КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/10279/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Біднячук Ю.С.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Генерального прокурора України ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Генерального прокурора України ОСОБА_4, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання в повному обсязі інформації, затребуваної у депутатському зверненні № 435-дз від 14 травня 2015 року;

- зобов'язати Генерального прокурора України ОСОБА_4 надати в повному обсязі інформацію, затребувану у депутатському зверненні № 435-дз від 14 травня 2015 шляхом надання відповіді на кожне поставлене питання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення при ухваленні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 2015 ОСОБА_3 звернувся до першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5 з депутатським зверненням № 390-дз в якому просив надати інформацію про кримінальні провадження, які були відкриті за заявами ОСОБА_6, а саме номери кримінальних проваджень, коли і по якому факту, і за якими статтями КК України відкриті та на якій вони стадії, чи пред'явлено комусь підозри, чи спрямовувались справи до суду.

Листом від 06.05.2015 №17/1/3-32875-15 заступник Генерального прокурора України ОСОБА_7 повідомив позивача, що запитувані відомості становлять таємницю досудового слідства та розголошенню не підлягають.

14 травня 2015 року позивач звернувся до Генерального прокурора України ОСОБА_4 із депутатським звернення № 435-дз в якому просив:

1. Повторно розглянути депутатське звернення № 390-дз від 27.04.2015 року та надати відповідну інформацію.

2. Провести службове розслідування з відстороненням від займаної посади відносно ОСОБА_7, за результатами якого притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

3.Внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення ОСОБА_7, передбачене ст.351 КК України - перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради, та притягнути його до кримінальної відповідальності.

29 травня 2015 року листом № 04/7/1-33967-15 перший заступник Генерального прокурора України ОСОБА_5 повідомив про відсутність встановлення порушень вимог діючого законодавства щодо порядку, повноти та строків розгляду звернення від 27.04.2015 Заступником Генерального прокурора України ОСОБА_7 та іншими працівниками Генеральної прокуратури України. Також, у відповіді надана інформація щодо номерів кримінальних проваджень по яким триває досудове слідство і роз'яснено про порядок надання інформації відповідно до КПК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на депутатське звернення № 435-дз від 14 травня 2015 року, оскільки звернення вирішено в строк визначений статтею 16 Закону України «Про статус народного депутата України». Крім того, вказував на те, що вирішення питання щодо можливості надання відомостей щодо досудового розслідування є виключною компетенцією прокурора.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та встановленим фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Щодо вимог депутатського звернення № 435-дз в частині, що стосується внесення до ЄДР відомостей про кримінальне правопорушення ОСОБА_7.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В свою чергу, у відповідності до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Так, згідно з положеннями пункту 2 частини 3 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 303 Кримінального процесуального Кодексу України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Зі змісту звернення позивача від 14.05.2015 року вбачається, що він, вважаючи себе потерпілим, вимагає притягнути до кримінальної відповідальності посадову особу Генеральної прокуратури ОСОБА_7 Тобто, фактично звертається із заявою про злочин.

За таких обставин, спір в цій частині не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження щодо позовних вимог про надання інформації на депутатське звернення № 435-дз від 14.05.2015 року щодо внесення до ЄДР відомостей про кримінальне правопорушення ОСОБА_7, передбачене ст.351 КК України підлягає закриттю.

Щодо питання провести службове розслідування з відстороненням від займаної посади відносно ОСОБА_7. за результатами якого притягнути останнього до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з відповіді відповідача від 29.05.2015 року, позивачу повідомлено, що порушень чинного законодавства щодо порядку, повноти та строків розгляду звернення з боку заступника генерального прокурора ОСОБА_7. не встановлено. Тобто, відповідачем надано відповідь на зазначене питання. Факт бездіяльності відсутній. Повнота чи правомірність відповіді позивачем не оспорюється.

Крім того, вирішення питання про застосування відповідних заходів відповідальності повинно бути здійснено відповідно встановленого законодавством порядку та відноситься до внутрішньої компетенції державного органу.

Щодо вимог депутатського звернення повторно розглянути депутатське звернення № 390-дз від 27.04.2015 року, тобто надати інформацію про кримінальні провадження (дати відкриття, номери, кваліфікацію злочинів, оголошення про підозру тощо), колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень ст.16 ЗУ «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Тобто, на відміну від запиту звернення - це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата України зазначеним вище адресатам здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

За своїм змістом депутатське звернення не має імперативного характеру і заявляється народними депутатами України самостійно. Такі звернення можуть бути зумовлені скаргами та заявами виборців, а також стосуватися інших питань депутатської діяльності, які ініціюються народним депутатом України.

Разом з тим, зі змісту звернення від 27.04.2015 року № 390-дз вбачається, що останнє за своїм змістом не є пропозицією надати офіційне роз'яснення чи викласти позицію, а є вимогою надати певну інформацію пов'язану із процесуальною діяльністю певного органу виконавчої влади. Тобто, є депутатським запитом.

Однак, статтею 16 Закону України «Про статус народного депутата України» визначений певний порядок звернення депутата із запитом.

Так, народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п'ятою від її конституційного складу.

Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 10 травня 2000 року N 8-рп/2000 (справа про статус народного депутата України) зазначив, що народний депутат України може реалізувати своє право на запит (контрольні повноваження) до відповідного органу або посадової особи лише на сесії Верховної Ради України, тобто на її пленарних засіданнях (частина друга статті 84 Конституції України, а в окремих випадках тільки за її рішенням, прийнятим за встановленою Конституцією України процедурою (пункт 34 частини першої статті 85), що здійснення контрольних функцій безпосередньо народним депутатом України можливе в порядку, визначеному статтею 86 Конституції України.

Враховуючи, що звернення позивача від 27.04.2015 року фактично є депутатським запитом, поданим до відповідача в порушення визначеної законом процедури, то позовні вимоги про зобов'язання розглянути такий запит та надати на нього відповідь - є безпідставними.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 зазначив, що встановлене статтею 86 Конституції України право народного депутата України на запит є обмеженим і не поширюється на питання, пов'язані із здійсненням правосуддя у конкретних справах.

Питання нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання, досудове (попереднє - до сформування системи досудового) слідство, провадження досудового (попереднього - до сформування системи досудового) слідства у кримінальних справах, участі прокурора в судових засіданнях є саме такими, що пов'язані зі здійсненням правосуддя в конкретних справах.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в цій частині оскаржувану постанову слід змінити в частині мотивування підстав відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, змінити постанову суду. За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 197, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог про надання інформації на депутатське звернення № 435-дз від 14.05.2015 року щодо внесення до ЄДР відомостей про кримінальне правопорушення ОСОБА_7, передбачене ст.351 КК України скасувати та провадження в справі в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2015 року змінити в частині мотивування.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 26.10.2015 р.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.