УХВАЛА
28 вересня 2015 р.
Справа № 804/11334/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді
ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області з позовними вимогами щодо визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області №229/ДПР-15 від 05 серпня 2015р.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваного рішення органу адвокатського самоврядування. Позивач стверджує, що жодного документа, на які в оскаржуваному рішенні посилається відповідач як на підставу для притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності до дисцпилінарної палати не надавались, а реквізити або будь-які інші посилання на вихідні дані і дату зазначеного документа у рішенні відповідача - відсутні. Крім того, позивач також зауважує на порушення відповідачем вимог Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність - під час прийняття та розгляду скарги адвоката ОСОБА_3, на підставі якого, на його думку, винесено незаконне рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №2848, виданого 15.09.2014р. на підставі рішення ОСОБА_1 адвокатів Дніпропетровської області № 28 від 12.09.2014р.
Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення вбачається, що за підсумками розгляду скарги гр. ОСОБА_3 дисциплінарна палата встановила наявність у поведінці адвокта ОСОБА_2 ознак дисциплінарного проступку та порушення позивачем п. 1 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. ст. 7, 12, 43, 45, 52 Правил адвокатської етики, у зв'язку з чим Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Дніпропетровської області вирішено притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності і застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді попередження.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із даним позовом.
Проаналізувавши зміст позовних вимог, викладених ОСОБА_2 у позовній заяві, а положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю, зважаючи на наступне.
У відповідності до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із п. 1 ч. 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України - справою адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів,наведно у статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно із положеннями ч. 1, 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Публічна служба, згідно визначення наведеного у п. 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в України визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" N 5076-VI від 05.07.2012р. (далі- Закон №5076).
Згідно положень статті 1 Закону N 5076, адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №5076, адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатура є незалежною від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб (ч. 1 ст. 5 Закону №5076).
У пункті 3 статті 1 Закону №5076 надано визначення поняття "адвокатське самоврядування", згідно якого - це гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Засади адвокатського самоврядування визачені ст. 43 Закону №5076.
У відповідності до положень зазначеної норми - адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов’язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката. Брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування та бути обраними до їх складу можуть лише адвокати України.
Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, ОСОБА_1 адвокатів України, з’їзду адвокатів України (ч. 2 ст. 46 Закону №5076).
Згідно із приписами ч. 1, 10 ст. 50 Закону №5076 - кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури підконтрольна та підзвітна конференції адвокатів регіону.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.
Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не є суб'єктом владних повноважень, не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а адвокатська діяльність не є публічною службою в розумінні пункту 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вищезазначену правову позицію також підтримує Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 28.01.2015р. (провадження №К/800/23788/14), від 26.03.2015р. (провадження №800/65309/14), від 17.06.2015р. (провадження №К/800/7162/15) тощо.
Таким чином, ОСОБА_2 не є особою, що проходить публічну службу чи має намір проходити таку службу, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Дніпропетровської області не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим даний спір не носить ознгак публічно-правового характеру та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що у відповідності до положень ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження по справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що даний спір належить до розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
Згідно із ч.3 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 157, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Провадження по справі №804/11334/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області щодо визнання протиправним та скасування рішення - закрити.
Копію ухвали направити сторонам по справі.
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя
ОСОБА_1
