№ провадження 22-ц/781/2158/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Берднікова Г. В.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2015 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Чорнобривець О.С., Потапенка В.І.

за участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.07.2015 року по справі за позовом обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання -

ВСТАНОВИЛА:

ОКВП «Дніпро-Кіровоград» звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_2 являється абонентом ЗВКГ ОКВП «Дніпро-Кіровоград», має особистий рахунок та рівноправно з іншими абонентами користується послугами з водопостачання та водовідведення.

09.12.2013р. між Знам'янським ВКГ та відповідачем укладено договір про надання населенню послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а до моменту укладення договору існували фактичні відносини, що підтверджуються оплатою відповідача за надані послуги.

Знам'янське ВКГ ОКВП «Дніпро-Кіровоград» належним чином і в повному обсязі виконувало договірні зобов'язання по наданню послуг з водопостачання ОСОБА_2 та членам його сім'ї, а також іншим особам, які проживають з ним.

Позивач зазначив, що до 29.08.2013 року послуги з водопостачання та водовідведення надавались відповідачу по лічильнику холодної води типу QN-15 № 7351147, а з 03.12.2013 року по теперішній час послуги надаються згідно засобу обліку води типу ЛК-1,5 № 3587563.

29.08.2013р. в квартирі ОСОБА_2 складено акт обстеження та розпломбовано лічильник холодної води типу QN-15 № 7351147 з показниками 00837м3.оскільки настав час повірки зазначеного лічильника. При здійсненні розпломбування лічильника, контролером ЗВКГ складено акт за № 3642 та попереджено в усній формі ОСОБА_2 про необхідність заміни або повірки лічильника на протязі одного місяця. ОСОБА_2 відмовився підписувати зазначений акт.

Станом на 29.09.2013р. повірка або заміна засобу обліку не було здійснено, а тому відповідно до ст.. 21 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами споживання.

29.11.2013р. ОСОБА_2 надав заяву про опломбування нового лічильника після заміни старого.

03.12.2013р. відповідачу було здійснено опломбування лічильника холодної води типу ЛК-1,5 № 3587563 та взято на абонентський облік АВ ЗВКГ.

Позивач зазначив, що у зв'язку з простроченням повірки лічильника утворилась заборгованість, загальна сума якої становить 258,91 грн. і які позивач просив стягнути з відповідача на його користь.

Позивач також зазначив, що оскільки споживач не розрахувався за послуги вчасно,тобто порушив грошові зобов'язання та посилаючись на статтю 625 ЦК України просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОКВП «Дніпро-Кіровоград «3% річних від заборгованості в сумі 11,71 грн. та індекс інфляції в сумі 142,10 грн.

Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.07.2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначається, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку, що обов'язок по проведенню повірки лічильника води повинен був проводити відповідач по справі, а не позивач . Також суд безпідставно погодився з доводами позивача, що нарахування за користування послугою з постачання води в між повірочний період до помешкання за адресою АДРЕСА_1 повинно здійснюватись на двох осіб , оскільки ОСОБА_3, в даній квартирі не проживає, а проживає в м. Олександрія відповідно нарахування повинне було здійснюватись з врахуванням зазначених обставин.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що 29.08.2013 року у квартирі відповідача проведено роз пломбування лічильника води Qn-15 № 7351147, для повірки, про що складено відповідний акт, від підпису якого відповідач відмовився. У зазначеному акті вказано, що планова повірка проводиться за рахунок споживача, повірку необхідно здійснити протягом одного місяця з дати розпломбування.

Відповідач повірку лічильника у місячний строк не здійснив.

03.12.2013 року, відповідно до заяви відповідача, у його квартирі здійснено опломбування нового лічильника типу ЛК-1,5 № 3587563 .

Суд першої інстанції зазначив, що спірний період, який за відповідачем рахується заборгованість перед водопостачальним підприємством, становить від дати розпломбування лічильника 29.08.2013 року по дату опломбування 03.12.2013 року. У вказаний період нарахування вартості спожитих послуг проводилось за нормами споживання, з чим відповідач категорично не погоджується з огляду на те, що позивачем не доведено факту несправності лічильника, повірка мала бути проведена виконавцем послуг, тобто ОКВП «Дніпро-Кіровоград».

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини другої статті 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів) подавати засоби вимірювальної техніки на повірку.

Суд першої інстанції зазначив, що частиною третьою статті 28 зазначеного Закону встановлено, що порядок подання фізичними особами, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов'язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

З метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року N 869 (Постанова N 869) затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно з пунктом 24 цього Порядку(у редакції, чинній до 24 жовтня 2014 року - до дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року N 532) витрати з проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, визначаються відповідно до укладених договорів між виконавцем та субпідрядником, який виконує зазначені послуги, у розрахунку на один квартирний засіб обліку води та теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення їх періодичної повірки, обслуговування і ремонту, у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу після повірки, до загальної вартості послуг.

Розмір плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт одного засобу обліку води та теплової енергії, у тому числі його демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, визначається згідно з кошторисом, затверджується (погоджується) органами місцевого самоврядування і розподіляється за місяцями міжповірочного інтервалу, що встановлюється Держспоживстандартом для відповідного засобу обліку води та теплової енергії.

Аналогічні положення про включення до складу житлово-комунальних послуг, які надаються споживачеві, послуг з періодичної повірки, обслуговування і ремонту приладів обліку (у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) містяться й у Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який є додатком до затвердженого Порядку (Постанова№869).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірний період проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки необхідно було здійснюватися за рахунок виконавця зазначених послуг, а витрати, понесені виконавцем, повинні були включатися у тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і сплачуватися споживачем щомісячно у складі цих послуг.

Суд першої інстанції зазначив, що порядок надання комунальних послуг, права та відповідальність споживачів і виконавців цих послуг регламентується Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року N 630.

Пунктами 9, 30, 32 цих Правил передбачено, що квартирні засоби обліку води і теплової енергії беруться виконавцем на абонентський облік, а їх періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) проводяться за рахунок виконавця, до обов'язків якого входить контроль міжповіркових інтервалів, повірка квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, в той час як обов'язком споживача є своєчасна оплата наданих послуг за цінами і тарифами, встановленими згідно з вимогами законодавства.

Суд першої інстанції зазначив, що статтями 19, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року N 1875-IV та пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено договірне регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг та визначено, що послуги, які надаються споживачеві згідно із договором, оформлюються на основі типового договору про надання таких послуг, перелік яких та тарифи (ціни), на які затверджуються уповноваженими органами. Порядком та типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до складу таких послуг, з яких розраховуються тарифи для споживачів, входять і послуги з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки.

Суд першої інстанції зазначив, що підприємства, які надають послуги споживачам з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (виконавці), повинні забезпечити виконання робіт з періодичної повірки, обслуговування та ремонту квартирних засобів обліку води та теплової енергії за рахунок включення цих робіт до тарифу на послуги з утримання будинків і споруд відповідно до укладених між ними договорів

Суд першої інстанції зазначив, що положеннями частини 3 статті 19, частини 4 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі якщо виконавець не є виробником послуг, то відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

До визначення на законодавчому рівні виконавців певних послуг (Закон від 10 квітня 2014 року N 1198-VIII який набрав чинності 26 квітня 2014 року) питання визначення виконавців житлово-комунальних послуг (в тому числі з централізованого постачання холодної і гарячої води, водовідведення) статтею 7 Закону N 1875-IV було віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг.

Суд першої інстанції зазначив, що виконавцем надання житлово-комунальних послуг за адресою проживання відповідача є КП «Знам'янська житлово-комунальна контора № 1», до складу тарифів якого послугу з періодичної повірки квартирних приладів обліку води не включено, оскільки рішенням виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 11.05.2012 року № 236 визначено, що така повірка проводиться за рахунок споживача. А відтак, суд дійшов висновку про те, що у спірний період позивач не повинен нести витрат на повірку засобів обліку води.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ч. 2 ст. 41 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» дозволяється застосовувати лічильник, якщо він

пройшов повірку.

Застосування лічильника у разі непроходження чергової повірки заборонено законом.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу за надані послуги водопостачання та водовідведення по особовому рахунку за період з 29.08.2013 року по 03.12.2013 року згідно з установленими нормативами (нормами) споживання без урахування показників встановленого у квартирі позивача засобу обліку води на підставі п.21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 та керуючись рішенням Знам'янської міської ради № 192 від 30.05.2008 року «Про порядок розрахунків за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та затвердження норм витрат води».

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року).

Суд першої інстанції дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 196,37 коп., 3 % річних в сумі 8,66 грн., індекс інфляції в сумі 106,61 грн.

Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за наданні послуги з водопостачання та стягнення 3 % річних та індексу інфляції у зв'язку з невиконанням грошових зобов'язань.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що обов'язок по повірці засобів обліку води покладається на надавача послуг в даному випадку на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користується послугами позивача з постачання води та водовідведення до квартири АДРЕСА_1.

09.12.2013 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого питного водопостачання та водовідведення . До 09.12.2013 року правовідносини між сторонами регулювались по фактично наданим послугам.

29.08.2013 року у квартирі відповідача проведено розпломбування лічильника води Qn-15 № 7351147, для повірки, про що складено відповідний акт, від підпису якого відповідач відмовився. У вказаному акті зазначено, що планова повірка проводиться за рахунок споживача, повірку необхідно здійснити протягом одного місяця з дати розпломбування. Відповідач відмовився проводити повірку лічильника, мотивуючи свою відмову тим, що зазначену повірку повинен проводити надавач послуг, тобто позивач по справі.

Відповідач по справі в період з 29.06.2013 року по 03.12.2013 року користувався водою без приладу обліку водопостачання.

03.12.2013 року за заявою відповідача було проведено опломбування нового лічильника типу ЛК-1,5 № 3587563 у квартирі АДРЕСА_1., що підтверджується відповідним актом.

Приймаючи до уваги встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку , що обов'язок в даному випадку по повірці приладу вимірювання води покладено на відповідача по справі відповідно до Закону від 10 квітня 2014 року N 1198-VIII ,Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року N 1875-IV та рішенням виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 11.05.2012 року № 236. Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 22.04.2015 року (у справі № 6-60 цс15) яка є обов'язковою до застосування судами України всіх рівнів . Тому доводи викладені в апеляцій скарзі не знайшли свого підтвердження у цій частині.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги в частині розрахунку по заборгованості і остаточно просив стягнути з відповідача 196 грн.37 коп. заборгованості за період з 29.08.2013 року по 03.12.2013 року, індекс інфляції в розмірі 106,61, 3% річних нарахованих за період прострочення в розмірі 8,66 грн.

В апеляційної скарзі зазначається, що суд першої інстанції помилкового погодився з доводами позивача про нарахування заборгованості за користування послугою з постачання води в між повірочний період до помешкання за адресою АДРЕСА_1 виходячи із тих обставин , що в даній квартирі проживали 2 особи. Відповідач зазначив , що донька відповідача, ОСОБА_3, в даній квартирі не проживає, а проживає в м. Олександрія, відповідно нарахування повинне було здійснюватись з врахуванням зазначених обставин.

Колегія суддів перевірила зазначені обставини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2В є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 27.03.1998 року.

Відповідно до довідки №861 від 01.07.2015 року виданої Знам'янської ЖЕК №1, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 з 10.10.1997 року по день видачі довідки(01.07.2015). До складу сім'ї ОСОБА_2 входить донька - ОСОБА_3 1997 року народження , зареєстрована з 16.10.1998 року по день видачі довідки. Дружина ОСОБА_5 1973 року народження яка була зареєстрована з 10.10.1997 року по 09.08.2005 року.

В матеріалах справи знаходиться копія довідки виданої КП «Житлогосп» м. Олександрія без дати, з якої вбачається,що за адресою АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_2 ОСОБА_3 без реєстрації (а.с.44).

Відповідно до довідки №54 від 03.06.2013 року виданої директором навчально-виховного комплексу «Олександрійський колегіум - спеціалізована школа» ОСОБА_3 навчається в 9-ж класі зазначеного навчального закладу.(а.с.45).

Відповідно до довідки виданої КП «Житлогосп» м. Олександрія №1850 від 03.06.2013 року за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_3 проживає без реєстрації. ОСОБА_5 власник майна померла 31.05.2013 року.

Встановлені обставини свідчить проте, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 з 10.10.1997 року по день видачі довідки ( 01.07.2015). Відповідач по справі пояснив, що він один проживає в даному приміщені оскільки донька проживає в місті Олександрія. Докази того , що донька відповідача в період з 29.08.2013 року по 03.12.2013 року знята з реєстрації і не проживала з батьком за даною адресою а відповідачем не надано.

Довідку видану КП «Житлогосп» м. Олександрія яка свідчить проте, що станом на 03.06.2013 року м. Олександрія, за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3 без реєстрації колегія суддів не визнала належним доказом в силу статті 58, 64 ЦПК України, оскільки зазначена довідка є копією, належним чином не завірена.

Довідку №1915 видану КП «Житлогосп» м. Олександрія яка свідчить проте, що за адресою АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_3 ОСОБА_2 без реєстрації колегія суддів не визнала належним доказом в силу статті 58, 64 ЦПК України, оскільки зазначена довідка є копією, належним чином не завірена та не містить в собі дати видачі зазначеної довідки.

Довідка видана з місця навчання ОСОБА_3 свідчить тільки проте, що ОСОБА_3 навчається в зазначеному навчальному закладі.

Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження не проживання доньки за адресою АДРЕСА_1 в період з 29.08.2013 року по 03.12.2013 року, а тому позивач проводив розрахунок відповідно до кількості осіб які були зареєстровані у даному помешканні.

Відповідно до п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 споживач(відповідач по справі) мав право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на

підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що

підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового

проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової

служби, відбування покарання) однак не скористався таким правом.

Колегія судді дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі в цій частині не знайшли свого підтвердження.

В частині нарахування заборгованості за користування водою у період з 29.06.2013 року по 03.12.2013 року то суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що в зазначений період нарахування проводяться за користування водою відповідно за перший місяць з розрахунку середнього споживання води за три попередні місяці перед повіркою, оскільки для повірки надається один місяць, а за наступні місяці виходячи із норм споживання води визначені для осіб у яких відсутній засіб обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з чим погодилась і колегія суддів, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції по суті відсутні.

Однак колегія суддів не погодилась з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат в розмірі 243 грн. 60 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при звернені до суду сплатив не в повному обсязі судовий збір. Позивачем сплачено 121 грн.80коп. в той час як сплаті підлягає 243,60 грн.

Керуючись статтею 88 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку , що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 121, 80 грн., на користь держави 121,80 грн. недоплачених позивачем судових витрат.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , а рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині стягнення судових витрат. В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.07.2015 року змінити в частині судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» понесені судові витрати у розмірі 121 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: