Головуючий у 1 інстанції - Куденков К.О.

Суддя-доповідач - Казначеєв Е.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року справа № 805/1285/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Ляшенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Корадо А.А., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 805/1285/15-а (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі -відповідач-1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі -відповідач-2), Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач-3) про визнання незаконними та скасування наказу відповідача-1 № 745 від 29.07.2014 року в частині призначення та проведення службового розслідування відносно позивача, наказу відповідача-1 № 805 від 29.07.2014 року в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ України, наказу відповідача-1 № 1535 о/с від 12.08.2014 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ України, наказу відповідача-2 № 333 о/с від 05.09.2014 року в частині обчислення вислуги років та в частині оголошення наказу № 1535 о/с від 12.08.2014 року; поновлення на посаді старшого інспектора з адміністративної практики батальйону ДПС ДАІ УДАІ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; стягнення з відповідача-3 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.08.2014 року по день винесення постанови у справі; стягнення з відповідача-3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. (а.с.3-10 т.1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області в частині позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів № 745 від 29 липня 2014 року та № 333 о/с від 05 вересня 2014 року, у зв`язку з відкликанням позивачем позовної заяви в цій частині (а.с.90 т.2).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року задоволено позовні вимоги. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 805 в частині звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) ОСОБА_1 , старшого інспектора з адміністративної практики батальйону дорожньої патрульної служби Державної автомобільної інспекції управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області; визнав протиправним та скасував наказ Міністерства внутрішніх справ України від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) ОСОБА_1 , старшого інспектора з адміністративної практики батальйону дорожньої патрульної служби Державної автомобільної інспекції управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області; поновив ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з адміністративної практики батальйону дорожньої патрульної служби Державної автомобільної інспекції управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року; стягнув з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 20 липня 2015 року у розмірі 26521 гривня 56 копійок за відрахуванням зборів і обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Відповідач-1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Окрім того, зазначено, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки обставинам у справі та його висновки не відповідають цим обставинам, оскільки з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивачем скоєно вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, які полягають у співпраці з незаконним збройним формуванням «ДНР». Вчинення таких дій суперечило інтересам служби, що призвело встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів внутрішніх справ. У зв`язку із скоєнням позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, допущених позивачем порушень Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565-ХІІ), Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затвердженапостановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженимЗаконом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), керівництвом було прийнято рішення про звільнення останнього з органів внутрішніх справ за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (далі Положення № 114). Таким чином, на думку відповідача-1 спірні накази про звільнення позивача з органів внутрішніх справ прийняті з дотриманням вимог діючого законодавства. Крім того, відповіда-1 посилається на здійснення судом першої інстанції розрахунку сум грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з порушенням п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 та п. 1.7 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від31.12.2007 року№499.

Позивач в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарг заперечував, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги не обґрунтованими та не підлягає задоволенню.

Від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представники інших сторін в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 30.07.2014 року № 293 о/с призначено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 старшим інспектором з адміністративної практики батальйону дорожньо-патрульної служби державної автомобільної інспекції управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в області (а.с.15 т.1).

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 31.07.2014 року № 295 о/с ОСОБА_1 присвоєно чергове спеціальне звання начальницького складу «капітан міліції» (а.с.16 т.1).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2014 року № 745 з метою проведення повного та об`єктивного службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, відповідно до вимог п. 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, яка затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція № 230)призначене службове розслідування (а.с.155-156 т.1).

29 липня 2014 року складено висновок службового розслідування за фактом порушення дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області, затверджений Міністром внутрішніх справ України 29 липня 2014 року (а.с.139-154 т.1).

Відповідно до вищевказаного висновку службового розслідування, за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушеннястатті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону № 565-ХІІта Присяги працівника органів внутрішніх справ України, керуючись ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту, лейтенант міліції ОСОБА_1 , старший інспектор з адміністративної практики батальйону дорожньої патрульної служби Державної автомобільної інспекції управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, підлягає звільненню з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення № 114 (а.с.152 т.1)

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 805 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях», за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, порушеннястатті 65 Конституції України, ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону № 565-ХІІта Присяги працівника органів внутрішніх справ України, керуючись ст. 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту, лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з адміністративної практики батальйону дорожньої патрульної служби Державної автомобільної інспекції управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області, звільнено з органів внутрішніх справ України за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення № 114 (а.с.158-161 т.1)

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.08.2014 року № 1535 о/с«По особовому складу», відповідно до Положення № 114 звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за п.66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) лейтенанта міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора з адміністративної практики батальйону дорожньої патрульної служби Державної автомобільної інспекції управління державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області (а.с.157 т.1).

