ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року м. Київ К/800/32998/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року

по справі № 826/3254/15

за позовом Приватного підприємства «Страхова компанія «Провідна»

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Страхова компанія «Провідна» звернулось до суду з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 лютого 2015 року №0000144302, №0000134302, №0000164302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2013 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2010 року по 31.12.2013 року, за результатами якої контролюючим органом встановлено, зокрема, порушення:

1) підпунктів 7.2.2, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України з урахуванням статті 18, пункту 1 статті 28, статті 29 Закону України 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі - Закон № 85/96-ВР) - занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток від діяльності іншої, ніж страхова на загальну суму 142167630,00 грн., а саме: не у повному обсязі відображено нараховані страхові платежі за договорами страхування, співстрахування та вхідного перестрахування; здійснення зменшення суми нарахованих страхових платежів у зв'язку з достроковим припиненням дії договорів страхування (компенсація на ведення справ при достроковому припиненні договорів страхування);

2) пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 6 статті 996 Цивільного кодексу, статей 16, 28 Закону № 85/96-ВР в частині не включення до бази оподаткування податку на додану вартість доходу від діяльності іншої, ніж страхова (компенсація на ведення справ при достроковому припиненні договорів страхування), занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 129907194,00 грн.;

3) абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 з урахуванням підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - подано не у повному обсязі, з відображенням недостовірної інформації або з помилками податкові розрахунки про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податків;

4) абзацу «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, з урахуванням вимог підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 168.1.1 пункту 168.1, пункту 168.4 статті 168, абзацу «а» пункту 171.2 статті 171, статті 176 Податкового кодексу України - страховиком не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 452329,48 грн., а саме - здійснення виплат страхового відшкодування без повного та належним чином оформленого пакету документів, а тому в цілях оподаткування такі суми страхового відшкодування є додатковим благом для страхувальників.

13 лютого 2015 року на підставі вказаного відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000144302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 102918554,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 82334843,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20583711,00 грн.;

- №0000134302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 162383992,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 129907194,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32476798,00 грн.;

- №0000164302, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 707548,68, у тому числі за основним платежем на - 404151,33 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 293397,35 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР визначено, що дохід від страхової діяльності юридичних осіб-резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується: за ставкою 0 відсотків - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону; за ставкою 3 відсотки - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Для цілей оподаткування страхової діяльності як оподатковуваний дохід слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Статтею 28 Закону № 85/96-ВР передбачено підстави та наслідки припинення дії договору страхування.

Так, у разі припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Згідно зі статтею 10 Закону № 85/96-ВР страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а, отже, відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності, який оподатковується за ставками, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР, тобто за ставкою 3 відсотки.

Крім того, згідно зі статтею 185 розділу Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платника податку з постачання товарів, постачання послуг, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України, постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів транспортом.

Відповідно до підпункту 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції по наданню послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.

Аналогічні положення закріплені також у пункті 3.1 статті 3 та підпункті 3.2.3 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР.

Також, колегія суддів погоджується з наступними висновками судів.

Відповідно до статті 25 Закону № 85/96-ВР здійснення виплати страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Чинне законодавство України, що регулює порядок надання фінансових послуг у сфері страхування, правила страхування та умови договорів страхування не містять будь-яких нормативних вимог щодо комплектації страхових справ виключно оригіналами документів.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів судами вірно встановлено, що страхові справи, які були надані ПАТ «СК «ПРОВІДНА» в ході перевірки на запит відповідача, укомплектовані затвердженими оригіналами страхових актів та іншими підтверджуючими документами, на підставі яких ПАТ «СК «Провідна» здійснено виплати страхового відшкодування.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у тому числі у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про обставини безоплатного отримання фізичними особами товарів, робіт або послуг від ПАТ «СК «Провідна», які б могли бути підставою для виконання функцій податкового агента.

Таким чином, висновки податкового органу про отримання страхувальниками страхового відшкодування без всіх підтверджуючих документів щодо настання страхового випадку та розміру збитків спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2015 року по справі №826/3254/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підпис

Голубєва Г.К.

Судді

підпис

Сірош М.В.

підпис

Юрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 30.10.2015 р.