ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" жовтня 2015 р. м.Київ К/800/143/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів:

Стрелець Т.Г., Донця О.Є., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Ярош Д.В.,

за участю представників

від позивача - Компанець М.Б.,

від відповідача - Кононенко Л.М.,

від третьої особи - Ус Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року

у справі №826/6625/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом"

до Національного банку України,

третя особа: Міністерство юстиції України,

про визнання незаконною та скасування постанови від 14.11.2013 № 453 в частині,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" звернулось до суду з позовом до Національного банку України, яким просило визнати незаконною та такою, що суперечить нормативно-правовому акту вищої сили постанову правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині вказаних у пункті 8 цієї постанови слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року та»; скасувати державну реєстрацію від 15 листопада 2013 року за № 1951/24483 в Міністерстві юстиції України постанови правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року у справі №826/6625/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, окружний та апеляційний адміністративні суди виходили з недоведеності позивачем своїх вимог, оскільки доводи ТОВ "Інтерфом" щодо протиправності визначення в пункті 8 дати набрання чинності нормативно-правовим актом є необґрунтованими, а постанова Національного банку України №453 відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Інтерфом" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою та, посилаючись на порушення судами норм частини четвертої статті 56 Закону України «Про Національний банк України», пункту 5.4 розділу V Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (в редакції наказу від 15.05.2013 №883/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, пункту 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92, частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, просить вищезазначені судові рішення скасувати, прийняти нову постанову та визнати нечинною з дати прийняття постанову правління НБУ від 14.11.2013 №453 «Про зміну строків рахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині вказаних у пункті 8 цієї постанови слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року та»; визнати незаконним та таким, що суперечить нормативно-правовому акту вищої сили, пункт 5.4 розділу V Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (в редакції наказу від 15.05.2013 №883/5), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661; визнати нечинним пункт 5.4 розділу V Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (в редакції наказу від 15.05.2013 №883/5), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661.

На адресу Вищого адміністративного суду України від Національного банку України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що приймаючи спірну постанову, Національний банк України діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому правові підстави для визнання окремого пункту нормативно-правового акту незаконним відсутні

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за № 1951/24483, затверджено зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті.

Пунктом 8 вказаної постанови визначено, що вона набирає чинності з 20 листопада 2013 року та діє до 17 травня 2014 року.

Постанову №453 опубліковано в газеті «Урядовий кур»єр» 19 листопада 2013 року №213.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 28 листопада 2013 року №102-34/454, постанову правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» внесено до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів 18 листопада 2013 року за кодом 70090/2013.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» є юридичною особою - суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності.

Позивачем укладено контракт від 14 листопада 2013 року №RCA-IF/18-11/2013 про імпорт товарів, який передбачає проведення розрахунків між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

За результатом позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерформ» з питань дотримання вимог валютного законодавства по контракту №PT-IF/09-17/2011 від 28 вересня 2011 року, контракту №PT-IF/20-12/2011 від 20 грудня 2011 року та по контракту за період з 01 листопада 2013 року по 25 березня 2014 року встановлено порушення статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185-94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями внесеними Постановою Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453.

В зв»язку з виявленими порушеннями, податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Обухівському ГУ Міндоходів у м.Києві від 14 травня 2014 року №00000052206/1209 ТОВ «Інтерформ» нараховано пеню у розмірі 807079,58 грн.

Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Згідно до статті 56 цього Закону, Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти Національного банку, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Нормативно-правові акти Національного банку набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Статтею 12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлено, що регуляторні акти, прийняті Національним банком України, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, іншими державними органами, центральними органами виконавчої влади, державними спеціалізованими установами та організаціями, некомерційними самоврядними організаціями, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в "Офіційному віснику" та у газеті "Урядовий кур'єр" не пізніш як у десятиденний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, у випадку, якщо ці регуляторні акти не підлягають державній реєстрації.

Відповідно до Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року N493/2 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року №34/5 затверджено Порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, відповідно до пункту 5.4. якого нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Пунктом 3 Указу Президента України від 03 жовтня 1992 року №493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Скаржник у своїй касаційній скарзі посилається на те, що Національний банк України не дотримався приписів чинного законодавства, зазначивши, що постанова набуває чинності через 6 днів після її прийняття, а не через 10 днів після державної реєстрації, як зазначено в Указі Президента від 03.10.1992 №493/92.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з твердженням скаржника та вважає необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції неправомірно застосовали до спірних правовідносин пункт 5.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міні стерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5 (в редакції наказу від №883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661.

Згідно із зазначенним пунктом, нормативно-правові акти, які занесені до Державного реєстру, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не встановлено самими актами, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Така позиція судів попередніх інстанцій є помилковою, оскільки як зазначено в самому По рядку (пункт 1.2 розділу І), Порядок визначає процедуру підготовки та по дання до Міністерства юстиції України нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації, та єдиний механізм їх розгляду та державної реєстрації у Міністерстві юсти ції України.

Тобто, вказаний Порядок не є актом, що визначає строки набуття чинності нормативно-правовими актами.

Крім того, Міністерство юстиції України, яке прийняло Порядок, взагалі не уповноважений самостійно встановлювати, в які строки мають набувати чинності нор мативно-правові акти інших органів.

Такими повноваженнями наділений тільки Президент України, який на підставі під пункту 31) статті 106 Конституції України встановив для органів господарсь кого управління та контролю, пунктами 1, 3 Указу Прези дента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів мініс терств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92, що з 1 сі чня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, ін шими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або ма ють міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Нормативно- правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку на дання їм чинності.

Національний банк України не дотримався вказаних приписів, порушивши строки набуття чинності постанови.

Таким чином, пункт 8 вказаної постанови в частині слів « набуває чинності з 20 листопада 2013 року» не відповідає нормативно-правовому акту вищої юри дичної сили, а саме, пункту 3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92.

З огляду на вищевикладене, Колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить висновку про задоволення позовних вимог в частині щодо визнання незаконною постанову правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині вказаних у пункті 8 цієї постанови слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року».

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрацію від 15 листопада 2013 року за №1951/24483 в Міністерстві юстиції України постанови правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту б) пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731, рішення про державну реєстрацію нормативно - правового акта може бути скасовано у зв»язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання нормативно - правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно - правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Згідно до пункту 18 вищевказаної постанови, скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта проводиться органом державної реєстрації, про що повідомляється орган, що його видав, із зазначенням конкретних причин скасування.

Для скасування державної реєстрації оскаржуваної постанови необхідно рішення суду про визнання такої постанови незаконною, що набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрацію від 15 листопада 2013 року за №1951/24483 в Міністерстві юстиції України постанови правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року №453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», а отже позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.

Стосовно інших позовних вимог щодо визнання нечинним пункт 5.4 розділу V Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 № 34/5 (в редакції наказу від 15.05.2013 №883/5), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до частини 3 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно частини 3 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вище позовна вимога не була заявлена та розглянута в судах першої та апеляційної інстанціях, тому судова колегія наголошує на неможливості її розгляду, що відповідає приписам Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Судами попередніх інстанцій обставини справи встановлені повно і правильно, але суди порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №826/6625/14 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфом" задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову правління Національного банку України від 14 листопада 2013 року № 453 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті» в частині вказаних у пункті 8 цієї постанови слів «набирає чинності з 20 листопада 2013 року».

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :