ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА _{01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43}

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

06 грудня 2010 року № 2а-17724/10/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Блажівська Н. Є., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали

За позовом

Всеукраїнської професійної спілки «Гільдія винахідників –творців винаходів, корисних моделей та промислових зразків»

до

Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України

про

зобов’язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В

Відповідно до меж заявлених позовних вимог Позивач звертається до суду з метою встановити, що: 1. Кабінетом Міністрів України було порушено: а) вимоги абз. 4 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян»: «Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржують ся»; б) ОСОБА_1 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. не забезпечивши ефективного засобу захисту в національному органі, коли таке порушення було вчинене посадовими особами Мін'юсту, які здійснювали свої офіційні повноваження; в) вимоги ст.16 ЗУ «Про звернення громадян»: «Розгляд скарг громадян Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі...»; г) вимоги ст.19 ЗУ «Про звернення громадян»: «Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення, вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті; д) вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади»; є) вимоги Угоди про співробітництво між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, пункт 6 Додатку якої встановив, що Кабінет Міністрів України, зобов'язується: «Сприяти розвитку та становленню організацій, що здійснюють управління на колективній основі майновими правами осіб, які мають авторське та/або суміжні права»; ж) КМУ перешкодив реалізації ст. 19 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій»; з) КМУ не забезпечив виконання ст.16 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності»Міністерством юстиції України; и) КМУ не забезпечив виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади»; к) КМУ не забезпечив виконання ст. 2, ст. 3, ст.7, ст. 8, ст. 10, ст. 11 Конвенції про свободу асоціації та захист права на організацію № 87 Міжнародної організації праці, ст. 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ст. 11, ст. 13, ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимоги Угоди про співробітництво між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, ст. 3, ст. 11, ст. 70 Угоди ТRІРS 8. ст. 3, ст. 4, ст. 5 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, ст.12. ст.14 Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право від 20 грудня 1996 року, які у відповідності до Конституції України є частиною національного законодавства України; л) КМУ не забезпечив Конституційний принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України), громадяни здійснюють свої права за принципом «дозволено все, що прямо не заборонено законом», та вимогу ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов 'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». «Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки»ст. 16 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності»; м) КМУ не забезпечив виконання ст. 36, ст. 40, ст. 41, ст. 54 Конституції України; н) КМУ не виконав вимоги ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»: «Основні завдання Кабінету Міністрів України 1. До основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України;2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і гармонійного розвитку особистості;6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; 9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю; о). Вимоги ст. 116 Конституції України були прямо порушені Кабінетом Міністрів України; 2. Кабінет Міністрів України прямо порушив ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не забезпечивши ефективного засобу захисту в національному органі, коли таке порушення було вчинене посадовими особами Мін'юсту, які здійснювали свої офіційні повноваження. Просимо суд винести рішення в якому зобов'язати КМУ виконати вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади»та провести громадську експертизу, як це просила Гільдія Винахідників та інші профспілки своїм листом від 25.02.2009 р №25/02/09-1, офіційно надати відповіді на 12 питань наданих у цьому листі та винести рішення за результатами цієї громадської експертизи; 3. встановити чи існує в ОСОБА_2, який в інтересах національної або громадської безпеки прямо забороняє громадянам України створювати профспілки з функціями організації колективного управління; встановити що організації колективного управління не управляють майном, яким є майнові права (ст.190 ЦКУ), а представляють та захищають права своїх членів у відповідності до вимог ст.49 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», ст.237 ЦКУ, як це зазначено ст.2 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності», що організації колективного управління та професійні спілки створюються з метою представництва і захисту прав своїх членів; встановити що економічними інтересами працівників (авторів) отримання винагород роялті за використання їх професійної інтелектуальної творчої діяльності у відповідності до вимог ст. 41, ст. 54 Конституції України; встановити що економічними правами авторів (працівників) встановлення мінімальних ставок винагород за використання їх професійної інтелектуальної творчої діяльності в колективних договорах з роботодавцями згідно ст.21 ЗУ «Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності»; встановити, що не забезпечення Кабінетом Міністрів України виконання Конституції і законів України, призвело до нанесення майнової шкоди всім авторам винаходів, корисних моделей та промислових зразків, працівникам, суб'єктам авторського права. Мін'юст не виконав вимоги ст. 16 ЗУ Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності: «Легалізуючий орган не може відмовити в легалізації профспілки», не забезпечивши легалізацію Гільдії Винахідників, як організації колективного управління (право громадян на свободу об'єднань), КМУ разом з Міністерством юстиції України перебрав на себе всю відповідальність за всі наслідки від не легалізації Гільдії Винахідників, як організації колективного управління та перешкодив громадянам України встановити розміри та порядок виплати винагород у колективних договорах з роботодавцями як це зазначено ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки», ст.19 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій». Виконання вимог цих законодавчих норм КМУ не забезпечено, тобто прямо порушено ст. 116 Конституції України. Тож за період з моменту відмови Мін'юсту легалізувати Гільдію Винахідників до моменту легалізації профспілки, Кабінет Міністрів України разом з Міністерством юстиції України зобов'язані відшкодувати майнову шкоду всім авторам винаходів, корисних моделей та промислових зразків –громадянам України, ЄЕС та інших національностей, науково-технічні результати, об'єкти права інтелектуальної, власності яких використовувались за цей період на території України в розмірі встановленому Постановою КМУ від 4 червня 2008 р. № 520. Звертаємо увагу суду, що вищезазначеними діями порушено вимоги ст. 41 Конституції України: «Кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності», порушено вимоги ст. 1 Першого Протоколу Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод»: «Кожен має право мирно володіти своїм майном...» (майном вважається окрема річ, а також майнові права згідно ст.190 ЦКУ). У відповідності до ст.19 ЗУ Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності: «У питаннях колективних інтересів працівників профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво та захист інтересів працівників незалежно від їх членства у профспілках». Цією нормою національного законодавства та статутними положеннями, які затверджені засновниками профспілки що є суб'єктами авторського права і мають право уповноважити Гільдію Винахідників здійснювати представництво і захист всіх авторів винаходів, корисних моделей та промислових зразків, працівників у тому числі і закордонних незалежно від їх участі у профспілках, науково-технічні результати, об'єкти права інтелектуальної власності яких використовувались за цей період в ОСОБА_2. І жодна інша організація в ОСОБА_2, на сьогодні не має можливості (правомочностей) реалізувати вимоги законодавства України в інтересах всіх правовласників (авторів винаходів, корисних моделей та промислових зразків); зобов'язати Кабінет Міністрів України за незабезпечення виконання законів України на території України, а саме ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки», ст.19 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», в розмірі встановленому Постановою КМУ від 4 червня 2008 р. № 520, що нанесло майнової шкоди правовласникам всіх національностей з моменту відмови в легалізації профспілки з наданою редакцією статуту для реєстрації, відшкодувати майнові збитки всім авторам винаходів, корисних моделей та промислових зразків, науково-технічні результати, об'єкти права інтелектуальної власності яких використовувались на території України, від незабезпечення виконання ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки», ст. 19 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», в розмірі встановленому Постановою КМУ від 4 червня 2008 р. № 520: за період з моменту відмови в легалізації профспілки Мін’юстом до дня легалізації профспілки (з 07.11.2008 р. по день справедливого судового розгляду на користь профспілки) на сьогодні за 8 місяців, згідно до вимог ст.56 Конституції України, ст. 1173 ЦКУ; зобов'язати відповідачів за нанесення моральної шкоди, згідно вимог ст. 56 Конституції України, ст. 1167 ЦКУ відшкодувати кожному з засновників Гільдії Винахідників моральні збитки в розмірі десяти мінімальних зарплат за кожний місяць неможливості здійснювати свою статутну діяльність (розрахунок буде наданий після призначення дня судового розгляду), відповідно до Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України Арбітражним судам України від 29.02.96 за N 02-5/95 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди: б. Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні обсягу компенсації моральної шкоди слід виходити з того, що він не залежить від заподіяної відповідачем майнової шкоди, яку останній повинен відшкодувати відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України (1540-06). За усіх обставин розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати"; зняти з держави відповідальність за зростання майнових збитків, які зростають кожного дня, від неможливості авторів всіх національностей отримувати винагороду встановлену ч. 3 ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки», ст. 19 ЗУ «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій», в розмірі встановленому Постановою КМУ від 4 червня 2008 р. N 520 та легалізувати Гільдію Винахідників; зобов'язати Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України впродовж трьох днів з моменту винесення судового рішення легалізувати Всеукраїнську професійну спілку «Гільдія Винахідників Екрану»надати реєстраційний номер та свідоцтво про легалізацію з дати першого подання заяви на легалізацію Гільдії Винахідників до Міністерства Юстиції України, що практично призупинить втрати державного бюджету від неотримання податків з винагород для авторів винаходів, корисних моделей та промислових зразків всіх національностей; для очищення ділової репутації Гільдії Винахідників перед іншими органами державної влади та іншими об'єднаннями громадян, за перешкоджання наданих частиною 2 ст. 47 Закону України «Про авторське право і суміжні права»правомочностей та реалізації прав громадян, авторів винаходів, корисних моделей та промислових зразків, власників приватної інтелектуальної власності створити профспілку з функціями ОКУ, зобов'язати Міністерство юстиції опублікувати (оприлюднити) у всеукраїнських засобах масової інформації резолютивну частину рішення суду, відповідно до вимог пп. є) ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»: «є) вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень», відповідно до вимог ст. 15 Директиви 2004/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 року: «Опублікування судових рішень. Держави-члени гарантують, що при розгляді судових справ, порушених у зв’язку з порушеннями права інтелектуальної власності, судові органи можуть постановляти рішення, на прохання заявника та коштом правопорушника, про заходи постановляти рішення, на прохання заявника та коштом правопорушника, про заходи, рішення та його повне чи часткове опублікування. Держави-члени можуть передбачати здійснення інших додаткових публічних заходів, які мають бути адекватні обставинам кожного випадку, у тому числі опублікування помітних оголошень», що для України є обов’язком, як для держави-члена ПАРЄ, та ОСОБА_1 Європи відповідно до ст. 3 ОСОБА_1 Європи, згідно до вимог Угоди TRIPS.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2009 року про повернення позовної заяви позовну заяву повернено Позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року задоволено апеляційну скаргу Всеукраїнської професійної спілки «Гільдія винахідників – творців винаходів, корисних моделей та промислових зразків»: скасовано Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2009 року про повернення позовної заяви, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для вирішення питання про відкриття провадження.

Суд звертає увагу на те, що частинами 1 та 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вимоги до позовної заяви, а саме: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; 4) зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) у разі необхідності –клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків, заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо; 6) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Згідно з частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

А частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача –суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача –суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача –суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Таким чином, Суд звертає увагу Позивача на те, що позовна заява повинна відповідати вищевказаним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, Судом встановлено, що Позивачем заявляються позовні вимоги, які не передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

В той же час, Позивачем, не деталізовано зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, як того вимагає пункт 4 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративний позов Позивача не містить посилань на належні докази, якими Всеукраїнська професійна спілка «Гільдія винахідників –творців винаходів, корисних моделей та промислових зразків»обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника (частини 4 та 5 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд також звертає увагу на те, що позовну заяву від імені Позивача підписано начальником ОСОБА_3, однак Суду не надано доказів на підтвердження повноважень вказаної особи, що підписала позовну заяву.

Крім того, частиною 1 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, зокрема, що особа, яка звертається до адміністративного суду із позовною заявою, повинна сплатити судовий збір.

Суд звертає увагу на те, що Позивачем до позовної заяви не додано доказу сплати судового збору. В той ж час, Позивачем зазначено положення частини 2 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», як підставу звільнення від сплати державного мита.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що вищезазначене нормативне положення, на яке посилається Позивач, стосується звільнення від оплати державного мита позивачів за позовами, що випливають з авторського права, тоді коли в даному адміністративному позові Позивачем фактично оскаржується відмова Відповідачів у легалізації статуту Позивача. Тобто, спірні правовідносини не випливають з авторського права.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративного позову, Позивач просить, зокрема, стягнути з Відповідача моральну шкоду в розмірі десяти мінімальних зарплат за кожен місяць неможливості здійснювати свою статутну діяльність.

Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати мають бути встановлені законом про судовий збір. Тому до його прийняття та набрання чинності розмір судового збору та порядок визначається відповідно до частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог але не більше 1700 гривень.

Водночас , Суду не надано доказів на підтвердження сплати судового збору Позивачем в розмірі 1 відсотку від розміру заявлених ним майнових вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 56, 58, 70, 106, 108 та 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В

1. Залишити позовну заяву без руху.

2. Встановити Позивачу 5-денний строк (з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху) на усунення недоліків позовної заяви. Днем отримання даної ухвали вважається день вказаний у повідомленні про вручення поштового відправлення.

3. Попередити Позивача про наслідки недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені пунктом 1 частиною 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала про залишення позовної заяви без руху може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Залишення позовної заяви без руху не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська