Провадження № 2/346/1220/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді Димашка В.П.

за участі секретаря Гайової Г.Ф.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми сплаченого авансу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на свою, ОСОБА_1 користь суму сплаченого авансу - 12500 грн., та 5000 грн. моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що у квітні 2015 року він звернувся до відповідача з метою отримання споживчих послуг щодо отримання необхідної інформації, а також допомоги та консультації по купівлі нерухомості в місті Коломия, зокрема, 1-2 кімнатної квартири.

При безпосередньому спілкуванні з відповідачем, останній вказав на те, що він є найкращим надавачем послуг в даній сфері на Коломийському ринку нерухомості, і запропонував йому придбати двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, вартістю 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) доларів США.

Таким чином, з урахування того, що відповідач запевняв його в тому, що правочин з приводу купівлі вищевказаної квартири буде прозорим та законним, і вищевказана квартира не містить жодних арештів, обтяжень та заборон для її відчуження, а останній при наданні послуг гарантує йому всебічно сприяти в її купівлі, тому ним 17 квітня 2015 року було укладено з відповідачем договір про отримання послуг для його особистих потреб у виді розписки.

У зв'язку із наведеним, у відповідності із вимогами п.22 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», він виступаю у вказаних правовідносинах безпосередньо споживачем, і тому на їхні відносини поширюється дія законодавства про захист прав споживачів.

Згідно умов вищевказаного договору, між нами було погоджено до 01 травня 2015 року оформити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вартістю 13800 (тринадцять тисяч вісімсот) доларів США, що становило 338 100 грн.

Крім цього, з метою виконання зобов'язань за майбутнім договором купівлі-продажу квартири він передав відповідачу попередню оплату в рахунок суми за основним договором купівлі-продажу квартири в розмірі 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн., що еквівалентно 510 доларів США.

Вказані обставини підтверджуються долученою до позовної заяви копією розписки від 17 квітня 2015 року.

Проте, в строк до 01 травня 2015 року основний договір купівлі-продажу квартири між ним та її власниками укладений не був, оскільки відповідач ввів його в оману щодо правових характеристик даної квартири. Зокрема, відповідач надав йому не якісні послуги, так як не забезпечив явку всіх власників квартири для укладення договору купівлі-продажу, що в подальшому могло бути підставою для визнання його незаконним в судовому порядку. Також, станом на 01 травня 2015 року в даній квартирі надалі була зареєстрована та проживала непрацездатна співвласниця квартири, яку в примусовому порядку важко висилити із неї після укладення договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до вимог ст.203 ч.3 ЦК України, однією із загальних вимог, додержання якої є необхідною для чинності правочину виступає волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З урахування наведених непорозумінь які виникли з приводу наданих зі сторони відповідача йому споживчих послуг, його волевиявлення щодо придбання квартири відпало.

Також, протягом строку до 01 травня 2015 року зі сторони (власників) продавців квартири не було направлено йому пропозицію про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Таким чином, оскільки в строк до 01 травня 2015 року основний договір купівлі-продажу квартири укладений не був, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону щодо договорів купівлі-продажу нерухомого майна, тому вважає, що у відповідача виник обов'язок повернути грошові кошти, одержані як попередня оплата за попереднім договором у рахунок суми за основним договором.

Однак, відповідач на його усні та письмові звернення відмовився повертати йому грошові кошти в сумі 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн., еквівалентно 510 доларів США, що підтверджується із долученої до позовної заяви копії претензії та квитанції про відправлення поштового повідомлення.

Свою відмову відповідач вмотивував тим, що передані йому кошти в сумі 12500 «дванадцять тисяч п'ятсот) грн., що еквівалентно 510 доларів США відповідно до вимог закону є завдатком, а тому не підлягають поверненню.

Проте, вважаю відмову відповідача у поверненні зазначених коштів незаконною, і такою, що порушує його права враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної і немайнової) шкоди.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Оскільки договору купівлі-продажу квартири, який б за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між ним, як покупцем та продавцями (власниками квартири) укладено не було, а сторони по справі лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, тому передана відповідачу грошова сума в розмірі 12500 грн. є виключно авансом, а не завдатком який підлягає поверненню позивачу.

При цьому, між ним (позивачем) та відповідачем не могло бути договірних відносин з приводу відчуження квартири, оскільки відповідач не був наділений правом реалізації зазначеного житла, а тому не вправі був отримувати завдаток чи аванс.

З вказаною правовою позицією щодо розмежування визначення завдатку від авансу погодився Верховний суд України за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень в порядку ст. 355 ЦПК України, викладених в постанові Верховного суду України «Про стягнення грошових коштів» № 6-176цс12 від 13 лютого 2013 року.

Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Стаття 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, оскільки відповідач набув безпідставно майно - грошові кошти в сумі 12500 (дванадцять тисяч п'ятсот) грн., які належать йому, тому повинен у відповідності до ст.1212 ЦК України це майно йому повернути.

У відповідності із ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Згідно ч.1, 2 ст.6 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Вимогами ч.4, 10 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров'ю або майну споживача, що виникла у зв'язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Відповідач всупереч рекламі, своїм пропозиціям, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг у виді консультацій по придбанні мною нерухомого майна, що призвело до безпідставної передачі останньому спірних грошових коштів, які останній відмовляється повернути, втраті ним часу та зусиль, не отримання бажаного результату від отриманої послуги, чим порушив його законні права та інтереси.

Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Так, у зв'язку із безпідставним утриманням відповідачем його грошових коштів, незаконною відмовою у їх поверненні, що змушує його звертатися в суд за захистом своїх законних прав та інтересів, отриманням неналежної якості послуг ріелтора, втратою важливого для нього часу на придбання необхідної квартири, призвело до спричинення останнім йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, втраті сну, постійному хвилюванні, душевному неспокою, сімейних сварках, що потребує від нього додаткових зусиль та часу для нормалізації життєвих зв'язків, тому вважає, що виходячи із вимог розумності та справедливості для відновлення його попереднього становища, і відшкодування спричиненої йому моральної шкоди з відповідача слід стягнути на його користь 5000 грн.

В поданому доповненні до позовної заяви, позивач посилається на те, що відповідач до початку судового розгляду не надав нотаріально посвідченої довіреності на укладення від імені власників квартири договору купівлі-продажу нерухомого майна, не надав будь-яких підтверджень про направлення на його ім»я чи адресу пропозиції про укладення договору купівлі-продажу квартири з точними місцем та часом його посвідчення нотаріусом.

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлв-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Верховний суд України в своїй постанові по справі № 6-176 цс12 від 13 лютого 2013 року, виклав висновок в тотожних за змістом правовідносинах з даною цивільною справою, який згідно ч.2 ст. 214 ЦПК України суд зобов»язаний врахувати при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин. Зокрема, Верховним судом України зазначено, що, з огляду на ст. 546, 570, 635 ЦК України, внесення завдатку як способу виконання зобов»язання може мати місце лише в разі наявності зобов»язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок.

Враховуючи наведене, а також те, що між ним та власником квартири не було укладено не то що жодного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а навіть не укладалось попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, тому передані кошти відповідачу мають тільки статус авансу. Жодних договірних зобов»язань фактично між ним та власником квартири не виникало ніколи.

Також відповідач не міг бути та не є стороною правочину купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, а договір № 256 від 30 березня 2015 року не міг уповноважити останнього укласти від імені власників квартири із ним договір купівлі-продажу нерухомості та попередній договір купівлі-продажу нерухомості.

Всі обґрунтування наведені в позовній заяві і доповненні до позовної заяви, безпосередньо вказують на те, що на кошти в сумі 12500 грн., які були передані відповідачу згідно розписки від 17 квітня 2015 року поширюються правовідносини авансу. Тому, так як договір відчуження квартири на його користь не відбувся, аванс підлягає до повернення йому.

Позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений в порядку передбаченому законодавством, у поданому запереченні просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення суми сплаченого авансу за безпідставністю. Із позовними вимогами позивача не погоджується з наступних підстав. Він, є керівником Агенства нерухомості «РІО» та надає рієлторські послуги з продажу нерухомості. 30 березня 2015 року до нього звернулася гр. ОСОБА_3. Щодо продажу квартири АДРЕСА_3, було укладено договір № 256 та він розпочав займатися продажем даної квартири. Через деякий час до нього звернувся позивач по справі та заявив що має намір придбати дану квартиру, на підтвердження свого зобов»язання укласти договір купівлі-продажу квартири позивач ОСОБА_1 сплатив завдаток у розмірі 12500 грн., що еквівалентно 510 доларів США. Після отримання ним завдатку дана квартира була знята з продажу та не пропонувалася іншим покупцям, оскільки під час дії завдатку продаж квартири зупиняється. Твердження позивача про те. Що в строк до 01 травня 2015 року ним були надані позивачу не якісні послуги, а саме не забезпечено явку до нотаріуса всіх власників квартири та у квартирі була зареєстрована та проживала непрацездатна співвласниця квартири є неправдивими. Оскільки жодного договору, щодо надання послуг між ним та позивачем укладено не було, позивач не з»явився до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу квартири. Непрацездатна співвласниця квартири була знята з реєстрації у квартирі, ще 23 квітня 2015 року. Ним та продавцями квартири було створено всі умови для купівлі позивачем квартири у строк до 01 травня 2015 року. Натомість позивач два рази переносив зустрічі у нотаріуса, а останній раз взагалі не відповідав на дзвінки та не прийшов для оформлення договору купівлі-продажу квартири. Квартира, яку повинен був придбати позивач була продана 28 травня 2015 року і це засвідчує, що жодних перепон для продажу квартири не було, а всі документи були підготовлені належним чином. Твердження позивача, що його діями спричинено йому моральну шкоду є безпідставними. Оскільки позивач не довів, що внаслідок його дій він зазнав моральних страждань і не зазначив яких саме.

Заслухавши пояснення позивача, беручи до уваги позовну заяву та заперечення на позовну заяву дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовну заяву слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов»язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Встановлено, що згідно розписки від 17 квітня 2015 року ОСОБА_2, керівник Агенства нерухомості «РІО», отримав від ОСОБА_1 як вказано у розписці 12500 грн., що еквівалентно 510 доларів США завдатку за 2-х кімнатну квартиру, що знаходяться за адресою АДРЕСА_4. Згідно вказаної розписки вбачається що договір купівлі продажу повинен був бути оформлений до 01 травня 2015 року.

Згідно ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов»язковим для всіх суб»єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов»язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

У постанові Верховного Суду України судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.02.2013 року прийнятій у порядку п.1) ч.1 ст. 355 ЦПК України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, висловлено правову позицію, згідно якої у справах про стягнення авансових платежів, що у разі не укладення сторонами основних договорів у строк, визначений попередніми договорами, передані позивачами в рахунок оплати за основними договорами грошові кошти є відповідно до ст. 570 ЦК України не завдатком, а авансом і підлягають поверненню особам, які їх сплатили.

Оскільки з позивачем не укладалося договору купівлі-продажу квартири №94, що в м. Коломия по вул. Б. Хмельницького, 1а , який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, і відповідно позивач і не міг ухилятися від його виконання, то передана позивачем відповідачу грошова сума в розмірі 12500 грн., що еквівалентно 510 доларів США є не завдатком а авансом, який підлягає поверненню позивачу, а тому в цій частині позов необхідно задовольнити, та стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, - 12500 грн. сплаченого авансу.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн. необхідно відмовити, оскільки позивачем не надано доказів того, що діями відповідача йому спричинена маральна шкода.

На підставі наведеного, ст. 570 ЦК України, та керуючись ст. ст. 88, 213, 215, 223-228, 294 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, - 12500 грн. сплаченого авансу та на користь держави - 243 грн. 60 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційну скаргу на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Коломийський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя Димашок В. П.