КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р. Справа№ 910/24988/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Іващенко М. М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Безпалюк О. Л. (довіреність від 18.04.2014; № 14-95);

від відповідача: Комісар С. П. (довіреність від 09.10.2015; № 69); Потоцький С. М. (довіреність від 29.12.2014 № 97)

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2015

у справі № 910/24988/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія"

про стягнення 7085522,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.01.2015 у справі № 910/24988/14 позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі 457,26 грн. та пеню в розмірі 2231,59 грн.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем сплачений борг за поставку природного газу в сумі 5473600,00 грн., а тому позов в цій частині є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Також рішенням суду господарського суду міста Києва від 15.01.2015 враховано строки оплати по договору № 13/3458-ТЕ-29 та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків та відмовлено у задоволенні інфляційних втрат в розмірі 738474,03 грн., так як період прострочення оплати за поставлений газ був менший місяця, проте в силу закону найменший період визначення інфляційних складає місяць. Рішенням задоволено позовні вимоги в частині 3% річних та пені за власним розрахунком.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року у справі № 910/24988/14.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтував тим, що приймаючи оскаржене рішення суд надав невірну правову оцінку протокольним рішенням та договорам про організацію взаєморозрахунків та безпідставно застосував до спірних відносин статтю 604 ЦК України і дійшов хибного висновку про новацію між сторонами у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 рішення господарського суду м. Києва 15.01.2015 у справі № 910/24988/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.06.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 та рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2015 скасоване в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені та справу в цій частині передано на новий розгляд.

Постанова Вищого господарського суду від 11.06.2015 мотивована тим, що уклавши договори № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за природній газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/3458-ТЕ-29 від 29.01.2013. Таким чином, в зазначеній постанові вказано, що для застосування санкцій, передбачених п. 7.2 договору та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків. Проте, Вищий господарський суд України в постанові зазначив, що суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та дійшли передчасного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 457, 26 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та 2 231, 59 грн. пені на підставі п. 7.2 договору, ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 550 Цивільного кодексу України за період прострочення зобов'язання з 14.04.2013 по 24.04.2013 та з 14.01.2014 по 30.01.2014.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2015 у справі № 910/24988/14 відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних, 3% річних та пені.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване тим, що договори № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у загальній сумі 7589200,00 грн., а також вказані договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог. В рішенні господарського суду м. Києва від 04.08.2015 також зазначено, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків (строк розрахунку у зазначених договорах визначений сторонами не був), таким чином, строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2. договору не має.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2015 у справі № 910/24988/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Брок-Енергія» на користь ПАТ НАК «Нафтогаз України» 738474,03 грн. інфляційних, 159354,45 грн. 3% річних та 711405,59 грн. пені.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтував тим, що відповідач невчасно та не в повному обсязі розрахувався з позивачем, тому позивач правомірно нарахував пеню, інфляційній та 3% річних. Скаржник зауважує, що приймаючи оскаржене рішення суд надав невірну правову оцінку протокольним рішенням та договорам про організацію взаєморозрахунків № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 та невірно застосував норми матеріального права щодо грошових зобов'язань та наслідків їх порушення. Також скаржник вказав, що судом надано невірну правову оцінку протокольним рішенням та контррозрахунку позовних вимог, наданих відповідачем та суд безпідставно застосував зворотну дію у часі угод № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 до договору № 13/3458/ТЕ-29.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 року у справі № 910/14988/14 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 28.09.2015.

В судовому засіданні 28.09.2015 оголошено перерву до 12.10.2015.

Представник апелянта в судове засідання 12.10.2015 з'явився та підтримав подану апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2015 у справі № 910/24988/14.

Представники відповідача в судовому засіданні 12.10.2015 заперечили на апеляційну скаргу та вважають, що рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2015 у справі № 910/24988/14 прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

29.01.2013 між Національно акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" в особі Охтирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/3458-ТЕ-29 (договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2. договору передбачено, зокрема, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. договору, останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання умов договору протягом січня - грудня 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 5561,881 тис. м3 на загальну суму 17506 923,54 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками сторін договору.

Відповідач оплатив позивачу за поставлений природний газ у період з 05.02.2013 по 01.04.2014 суму в розмірі 6723723,54 грн.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області (сторона 1), Головним фінансовим управлінням Сумської ОДА (сторона 2), Охтирською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" (сторона 3) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (сторона остання) підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання.

Так, між вказаними учасниками підписано 7 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, а саме: 15 лютого 2013 року (спільне протокольне рішення № 368), 19 березня 2013 року (спільне протокольне рішення № 685), 12 квітня 2013 року (спільне протокольне рішення № 823), 17 травня 2013 року (спільне протокольне рішення № 1067), 16 вересня 2013 року (спільне протокольне рішення № 1584), 19 листопада 2013 року (спільне протокольне рішення № 2021), 16 грудня 2013 року (спільне протокольне рішення № 2215) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету.

Відповідно до умов указаних вище спільних протокольних рішень сторони дійшли згоди погасити заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" перед позивачем за договором в наступному у розмірі: 710000 грн., спільним протокольним рішенням № 368 від 15.02.2013, 165000 грн., спільним протокольним рішенням № 685 від 19.03.2013, 330000 грн., спільним протокольним рішенням № 823 від 12.04.2013, 140000 грн., спільним протокольним рішенням № 1067 від 17.05.2013, 125000 грн., спільним протокольним рішення № 1584 від 16.09.2013, 1024000 грн., спільним протокольним рішенням № 2021 від 19.11.2013, 700000 грн., спільним протокольним рішенням № 2215 від 16.12.2013 за рахунок коштів субвенції з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Перерахування грошових коштів в сумі 3194000,00 грн. підтверджується представленими Товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" платіжними дорученнями: № 49 від 20.12.2013 на суму 700000 грн., № 8 від 19.02.2013 на суму 710000 грн., №13 від 21.03.2013 на суму 165000 грн., № 17 від 22.05.2013 на суму 330000 грн., №18 від 29.07.2013 на суму 140000 грн., № 33 від 19.09.2013 на суму 125000 грн. та №96 від 25.11.2013 на суму 1024000 грн.

За рахунок коштів субвенції з державного бюджету на надання пільг, субсидій та компенсацій заборгованість відповідача перед позивачем в період з 19.02.2013 по 20.12.2013 погашена на загальну суму 3194000 грн.

Станом на 02.04.2014 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором природний газ складала 7589200, 00 грн.

Надалі між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області, Департаментом фінансів Сумської обласної державної адміністрації, Управлінням фінансів Охтирської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Охтирської міської ради, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальністю "Брок-Енергія" було укладено договори № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30.

Згідно з умовами договору № 58/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 11.02.2014 сторони домовилися погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором у розмірі 2115600,00 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії.

Як вбачається з платіжного доручення № 57 від 31.03.2014 відповідачем перераховані позивачу кошти в розмірі 115600,00 грн.

Згідно з умовами договору № 431/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 26.09.2014 сторони домовилися погасити заборгованість відповідача перед позивачем за договором у розмірі 5473600, 00 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії.

Як вбачається з платіжного доручення № 104 від 13.10.2014.5 відповідачем перераховані позивачу кошти в розмірі 473600, 00 грн.

За змістом п. 11 договорів № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Пунктами 16 договорів № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договорів вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язання (невчасного перерахування коштів), на думку позивача, останній звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 738474, 03 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з квітня 2013 року по червень 2014 року, 159811,71 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 14.07.2014 та 713637,18 грн. пені за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 13.05.2014 та саме в цій частині справа була передана на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.

В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що укладенням договорів № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків сторони за своєю згодою змінили строки виконання боржником (відповідачем) грошових зобов'язань перед кредитором (позивачем), які виникли на підставі договору № 13/3458-ТЕ-29 купівлі - продажу природного газу від 29.01.2013.

Так за змістом підпунктів 2, 3 п. 11 договорів № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення розрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору; перерахувати кошти наступній стороні.

Договори № 58/30 від 11.02.2014 та № 431/30 від 26.09.2014 про організацію взаєморозрахунків набули чинності і державою профінансовано погашення заборгованості у загальній сумі 7589200, 00 грн. Договори не передбачали можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог.

Розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків (строк розрахунку у зазначених договорах визначений сторонами не був).

Колегія суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.2. договору не має.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 01.07.2015.

А тому рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2015 у справі № 910/24988/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2015 у справі № 910/24988/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/24988/14 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич

Повний текст підписаний 29.10.2015