Справа № 464/3400/15-ц

пр.№ 2/464/1084/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2015 Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Рудакова І.П.,

при секретарі Бондар Н.С.,

за участю позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №92 м.Львів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист права споживача та стягнення боргу,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду позовом про стягнення з відповідача суму депозитного внеску 92 191,53 грн., 1778,74 грн. річні проценти від простроченої суми, 387,40 грн. 3% річних, 11847,10 грн. інфляційних витрат, 36000 грн. пені, 9000 грн. моральної шкоди, а всього 151 204,77 грн..

В обґрунтування вимог покликається на те, що 13.02.2015 року між нею та відповідачем в особі відділення №92 м.Львова АТ «Банк»Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява №300131/171857/1-15 про банківський строковий вклад «Класік» строком на 1 (один) місяць в національній валюті (гривні), за умовами якого нею було передано відповідачу на вкладний рахунок НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 30000 грн. Умовами договору також було передбачено виплату відповідачем процентів передбачених договором 18% річних, на вказаний рахунок за вкладом у порядку визначеному п.4.1.3 Основних умов, у день закінчення строку, визначеного п.1 цього договору, тобто до 13.03.2015 року одночасно з поверненням суми вкладу. У встановлений договором строк відповідач повернув лише суму процентів без основної суми вкладу. На звернення повернути вклад їй було відмовлено. 12.02.2015 року між нею та відповідачем був укладений договір №300131/171242/07-15 про банківський строковий вклад «Блискуча сімка» в національній валюті, за умовами якого банк прийняв на вкладний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 30 000 грн. Нарахування процентів на рахунок за вкладом у розмірі визначеному п.1.2 договору (16.5%), а виплата у день закінчення строку визначеного п.2.4 договору тобто 11.03.2015 року одночасно з поверненням суми вкладу. Відповідач повернув лише суму відсотків без основної суми вкладу. На неодноразові звернення щодо повернення коштів, їй було відмовлено. 20.06.2014 року між нею та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №92 м.Львова був укладений договір-заява №300131/73526/00-14 про банківський строковий вклад «Вільні гроші» в національній валюті. 04.02.2015 року відповідач прийняв на вкладний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 132000 грн. За умовами договору відповідач зобов*язаний був нараховувати 10% річних на суму вкладу. На письмову вимогу 09.02.2015 року повернути 126181 грн. суми вкладу, вимога була задоволена на суму 1000 грн. На неодноразові звернення невиплаченою залишається сума 32191,53 грн. Відповідачем не здійснено виплату депозитних коштів на вимогу позивача тому борг щодо невиплачених коштів становить 92191,53 грн. На час звернення до суду банк продовжує користуватись грошовими коштами банківських вкладів, тому позивач просить стягнути суму відсотків за користування депозитними вкладами. А також невчасна виплата грошових коштів та порушення договірного зобов*язання тягнуть за собою виплату інфляційних витрат та 3% річних, пеню за порушення прав споживача у розмірі визначеному законом. Позивач просить стягнути завдану їй моральну шкоду на суму 9000 грн., завдану внаслідок порушення її законного права на вчасне отримання вкладених депозитних коштів. Невиконання відповідачем свого зобов*язання завдало їй моральних страждань та переживань, були порушені її плани в частині розпорядження власними коштами.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не скерував свого представника з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи належно повідомлявся, причин неявки представника не повідомив, не клопотав перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе на підставі ст. 224 ЦПК України провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, 13.02.2015 року між позивачем та відповідачем в особі відділення №92 м.Львова АТ «Банк»Фінанси та Кредит» був укладений договір-заява №300131/171857/1-15 про банківський строковий вклад «Класік» строком на 1 (один) місяць в національній валюті (гривні), за умовами якого нею було передано відповідачу на вкладний рахунок НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 30000 грн. Умовами договору також було передбачено виплату відповідачем процентів передбачених договором 18% річних, на вказаний рахунок за вкладом у порядку визначеному п.4.1.3 Основних умов, у день закінчення строку, визначеного п.1 цього договору, тобто до 13.03.2015 року одночасно з поверненням суми вкладу.

12.02.2015 року між нею та відповідачем був укладений договір №300131/171242/07-15 про банківський строковий вклад «Блискуча сімка» в національній валюті, за умовами якого банк прийняв на вкладний рахунок НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 30 000 грн. Нарахування процентів на рахунок за вкладом у розмірі визначеному п.1.2 договору (16.5%), а виплата у день закінчення строку визначеного п.2.4 договору тобто 11.03.2015 року одночасно з поверненням суми вкладу.

20.06.2014 року між нею та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №92 м.Львова був укладений договір-заява №300131/73526/00-14 про банківський строковий вклад «Вільні гроші» в національній валюті. 04.02.2015 року відповідач прийняв на вкладний рахунок НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 132000 грн. За умовами договору відповідач зобов*язаний був нараховувати 10% річних на суму вкладу.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 ЦК України визначено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Позивачем були виконані умови договорів про банківський вклад від 13.02.2015 року, 12.02.2015 року, 20.04.2014 року та передано на банківські рахунки відповідача НОМЕР_3 - 30000 грн., НОМЕР_1 - 30000 грн., НОМЕР_2 - 132000 грн., про що свідчать меморіальний ордер №23274 від 13.02.2015 року, №20921 від 12.02.2015 року, квитанція №1 від 04.02.2015 року.

Згідно з умовами договору банківського вкладу від 13.02.2015 року сторонами було визначено строк розміщення вкладу до 13.03.2015 року; по договору від 12.02.20915 року із строком повернення визначеного п.2.3 договору до 11.03.2015 року; по договору від 20.06.2014 року на першу вимогу заявника 09.02.2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач після закінчення строку дії договорів неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами про повернення коштів за договором банківського вкладу, про що свідчать заяви від 13.03.2015р., 23.03.2015р., 11.03.2015р., 09.02.2015р., 19.02.2015р., 10.03.2015р., наявні в матеріалах справи.

Як зазначав позивач, при закінченні дії договорів, суми банківських вкладів повернуті не були, лише нараховані відсотки по договорах від 13.02.2015 року та 12.02.2015 року. По договору від 20.06.2014 року відповідачем виплачено лише 1000 грн.

Таким чином, відповідач не виконав перед позивачем своїх договірних зобов*язань щодо повернення грошових вкладів на суму 92191,53 грн.

Згідно з нормами ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

З урахуванням того, що відповідачем не було своєчасно повернуто позивачу в повному обсязі кошти з депозитного рахунку, з останнього на користь позивача слід стягнути проценти за банківським вкладом відповідно до умов договору з період користування банком грошовими коштами за договором від 13.02.2015 року. за період з 13.03.2015р. по 14.04.2015р. в сумі 591,78 грн.; по договору від 12.02.2015 року за період з 11.03.2015 р. по 21.04.2015р. - 569,59 грн.; по договору від 20.06.2014 року за період з 11.02.2015р. по 21.04.2015р. - 617,37 грн., а всього 1778,74 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком суми боргу, перевіреним судом, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання становить 387,40 грн., інфляційні витрати становлять 11847,10 грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом установлено, що ПАТ "Банк «Фінанси та Кредит»" надав позивачам послугу, яка зводилася до прийняття ним від позивачів грошових сум з обов'язком виплати процентів на них. Надання такої послуги було оформлено укладеними банком з позивачем договорами банківських вкладів.

Після укладення цих договорів між банком та позивачами виникли зобов'язальні відносини, які регулюються нормами зобов'язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів. За таких обставин, суд вважає, що положення ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють.

Відповідно до наведеного стягнення пені з відповідача в розмірі 36000 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п.5 згаданого Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не надала жодних обґрунтованих доказів в підтвердження того, що порушення її законних прав відповідачем привели до моральних страждань, в розумінні ч.2 ст.23 ЦК України, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні, не надала доказів відносно розміру моральної шкоди у сумі 9000грн., з чого саме складається сума шкоди у встановлених нею розмірах, з яких міркувань вона виходить, вираховуючи суму шкоди.

Стягнення на користь позивача морального відшкодування на підставі положень пункту 5 статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" також є необґрунтованими. Оскільки вказана правова норма передбачає право споживача на відшкодування моральної (немайнової) шкоди лише у випадках, коли моральна шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією, а таких обставин по справі не встановлено.

Відтак в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди на користь позивача в сумі 9000 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 1062,04 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1058, 1060, 1061 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі відділення №92 м.Львів АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист права споживача та стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами банківського вкладу 92191,53 грн., проценти нараховані на вклад 1778,74 грн., три проценти річних в сумі 387,4 грн., інфляційні витрати в сумі 11847,1 грн., а всього в сумі 106204 грн. 77 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Банк «Фінанси та Кредит» на користь держави судовий збір в сумі 1062 (тисячу шістдесять дві) грн. 04 коп.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення або отримання його копії.

Суддя :