Постанова від 27.07.2011 по справі № 2-а-4733/11 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

open

Головна
Судові рішення
Постанова
Постанова від 27.07.2011 по справі № 2-а-4733/11 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

скопійовано

Документ має містити точну фразу

Документ не має містити наступного терміну

Документ має містити один з двох термінів

Документ має містити обидва терміни

Замінює символ або декілька символів наприкінці терміну

* Правила використання інтелектуального пошуку

скопійовано

Справа № 2-а-4733/11

Картка справи

Справа № 2-а-4733/11

Картка справи

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

м. Первомайськ, вул. К.Маркса, 18, 55213, (05161) 4-26-20

2-а-4733/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2011 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Паньков Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Миколаївської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги та зобов’язання надалі виплачувати вказану допомогу відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни”, -

В С Т А Н О В И В :

18.07.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що вона народилася у 1939 році і має статус дитини війни, тому відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак у 2006-2007 роках така надбавка їй взагалі не нараховувалася, а з 2008 року нараховувалась і виплачувалась у розмірі лише 10% прожиткового мінімуму замість належних 30%. Позивачка просила визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови у перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача виплатити їй як дитині війни державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за півроку з моменту звернення до суду.

В судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду заяву, в якій вказала, що підтримує позовні вимоги, просила їх задовольнити та розглянути справу за її відсутності.

Представник Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Миколаївської області в судове засідання не з’явився, надав суду заву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, а також надав заперечення, згідно яких відповідач позов не визнає, мотивуючи тим, що розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати 30% надбавки до пенсії, законодавчо не визначений; застосовувати мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацем першим частини першої статті 28 Закону „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) не можна, оскільки він застосовується виключно для визначеня розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не надбавок до пенсій; надбавка до пенсії як дитині війни позивачу виплачувалась у розмірі 10% прожиткового мінімуму згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, яка набрала чинності з 22.05.2008 року; Пенсійний фонд не можна зобов’язати здійснити вказані в позові виплати, оскільки вони повинні фінансуватись з Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України.

Вирішуючи надану справу у письмовому провадженні відповідно до ч.3 ст. 12 КАС України на основі наявних у суду матеріалів, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Частиною 1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Оскільки позивач ОСОБА_1 народилася у 1939 році, що підтверджується її паспортом, вона, відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №2195-1У від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, має статус дитини війни. Про це наявна відмітка в пенсійному посвідченні. Зазначеним Законом встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Статтею 3 цього ж Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, на позивача поширюється дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і він має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Судом не може бути прийнято до уваги як підставу ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії те, що питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни", не вирішено у законодавчому порядку. Статтею 8 КАС України визначено, що забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Факт відсутності визначення та врегулювання на законодавчому рівні питання визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус "дитина війни" не може бути підставою для позбавлення позивача визначених державою соціальних гарантій та підтримки як дитини війни.

Згідно ст. 9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Статтею 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що основні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До переліку основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії.

На час розгляду справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якого мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 1 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність з 1 квітня 2010 року становить 706 гривень, з 1 липня 2010 року - 709 грн., з 1 жовтня 2010 року –723 грн., з 1 грудня 2010 року - 734 грн.

Згідно довідки Управління Пенсійного Фонду України в Первомайському районі Миколаївської області позивачу з 2008 року до цього часу надбавка до пенсії як дитині війни виплачувалась у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що суперечить вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до статті 21 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857- VI „Про державний бюджет України на 2011 рік прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2011 року становить 750 грн., з 1 квітня 2011 року - 764 грн..

Законом України № 3491-VI від 14 червня 2011 року „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що набрав законної чинності 19 червня 2011 року до Закону України від 23 грудня 2010 року N 2857-VI „Про державний бюджет України на 2011 рік” внесено зміни та доповнення, а саме прикінцеві положення вищевказаного закону доповнено пунктом 4, відповідно до якого у 2011 році норми і положення статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ( 2195-15 ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Оскільки судом встановлено, що відповідач незаконно відмовив позивачу у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд вважає, що слід визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу в період з 18 січня 2011 року по 18 червня 2011 року включно недовиплаченого вищевказаного щомісячного підвищення до пенсії та зобов’язати відповідача здійснити виплату даної доплати в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як „Дитині війни” за період з 19 червня 2011 року, оскільки відповідно до пункту 4 прикінцевих положень Закону України від 23 грудня 2010 року N 2857-VI „Про державний бюджет України на 2011 рік” з 19 червня 2011 року розмір щомісячної державної соціальної допомоги як „Дитині війни” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування”, ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, ст. 21 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857-VI "Про державний бюджет України на 2011 рік",Закон України № 3491-VI від 14 червня 2011 року „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", ст. ст. 2, 8, 9, 10, 11, 17, 86, 159, 160, 162, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області щодо нарахування та виплати з 18 січня 2011 року по 18 червня 2011 року ОСОБА_1 як „дитині війни” недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії у відповідності зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Первомайському районі Миколаївської області здійснити з 18 січня 2011 року по 18 червня 2011 року ОСОБА_1 як „дитині війни” нарахування та виплату на її користь недовиплаченого щомісячного підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (з урахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії за цей період) в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого в період з 18 січня 2011 року – статтею 1 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати”, з 1 січня 2011 року статтею 21 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2857- VI „Про державний бюджет України на 2011 рік”.

В задоволені решти частини позовних вимог відмовити.

Копії постанови направити особам, які беруть участь у справі в порядку ст. 167 КАС України.

Апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного адміністративного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області. У разі прийняття постанови у відсутність осіб, які приймають участь у справі, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ:

Джерело: ЄДРСР 52913480

скопійовано

Замовити платну консультацію

Відновити пароль

Авторизація

Реєстрація

Реєстрація

Навчальні відео: Як користуватись системою

Ця функція стане доступною в повній версії продукту

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!