№ 3-2903-15

(№760-9354-15-п)

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21. 10. 2015 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Бобровник О. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 - про перегляд постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 15. 05. 2015 року, за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 звернувся до суду із заявою про перегляд постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 15. 05. 2015 року, за нововиявленими обставинами.

Заявник при зверненні до суду мотивував свою заяву тим, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 травня 2015 року визнано винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а також конфісковано безпосередні предмети порушення митних правил.

Заявник зазначав, що уякості підстав для перегляду за нововиявленими обставинами є те, що після набрання законної сили Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15.05.2015 по справі № 3-2903/15 (760-9354-15-п), стали відомі істотні факти та обставини, які мають істотне значення для її вирішення і не були відомі суду, не розглядались, не досліджувались та не оцінювались під час судового слідства, і як наслідок, підтверджують помилковість висновків суду.

За таких обставин заявник стверджує, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

З огляду на зазначене заявник просив суд скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 15. 05. 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами і прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, направивши до суду замість себе представника, який в судовому засіданні подану заяву про перегляд постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 15. 05. 2015 року у зв'язку з нововиявленими обставинами підтримав в повному обсязі, просив суд про задоволення заяви.

Представник КММ ДФС України в судовому засіданні проти задоволенні заяви заперечував в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні заяви.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи і міркування присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд приходить до наступного.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15 травня 2015 року визнано винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу, а також конфісковано безпосередні предмети порушення митних правил.

У вересні 2015 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла заява про перегляд Постанови від 15.05.2015 по справі № 3-2903/15 (760-9354-15п) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за нововиявленими обставинами.

У своїй заяві ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат, посилаючись на положення чинного законодавства, зокрема, ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 529 Митного кодексу України, ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України, ст. ст. 7, 9, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також на правові позиції Конституційного Суду України, викладені у мотивувальних і резолютивних частинах його рішень, які є обов'язковими до виконання на всій території України усіма органами державної влади, стверджує, що справа № 3-2903/15 (760-9354-15п) про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає перегляду за нововиявленими обставинами за аналогією закону у відповідності до норм кримінально-процесуального права і норм адміністративного судочинства.

Захисник, обґрунтовуючи заяву про перегляд за нововиявленими обставинами і процесуальну можливість перегляду за аналогією закону вказує на відповідні рішення Конституційного Суду України, які констатують не лише про можливість перегляду та оскарження у всіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму і конкретну заборону на такий перегляд та оскарження (рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (абз. другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (абз. другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини); рішення від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010 (абз. четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини); рішення від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 (абз. третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 (абз. третій, четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 (абз. четвертий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини); рішення від 22 квітня 2014 року № 4-рп/2014 (абз. четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини), а й зобов'язують суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац перший пункту 2 мотивувальної частини; рішення від 16 листопада 2000 року 13-рп/2000, абзац другий пункту 6 мотивувальної частини).

Також захисником, у якості підтвердження і доказів застосування аналогії закону у аналогічних справах надано правозастосовну практику колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (Ухвала від 26.06.2012 № 21-182а12; Ухвала від 14.02.2012 № 21-497во10; Ухвала від 21.03.2012 № 21-1148во10), а також інших судів (Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 21.08.2015 №127/17212/15-п; Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2014 №127/192/14-п; Постанова Святошинського районного суду міста Києва від 11.07.2014 №759/9018/13-п; Постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2014 №127/189/14-п; Постанова Ірпінського міського суду Київської області від 25.02.2014 №367/78/14-п).

У якості підстав для перегляду за нововиявленими обставинами захисником зазначається, що після набрання законної сили Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 15.05.2015 по справі № 3-2903/15 (760-9354-15-п), стали відомі істотні факти та обставини, які мають істотне значення для її вирішення і не були відомі суду, не розглядались, не досліджувались та не оцінювались під час судового слідства, і як наслідок, підтверджують помилковість висновків суду.

За таких обставин захисник стверджує, що справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши і вивчивши правові позиції рішень Конституційного Суду України, які в силу частини 5 статті 124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України, проаналізувавши зміст вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, які дійсно не містять прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами, а також не забороняють реалізацію конституційного права відповідних суб'єктів звернутись із такою заявою до суду щодо перегляду за нововиявленими обставинами, а також беручи до уваги правозастосовну практику у аналогічних справах, суд дійшов висновку про можливість і необхідність розгляду заяви про перегляд Постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 15.05.2015 по справі № 3-2903/15 (760-9354-15-п) за нововиявленими обставинами за аналогією закону у відповідності до норм кримінально-процесуального права і адміністративного судочинства.

Положення ст. 459 КПК України передбачають, що судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.

