Номер провадження №2-а/438/9/2015

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Бориславський міський суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Слиша А.Т.

при секретарі судового засідання Слєпченко Н.С.

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориславі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Бориславської міської ради про визнання рішень протиправними, -

в с т а н о в и в :

24 грудня 2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із адміністративним позовом до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області про визнання рішення протиправним; просить поновити строк на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 та визнати протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 повністю.

26 січня 2015 року позивач ОСОБА_2 в порядку ч.1 ст.51 КАС України звернувся в суд із заявою про збільшення розміру позовних вимог; просить поновити строк на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129, визнати протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 повністю, поновити строк на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 січня 2010 року №11 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», визнати протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 січня 2010 року №11 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» повністю.

Ухвалою суду від «22» липня 2015 року позивачу ОСОБА_2 відмовлено у поновленні строку на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129. Адміністративний позов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області про визнання рішення протиправним; в частині позовних вимог поновлення строку на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 та визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 повністю залишено без розгляду, як поданий після закінчення строків, установлених законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч ст. ст. 3, 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 560 від 12.07.2005 року, розрахунок тарифів для мешканців будинків, розташованих у м. Бориславі Львівської області, у тому числі по вул.Міцкевича,1 у м.Бориславі, який був узгоджений зазначеним вище рішеннями виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 та від 28 січня 2010 року №11 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» виконкому, зроблено не окремо по кожному домоволодінню. Позивач також зазначає, що розрахунок тарифів до відома власників квартир за зазначеною вище адресою доведений не був, громадських слухань щодо кожного будинку проведено не було.

Крім того, позивач в обґрунтування поновлення строку на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення №129 від 16 квітня 2008 року позивач зазначив, що про вказане рішення дізнався тільки 15 грудня 2014 року, коли отримав дане рішення від відповідача. Аналогічно обґрунтовує вимоги про поновлення строку на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправними рішень №129 від 16 квітня 2009 року та №11 від 28 січня 2010 року; відповідь на запит позивач отримав від відповідача тільки 25 грудня 2014 року.

У судовому засіданні представники позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які діють на підставі довіренності від 23 березня 2015 року позовні вимоги підтримали, зіславшись на обставини, викладені у позовній заяві. Позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання, яке відбулось 22 липня 2015 року не прибули, від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представників.

Представник відповідача виконавчого комітету Бориславської міської ради ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 05 січня 2015 року, позовні вимоги заперечив, вважає їх безпідставними. Пояснив, що рішення від 16 квітня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 взагалі не приймалось. Суб’єктом владних повноважень допущена опечатка, зазначено рішення від «16» квітня 2009 року, хоча насправді йдеться про рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2008 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129.

Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази по справі , суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до змісту ч.3 вказаної статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом доказування в адміністративних справах є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ст.138 КАС України).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умовами що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 5 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що оспорюване рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 16 квітня 2009 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» №129 (надалі рішення №129 від 16 квітня 2009 року) суб’єктом владних повноважень не приймалось. Зазначені обставини підтверджуються твердженнями сторін, зокрема позивача у заяві про збільшення позовних вимог (п.6 а.с.27), а також поясненнями у судовому засіданні представника відповідача.

Відтак, рішення №129 від 16 квітня 2009 року, яке не було прийнято відповідачем, не є безпосередньо рішенням суб'єкту владних повноважень, не породжує будь-яких правових наслідків, та не порушує будь-яких законних прав, свобод та інтересів позивача.

Враховуючи вищенаведене, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, позовні вимоги заявлені позивачем в частині поновлення строку на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 січня 2010 року №11 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» та визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 січня 2010 року №11 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (надалі рішення №11 від 28 січня 2010 року) повністю, суд вважає підставними з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Бориславської міської міської ради №11 від 28 січня 2010 року встановлені тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для населення по кожному будинку окремо, що належить до комунальної власності територіальної громади міста.

Оспорюваним рішенням внесено зміни до пункту 3 рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» і читати його в такій редакції:

«3.Житлово-експлуатаційним конторам надавати послуги з обслуговування будинків і споруд та прибудинкових територій у житлових будинках за тарифами, визначеними по кожному будинку окремо в залежності від наявного інженерного обладнання та кількісних показників фактичного надання послуг згідно з додатком №3».

Пунктом 2 оспорюваного рішення було доповнено рішення виконкому від 16.04.2008 року №129 додатком №3 «Вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій окремо по кожному будинку, що знаходиться на балансі ДКП «ЖЕК №1», ДКП «ЖЕК №2»» та ДКП «ЖЕК №3», що додається.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно запиту на публічну інформацію від 24 грудня 2014 року (а.с.31) позивач отримав копію оскаржуваного рішення від 28 січня 2010 року (а.с.34) 25 грудня 2014 року. Суд вважає, що саме в цей момент позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення, а 26 січня 2015 року оскаржив його до суду. Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду в цій частині позовних вимог.

Оспорюване рішення №11 від 28 січня 2010 року було прийнято суб’єктом владних повноважень із врахуванням розрахунків економічно обґрунтованих витрат на надання послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій, які були представлені виконавцями зазначених послуг ДКП «ЖЕК №1», ДКП «ЖЕК №2»» та ДКП «ЖЕК №3» в рамках не діючої на той час постанови Кабінету Міністрів України N 560 від 12 липня 2005 року (Постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529) та у відповідності Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_2 проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, користується комунальними послугами, що надаються ДКП «ЖЕК №1» відповідно до рішення виконкому рішення №11 від 28 січня 2010 року.

Згідно ст. ст. 19, 140 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виконавчим комітетом прийнято пунктом 2 оспорюваного рішення було доповнено рішення виконкому від 16.04.2008 року №129 додатком №3 «Вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій окремо по кожному будинку, що знаходиться на балансі ДКП «ЖЕК №1», ДКП «ЖЕК №2»» та ДКП «ЖЕК №3», тобто встановлено тарифи на послуги, які надаються населенню по кожному будинку окремо.

Вказане рішення має ознаки нормативно-правового акта, оскільки воно регулює правовідносини між мешканцями житлових будинків та комунальними підприємствами, які надають послуги з обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій; рішенням встановлені тарифи, які сплачуються за надані послуги, рішення застосовується неодноразово, а протягом часу, доки не буде змінено відповідні тарифи.

Статтею 5 вказаного вище Закону передбачено, що під забезпеченням здійснення державної регуляторної політики слід вважати: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів;підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів;недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта;оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Статтею 8 закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу. Аналіз регуляторного впливу готується до оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону аналіз регуляторного впливу - документ, який містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття регуляторного акта, аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави, а також обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Статтею 33 даного Закону передбачено, що у разі внесення на розгляд засідання виконавчого органу влади проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу цей проект повертається його розробникові на доопрацювання.

Статтею 36 цього Закону передбачено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу, проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення виконавчого комітету рішення №11 від 28 січня 2010 року прийнято за відсутності аналізу регуляторного впливу, на підставі вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій окремо для кожного будинку, які були надані виконавцями зазначених послуг ДКП «ЖЕК №1», ДКП «ЖЕК №2»» та ДКП «ЖЕК №3». Крім цього, ні проект рішення, ні саме рішення не було оприлюднено.

Суд звертає увагу на те, що рішення органу місцевого самоврядування спрямоване на правове регулювання господарських відносин і адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб'єктами господарювання, а тому це рішення є регуляторним актом, стосовно якого Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» визначено чітку процедуру його прийняття, недотримання якої тягне за собою його недійсність.

Отже, оскільки відповідачем було порушено процедуру прийняття регуляторного акта - рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради №11 від 28 січня 2010 року, доводи позивача про визнання протиправним вказаного рішення є обґрунтованими.

Крім цього, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» органи місцевого самоврядування зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти рішень, які можуть вплинути на конкуренцію.

Однак, матеріали справи не містять інформації щодо погодження з територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проекту оскаржуваного рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради, в справі є лише лист Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від «27» березня 2008 року №18/04-469 (а.с.60), які адресовані відповідачу про погодження проекту рішення від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», яке було змінено оспорюваним рішенням.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також звертає увагу на те, що на час прийняття оспорюваного рішення відповідача набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»(далі - Постанова N 529).

Згідно із п. 2 зазначеної Постанови, що є обов'язковою для виконання усіма органами, підприємствами та установами, у тому числі виконавчим комітетом Бориславської міської Ради Львівської області, тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком. Виконавець доводить розрахунок тарифів до відома власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) ті інших споживачів послуг шляхом проведення щодо кожного будинку громадських слухань.

За результатами громадських слухань перелік послуг за кожним будинком може бути зменшено виконавцем в порівняно з типовим переліком за умови одержання у строк до 30 днів з дати проведення громадських слухань оформленого письмово в установленому законодавством порядку рішення власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) про забезпечення надання послуг, запропонований виконавцем, перелік яких зменшено.

Відповідно до частин 2, 3 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку; органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Тобто, відповідні тарифи узгоджуються в передбаченому законодавством порядку лише після проведення громадських слухань щодо кожного будинку окремо. Отже, саме на момент прийняття оскаржуваного рішення виконавчий комітет Бориславської міської ради повинен був перевірити дотримання виконавцем послуг вимог законодавства, яке діяло на момент прийняття спірного рішення, а не на час надання ДКП «ЖЕК №1», ДКП «ЖЕК №2»» та ДКП «ЖЕК №3» розрахункових матеріалів .

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що порушення порядку прийняття регуляторного акта - рішення №11 від 28 січня 2010 року призвело до порушення прав позивача на участь у розробці та прийнятті даного рішення, оскільки рішенням виконкому встановлено нові тарифи на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що є безумовною підставою для визнання такого акта протиправним.

Відповідно до статті 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, судове рішення можна визнати таким, що не відповідає вимогам статті 159 КАС України.

Із змісту ст.162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Визнаючи протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремі положення, суд повинен зазначити дату, номер рішення, найменування органу, котрий видав рішення або його окремі пункт, абзац, частину, які визнано протиправними.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10,11,12,71,159,160,161,162,163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити частково.

Позивачу ОСОБА_2 поновити строк на звернення із адміністративним позовом про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 січня 2010 року №11 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 28 січня 2010 року №11 «Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому від 16 квітня 2008 року №129 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» повністю.

Стягнути з місцевого бюджету Бориславської міської ради Львівської області в користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 194 гривні 88 копійок.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАС України – з дня отримання копії постанови.

Головуючий : суддя Слиш А.Т.