Позивач, вважаючи зазначені накази протиправними, не погоджуючись зі звільненням, звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимогисуд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних наказів, оскільки, ні у висновку службового розслідування, ні в матеріалах справи не міститься конкретні докази, якими підтверджується скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу. Тобто, відповідачем фактично недоведене скоєння позивачем такого вчинку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, дослідивши правомірність даного звільнення, колегія суддів зазначає наступне.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 року № 565-ХІІ, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженимЗаконом України від 22.02.2006 року № 3460-IV.

Відповідно до частини 3статті 3 Закону № 565-ХІІ,у підрозділах міліції не допускається діяльність політичних партій. При виконанні службових обов`язків працівники міліції незалежні від впливу політичних партій та інших об`єднань громадян.

Згідно із частиною 1статті 5 Закону № 565-ХІІ,міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для забезпечення громадського порядку працівники міліції зобов`язані вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.

Статтею 10 Закону №565-ХІІ, визначено основні обов`язки міліції. Також, встановлено, що працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Відповідно до ст. 16 Закону № 565-ХІІ, особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до частини 10статті 17 Закону № 565-ХІІ, тапостанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382при прийнятті на службу до міліції працівники складають присягу наступного змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися їїКонституціїта чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю.

Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ.

Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».

Відповідно дост. 25 Закону № 565-ХІІ,працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.

Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 18 Закону № 565-ХІІ, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки (п. 1 Положення № 114).

Згідно п. 10 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбаченіКонституцією Українита іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно п. 23 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Відповідно до п. 66 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Звільнення з органів внутрішніх справ осіб рядового і начальницького складу, з підстав визначених п.66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

За приписами пункту 62 цього Положення № 114, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров`я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Таким чином, пунктом 66 Положення№ 114 передбачено спеціальну підставу для припинення служби, яке відбувається у формі звільнення.

Колегія суддів зазначає, що під вчинками, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, слід розуміти протиправні, винні діяння, які здійснені посадовою особою органу внутрішніх справ у зв`язку з виконанням службових обов`язків або не пов`язані з їх виконанням, але за своїм характером здатні принизити в очах громадськості гідність та авторитет працівника органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ.

Тобто, припинення служби за вказаною нормою є найсуворішою санкцією відповідальності працівника ОВС, який вчинив діяння, несумісне з посадою та може мати місце лише тоді, коли доведено, що особа скоїла такий вчинок, проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 7 Дисциплінарного статуту, визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Згідно з ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Тобто, звільнення особи повинно проводитись з дотримання вимог ст.14 Дисциплінарного статуту, а саме, передумовою звільнення є ретельне службове розслідування.

Підсумовуючивикладене вище, колегія суддів зазначає, що факт скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, підлягає встановленню та повинен бути доведеним, отже, всі обставини скоєння позивачем такого вчинку, мають бути встановлені в процесі проведення службового розслідування, а саме: чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою тощо.

Відповідно до Інструкції № 230, службовою особою органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування має бути забезпечене повне, всебічне і об`єктивне дослідження обставин подій, які стали підставою для його призначення, задля чого ця особа наділена повноваженнями, передбаченими підпунктом 6.2.1 Інструкції № 230.

Пунктом 5.1 даної Інструкції встановлено строк службового розслідування, який за загальним правилом може тривати місяць із дня видання наказу про його призначення.

Згідно підпункту 6.2.2 Інструкції № 230, обов`язком виконавця (голови, членів комісії) зокрема є дотримання вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживання необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції № 230, особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справ, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для його проведення; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Цієї нормою також встановлено заборону затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи, стосовно якої таке проводиться, письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

За пунктом 8.3 Інструкції № 230, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Також в описовій частині зазначаються відомості про залучення фахівців та дані про них, висвітлюються подані ними результати.

Таким чином, за вимогами Інструкції № 230, висновки службового розслідування мають ґрунтуватись на фактичних обставинах, підтверджуватись належними доказами та не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірних наказів стало встановлення під час проведення службового розслідування обставин скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

З висновку службового розслідування вбачається, що під час проведення службового розслідування було встановлено, що працівники ВДАІ, у порушення своїх функціональних обов`язків, повні обставини затримання водіїв не вивчали, факт керування транспортними засобами не встановлювали, у більшості, медичне обстеження їх не проводилося. Адміністративні матеріали складалися в приміщенні Словянського МВ (де знаходиться комендатура ДНР) під пильним наглядом озброєних представників ДНР, які зазначалися в якості понятих.

У висновку зазначено, що вказані обставини підтверджуються складеними адміністративними матеріалами та поясненнями працівників ДАІ, які їх складали.

Колегія суддів зазначає, що відповідач-1 у висновку службового розслідування лише посилається на наявні докази та отримані пояснення, які підтверджують скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.

Разом з цим, доказів, на підтвердження скоєння позивачем протиправних дій та наявності зв`язків з «ДНР», не надано. Матеріали справи взагалі не містять будь яких фактичних доказів (рапорти, пояснення тощо), які б свідчили та підтверджували наявність обставин зазначених у висновку службового розслідування.

У висновку не міститься посилань на вчинення виконавцем конкретних дій підчас проведення службового розслідування з метою забезпечення повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій.

Фактично, ні у висновку службового розслідування, ні в матеріалах справи не міститься посилань на конкретні докази, якими можливо підтвердити вчинення позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу

Крім того, з витягу Національної автоматизованої інформаційної системи Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України щодо кількості адміністративних матеріалів, складених позивачем в період з 12.04.2014 року по 15.06.2014 року, а також копій протоколів про адміністративне правопорушення, не вбачається, що вони складались в м. Словянську або Словянському районі (а.с.230-247 т. 1, 21-34 т.2).

З письмових та наданих в судовому засіданні пояснень позивача вбачається, що в період квітень-липень 2014 року він не перебував в м. Словянську або Словянському районі. Зазначив, що ні один із членів комісії МВС України на посту ДАІ № 5 «Волноваха» роти № 2 батальйону ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області не був, не спілкувався із позивачем, співробітниками взводу ДПС, керівництвом взводу, батальйону, УДАІ. Позивач пояснень не давав, з висновками службового розслідування та наказом МВС України про звільнення позивача не ознайомлювався. Крім того, позивач зазначає, що із початку АТО ніс службу разом з військовослужбовцями Збройних сил України та добровольчих батальйонів на блокпостах смт. Володарське, м. Волноваха та м. Маріуполя Донецької області. Також, зазначив, що ніякого відношення до ДНР та ЛНР не мав, на підконтрольній їм територіях не проживав та не знаходився, залишався вірним присязі (а.с.70).

В матеріалах справи наявні копії звернень Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області до Міністра внутрішніх справ України щодо залишення працівників в органах внутрішніх справ, від 01.10.2014 року № 3595/Пв та від 02.12.2014 року № 4539/Аб. Відповідно до зазначених звернень Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області вказує, що зазначені в цих зверненнях працівники, у тому числі позивач, залишились вірними присязі, сумлінно виконували свої функціональні обов`язки та зробили вагомий внесок у боротьбу із сепаратизмом. Також зазначено, що під час проведення антитерористичної операції у період з квітня 2014 року до цього часу виконував ряд службових задач та оперативних заходів.

Також, матеріали справи не містять підтвердження того, що позивача було належним чином та своєчасно повідомлено про хід проведення службового розслідування за фактом порушень виявлених у відношенні нього.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене свідчить, що відповідачем фактично не було дотримано встановлену процедуру проведення службового розслідування, не забезпечено дотримання прав позивача, не відібрано пояснень в ході службового розслідування та не здійснено повного, всебічного і об`єктивного дослідження обставин подій, які стали підставою для призначення розслідування.

Відповідно до матеріалів справи, призначення службового розслідування, фіксація його результатів та звільнення позивача здійснене в один день. Вказане службове розслідування проведено та його висновок складено у відношення декількох осіб. Зазначене, також свідчить на відсутність у осіб, що здійснювали перевірку, достатньої можливості для проведення повного, всебічного і об`єктивного службового розслідування у відношенні позивача.

Колегія суддів не приймає посилання апелянта на затверджений висновок службового розслідування, як на доказ скоєння позивачем вчинку, що дискредитує, оскільки порушення посадовими особами відповідальними за проведення службової перевірки вимог чинного законодавства, а також прав позивача, свідчить про те, що результати службової перевірки не можуть бути визнані такими, що фіксують дійсні обставини справи.

