ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.09.15р.

Справа № 904/7540/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДЕЛЬТА БАНК", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО", м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 496,42 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники :

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представник (дов. "б/№ від 09.09.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" про стягнення заборгованості за договором про співробітництво № 61-27/08/09-001 від 27.08.2009 у розмірі 1 496,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2009 між позивачем (банк) та відповідачем (продавець) було укладено договір про співробітництво № 61-27/08/09-00, відповідно до п. 1.1 якого з метою просування товарів, які реалізуються у магазинах продавця, та з метою задоволення потреб споживачів, сторони домовились, що продавець буде виписувати кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури і резервувати вказані в рахунках-фактурах товари на термін не більше 3 днів, а банк буде приймати виписані продавцем рахунки-фактури та додаткові документи для надання кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами у продавця, та контролювати надходження коштів в оплату товарів.

13.11.2013 між позивачем та ОСОБА_2 (позичальник), було укладено кредитний договір № 001-07043-131113, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 496,42 грн. з метою придбання товару у відповідача.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що якщо споживач у випадках, передбачених чинним законодавством України, повертає товар, придбаний в мережі магазинів продавця за рахунок кредиту з вимогою повернення грошових коштів, сплачених в рахунок вартості товару, продавець зобов'язаний надати споживачу накладну на повернення товару, а її копію-співробітнику банку з відміткою про повернення протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту повернення товару перерахувати грошові кошти в розмірі вартості товару на відповідний рахунок банку. Банк протягом трьох робочих днів з моменту отримання грошових коштів від продавця спрямовує їх на погашення заборгованості споживача за відповідним кредитним договором.

19.11.2013 позичальник звернувся до банку з заявою про розірвання договору та надав документ про повернення товару відповідачу.

03.01.2014 позивач звертався до відповідача з вимогою перерахувати грошові кошти у розмірі 1 496,42 грн. за товар, що було повернуто у зв'язку з розірванням договору №001-07043-131113 від 13.11.2013, проте позивач зазначає, що відповідачем грошові кошти не були повернуті.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.08.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 14.09.2015.

14.09.2015 представник позивача подав письмові пояснення по суті спору.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 14.09.2015 на 21.09.2015.

21.09.2015 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою про повернення придбаного телефону вартістю 1 478,26 грн. та відповідачем відповідно до платіжного доручення № 16011 від 11.02.2014 було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 478,26 грн.

21.09.2015 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з тим, що представник зайнятий у іншому судовому засіданні.

У пункті 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд відхилив клопотання позивача.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2009 між Публічним акціонерним товариством "ДЕЛЬТА БАНК" (банк) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЛО" (продавець) було укладено договір про співробітництво № 61-27/08/09-00 (а.с.13).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що з метою просування товарів, які реалізуються у магазинах продавця, та з метою задоволення потреб споживачів, сторони домовились, що продавець буде виписувати кінцевим споживачам товарів рахунки-фактури і резервувати вказані в рахунках-фактурах товари на термін не більше 3 днів, а банк буде приймати виписані продавцем рахунки-фактури та додаткові документи для надання кредитів в оплату вартості товарів, вибраних споживачами у продавця, та контролювати надходження коштів в оплату товарів.

13.11.2013 між позивачем та ОСОБА_2 (позичальник), було укладено кредитний договір № 001-07043-131113 (а.с.10), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 1 496,42 грн. з метою придбання товару у відповідача, що підтверджується меморіальним ордер № 80337613 від 14.11.2013 (а.с.7).

Відповідно до рахунку № ТТ2919-000007ТТ від 13.11.2013 ОСОБА_2 придбав у відповідача наступні товари/послуги на загальну суму 1 696,42 грн.:

- термінал Fly IQ446 Black у кількості 1 шт. - 1 231,8833 грн. (1 478,26 грн. з ПДВ);

- захисна плівка для телефона Universal у кількості 1 шт. - 32,625 грн.(39,15 грн. з ПДВ);

- страховий поліс "Додаткова гарантія" (ел. бланк) у кількості 1 шт. - 152,91 грн.;

- наклеювання захисної плівки на пристрій - 21,025 грн. (25,23 грн. з ПДВ);

- пакет "Алло" у кількості 1 шт. - 0,725 грн. (0,87 грн. з ПДВ) (а.с.36).

Відповідно до пункту 3.7 договору, якщо споживач у випадках, передбачених чинним законодавством України, повертає товар, придбаний в мережі магазинів продавця за рахунок кредиту з вимогою повернення грошових коштів, сплачених в рахунок вартості товару, продавець зобов'язаний надати споживачу накладну на повернення товару, а її копію-співробітнику банку з відміткою про повернення протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту повернення товару перерахувати грошові кошти в розмірі вартості товару на відповідний рахунок банку. Банк протягом трьох робочих днів з моменту отримання грошових коштів від продавця спрямовує їх на погашення заборгованості споживача за відповідним кредитним договором.

Відповідач листом (а.с.9) повідомив позивача про те, що 13.11.2013 до нього звернувся ОСОБА_2 з вимогою прийняти придбаний телефон вартістю 1 478,26 грн. Товар був прийнятий на діагностування, після чого було узгоджено питання про повернення грошових коштів.

19.11.2013 ОСОБА_2 звернувся до банку із заявою про розірвання договору у зв'язку з тим, що йому не підійшов телефон (не влаштовує якість) (а.с.9).

03.01.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати грошові кошти у розмірі 1 496,42 грн. за товар, який було повернуто у зв'язку розірванням договору №001-07043-131113 від 13.11.2013 (а.с.8).

Позивач зазначає, що відповідачем суму заборгованості у розмірі 1 496,42 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

В ході судового розгляду відповідач надав докази повернення ним позивачу відповідно до пункту 3.7 договору № 61-27/08/09-00 суми вартості придбаного товару (телефону) у розмірі 1 478,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 16011 від 11.02.2014 (а.с.38).

Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 1 496,42 грн. 25.08.2015, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції, а відповідач суму боргу у розмірі 1 478,26 грн. оплатив 11.02.2014, тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми грошових коштів у розмірі 1 478,26 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18,16 грн. (1 496,42 грн. -1478,26 грн.) суд зазначає наступне.

ОСОБА_2 придбав телефон у відповідача за 1 478,26 грн., що підтверджується рахунком № ТТ2919-000007ТТ від 13.11.2013, та в подальшому повернув його відповідачу. Тобто, ОСОБА_2 повернув товар на суму 1 478,26 грн.

Відповідачем було перераховану позивачу суму грошових коштів у розмірі 1 478,26 грн., тобто перераховано суму повернутого товару у повному обсязі.

Таким чином, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми у розмірі 18,16 грн., оскільки позивачем у позовній заяві не зазначено обставин та не надано належних доказів до суду в обґрунтування заборгованості у розмірі 18,16 грн.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Стосовно судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається при відмові в позові на позивача.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК», далі - АТ «ДЕЛЬТА БАНК» (а.с.17).

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_3.

Відповідно до п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

На підставі рішень Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02.03.2015 та № 71 від 08.04.2015 (а.с.18) в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» запроваджено тимчасову адміністрації строком на шість місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015 включно.

03.08.2015 на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 147, строк здійснення тимчасової адміністрації в АТ «ДЕЛЬТА БАНК» продовжено по 02.10.2015 року включно (а.с.18).

Пунктом 22 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду) встановлено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки позовна заява подана від імені уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 – 85, 115 – 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 28.09.2015.

Суддя

ОСОБА_4