Н.п. 2/522/4268/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Одеської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2012 р. позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів - прокуратури Одеської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди та просить стягнути з відповідачів на її користь солідарно матеріальну шкоду в розмірі 135494,57 гривень та моральну шкоду в розмірі 112000,00 гривень.

В ході розгляду справи позивачка надала суду заяву від 03.03.2015 р. в якій просила виключити з кола відповідачів ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України в Одеській області та залучити в якості відповідача ОСОБА_3 казначейську службу України.

(а.с. 1-7, 187 т. 1, 91 т. 2)

При цьому поцивачка посилається на те, що 23.04.2008 року в під’їзді будинку по вул. Куйбишева, 35 в місті Одесі, де вона проживає, невідома особа або декілька осіб навмисно заподіяла їй тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: перелому верхньої щелепи ОСОБА_4 ІІІ; двостороннього оськольчатого перелому нижньої щелепи; закритої черепно-мозкової травми; струсу головного мозку; багаточисленних забите-рваних ран обличчя; птоз правого ока II ступеня; контузії тяжкого ступеню правого очного яблука; тотального субкон’юктивального крововиливу; субмоксації кришталика; травматичного мідріазу; тотального гемофтальму; оперована гематогенна ОСО; зрілої ускладненої катаракти ОД; гіпертонічної аміопатії OS; птоз лівого ока і ступеня OS; перелому правої скулової кістки; депресії в області правого ока. У зв’язку з вказаними ушкодженнями вона 24 дні знаходилася у МКЛ № 11, де їй було зроблено дві операції. Після виписки з МКЛ № 11 її перевели в інститут ім. Філатова, де зробили операцію: підшивання сітківки правого ока. В інституті ім. Філатова вона знаходилася 21 день, а потім була переведена на амбулаторне лікування.

В результаті чисельних хірургічних втручань та терапевтичного лікування, праве око збережене як орган, але зір на ньому повністю відсутній. В подальшому їй було зроблено чисельні (більше 30) хірургічні операції, терапевтичне лікування, інтенсивне лікування з відновлення рис обличчя.

На підставі її неодноразових скарг лише через 8 місяців після скоєння злочину за фактом нападу слідчим відділом Приморського районного відділення ОМУ УМВС в Одеській області була порушена кримінальна справа і перекваліфікована за ст. 121 ч. 1 КК України (за фактом заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень). В ході слідства до кримінальної відповідальності було притягнуто ОСОБА_5, який як з’ясувалося на першому ж судовому засіданні на час нападу на неї знаходився в місцях позбавлення волі. Вважає, що метою органів слідства впродовж всього періоду з моменту нападу на неї було не розкриття злочину, притягнення винних осіб до відповідальності та захист її прав та інтересів, а виключно статистична звітність. Досудове слідство неодноразово незаконно зупинялося.

Крім того, за її наполягань та особистого втручання заступника Генерального прокурора Кудрявцева В.В. було порушено кримінальну справу щодо злочину скоєного співробітниками МВС в ході розслідування кримінальної справи щодо її побиття по факту службового підроблення та зловживання службовим становищем за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Проте за данною кримінальною справою її не було визнано потерпілою, внаслідок чого вона не змогла скористатися процесуальними правами потерпілої та контролювати хід досудового слідства у передбачений законом спосіб.

Впродовж всього часу провадження по вищевказаним кримінальним справам були порушені базові принципи та норми кримінально-процесуального законодавства та Конституції України.

Наслідком спричинення їй умисних тяжких тілесних ушкоджень стало завдання їй матеріальної шкоди в розмірі 135494,57 гривень, яки вона витратила на лікування. Також їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 112000,00 гривень. Моральна шкода полягає в тому, що нею було докладено значних зусиль щоб кримінальну справу було порушено. Неналежне виконання своїх службових повноважень та прояв бездіяльності при здійсненні розслідування кримінальної справи змусило її втручатися в процес розслідування шляхом оскарження незаконно прийнятих постанов щодо відмов у порушенні кримінальної справи, подавати заяви та клопотання з приводу проведення окремих процесуальних дій, звертатися зі скаргами у різні державні органи та суди з метою здійснення нагляду за додержанням діючих законів посадовими та службовими особами, які проводили як оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Все це змінило уклад її життя та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя внаслідок чого їй спричинені моральні страждання, які впливають на стан її здоров’я.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача - прокуратури Одеської області в судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача - Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в судовому засіданні позов не визнав, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, до суду надійшли письмові заперечення на позов.

Вислухавши пояснення позивачки, представників відповідачів - прокуратури Одеської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.04.2008 року в під’їзді будинку по вул. Куйбишева, 35 в м.Одесі, в якому проживає ОСОБА_1, невідомими особами на позивачку було скоєно напад із спричиненням їй тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджено висновком експертизи № 5111 від 17.01.2009 р.

(а.с. 98 – 103 т. 2)

Даний факт не заперечується сторонами по справі та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси Каплі О.І. від 22.11.2013 року (справа № 522/27915/13-к).

(а.с. 185 – 186 т. 1)

Постановами слідчого відділу Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 26.04.2008 року, 24.06.2008 року, 01.09.2008 року, 23.09.2008 року ОСОБА_1 було відмовлено в порушенні кримінальної справи й після проведення за скаргою позивачки перевірки прокуратурою Приморського району м.Одеси вказаних матеріалів дослідчої перевірки постановами прокурора вони скасовувалися з вказівками органам міліції про проведення повторної перевірки та прийняття законних рішень.

Лише 03.12.2008 року було порушено кримінальну справу відносно громадянина ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Проте постановою Приморського районного суду м.Одеси від 20.07.2009 року матеріали кримінальної справи в частині обвинувачення ОСОБА_5 в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 було виділено в окреме провадження і направлено прокурору Приморського району м.Одеси для організації додаткового розслідування.

(а.с. 19 - 20 т. 1)

Виділена судом справа надійшла до СВ Приморського РВ ОМУ в Одеській області і 20.09.2009 року була винесена постанова про закриття кримінальної справи на підставі ст.213, п.2. ст.6 УПК України, тобто з недоведеністю участі ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого злочину. Підставою для прийняття такого рішення стало доведення факту перебування ОСОБА_5 з 13.02.2008 року по 30.05.2008 року під вартою в Одеському слідчому ізоляторі за скоєння злочинів, у зв’язку з чим він не міг 23.04.2008 року вчинити інкримінований йому злочин відносно позивачки ОСОБА_1

З цього приводу було порушено кримінальну справу №0800800845 відносно співробітників Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за фактом притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 за ознаками ч.3 ст.364, ч.2 ст.366 КК України.

В подальшому, розслідування кримінальної справи за фактом нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_1, яке проводилося СВ Приморського району РВ ОМУ, зупинялося на підставі п.3 ст.206 КПК України, тобто коли не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Позивачка з цього приводу зверталася до різноманітних установ зі скаргами, в результаті чого постанови слідчого прокуратури Приморського району м.Одеси скасовувалися, зокрема 22.02.2011 року і 23.06.2011 року, по кримінальній справі надавалися письмові вказівки слідчому на проведення додаткових слідчих дій.

Крім того, після зупинення кримінального провадження по справі 30.05.2012 року з прийняттям КПК України в редакції 2012 року слідчий несвоєчасно виконав вимоги закону - внесення до Єдиного державного реєстру відомостей злочину щодо потерпілої ОСОБА_1, а саме 12.11.2013 року, про що свідчить ОСОБА_5 з кримінального провадження №12013170500012128, та підтверджено ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси Каплі О.І. від 22.11.2013 року (справа №522/27915/13-к).

(а.с. 184, 185 – 186 т. 1)

Згідно ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 6 ст.1176 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану матеріальну та моральну шкоду передбачені нормами ст.ст.1166, 1167 Цивільного кодексу України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За загальним правилом, яке міститься у ст.120 КПК України (в редакції 1960 року) досудове слідство повинно бути закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з моменту порушення кримінальної справи до направлення її прокуророві з обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі.

