ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року (об 11 год. 20 хв.)

Справа № 808/3025/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Калінінського районного суду м. Донецька

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій областіпро визнання припиненим трудового договору та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Калінінського районного суду м. Донецька (далі – відповідач 1), до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (далі – ТУ ДСА України в Донецькій області, відповідач 2), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:

визнати припиненим трудовий договір, укладений між позивачем та відповідачем 1 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання з 06.07.2015;

зобов’язати відповідача 2 внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки позивача.

На обґрунтування позовних вимог посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та зазначає, що з 2001 року була працівником Калінінського районного суду м. Донецька, проте в травні 2015 року мала намір звільнитися для подальшого працевлаштування до іншої організації, але через припинення діяльності суду позбавлена можливості розірвати свої трудові відносини на підставі ст. 38 КЗпП України. Вказує, що 29.05.2015 підготовлена заява про звільнення з займаної посади за власним бажанням, справжність на якій посвідчена приватним нотаріусом Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2, але відправити вказану заяву до Калінінського районного суду м. Донецька виявилось неможливим, оскільки з 27.11.2014 року ДП «Укрпошта» зупинило приймання та доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей (зокрема, до м. Донецька), які не контролюються українською владою. З метою збереження життя і здоров’я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, роботу Калінінського районного суду м. Донецька припинено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя через бойові дії, що відбуваються в районі розташування суду. Всі працівники, в тому числі і керівник апарату суду, яка здійснює призначення та звільнення з посад працівників суду, на даний час звільнені. Повноваження голови суду з 20.05.2012 припиненні через досягнення нею 65-річного віку, на зв'язок вона ні з ким не виходить, де знаходиться печатка суду встановити неможливо. Пояснює, що в жовтні 2014 року під розписку без припинення трудових відносин їй повернуто трудова книжка разом з особовою справою. З урахуванням викладеного, вважає необхідним залучити ТУ ДСА України в Донецькій області як орган, який контролює стан діловодства, забезпечує документування управлінської інформації і організацію роботи із службовими документами у місцевих судах та покласти на нього обов’язок внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки позивача.

28.09.2015 позивачем через канцелярію суду надано суду заяву про зміну позовних вимог, у якій зазначає, що 06.07.2015 нею складена нова заява про звільнення з посади помічника судді Калінінського районного суду м. Донецька за власним бажанням у зв’язку з переїздом на інше місце проживання, справжність на якій посвідчена приватним нотаріусом Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 Вказана заява про звільнення була складена з метою отримання статусу безробітного відповідно до вимог ч. 4 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Вказана заява надіслана 08.07.2015 до Калінінського районного суду м. Донецька рекомендованим листом з описом вкладення, але повернута поштовим відділенням з відміткою «Вручити неможливо, зона АТО». 08.07.2015 позивач була взята на облік до Мелітопольського міського центру зайнятості та з 15.07.2015 призначена виплата допомоги по безробіттю, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Але не дивлячись на статус безробітного, до теперішнього часу не має можливості влаштуватись на роботу через відсутність запису про розірвання трудового договору з попереднім роботодавцем, у зв’язку із чим наполягає на задоволенні своїх позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з’явився, проте 28.09.2015 надав суду клопотання (вх. №42910) про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився, суд вживав заходи щодо повідомлення відповідача 1 про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно листа Укрпошти від 27.11.2014 ДП «Укрпошта» зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою, зокрема, до м. Донецька. Рішення прийнято на виконання розпорядження Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також КМУ від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

26.06.2015 на адресу суду від представника відповідача 2 надійшли заперечення проти адміністративного позову (вх. №26906), у яких, зокрема, посилається на приписи ст. 147, 149, 152 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та вказує, що Державна судова адміністрація є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. Між тим, повноважень щодо прийняття та звільнення працівників апарату суду Законом не передбачено. Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарне стягнення. Отже, вважає, що обов’язок звільнення працівників апарату суду діючим законодавством покладено на керівника апарату відповідного суду, але жодним чином не на відповідача 2, а тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з’явився, проте 26.06.2015 надіслав до суду клопотання (вх. №26907) про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, за наявними у справі матеріалами.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно наказу голови №83-к з 06.11.2001 ОСОБА_1 призначена на посаду секретаря судового засідання Калінінського місцевого суду м. Донецька та з 02.12.2003 на підставі наказу начальника Управління державної судової адміністрації в Донецькій області №379 переведена з резерву на посаду помічника судді цього ж суду.

Наказом №77-В від 05.08.2013 ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.08.2013 по 31.05.2016 на підставі ч. 1 ст. 181 КЗпП України.

29.05.2015 позивачем підготовлена заява про звільнення з займаної посади за власним бажанням, справжність підпису на якій посвідчена приватним нотаріусом Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_2 Вказану заяву позивачем на адресу суду направлено не було у зв’язку із зупиненням приймання і доставки поштових відправлень ДП «Укрпочта» до м. Донецька.

Згідно довідки від 02.06.2015 №2314003456 ОСОБА_1 разом із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в м. Мелітополь Запорізької області.

06.07.2015 позивачем складена повторно заява про звільнення з посади помічника судді Калінінського районного суду м. Донецька за власним бажанням у зв’язку з переїздом на інше місце проживання на підставі ст. 38 КЗпП України, справжність підпису на якій посвідчена приватним нотаріусом Мелітопольського міськрайонного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_3 Указана заява направлена позивачем на адресу Калінінського районного суду м. Донецька. Проте, як вбачається із наданої позивачем копії поштового конверту, кореспонденція повернулась без вручення із відміткою відділення поштового зв’язку «Вручення неможливо».

Як вбачається із запису 11 від 15.07.2015 у трудовій книжці, на підставі наказу НТ150715 від 15.07.2015 Мелітопольським міським центром зайнятості позивачу розпочата виплата допомоги по безробіттю згідно п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Але у зв’язку із тим, що до теперішнього часу не має можливості влаштуватись на роботу через відсутність запису про розірвання трудового договору з попереднім роботодавцем, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рівність перед законом конституційних прав і свобод позивача та можливість їх захисту у судовому порядку передбачена нормами статей 24, 55 Конституції України.

Абзацом першим статті 38 Кодексу законів про працю України № 322-VIII від 10.12.1971 встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Нормами частин першої та п’ятої статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07.07.2010 передбачено, що організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду призначає на посаду та звільняє з посади працівників апарату суду, застосовує до них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення. Добір працівників апарату суду здійснюється на конкурсній основі.

Матеріалами справи встановлено, що з 06.11.2001 ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Калінінським районним судом м. Донецька, з 05.08.2013 по 31.05.2016 на підставі наказу керівника апарату суду позивачу надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. В липні 2014 року у зв’язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька позивач разом із родиною була змушена виїхати до іншого міста.

Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII від 20.10.2014 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної ОСОБА_5 України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

За приписами статті 2 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

Із матеріалів справи вбачається, що позивача було взято на облік у м. Мелітополі Запорізької області як внутрішньо переміщену особу. Факт внутрішнього переміщення на підставі частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підтверджено позивачем довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.06.2015 №2314003456, копію якої долучено до матеріалів справі.

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи (не припинила інший вид зайнятості), у разі неможливості продовження роботи (іншого виду зайнятості) за попереднім місцем проживання, для набуття статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття може припинити трудові відносини, надавши нотаріально посвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин з підтвердженням того, що ця заява таким громадянином надіслана роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви).

Зареєстрована (взята на облік) внутрішньо переміщена особа, яка не має документів, необхідних для надання статусу безробітного, отримує статус безробітного без вимог, що застосовуються за звичайної процедури. До отримання документів та відомостей про періоди трудової діяльності, заробітну плату (дохід), страховий стаж допомога по безробіттю цим особам призначається у мінімальному розмірі, встановленому законодавством України на випадок безробіття.

Зареєстрованій (взятій на облік) внутрішньо переміщеній особі, яка має необхідні документи для отримання статусу безробітного, але не може надати відомості про заробітну плату (дохід) з останнього місця роботи, допомога по безробіттю призначається з урахуванням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Але, згідно листа Укрпошти від 27.11.2014 ДП «Укрпошта» зупинило приймання і доставку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою, зокрема, до м. Донецька. Рішення прийнято на виконання розпорядження Указу Президента України від 14.11.2014 №875/2014 про введення в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях», а також КМУ від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження».

Тобто, позивач не має реальної можливості подати навіть поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Викладені обставини та відсутність поштового зв'язку позбавили можливості позивача у встановленому законом порядку подати заяву про звільнення з роботи, у зв'язку з вимушеним переселенням і переїздом на нове місце мешкання на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Однак, згідно відповідного запису у трудовій книжці встановлено, що позивач була взята на облік у Мелітопольському міському центрі зайнятості та з 15.07.2015 їй призначена виплата допомоги по безробіттю, про що зроблено відповідний запис у трудовій книжці. Таким чином, з липня 2015 року позивач вже набула статусу безробітного.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ураховуючи, що під час судового розгляду справи встановлено фактичне припинення трудових відносин між позивачем та Калінінським районним судом м. Донецька, зважаючи на ту обставину, що заява про звільнення позивачем була складена та засвідчена нотаріально 06.07.2015, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання припиненим трудового договору на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання з 06.07.2015 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Повноваження Державної судової адміністрації України та її голови встановлено статтями 149, 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим ОСОБА_5 суддів України від 22.10.2010 №12.

Основними завданнями ДСА України згідно Положення є:

організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, визначених законом;

забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

участь в утворенні та ліквідації судів загальної юрисдикції в межах повноважень, визначених законом.

Частинами першою та другою статті 151 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Територіальне управління Державної судової адміністрації України очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України. Начальник територіального управління Державної судової адміністрації України має заступника, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Державної судової адміністрації України.

Згідно частини четвертої статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до повноважень начальника територіального управління Державної судової адміністрації України віднесено, зокрема, призначення на посаду та звільнення з посади за поданням голови відповідного місцевого суду керівника апарату місцевого суду, його заступника.

Судом встановлено, що на теперішній час всі працівники Калінінського районного суду м. Донецька, в тому числі і керівник апарату суду, яка здійснює призначення та звільнення з посад працівників суду, звільнені. Повноваження голови вказаного суду з 20.05.2012 припиненні через досягнення нею 65-річного віку, нового голу суду призначено не було, а тому неможливо призначити й нового керівника апарату Калінінського районного суду м. Донецька.

Згідно з розпорядженням голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 №27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Калінінському районному суду м. Донецька, здійснюється Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області, але особові справи працівників та документи до іншого суду не передавались. Вказані обставини представником відповідача 2 заперечено не було.

Оскільки ОСОБА_1 у встановленому порядку не може припинити трудові відносини за останнім місцем роботи, то вказане порушує конституційні права та свободи позивача, зокрема, на зайнятість. Так, відсутність запису про розірвання трудового договору з попереднім роботодавцем позбавляє останню можливості влаштуватись на нову роботу.

За приписами статті 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням вище вказаних приписів та враховуючи, що на даний момент діяльність Калінінського районного суду м. Донецька припинена, жодної особи не призначено на посаду та не виконує обов’язки керівника апарату вказаного суду, повноваження голови також припинені, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача в даному випадку є зобов’язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, як органу, який відповідно законодавства забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, внести запис про звільнення до трудової книжки позивача.

Ураховуючи викладені вище обставин та надані суду докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати припиненим трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 та Калінінським районним судом м. Донецька на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв’язку з переїздом на нове місце проживання з 06.07.2015.

Зобов’язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1.

Присудити на користь ОСОБА_1 з Калінінського районного суду м. Донецька, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області судові витрати у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак