Справа № 310/5834/13-ц
2/310/170/14
РІШЕННЯ
Іменем України
31 березня 2014 року Бердянський міськрайонний суд
Запорізької області
в складі: головуючого судді – Крамаренка А.І.
при секретарі – Корнієнко Н.І.
за участю: прокурора - Сабліна В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави до Бердянської міської ради, ОСОБА_1, Управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення Бердянської міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації та повернення земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Бердянський міжрайонний прокурор в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що п.п. 5, 5.20 рішення сімдесят сьомої сесії Бердянської міської ради V скликання № 32 від 24.12.2009 року “Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок” затверджено проект відведення та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0758 га, розташовану за адресою: вул. Сибірякова, 49, для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.
На підставі зазначеного рішення 07.05.2010 року за ОСОБА_2 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500489 державного акту на право власності серії ЯК № 822087 на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 2130400000:08:007:0338.
Проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що п.п. 5, 5.20 рішення Бердянської міської ради №32 від 24.12.2009 року підлягають скасуванню, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, його державна реєстрація підлягає скасуванню, а земельна ділянка – поверненню, з наступних підстав.
Прокурор зазначає, що Бердянська міська рада під час прийняття рішення №32 від 24.12.2009 року грубо порушила положення чинного законодавства в частині підстав та порядку надання земельних ділянок у власність, визначених Конституцією, Земельним кодексом України та Водним кодексом України, і не мала права надавати у власність земельну ділянку по вул. Сибірякова, 49 в м. Бердянську.
Так, згідно з положеннями ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у власність, належать крім інших, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Спірна земельна ділянка розташована на території Бердянської коси та передана у власність з порушенням ст. ст. 58, 59, 60 ЗК України та ст. ст. 88, 90 Водного кодексу України при відсутності затвердженої містобудівної документації м. Бердянська, а саме відсутності детальних планів територій окремих районів міста, зокрема території Бердянської коси.
Крім того, проект відводу земельної ділянки, всупереч вимогам ст. ст. 51, 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України, ст. 9 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” не передавався відповідному органу земельних ресурсів для проведення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації.
Посилаючись на зазначені обставини прокурор просив суд визнати незаконними та скасувати п.п. 5, 5.20 рішення сімдесят сьомої сесії Бердянської міської ради п’ятого скликання №32 від 24.12.2009 року “Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок”; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №822087 на земельну ділянку площею 0,0758 га для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську по вул. Сибірякова, 49, що виданий на ім’я ОСОБА_1; зобов’язати Управління Держземагентства у Бердянському районі скасувати запис про державну реєстрацію державного акту серії ЯК №822087 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2310400000:08:007:0338, розташовану по вул. Сибірякова, 49 в м.Бердянську; зобов’язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку вартістю 32828,98 грн., площею 0,0758 га по вул. Сибірякова, 49 в м. Бердянську Запорізької області, територіальній громаді в особі Бердянської міської ради.
Представник Бердянської міської ради за довіреністю ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника відповідно до закону.
ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про слухання справи повідомлений належним чином, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України.
Представник ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги адвокат ОСОБА_4 подав до суду заперечення проти позову, в яких просив в задоволенні позовних вимог прокурора відмовити в повному обсязі. Зазначив, що прокурором не надано доказів надання спірної земельної ділянки за рахунок земель водного фонду. Крім того, відповідно до проекту землеустрою спірна земельна ділянка була надана за рахунок земель житлової та громадської забудови, що виключало необхідність проведення обов’язкової державної експертизи землевпорядної документації. Таким чином ОСОБА_1 правомірно набув право власності на земельну ділянку, а отже й відсутні підстави для припинення за ним права власності.
Представник Управління Держземагентства у Бердянському районі в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій вказує, що проти позову не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб’єктами господарської діяльності виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. ст. 50, 51, 52 Земельного кодексу України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва.
Набуття права на землю громадянами України здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає після державної реєстрації цього права і посвідчується державним актом.
Рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки та заповнення державного акта на право приватної власності на землю здійснюють органи місцевого самоврядування або органи виконавчої влади в залежності від місця знаходження земельної ділянки.
Як встановлено судом, і це підтверджується матеріалами справи, що п.п. 5, 5.20 рішення Бердянської міської ради №32 від 24.12.2009 року було затверджено проект відведення земельної ділянки та передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0758 га в м. Бердянську по вул. Сибірякова, 49, для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації.
07.05.2010 року проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500489 державного акту на право власності серії ЯК № 822087 на земельну ділянку площею 0,0758 га, для індивідуального дачного будівництва, виданого на підставі вказаного вище рішення на ім’я ОСОБА_1
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
У відповідності з вимогами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад і передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Місцеві органи самоврядування виступають у відповідності зі ст. 83 ЗК України суб’єктами права комунальної власності в межах населеного пункту.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень,
Положеннями ст.118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 5 ст. 88 ВК України уздовж морів і навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Частиною 1 ст. 90 ВК України визначено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.
Однак, у порушення п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 5 листопада № 434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2004 року, при відведенні спірної земельної ділянки не враховано наявність прибережної захисної смуги, хоча вказаним порядком передбачено, що у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок, нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 року № 486 “Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них”, з урахуванням конкретної ситуації.
Відсутність у проекті землеустрою урахування відповідно до ст. 60 ЗК України розмірів і меж прибережної захисної смуги Азовського моря унеможливлює відведення такої земельної ділянки.
Згідно ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об’єктів фізичної культури та спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об’єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об’єктів стаціонарної рекреації.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про державну експертизу землевпорядної документації” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов’язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, оздоровчого та рекреаційного призначення.
Всупереч наведеним вимогам земельного законодавства, обов’язкова державна експертиза землевпорядної документації проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.
Статтями 17, 18 Закону України “Про основи містобудування” визначено, що містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб. Статтею 13 Закону України “Про планування і забудову територій” передбачено, що детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Проте, відповідно до інформації виконавчого комітету Бердянської міської ради від 15.05.2013 року з посиланням на Генеральний план м. Бердянську, затвердженого рішенням Бердянської міської ради №8 від 25.06.2009 року, спірна земельна ділянка розміщується на території оздоровчих установ та установ відпочинку.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
Відповідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
З урахуванням вищезазначеного, передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки на підставі п. 5, 5.20 рішення Бердянської міської ради №32 від 24.12.2009 року відбулася з порушенням норм закону, а отже п. п. 5, 5.20 вказаного рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.
За таких обставин державний акт на право приватної власності на земельну ділянку видано ОСОБА_1 без належної правової підстави, а тому його слід визнати недійсним.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов’язана його повернути.
Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Таким чином, земельна ділянка повинна бути повернута територіальній громаді в особі Бердянської міської ради.
Не підлягає задоволенню позов в частині скасування державної реєстрації акту на права власності на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_1 оскільки рішення про скасування реєстрації прав на земельну ділянку приймається відповідним органом державної влади на підставі рішення суду.
Крім того, відповідно до положень Законів України “Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та обтяжень”, “Про Державний земельний кадастр” відповідачі у справі не відносяться до осіб, які здійснюють реєстрацію прав на нерухоме майно.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57 -61, 212 - 215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Бердянського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави задовольнити частково.
Визнати незаконними та скасувати п. п. 5, 5.20 рішення сімдесят сьомої сесії Бердянської міської ради п’ятого скликання №32 від 24.12.2009 року “Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок”.
Визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯК №822087 від 07.05.2010 року на земельну ділянку площею 0,0758 га для ведення індивідуального дачного будівництва в місті Бердянську по вул. Сибірякова, 49, що виданий на ім’я ОСОБА_1.
Зобов’язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку вартістю 32828,98 грн., площею 0,0758 га, яка знаходиться по вул. Сибірякова, 49 в м.Бердянську Запорізької області, межі якої визначені в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯК №822087, виданному ОСОБА_1, територіальній громаді в особі Бердянської міської ради.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено через суд першої інстанції до апеляційного суду Запорізької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.І. Крамаренко
