих вісімдесят сім сотих) кв. м. за ціною 7 035 282,00 (сім мільйонів тридцять п'ять тисяч двісті вісімдесят дві грн.); за підземну стоянки автомобілів загальною площею 5264,3 (п'ять тисяч двісті шістдесят чотири цілих три десятих) кв. м. за ціною 8 511 770 (вісім мільйонів п'ятсот одинадцять тисяч сімсот сімдесят грн.). З яких 6 860 000 (шість мільйонів вісімсот шістдесят тисяч) грн. Інвестор направляє частинами до 30 (тридцятого) травня 2008 (дві тисячі восьмого) року на спорудження Майна. Решта суми, а саме 8 687 052(вісім мільйонів шістсот вісімдесят тисяч п'ятдесят дві) гривень Інвестор направляє на будівництво Майна протягом всього строку його спорудження до моменту передачі Майна Замовником Інвестору, але не пізніше трьох місяців після реєстрації права власності на це Майно. Валюта оплати - національна валюта України (гривня). Порядок фінансування будівництва Майна може бути змінений за письмовою згодою Сторін у додатку до цього договору.

Згідно з п.п. 5.1.3. Договору інвестор зобов'язаний прийняти майно згідно акта приймання-передачі збудованого нерухомого майна та подати необхідні документи для реєстрації за інвестором права власності на нерухоме майно у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно Рівненським міським бюро технічної інвентаризації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Рівненський молодіжний жилий комплекс"вказувало на те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та укладений директором останнього із перевищенням на те повноважень, та за відсутності відповідного рішення загальних зборів учасників товариства, так як договір передбачає відчуження майна товариства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вказаним спірним договором не передбачено відчуження майна позивача, оскільки договір за своєю правовою природою є саме інвестиційним договором.

Колегія суддів вважає такі висновки судів правомірними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, судами вірно встановлено, що за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем спірний договір є інвестиційним договором.

Згідно статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на основі: інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; державного інвестування, у тому числі державної підтримки реалізації інвестиційних проектів відповідно до положень цього Закону, здійснюваного органами державної влади та органами влади Автономної Республіки Крим за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів; інвестування, здійснюваного органами місцевого самоврядування; іноземного інвестування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами; спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, що регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є інвестиційний договір.

Останній є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності. Договір повинен відповідати економічній сутності інвестування, тобто закріплювати факт вкладення коштів в об'єкт інвестування.

Так, позивач зазначаючи підстави визнання недійсним спірного договору вказував на те, що він був укладений директором ОСОБА_9 із перевищенням повноважень, за відсутності обов'язкового в такому випадку рішення загальних зборів учасників ТОВ "Рівненський МЖК" про відчуження майна товариства на суму, що становить 57.84% загальної вартості майна товариства. Крім того вказує, що відповідно до пункту 8а Контракту з директором підприємства, укладеного 17.09.2007 року між ТОВ "Рівненський МЖК" (Засновник) та ОСОБА_9 (Керівник) передбачено, що Керівник підприємства зобов'язаний попередньо погоджувати із Засновником: укладення договорів про продаж майна, здачу його в оренду, заставу та отримання кредитів, а також укладення інвестиційних договорів та договорів купівлі-продажу майнових прав.

Судами встановлено, що наведений Інвестиційний договір від 21.03.2008 року від імені ТОВ "Рівненський МЖК" підписаний директором ОСОБА_9, а від імені ТОВ "ІБК "Сібінвестград" - виконавчим директором ОСОБА_10

Дійсно , підпунктом "м" пункту 4.3. Статуту ТОВ "Рівненський МЖК" у редакції, затвердженій загальними зборами учасників ТОВ "Рівненський МЖК" протокол № 02 від 09.08.2007 року, державну реєстрацію якої проведено державним реєстратором 14.08.2007р., номер запису 16081050003003149, встановлено, що до виключної компетенції зборів учасників Товариства належить прийняття рішення про відчуження майна Товариства, на суму, що становить 50 і більше відсотків вартості майна Товариства.

Згідно балансу станом на 31.12.2007 року загальна вартість майна (чистих активів) ТОВ "Рівненський МЖК" становила 26 880 000 грн.

Однак, суди на підставі встановлених фактичних обставин справи та керуючись нормами чинного законодавства правомірно вказали, що умови Інвестиційного договору на будівництво від 21.03.2008 р. не передбачають відчуження ТОВ "Рівненський Молодіжний Жилий Комплекс" його майна на суму, що становить 57.84% загальної вартості майна товариства, а лише закріплюють факт вкладення коштів відповідача ТОВ "СібІнвестГрад" в об'єкт інвестування.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами інвестиційного договору на будівництво, а відповідно і відмову в позові.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року та рішення господарського суду Рівненської області від 22.06.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.08.2015 року та рішення господарського суду Рівненської області від 22.06.2015 року у справі №918/436/15 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк