Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2015 року Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого -судді Колодяжного С.Ю.

при секретарі Обертас Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», третя особа – ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановив:

ОСОБА _1 звернулася з позовом в суд, в якому просить зобов’язати ПАТ «Львівобленерго» не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 0,0305 га, по вул.Дальня, 42 у м.Львові та перенести належну відповідачу електричну опору за межі земельної ділянки. Свої позовні вимоги мотивує тим, що вона є власником вказаної земельної ділянки, на якій має намір побудувати гаражний бокс. У зв’язку з цим вона звернулася до відповідача з пропозицією перенести з її земельної ділянки електричну опору, яка перешкоджає у спорудженні гаражного боксу. Проте, листом від 04.06.2015 року її повідомлено, що можна перенести опору, яка числиться на балансі ПАТ «Львівобленерго», але на це необхідна згода інших власників, які підключені до цієї опори і за її кошти. Вважає, що така вимога є несправедливою і протиправною, відповідач чинить їй перешкоди у користуванні майном, її права, як власника порушені, тому звернулася в суд з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, покликаючись на мотиви такого, який просять задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечив, зазначивши що електрична споруда, яка розташована на земельній ділянці позивача, перебуває у межах охоронної зони, яка передбачає певні обмеження для власників і землекористувачів. Вважає, що дії ПАТ «Львівобленерго» є правомірними і жодним чином не порушують права позивача, а натомість ОСОБА_1, звертаючись з даним позовом зловживає правом забудови і намагається обійти норми закону стосовного спеціальних зон об'єктів енергетики. Крім цього, згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про електроенергетику» у разі спорудження або реконструкції будівель роботи з перенесення електричних мереж та інших об’єктів електроенергетики виконуються власником цих об’єктів електроенергетики за рахунок замовників будівництва або реконструкції будівель, тому вимога про перенесення опори за рахунок позивача є правомірною. Просить в позові відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_5 – ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, зазначив, що позов не підлягає до задоволення, оскільки електрична споруда, розташована на земельній ділянці ОСОБА_1, перебуває в межах охоронної зони, власникам і користувачам земельних ділянок, на які встановлено обмеження та обтяження, видається кадастровий план їх земельних ділянок з нанесеними межами спеціальних зон, а також письмовий перелік обмежень та обтяжень щодо використання земель у цих зонах. Позивач не має права вимагати перенесення електричної опори, бо тим самим посягає на охоронну зону об'єкта енергетики, про яку знала весь період користування земельною ділянкою. Також позивач не отримала згоди на перенесення об’єкта електроенергетики від інших власників, які підключені до цієї опори. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача і її представника, представників та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0305 га, по вул.Дальня, 42 у м.Львові, цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 37311719 від 08.05.2015 року і витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37311801 від 08.05.2015 року.

На земельній ділянці розташований житловий будинок, який належить на праві власності позивачу.

Також встановлено, що на належній позивачу земельній ділянці розміщений об’єкт енергетики – електрична опора лінії електропередач, яка перебуває на балансі ПАТ «Львіволенерго».

Як вбачається із матеріалів справи, з метою перенесення електричної опори, яка розташована на вказаній земельній ділянці, ОСОБА_1 звернулася до відповідача. Листом №289-013 від 04.06.2015 року за підписом начальника РЕМ-5 позивача повідомлено про те, що Залізничний РЕМ ЛМЕМ ПАТ «Львівобленерго» не заперечує проти перенесення опори лінії електропередач з урахуванням згоди інших власників, які підключені до цієї опори, та технічної можливості виносу даної опори, але за кошти замовника (а.с.10).

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Між тим, згідно ст.375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ч.1 статті 112 ЗК України охоронні зони створюються уздовж ліній зв'язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об'єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Згідно з ч.1 статті 76 ЗК України землями енергетичної системи визнаються землі, надані під електрогенеруючі об'єкти (атомні, теплові, гідроелектростанції, електростанції з використанням енергії вітру і сонця та інших джерел), під об'єкти транспортування електроенергії до користувача. У ч.3 статті 76 ЗК вказано, що уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» охоронні зони об'єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об'єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Охоронні зони уздовж повітряних ліній електропередачі встановлюються у вигляді земельної ділянки і повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки ліній від крайніх проводів за умови невідхиленого їх положення на певній відстані залежно від напруги ліній електропередачі.

У статті 24 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» передбачено, що розміри охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики залежно від їх конструкції та напруги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Межі охоронних та санітарно-захисних зон об'єктів енергетики зазначаються в містобудівній документації, документації із землеустрою та кадастрових планах. Розмір охоронних та санітарно-захисних зон уздовж повітряних ліній електропередачі визначається паралельними прямими по обидва боки ліній від крайніх проводів на відстані від 2,0 до 40,0 метра залежно від напруги.

Згідно з статтею 25 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» спеціальні зони об'єктів енергетики - території навколо об'єктів енергетики із спеціальним режимом господарської та іншої діяльності, що забезпечує безпечне функціонування цих об'єктів, які встановлюються у формі зон спостереження, охоронних, режимних та санітарно-захисних зон.

Зі змісту ч.ч.2,4 статті 25 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» вбачається, що спеціальні зони об'єктів енергетики зазначаються у схемах землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектах землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань, проектах землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, спеціальних тематичних картах і атласах стану земель та їх використання, проектах землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічній документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, іншій документації із землеустрою та кадастрових планах. Власникам і користувачам земельних ділянок, на які встановлено обмеження та обтяження, видається кадастровий план їх земельних ділянок з нанесеними межами спеціальних зон, а також письмовий перелік обмежень та обтяжень щодо використання земель у цих зонах. Власники і користувачі земельних ділянок, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, що експлуатують об'єкти енергетики, повинні вживати заходів щодо охорони об'єктів енергетики та дотримання встановлених обмежень та обтяжень у використанні земель у межах спеціальних зон, передбачених документацією із землеустрою.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» у межах охоронних зон об'єктів енергетики забороняється: будувати житлові будинки, будинки громадського призначення; розміщати споруди іншого призначення на меншій відстані від елементів електричних мереж, ніж встановлена нормами.

При цьому, як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4601968422015 на земельну ділянку по вул.Дальня, 42 у м.Львові, в такому містяться відомості про встановлені безстроково обмеження згідно містобудівельних обмежень та сервітутів щодо користування цією земельною ділянкою Управління архітектури Львівської міської ради площею 0,0006 га та 0,0002 га.

Згідно листів РЕМ-5 ЛМЕМ від 04.06.2015 року і 26.06.2015 року (а.с. 7, 11) лінія електропередач за адресою: м.Львів, вул.Дальня, 42 перебуває в задовільному технічному стані, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача і не заперечувалось позивачем.

Таким чином, на земельній ділянці позивача встановлена охоронна зона об’єкта електроенергетики, що передбачено законом, відображено у відповідних документах щодо земельної ділянки, відтак покликання позивача на те, що електрична опора створює їй перешкоди в користуванні власністю не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, відтак є безпідставними і не можуть братись судом до уваги.

Крім того, однією з підстав позову є те, що відповідач безпідставно вимагає кошти за перенесення електричної опори.

Згідно ч.4 ст.18 Закону України «Про електроенергетику» у разі спорудження або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об’єктів архітектури роботи з перенесення повітряних і підземних електричних мереж, теплових мереж та інших об’єктів електроенергетики виконуються власником цих об’єктів електроенергетики за рахунок замовників будівництва або реконструкції будівель, доріг, мостів, інших об’єктів архітектури відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

Враховуючи наведене, доводи позивача про порушення її прав у зв’язку з вимогою відповідача оплатити вартість перенесення електричної опори є безпідставними, оскільки законом передбачено перенесення електричних мереж за рахунок замовника.

Зі змісту ст.10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено підставність та обґрунтованість своїх позовних вимог, натомість встановлено, що відповідач не чинить позивачу перешкод в користуванні власністю, а відтак, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст.15, 16, 375, 391 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 25, 32 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів», ст.18 Закону України «Про електроенергетику», суд –

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» про зобов’язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 0,0305 га, по вул.Дальня, 42 у м.Львові та перенесення електричної опори за межі земельної ділянки – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Колодяжний С.Ю.