Разом з тим, судом встановлено, що органами дізнання Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області чотири рази виносилися постанови про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно побиття ОСОБА_1, які стільки ж разів були скасовані органами прокуратури. При цьому кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, була порушена лише 03.12.2008 року й відносно громадянина ОСОБА_5, який на час скоєння злочину (23.04.2008 року) перебував під вартою в Одеському слідчому ізоляторі, з причин чого по цьому факту відносно співробітників Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області було порушено кримінальну справу. Крім того, розслідування кримінальної справи неодноразово зупинялося, а потім на підставі скарг позивачки - поновлювалося; після прийняття КПК України в редакції 2012 року несвоєчасно були внесені відомості до Єдиного державного реєстру відомостей злочину щодо потерпілої ОСОБА_1

Таким чином, суд вважає, що неправомірна бездіяльність слідчих, неефективність слідчих дій по кримінальній справі, призвели до обмеження та порушення права позивачки ОСОБА_1 на ефективний засіб захисту: досудове провадження по кримінальній справі за №08200800845 триває з 03.12.2008 року до цього часу, що є порушенням «розумних» строків досудового слідства.

Позивачка ОСОБА_1, яка з причин скоєного 23.04.2008 року злочину, має низку захворювань, через неефективність слідчих дій була позбавлена можливості спілкуватися з оточуючими, нервувала, не могла реалізувати свої звички, що завдало їй додаткових моральних страждань та незручностей.

Тому суд вважає, що внаслідок неправомірної бездіяльності слідчих мається прямий причинний зв'язок з отриманням позивачкою моральних страждань, які проявилися у погіршенні стану здоров'я, додаткових зусиллях для організації свого життя, страждань, які призвели до погіршення, а де і до позбавлення можливостей своїх звичок та бажань.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, інших негативних наслідків, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 вказаної Постанови, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення позову.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд виходить із засад виваженості, розумності і справедливості, характеру правопорушення, яке відбулось по відношенню до позивачки від розслідування кримінальної справи органами міліції та прокуратури; строк тривалості порушення права внаслідок проведення неналежного розслідування, глибини душевних страждань, які позивачка відчувала під час численних її звернень до посадових осіб органів міліції та прокуратури з метою проведення досудового розслідування для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, як цього вимагає ст.22 КПК України; належного виконання своїх службових повноважень службовими та посадовими особами, які були залучені до проведення кримінального розслідування справи та на яких були покладені обов'язки виконання контролюючої функції за своїми підлеглими; зміну та погіршення укладу життя, через витрату свого вільного особистого часу на численні звернення до правоохоронних органів для захисту свого порушеного права.

У відповідності з п.4 Положення про ОСОБА_3 казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, ОСОБА_3 казначейство України здійснює управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством; провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про міліцію» та ст.52 Закону України «Про прокуратуру» фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції і прокуратури здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, до повноважень Прокуратури Одеської області, Головного управління МВС України в Одеській області, не входить виплата грошових коштів, зокрема відшкодування моральної шкоди, оскільки фінансується за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з принципу об'єктивності, розумності і справедливості, як це вимагає ст.23 ЦК України, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково в розмірі 30000 гривень, яку слід стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів прокуратури Одеської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в рівних частках на користь ОСОБА_1.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивачки матеріальної шкоди у вигляді понесених нею витрат на придбання ліків, вартості лікування, операцій, тощо задоволенню не підлягають за відсутності правових підстав.

Виходячи зі змісту ст.ст.22,1166 ЦК України позивачка повинна довести наявність матеріальних збитків, наявність неправомірної поведінки відповідачів, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків, розмір відшкодування та його обрахування.

Натомість доводи позивачки суд вважає непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для стягнення спричиненої їй матеріальної шкоди саме з Прокуратури Одеської області та Головного управління МВС України в Одеській області, а отже, не дають і достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.56 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст.22,23,1166,1167,1176 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів прокуратури Одеської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області в рівних частках на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

22.10.2015