Таким чином, апелянтом під час судового розгляду справи судом першої інстанції та апеляційного перегляду не надано жодного доказу щодо наявності підстав для звільнення позивача з займаної посади. Тобто, відповідачем-1 ненадані жодні допустимі у розумінніст. 70 КАС України докази протиправних дій позивача та його зв`язків з ДНР.

Крім того, вказана у висновку інформація фактично вказує на скоєння позивачем злочину, але матеріали справи не містять доказів про наявність кримінальної справи, вироку відносно позивача за скоєння злочину тощо.

Крім того, склад комісії (24 особи), яка була уповноважена міністром внутрішніх справ України, відповідно до наказу МВС України № 745 від 29 липня 2014 року, проводити дане службове розслідування включав наступних осіб: ОСОБА_2 , начальник відділу психологічного забезпечення управління соціально-гуманітарної та психологічної роботи ДКЗ голова комісії; полковник міліції Оксак В.Г., головний інспектор інспекторського управління Головного штабу; полковник міліції Григоренко О.А., старший оперуповноважений в ОВС УВБ у Харківській області ДВБ; полковник міліції Петрушин С.А., начальник відділу психологічного забезпечення УМВС України у Вінницькій області; підполковник міліції Баранчук Д.Г., головний оперуповноважений-інспектор ДВБ; підполковник міліції Воловік С.В., старший оперуповноважений в ОВС УВБ в Харківській області ДВБ; підполковник міліції ОСОБА_3 , заступник начальника відділу психологічного забезпечення ГУМВС України в Харківській області; підполковник міліції Гурський С.Ю., головний інспектор відділу психологічного забезпечення ДКЗ; підполковник міліції Зубков Д.П., головний інспектор інспекторського управління Головного штабу; підполковник міліції ОСОБА_4 , старший оперуповноважений в ОВС ДВБ; підполковник міліції ОСОБА_5 , заступник начальника відділу ДВБ; підполковник міліції Постельга І.Л., головний інспектор інспекторського управління Головного штабу; підполковник міліції Сторощук М.В., головний інспектор інспекторського управління Головного штабу; підполковник міліції Телюк О.О., головний інспектор управління інспекції з особового складу ДКЗ; підполковник міліції Ушинський С.С., головний інспектор управління інспекції з особового складу ДКЗ; майор міліції Матвєйцев Л.В., начальник сектору УБОЗ УМВС України в Хмельницькій області; майор міліції Андрєєв К.В., головний інспектор управління інспекції з особового складу ДКЗ; капітан міліції Бритавський О.А., оперуповноважений в ОВС УБОЗ УМВС України у Вінницькій області; майор міліції Володін О.О., оперуповноважений в ОВС УВБ в Харківський області ДВБ; майор міліції ОСОБА_6 , старший оперуповноважений в ОВС ДВБ; майор міліції ОСОБА_7 , головний інспектор управління інспекції з особового складу ДКЗ; майор міліції ОСОБА_8 , оперуповноважений в ОВС УБОЗ ГУМВС України в Дніпропетровській області; капітан міліції ОСОБА_9 , головний оперуповноважений-інспектор ГУБОЗ; старший лейтенант міліції Мартинюк В.О., оперуповноважений в ОВС УВБ в Харківській області ДВБ (а.с.155-156 т.1).

Відповідно до п. 3.3 Інструкції № 230, службове розслідування проводиться посадовою особою, якій воно доручено, чи декількома особами у складі комісії, одна з яких за необхідності призначається головою цієї комісії.

За приписами п. 8.7 Інструкції № 230, висновок службового розслідування підписується виконавцем (головою та членами комісії) та затверджується начальником, який призначив службове розслідування, або вищим прямим начальником.