Нововиявленими обставинами визнаються, зокрема, інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно з вимогами 245 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами, з наступних підстав, зокрема, істотних для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Судом встановлено, що між ТОВ «Фібратекс» та компанією Ханчжоу Сяошань Фоенікс Текстіль Ко.Лтд (Hangzhou XiaoShan Phoenix Textile Co. Ltd) укладено міжнародний договір купівлі-продажу №ДГ 12-300 від 12.08.14, за умовами якого ТОВ «Фібратекс» здійснює купівлю товару у компанії Ханчжоу Сяошань Фоенікс Текстіль Ко.Лтд на погоджених Контрактом умовах. А у подальшому сторони підписали додаткову угоду (специфікацію) від 26.11.2014 №5, за умовами якої ТОВ «Фібратекс» купує партію товару, зокрема, нетканого матеріалу з синтетичного волокна, на загальну на суму 86165.80 доларів США.

Матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами Одеської митниці об 11 год. 50 хв. 12 березня 2015 року здійснено митний огляд товарів ТОВ «Фібратекс» і у зв'язку з чим складено акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 500060702/2015/2277.

Підстави, порядок, умови, межі, юридичні наслідки митного огляду передбачено вимогами ст. 338 МК України, Вичерпним переліком підстав, за наявності яких може проводитись огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 N467, Порядком проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення який визначає послідовність дій посадових осіб митних органів при організації, проведенні та оформленні результатів огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2012 №1316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 26 лютого 2013 за N318/22850.

Так, вимоги ст. 338 МК України, із внесеними змінами і доповненнями, встановлюють, що за результатами митного огляду (переогляду) складається акт огляду (переогляду) у двох примірниках, і в якому зазначаються відомості, зокрема, про підстави проведення огляду (переогляду), результати його проведення.

Вимоги підпунктів 4.2, 4.3 п. 4 Порядку встановлюють, що при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в акті огляду, а у разі якщо виявлені розбіжності вказують на порушення митних правил, складається протокол про порушення митних правил.

Правовою підставою для проведення огляду і складання акту № 500060702/2015/2277, як наведено у названому акті була наявність ознак надання одним товарам вигляду інших, (п. 8 вичерпного переліку підстав, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. N467).

Судом береться до уваги факт того, що пп. 8.3.4 п. 8.3 складеного акту огляду №500060702/2015/2277 містить запис, що оглянутий вантаж відповідає відомостям заявленим у ТСД. Крім того, протокол про порушення митних правил не складався, що вказує на відсутність встановлених митними органами фактів порушень митного законодавства, відсутність претензій, розбіжностей або не відповідностей переміщуваних ТОВ «Фібратекс» на митну територію України товарів, а результати огляду не спростовують відомості зазначені у наданих митним органам документах.

З наданих суду документів вбачається, що 13.03.2015 в 11:49:04 митним брокером ОСОБА_4 подано Київській міській митниці Державної фіскальної служби України електронну митну декларацію №100270001/2015/211896 (електронне декларування), разом із іншими товаросупровідними документами, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №100/2014/0002877; зовнішньоекономічний договір, із додатками; комерційний рахунок-фактуру від 14.01.2015 на суму 86165.80 доларів США; міжнародні товарно-транспортні накладні; пакувальний лист; митну декларацію країни відправлення №000000001001195016 від 15 січня 2015 на загальну суму 86165.80 доларів США; сертифікат походження товару №15C3301M7065/00010 і інші товаросупровідні документи.

Також зазначені обставини підтверджуються електронним повідомленням митної декларації (ідентифікатор повідомлення 17FF393B-041D-47EC-9735-7E7F0EB228CD), передбаченим порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 та зареєстрованим в Мінюсті 10.08.2012 за №1360/21672.

Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ст. 255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Не допускається перевищення строку, зазначеного у частині першій цієї статті, у зв'язку з проведенням правоохоронними органами та підрозділами внутрішньої безпеки органів доходів і зборів спеціальних операцій, перевірок та інших заходів, які не є операціями, що здійснюються в рамках виконання процедур митного контролю. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Як вбачається з офіційного інтернет-сайту сайту Державної фіскальної служби України, за електронною адресою: http://kyiv.sfs.gov.ua/okremi-storinki/struktura/98709.html, режим роботи Митного посту «Столичний» відділу митного оформлення №1 наступний: Понеділок - п'ятниця: 09:00 - 20:00, субота, неділя: 09:00 - 13:00, 13:45 - 16:45.

Судом встановлено, що 13.03.2015 був робочий деньКиївської міської митниці Державної фіскальної служби України, а згідно ідентифікатору повідомлення 17FF393B-041D-47EC-9735-7E7F0EB228CD в 11:49:04 отримано електрону митну декларацію №100270001/2015/211896.

З огляду на наведені вимоги чинного законодавства і матеріали справи, Київською міською митницею ДФС України не забезпечено неухильного виконання вимог закону щодо строку на завершення оформлення митного вантажу протягом чотирьох робочих годин, адже митне оформлення вищезазначеного вантажу, мало бути завершено не пізніше 15:49:04 чого не було зроблено.

Вимоги пп. 4.2, 4.3 п. 4 Порядку встановлюють, що при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в акті огляду, а у разі якщо виявлені розбіжності вказують на порушення митних правил, складається протокол про порушення митних правил.

Судом встановлено, що Київською міською митницею ДФС України проведено переогляд товарів і в результаті складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за митною декларацією №100270001/2015/211896 від 13.03.2015, і у якості підстав для проведення переогляду вказано посилання на ст. ст. 202-1, 911-1, про що зроблено запис у підпункті 4 пункту 2 наведеного акту.

Системний аналіз вимог чинного законодавства дає підстави суду дійти висновку, що Київською міською митницею ДФС України 13.03.2015 проведено переогляд товарів неправомірно, тобто з порушенням вимог чинного законодавства, адже у якості підстав проведення переогляду здійснено посилання на не існуючі норми закону, тобто на ст.ст. 202-1, 911-1, про що зроблено запис у підпункті 4 пункту 2 акту.

Присутній у судовому засіданні представник Київської міської митниці ДФС України наведених обставин не спростував, доказів і мотивованих письмових пояснень на підтвердження іншого у матеріали справи не надав.

Більш того, із складеного акту огляду №100270001/2015/211896 від 13.03.2015 року вбачається, що будь-яких порушень митного законодавства з боку ТОВ «Фібратекс» також не було встановлено і не зафіксовано, протокол про порушення митних правил не складався, а результати огляду не спростовують відомості зазначені у наданих митним органам документах.

Між тим, у порушення наведених вимог законодавства щодо підстав, порядку і строків вирішення питання про складання протоколу, саме 16.03.2015 головним державним інспектором аналітично-пошукового відділу управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням КММ ДФС Лутаєвим Р.В. складено протокол про порушення митних правил №0168/10000/15 відносно громадянина України ОСОБА_1, за ч. 1 ст. 483 МК України, який, зокрема, суперечить і не відповідає оформленим результатам огляду товарів і зробленим висновкам, які відображені у акті №500060702/2015/2277 від 12.03.2015 і у акті №100270001/2015/211896 від 13.03.2015.

Як вказує посадова особа митного органу у складеному протоколі, 20.02.2015 року в зоні митного контролю відділу митного оформлення № 3 митного поста «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС (адреса: м. Київ, вул. Лугова, 9, центральна сортувальна станція експрес-перевізника ЗАТ «ДХЛ Інтернешнл Україна» (DHL), при митному огляді документального міжнародного експрес-відправлення (ДОКС) Waybill №50 4773 9104, яке надійшло з Китаю від MS SHEN компанії «XiaoShan Phoenix Textile Co.,Ltd» (Yaqian town Xiaoshan, Hangzhou, Китай) на адресу «Fibratex Ltd» (ТОВ «Фібратекс», Київ, просп. Московський, 23) директору Biriukov Stepan, були виявлені товаросупровідні документи на вантаж. Після проведення огляду виявлених документів їх оригінали були відправлені одержувачу, які пізніше ним були одержані.

Однак, згідно з відміткою південної митниці «Під митним контролем», проставленої на коносаменті іноземної судноплавної компанії Orient Overseas Container Line з 24.02.2015 проводилась процедура митного контролю товару, який надійшов ТОВ «Фібратекс», а уповноваженим митним органам надані підтверджуючі, передбачені чинним законодавством України, товаросупровідні документи на партію товару.

Вже 25.02.2015 листом компанії Ханчжоу Сяошань Фоенікс Текстіль Ко. Лтд, адресованому ТОВ «Фібратекс», зазначається, що експрес-відправлення DHL Waybill 5047739104, направлене помилково, є недісним та не підлягає оплаті.

З урахуванням встановлених фактів порушення чинного законодавства під час складання протоколу, зроблених і оформлених висновків у актах огляду щодо відсутності порушень митного законодавства, з огляду на факт того, що зазначене повідомлення разом із рахунком-фактурою не супроводжувало товар під час митного очищення у Китаї, під час морського перевезення, і під час заявлення товару до митного оформлення у Південній митниці, - немає підстав для висновків, що громадянин ОСОБА_1 вчинив порушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Згідно положень ст. ст. 3, 8, 55 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Наведені конституційні норми узгоджуються з положеннями, які з метою захисту прав людини визначені в міжнародно-правових документах (підпункти «a», «b» пункту 3 статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року; пункт 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) і вказують на зобов'язання держав-учасниць забезпечити у національному законодавстві кожному ефективний засіб правового захисту від порушення його прав особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп (справа за зверненням жителів міста Жовті Води), даючи офіційне тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, зазначив, що в ній міститься загальна норма, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (абзац перший пункту 2 мотивувальної частини).

Резолютивна частина цього рішення в імперативній формі констатує, що суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод (пункт 1); відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2).

На підтвердження наведеної вище правової позиції, Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року 13-рп/2000 зазначив, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; зокрема, не можуть бути обмежені у будь-який спосіб права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 55, 59, 63 Конституції України.

Конституційний Суд України також констатує, що оскарження, перегляд судового рішення можливе в усіх випадках, крім тих, коли закон містить пряму заборону на такий перегляд (рішення від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 (абз. другий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010 (абз. другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини); рішення від 8 липня 2010 року № 18-рп/2010 (абз. четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини); рішення від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011 (абз. третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012 (абз. третій, четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини); рішення від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012 (абз. четвертий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини); рішення від 22 квітня 2014 року № 4-рп/2014 (абз. четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

За загальними засадами теорії права при застосуванні норм права правозастосовний орган іноді стикається з прогалинами в законодавстві, тобто з повною чи частковою відсутністю норм, які регулюють певні суспільні відносини. Розрізняють прогалини в праві та прогалини в законі. Прогалини в праві - це повна або часткова відсутність в діючих нормативно-правових актах необхідних юридичних норм.

Прогалини в законі - це повна або часткова відсутність необхідних юридичних норм у даному законі. У зв'язку з цим, мають місце розроблені способи усунення прогалин у процесі застосування закону, які отримали назву аналогії. Розрізняють: аналогію закону - рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом чи якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм; аналогію права - рішення справи чи конкретного юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і принципів.

При вирішенні справи за аналогією закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов: аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті; обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.

Так, правозастосовна практика українського процесуального законодавства у провадженні з перегляду судових актів за нововиявленими обставинами передбачена Кодексом адміністративного судочинства України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом.

Водночас, право на перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами належно не врегульовано Кодексом України про адміністративні правопорушення, як і не передбачено положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення прямої заборони перегляду постанов за нововиявленими обставинами.

Стаття 529 МК України визначає, що порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Отже, беручи до уваги норми прямої дії, передбачені Конституцією України, враховуючи обов'язковість рішень Конституційного Суду України, правозастосовну практику застосування аналогії закону у аналогічних справах різних судів України, у тому числі колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, оцінюючи той факт, що процедурну регламентацію реалізації конституційного права на судовий захист у справах про порушення митних правил унормовано не лише Кодексом України про адміністративні правопорушення, а й іншими законами України, зокрема, положеннями КАС України і КПК України, які передбачають порядок, строки, підстави для перегляду за нововиявленими обставинами, - суд дійшов висновку, що реалізація права на судовий захист, шляхом подання відповідної заяви про перегляд підлягає регулюванню за аналогією закону.

Аналогія повинна застосовуватися з неухильним дотриманням вимог законності. Тому і використовувати аналогію можуть лише органи правосуддя - суди, з дотриманням всіх процесуальних норм і процесуальних гарантій усіх учасників судового розгляду. Винесене за допомогою аналогії рішення у справі не повинно суперечити чинному законодавству. Застосування аналогії закону та аналогії права у випадку існування прогалин у нормативно-правових актах передбачено законодавством України.

Ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, таким чином вказана норма передбачає чітке виконання передбачених законом норм та забороняє вирішення питань притягнення особи до адміністративної відповідальності по аналогії, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень, проте не має жодних обмежень на застосування аналогії при застосуванні норм процесуального характеру (порядку розгляду справи).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 п.5 ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Схожі за змістом і правовими наслідками вимоги передбачено і ст. 245 КАС України.

Отже, у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає нововиявлені обставини, що істотно вплинули на судове рішення, помилковість зроблених висновків, але не були відомі та не могли бути відомі суду і іншим учасникам судового розгляду, вказані обставини не були предметом судового дослідження та оцінки, однак мають суттєве значення для вирішення даної справи, а тому вказану заяву про перегляд за нововиявленими обставинами слід задовольнити повністю, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 15 травня 2015 року скасувати.

Враховуючи відсутність доказів вчинення адміністративного правопорушення, порушення порядку складання протоколу, а також відсутність події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, справа підлягає закриттю на підставі п. 1, ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.. ст.. 248, 255, 529 МК України, ст.. ст.. 3, 8, 55 Конституції України, ст. ст. 7, 283, 285 КпАП України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 - про перегляд постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 15. 05. 2015 року, за нововиявленими обставинами - задовольнити.

Скасувати постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 15. 05. 2015 року № 3-2903/15 (№ 760/9354/15-п), у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Прийняти нову постанову наступного змісту:

Провадження в справі про порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України відносно гр. ОСОБА_1 - закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи подання прокурора. Апеляційна скарга чи подання прокурора подаються до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: