РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6044/15-ц

пр. № 2/759/3525/15

04 листопада 2015 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

Головуючого судді - Величко Т.О.,

при секретарі - Самайда А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м м.Києві цивільну справу за основним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та зустрічний ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивач за основним позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, посилаючись на те, що з 10.08.2010 року по 2015 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Вказувала, що в шлюбі із відповідачем у них народилась донька ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачка вказувала, що через постійні сімейні конфлікти, які провокував відповідач, та які негативно впливали на душевному стані позивача та їх доньки, спільне проживання її та відповідача за х зареєстрованим місцем проживання, за адресою: АДРЕСА_2, стало неможливим, тому вона переїхала разом із дитиною проживати до своїх батьків у м. Херсон. Позивач зазначає, що відповідач не погоджується,що їх малолітня донька постійно проживає разом із позивачем у м. Херсон, та силою намагається забрати їх спільну доньку ОСОБА_3, з метою завдати болю позивачу, а не для найкращого дотримання прав та інтересів дитини. З посиланням на діючі норми законодавства України та Конвенції про права дитини просить суд позов задовольнити визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір»ю за адресою АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, у розмірі ? частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але неменше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви до досягнення донькою повноліття. Та допустити негайне виконання рішення суду.

В судовому засіданні позивач за основним позовом, представник позивача підтримали заявлені позовні вимоги, з посиланням на пояснення по суті справи, письмові докази подані до справи та просили суд позов задовольнити. Позивач вказувала, що між нею та відповідачем виникали постійно конфлікти на професійному ґрунті, відповідач влаштовував конфліктні ситуації, які негативно впливали на її душевний стан та стан дитини. Позивач вказувала, що вона разом із відповідачем проживала та була зареєстрована у однокімнатній квартирі АДРЕСА_2, яка є х спільною сумісною власністю. Позивач вказувала, що коли відповідач був відсутній вдома, його матір запропонувала позивачу забратися із цієї квартири разом із речами, що позивач і зробила та переїхала разом із донькою до своїх батьків взявши свої і дитячі речі першої необхідності. Позивач вказувала, що під час проживання її та доньки у м. Херсон в квартирі її батьків, відповідач намагається силою забрати їх доньку, при цьому з»являється за їх місцем проживання із камерою та оператором та намагається зафіксувати процес його приїзду до доньки, влаштовує скандали та сварки. Позивач вказувала, що донька проживаючи в м. Херсон у квартирі її батьків, забезпечена всім необхідним, для дитини створені всі умови для виховання та проживання. Позивач вказувала, що змушена працювати, з метою утримання себе та дитини, оскільки відповідач хоча і сплачує в добровільному порядку аліменти на утримання доньки 1000-1500 грн. на місяць, але вказаних грошових коштів не вистачає. Позивачка вказувала, що творчою особою, закінчила музичну школу, має здібності до співу, приймає участь у благодійних концертах, і вказаний напрямок має намір розвивати надалі та працювати над своїми здібностями та отримувати доходи для утримання себе та дитини. Позивач вказувала , що з часу її переїзду на проживання до м. Херсон, вона весь свій час піклується про доньку, займається ї вихованням. У вільний час працює дистанційно у ТОВ «ФВП ГРУП ЛТД» на посаді менеджера із збуту, також у разі запрошення приймає участь у концертній діяльності, та може виїздити з м. Херсон та залишати доньку під доглядом бабусі та дідуся на два чи три дні на місяць.

Відповідач за основним позовом, позивач за зустрічним позовом проти позову заперечував, вказував, що позивачка молода жінка та неодноразово за час їх спільного проживання брала участь у концертній діяльності, не запитуючи його думку та дозволу щодо розвитку своїх здібностей,залишала малолітню доньку разом із ним, а коли він не міг упоратися із дитиною викликав на допомогу няню, яка і допомагала на деякий час доглядати доньку ОСОБА_3. Відповідач вважає позивача неврівноваженою особою, яка одночасно бажає і виховувати доньку і розвивати свої співочі здібності та бере участь у шоу програмах, які проходять на телебаченні, намагається укласти контракти з іншими продюсерами не питаючи його згоду, зраджувала йому за час шлюбу, пізно приходила додому, належно не піклувалася про доньку, що призвело до розірвання шлюбу.

Позивач заперечувала проти доводів та заперечень відповідача та зазначала, що відповідач також дуже часто подорожує один і залишає її вдома с донькою в цей час також приходить на допомогу няня, якій платять гроші і вона допомагає піклуватися про малолітню ОСОБА_3, в цей же час і позивачка може відлучитися по справах на роботу.

Позивач за зустрічним позовом звернувся із позовом до відповідача ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, відібрання дитини та стягнення аліментів, посилаючись на те, що з 10.08.2010 року по 2015 рік перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем. Вказував, що в шлюбі із відповідачем у них народилась донька ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач вказував, що через шість місяців через пологів позивачка почала займатися музичною кар»єрою, та залишала доньку із ним. Позивач вказував, що він фактично сам із нянею піклувалися про дитину, водив її до дошкільного дитячого закладу, до медичних закладів у разі хвороби або періодичних оглядів. Позивач вказує, що відповідач та дитина зареєстровані разом з ним у його власності у квартирі АДРЕСА_2, а тому місце проживання малолітньої дитини є адреса місця реєстрації дитини. Позивач вказував, що у грудні 2014 року відповідачка без повідомлення та згоди позивача безпідставно та без будь-яких причин самовільно забрала дитину з місця її проживання та виїхала у невідомому напрямку, пізніше з»ясувалось 04.03.2015 року , що відповідачка якийсь час знімала житло, а потім поїхала до м. Херсон до своїх батьків де і залишила дитину у квартирі 56,0 кв.м. Відповідач вказував, що у нього виникає право негайно відібрати дитину та повернути ї до місця проживання, що внаслідок неправомірних дій відповідач дитина не відвідує дошкільний навчальний заклад, в який була зарахована за заявою батька 22.09.2014 року, а тому просить суд зустрічний позов задовольнити з урахування позовних вимог ( а.с.14-19 т.2).

Третя особа: представник Органу опіки та піклування Суворівської районної у м. Херсоні раді (а.с.37 т.1) просили розглядати справу за їх відсутності надіслав Акт обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1.

Третя особа: Органу опіки та піклування Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації надав суду заяви про розгляд справи за відсутності ( а.с.206,235) .

Правовідносини, що склалися між сторонами у справі регулюються нормами Сімейного кодексу України.

Суд заслухавши пояснення сторін їх представників, свідків, дослідивши письмові докази подані сторонами в обґрунтування позовних вимог, заперечень проти позову встановив наступне.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України.

Судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 10.08.2010 року по червень 2015 року (а.с.12,21 т.1).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін по справі народилася донька ОСОБА_3, батьками якої є сторони у справі ( а.с.13т.1).

Судом встановлено, що позивач за основним позовом ОСОБА_1 та малолітня донька ОСОБА_3, зареєстровані в однокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 ( а.с.20 т.1). відповідач за основним позовом позивач за зустрічним позовом у вказаній квартирі не зареєстрований, його право власності в даний час оспорюється ОСОБА_5 та є предметом спору у Святошинському районному суді м. Києва.

Судом встановлено, із пояснень сторін у справі та письмових доказів ( а.с.117-119,121 т.1), що з грудня 2014 року позивач за основним позовом ОСОБА_5 після постійних сімейних сварок із відповідачем ОСОБА_2 зібрала необхідні речі та забрала доньку ОСОБА_3 та переїхала проживати до своїх батьків у м. Херсон, з метою припинити шлюбні відносини, про що не повідомила ОСОБА_6

Судом встановлено, що згідно позивач за основним позовом ОСОБА_5 дистанційно працює у ТОВ «ФВП ГРУП ЛТД» на посаді менеджера з продажу, характеризується позитивно, розмір її заробітку складає 3000 грн. на місяць ( а.с.27,22 т.2).

Судом встановлено, що згідно Акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.19,58 т.1) для малолітньої дитини ОСОБА_3 створені умови, обладнано місце для розвитку дитини. Також згідно наданих позивачем фото (а.с.23,24т.2) вказані доводи підтверджені.

Судом встановлено, що позивач згідно витягу із протоколу засідання №7 комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 23.03.2015 року (а.с.21-23,66,67-69 т.1) рекомендовано визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3,2011 р.н. з батьком, гр. ОСОБА_2. Згідно витягу з протоколу засідання №4 комісії з питань захисту прав дитини Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації від 04.03.2015 року ( а.с.64,65) рекомендовано матері дитини, гр. ОСОБА_7, відповідно до її згоди на проведення медіації, до 10.03.2015 року привезти дитину до м. Києва та до 06.03.2015 року повідомити службу у справах дітей Святошинської районної в м. Києві адміністрації про місце свого проживання, для здійснення акту обстеження житлово-побутових умов.

Судом встановлено, що малолітня ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_8 ( а.с.71 т.1), в період перебування сторін у справі у зареєстрованому шлюбі відвідувала Спеціалізовану школу-дитячий садок 1 ступеня «Відродження» з 01.10.2014 року по 28.01.2015 року( а.с.70 т.1).Контракт був укладений із Спеціалізованою школою-дитячим садком 1 ступеня «Відродження» 01.10.2014 року ОСОБА_2 ( а.с.72-74 т.1), опала таза навчання за період листопад 2014-січнеь 2014 року ( а.с.с76 т.1) складала 900 грн. на місяць.

Судом встановлено, що 07.12.2013 року ОСОБА_7 подано до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві заява про злочин з боку гр. ОСОБА_2 ( а.с. 87-91 т.1), яка внесена до реєстру досудових розслідувань за № 12013110080013680.

Судом встановлено, що згідно поведеної перевірки прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12013110080013680від 08.12.2014 року ( а.с.116-119 т.1).

Судом встановлено, що згідно Довідки Слідчого СВ Суворівського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від 18.05.2015 року ( а.с.81-86 т.1) ОСОБА_7, зверталася із заявою до вказаного райвідділу міліції, про те, що 30.04.2015 року її чоловік ОСОБА_2 спричинив їй тілесні ушкодження, за даним фактом відкрито кримінальне провадження №12015230040002466, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Судом встановлено, що згідно висновку ДІМ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Грищенка С.М. ( а.с.121 т.1)встановлено причини з яких позивач за основним позовом добровільно вимушена була покинути свої місце проживання разом із дитиною.

Судом встановлено, що згідно письмових доказів (а.с.121-142 т.1) у період перебування сторін у справі у зареєстрованому шлюбі надавалися для оплати акти про здійснення послуг на лікування та обстеження ОСОБА_3.

До суду з боку позивача за зустрічним позовом надано письмові докази ( а.с.144-179 т.1) в обґрунтування заявлених позовних вимог, у порядку ч. 3 ст. 58 ЦПК України не стосуються предмету доказування, та на переконання суду свідчать про свідомий вибір відповідача за основним позовом ОСОБА_2 собі у дружину та матір своєї дитини ОСОБА_7

До суду з боку відповідача за основним позовом надано консультативний висновок психолога,експерта ( а.с.180-186 т.1, 44-50 т.2), згідно якого встановлено, що дитина 3-4х років не здатна виносити власні самостійні судження відносно взаємовідносин батьків та подій їх конфліктної взаємодії. Зазначене є неможливим через специфічні особливості дитячого мислення, а також природну вікову незрілість, залежність від одного з батьків, підвищену навіюваність та орієнтацію на думку значимого оточення, некритичність у сприйнятті думок та оцінок значимого дорослого. Негативні висловлювання на адресу одного з батьків є перш за все свідченням інтенсивного конфлікту в сім»ї і не можуть розглядатися як самостійна думка дитини.

Судом встановлено, що згідно довідок ( а.с.112-113 т.1,20 т.2) позивач за основним позовом ОСОБА_1 ознак наркологічних захворювань не виявлено, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. Судом встановлено, що згідно довідки ДПІ ( а.с.197,198,200-201 т.1) позивач ОСОБА_1 отримувала доходи у вигляді соціальних виплат з лютого 2012 по квітень 2014 року, з квітня 2014 року по січень 2014 року отримує заробітну плату.

Судом встановлено, що згідно довідки ПАТ «Приват Банк» ( а.с.2,3 т.2) на пластикову картку позивача за зустрічним позовом поступило сума у розмірі 330,377,65 грн. та щодо руху коштів по кредитній картці.

Згідно Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлено з 01.09.2015 року по 31.12.2015 року у розмірі 1167,00 грн. А тому суд дійшов висновку про здатність обох батьків утримувати свою доньку матеріально.

Судом встановлено,що згідно постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2015 року (а.с.212-217 т.1) визнано дії Святошинської районної в м .Києві державної адміністрації щодо не видачі розпорядження про визначення місця проживання дитини. Зобов»язано Святошинську районну в м .Києві державну адміністрацію видати ОСОБА_2 копію розпорядження про визначення місця поживання дитини.

В судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача за основним позовом ОСОБА_1: ОСОБА_10 ОСОБА_11,які є сусідками позивачки за місцем проживання у м. Херсон, та які дали позитивну характеристику позивачу, як людні та матері, яка багато часу приділяє вихованню доньки, піклується про неї. Також була допитана свідок ОСОБА_12, яка є рідною сестрою позивачки, та вказувала, що дійсно ОСОБА_1 проживає разом із своєю донькою ОСОБА_3 у м. Херсон у квартирі яка належить частково їй та її сестрі та батькам. Вказувала, що ОСОБА_1, займається вихованням та розвитком доньки постійно, іноді по справах та по роботі може поїхати з м. Херсон на два, три днів працювати з метою утримання себе та доньки та розвитку своїх здібностей, в цей час про доньку дбають їх батьки. Також вказувала, що відповідач ОСОБА_6 зі слів ОСОБА_1, часто був відсутній вдома, під час спільного проживання із відповідачем, подорожував світом та залишав дружну та доньку вдома самих. Також вказувала, що відповідач є автором книги, яку поширює через систему Інтернет про свої сексуальні уподобання, що є неприродними стосунками та що її дуже здивувало. Свідки ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15 повідомили, що знають позивача ОСОБА_1 як гарну матір, яка має линьку, що вона перебувала у шлюбі із відповідачем, та що в сім»ї виникали сварки, і що ОСОБА_5 була змушена виїхати із квартири по АДРЕСА_2 від чоловіка разом із донькою через неможливість проживання.

В судовому засіданні були допитані свідки з боку позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2: ОСОБА_16, яка є лікарем та до якої звертались ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з приводу стану здоров»я малолітньої їх доньки ОСОБА_3, та яка зазначала, що батьки дитини в рівній мірі цікавилися станом здоров»я своєї доньки та піклувалися про неї. Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що її наймали за гроші у якості няні малолітньої ОСОБА_3, яка доглядала Вар. За відсутності вдома її батьків, які їздити на відпочинок на два тижні, також допомогла доглядати як батьку так і матері за їх відсутності вдома. Вказувала, що не маючи будь якої освіти давала поради батьку дитини ОСОБА_2 щодо сімейних відносин з ОСОБА_1, що неодноразово залишалася ночувати разом із сім»єю ОСОБА_1,ОСОБА_2 та їх донька ОСОБА_3 в їх однокімнатній квартирі та допомагала піклуватися про їх доньку. Вказувала, що була свідком події, коли ОСОБА_1 мала поїхати на виступ, оскільки є співачкою і що за нею приїхало авто, але чоловік ОСОБА_2 заперечував проти концертної діяльності своєї дружини, але вона не послухалася та поїхала та залишили свою доньку з батьком ОСОБА_2, що їй дуже не сподобалося.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_18, та свідок ОСОБА_24 22.10.2015 року, оскільки з технічних причин незалежних від дій секретаря судового засідання звукозапис судового процесу не зберігся, суд свідчення вказаних свідків не може врахувати у якості доказів у справ.

Суд не враховує письмові свідчення ОСОБА_11.( а.с.112 т.1),ОСОБА_10( а.с.113 т.1), ОСОБА_20,( а.с.233,234 т.1), оскільки вони оформлені всупереч вимог ч.1 ст. 59, ст. 63 ЦПК України, саме як покази свідка, які в цьому випадку не надавали та не підписували присягу свідка.

В судовому засіданні був допитний свідок ОСОБА_21,яка повідомила, що є конс»єрж у будинку де проживала сім»я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що в її зміни була свідком уходів ввечері та приходів додому ОСОБА_5 вночі, яку підвозити на автомобілях, яка була гарно вдягнута. Вказувала на конфлікт, який стався між ОСОБА_5 та матр»ю ОСОБА_2, про що вона дізналася від останньої.

В судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_22., яка повідомила, що є конс»єрж у будинку де проживала сім»я ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що в її зміни була свідком уходів ввечері та приходів додому ОСОБА_5 вночі, яку підвозити на автомобілях, яка була гарно вдягнута. Вказувала на конфлікт, який стався між ОСОБА_5 та матр»ю ОСОБА_2, про що вона дізналася від останньої. Вказувала, що відповідач ОСОБА_2 завжди забезпечував сім»ю, постійно заходив у будинок із пакетами та покупками. Вказувала, що скаржився на їх з ОСОБА_5 сімейні відносини та намагався зберегти шлюб, що організовував туристичні поїздки за кордон та їздив разом із ОСОБА_5, в цей час за їх донькою Варею наглядала няня. Вказувала, що часто бачила як приїздив батько ОСОБА_2, також допомагав доглядати за ОСОБА_3.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_23, який є батьком ОСОБА_2, який повідомив, що добре ставився до своєї невістки ОСОБА_1, доки вона не почала своїми діями руйнувати сім»ю з його сином, почала пізно приходити додому, був час коли через сварки із ОСОБА_2, вона тривалий час не ночувала вдома, приходила лише вдень. Вказував, що перебуваючи ще у пологовому будинку, коли його онука ОСОБА_3 знаходилася у реанімації після складних пологів, ОСОБА_1 втікала із лікарні на деякий час для участі у телешоу «Голос країни», що на його думку є неприпустимим, коли донька її знаходилася у реанімації. Вказував, що ОСОБА_1, вкрала його онуку та вивезла без відома батька дитини до м. Херсон до своїх батьків та продовжує дитину утримувати в себе та не дозволяє йому як діду та батьку дитини бачитися із донькою вже протягом десяти місяців. Вказував, що неодноразово він разом із сином приїздив до м. Херсон з метою побачити онуку, провідати, але батьки ОСОБА_5 двері не відчиняли та дитину показали через вікно. Так стверджував, що один раз приїздили до м. Херсон за місцезнаходженням їх онуки та запрошували відео оператора, який мав зафіксувати, як ОСОБА_5 чинити перешкоди та не надає їм спілкуватися із онукою та донькою ОСОБА_2 Вказував, що вважає правомірним, якщо ОСОБА_3 буде проживати разом із батьком в м. Києві, оскільки вона народилася у м. Києві, а її матір ОСОБА_1, може приходити до неї у визначений час та брати участь у її вихованні та розвитку.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Європейської Конвенції про здійснення прав дітей (1991р), предметом цієї Конвенції є підтримка у найвищих інтересах дітей їхніх прав. Зі змісту ст. 3 Конвенції вбачається, що першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Зі змісту ст. 150 СК України вбачається, що одним із основних батьківських обов»язків є обов»язок по належному вихованню дитини, прищеплення їй моральних цінностей, духовності, культури своєї нації. Саме батьки повинні навчити дитину формувати систему пріоритетів та ні в якому разі не дати їй спотворити існуюче світосприйняття. Батьки повинні виховувати особистість, яка б із повагою ставилася б до прав та свобод інших людей, любила б свою сім»ю та родину. Принципом Конвенції існує принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов»язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов»язків щодо дитини.

Відповідно до ст.142 СК України діти мають рівні права та обов»язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами та особисте виховання дитини, а потім згідно ч.2 цієї статті батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, а також згідно ч. 3 цієї статті батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які не суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов»язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Судом встановлено, що згоди між сторонами у справі про місце проживання не досягнуто, що малолітньої ОСОБА_3, яка в даний час проживає з матір»ю у м. Херсон.

Відповідно до ст. 160 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов»язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров»я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

? Відповідно до ст.163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Із доказів поданих позивачем за зустрічним позовом до матеріалів справ не вбачається підстав для відібрання дитини від матері, оскільки це суперечить вимогам ст.154.155 СК України до ухвалення судом рішення та подія коли ОСОБА_1, забрала доньку та виїхала до м. Харкова сталася під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі. Суд критично ставиться до таких дій ОСОБА_1, яка як встановлено судом, своїми діями перешкоджає батьку дитини, приймати участь у вихованні та розвитку дитини.

Судом із пояснень сторін у справі, свідків, та письмових доказів встановлено, що сторони у справі згідно їх стану здоров»я, моральних засад, та відповідальності перед дитиною, здатні в повній мірі піклуватися про свою доньку ОСОБА_3, виховувати її, піклуватися про неї, забезпечувати її всім необхідним. Стони у справі не перебувають на обліку у лікарів психіатрів, та наркологів, недієздатними або обмежено дієздатними у встановленому судом порядку не визнані, мають стійкі соціальні зв»язки, доказів або обставин, які свідчили про неможливість батьками виховувати свою доньку Варю суду не надано. Протиправних дій або бездіяльності по відношенню до дитини, з боку сторін у справі судом не встановлено.

Ураховуючи вік дитини, стан здоров»я дитини, несприятливі стосунки сторін у справ між собою, які доходять до психологічного тиску один до одного, з»ясування обставин між ними, також, що висвітлюється ними публічно на людях, та у ЗМІ, що на переконання суду унеможливлює одночасне спільне виховання їх доньки, що може негативно вплинути на психічний та психологічний стан дитини, та позбавлення або батьківського або материнського піклування та виховання у разі визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд вважає за доцільне визначити періодичне місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з мамою та татом за їх місцем проживання або перебування та встановлення графіку відвідувань дитини батьками, в той час коли дитина буде знаходитись з одним із батьків, що не суперечить Європейській Конвенції про здійснення прав дітей (1991р), вимогам ст. 160-162 СК України, а також інтересам самої дитини, та надасть час батькам для свого розвитку та росту, планування свого сімейного життя та робочого часу та часу для виховання та утримання своєї доньки.

Зважаючи на те, що відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, зважаючи на те, що згідно ч.ч.1,2ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов»язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, суд дійшов висновку що основний та зустрічний позови необхідно задовольнити частково.

На підставі наведеного, керуючись Конституцією України, ст.ст.3,4, 10, 11,57- 61, 88, 208-209, 212-218, 294 ЦПК України, ст.ст. 140-163 Сімейного Кодексу України, Конвенції про права дитини, суд-

В И Р І Ш И В:

Основний та зустрічний позови задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично разом з мамою - ОСОБА_1 за її місцем проживання або перебування зареєстрованим у встановленому законом порядку з та з батьком - ОСОБА_2 за його місцем проживання або перебування зареєстрованим у встановленому законом порядку.

Встановити періодичність місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично разом з мамою - ОСОБА_1 за її місцем проживання або перебування: з першого до останнього календарного дня, наступні місяці : січень, березень, травень, липень, вересень, листопад, до досягнення дитиною десяти років. Якщо в ці місяці припадають відпустка, то малолітня ОСОБА_3 проводить її з матір»ю ОСОБА_1.

Встановити періодичність місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 періодично разом з батьком - ОСОБА_2 за його місцем проживання або перебування: з першого до останнього календарного дня, наступні місяці:лютий, квітень, червень, серпень, жовтень, грудень, до досягнення дитиною десяти років. Якщо в ці місяці припадають відпустка, то малолітня ОСОБА_3 проводить її з батьком - ОСОБА_2.

У разі пропуску періодичності проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з вини одного з батьків, періодичність не поновлюється. Відповідальність щодо дитини за час знаходження у одного з батьків несуть той з батьків з ким проживає дитини. Витрати на утримання дитини несе особисто той з батьків з ким проживає дитина. Витрати щодо зміни місця проживання дитини згідно встановленого графіку несе той з батьків, хто забирає ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до свого місця проживання або перебування.

Сторони у справі зобов»язані повідомляти один одного про місце знаходження дитини та осіб, які допомагають у догляді за дитиною, щоденно, в той час коли дитина згідно періодичності проживання з одним із них не проживає, письмово або засобами смс -провідомлень. Сторони у справі мають право брати участь у вихованні та піклуванні малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в той час коли дитина перебуває з одним із батьків згідно графіку періодичності за місцезнаходженням дитини в з 14.00 до 18.00 щоденно.

У задоволенні решти позовних вимог за основним та зустрічним позовом відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги, у разі відсутності осіб у судовому засіданні, протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Суддя: Т.О. Величко