Відповідно до висновку службового розслідування склад зазначеної комісії з невідомих підстав змінився та включав 13 осіб, а саме: начальника відділу психологічного забезпечення управління соціально-гуманітарної та психологічної роботи ДКЗ ОСОБА_2 ; полковника міліції ОСОБА_10 ; підполковника міліції ОСОБА_11 ; підполковника міліції ОСОБА_12 ; підполковника міліції ОСОБА_13 ; підполковника міліції ОСОБА_4 ; підполковника міліції ОСОБА_5 ; підполковника міліції ОСОБА_14 ; підполковника міліції ОСОБА_15 ; підполковника міліції ОСОБА_16 ; підполковник міліції ОСОБА_17 ; майора міліції ОСОБА_6 ; майора міліції ОСОБА_7 (а.с.139 т.1)

В свою чергу, завірили складений висновок службового розслідування лише частина членів зазначеної комісії у складі 12 осіб, а саме: ОСОБА_2 ; полковник міліції ОСОБА_10 ; підполковник міліції ОСОБА_11 ; підполковник міліції ОСОБА_13 ; підполковник міліції ОСОБА_5 ; підполковник міліції ОСОБА_14 ; підполковник міліції ОСОБА_15 ; підполковник міліції ОСОБА_16 ; підполковник міліції ОСОБА_17 ; майор міліції ОСОБА_6 ; майор міліції ОСОБА_7 ; підполковник міліції ОСОБА_4 (а.с.154 т.1).

Решта членів комісії висновків службового розслідування не завірила. При цьому, в матеріалах справи відсутня окрема думка інших членів комісії, які не завірили відповідний висновок, чи інші відомості щодо причин такого не підписання, що дає підстави вважати, що вказана обставина була зумовлена з їх незгодою з обставинами та відомостями викладеними в такому висновку.

Жодних пояснень з даного приводу відповідачами не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстацнії, що позивача звільнено з посади без законних підстав, оскільки відповідачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, за який його звільнено.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15.11.2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі"Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення «Артіко проти Італії» від 13.05.1980 року).

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що відповідачами, не лише не доведено у відповідності до ч. 1, 2ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, що позивачем вчинено дії, які, згідно п. 66 Положення № 114, є підставою для звільнення, але й порушено процедуру проведення службового розслідування, яке покладено в основу звільнення позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що накази Міністерства внутрішніх справ України в частині звільнення позивача є протиправними та підлягають скасуванню, з поновленням позивача на посаді.

З врахуванням протиправності звільнення позивача із займаної посади, вимоги про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посадітакож підлягають задоволенню.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи вимогипозивача про стягнення суми грошового утримання за час вимушеного прогулу невірно застосував норми матеріального права щодо визначення розміру за який зараховано грошове утримання.

Пунктом 24 Положення № 114, визначено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Відповідно до п. 5 та 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Порядок і розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженоїнаказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 року.

Згідно з пунктом 1.6Інструкції № 499,грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби.

Відповідно до пункту 1.6Інструкції № 499,при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пунктом 1.8Інструкції № 499, передбачено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

Відповідно до підпункту 3.5.2 пункту 3.5Інструкції № 499,особам рядового і начальницького складу, звільненим з органів внутрішніх справ, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачується за посадою, з якої вони були звільнені, але не більше як за один рік.

В матеріалах справи міститься довідка про доходи, видана позивачу УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області 18.03.2015 року № 9/779 та довідкою відповідача-2 від 21.05.2015 року № 9/1803, з яких вбачається, що нарахована заробітна плата за червень 2014 року складає 2319,28 грн., за липень 2014 року складає 2441,14 грн. (а.с.68, 128 т.1).

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача за червень-липень 2014 року складає 78,04 грн. (2319,28 грн. + 2441,14 грн.)/61 календарний день).

Період вимушеного прогулу позивача з 13 серпня 2014 року по 20 липня 2015 року складає 234 робочих дня.

Таким чином, сума грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 20 липня 2015 року складає 18261 гривня 28 копійок.

Колегія суддів зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням досліджених матеріалів справи, не спростовують висновків суду першої інстанції в частині неправомірного звільнення позивача.

Відповідно доч. 1ст. 198 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право,змінити постанову суду.Зач. 1ст. 201 КАС України, підставами для змінипостанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням нормматеріальногочипроцесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст. 160,195, 196,198,201,205,207,254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 805/1285/15-а задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 805/1285/15-а змінити.

Змінити пункт 5 резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року у справі № 805/1285/15-а, виклавши його в такій редакції: «Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 13 серпня 2014 року по 20 липня 2015 року у розмірі 18261 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят одна) гривня 28 копійок за відрахуванням зборів і обов`язкових платежів».

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанованабирає законної силиз моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст складено та підписано колегією суддів 04 листопада 2015 року.

Головуючий: Е.Г. Казначеєв

Судді: Г.М. Міронова

Д.В. Ляшенко