Справа №579/717/15-ц

Головуючий у суді у 1 інстанції - Школа М. Г.

Номер провадження 22-ц/788/1770/15

Суддя-доповідач - Сибільова Л. О.

Категорія - 54

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

23 вересня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Сибільової Л. О.,

суддів - Дубровної В. В. , Криворотенка В. І. ,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Кролевецької центральної районної лікарні

на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 22 липня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Кролевецької центральної районної лікарні, третя особа - головний лікар Кролевецької центральної районної лікарні ОСОБА_4, про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 22 липня 2015 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 на роботі в якості сестри медичної палатної акушерського відділення Кролевецької центральної районної лікарні з 30 квітня 2015 року.

Стягнуто з Кролевецької центральної районної лікарні на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 7641 грн. 45 коп. та в доход держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивачки на роботі в якості сестри медичної палатної акушерського відділення Кролевецької ЦРЛ з 30 квітня 2015 року і стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 2834 грн.73 коп.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вказує, зокрема, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_3 не мала переважного права на залишенні на роботі. Вона має вищу кваліфікаційну категорію, розлучена, має дитину ІНФОРМАЦІЯ_1. Звільнення одиноких матерів не допускається при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини інваліда. Визначення терміну «одинока мати», подане у Законі України «Про відпустки», застосовується лише для надання пільг і гарантій, установлених трудовим законодавством щодо відпусток. Відносно стану здоров'я своєї дитини ОСОБА_3 довідок до адміністрації лікарні не надавала, але судом був прийнятий до уваги цей факт.

Суд не врахував, що в період з 25 лютого по 30 квітня 2015 року відбувалось працевлаштування виключно тих медичних працівників, що підпадали під скорочення, зокрема, трьох молодих спеціалістів - сестер медичних палатних ОСОБА_5 - акушерського відділення, ОСОБА_6 - травматологічного відділення, ОСОБА_7 - хірургічного відділення. Інші працівники - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19. - сестри медичні палатні, відповідно, травматологічного та інфекційного відділень, мають вищу кваліфікаційну категорію та більший, чим у позивачки (18 років) стаж роботи - 24-25 років. Всі їх посади підлягали скороченню, дисциплінарних стягнень та зауважень від адміністрації та скарг пацієнтів вони не мали, неодноразово мали грамоти та подяки з боку адміністрації та позитивні характеристики з боку керівників структурних підрозділів: ОСОБА_6 - у 2014 році, ОСОБА_7 - у 2013 році, ОСОБА_19. - у 2006, 2013, 2014 роках, ОСОБА_8 - у 1999, 2004, 2007, 2009, 2011, 2014 роках, ОСОБА_9 - у 2002, 2003, 2005, 2009, 2011, 2014 роках.

Є помилковим висновок суду про те, що на звільнені з різних підстав посади сестер медичних палатних приймалися інші особи з нижчою кваліфікацією і продуктивністю праці. Зокрема, суд зазначив, що ОСОБА_11 звільнилася 30 квітня 2015 року з хірургічного відділення, а на її місце була прийнята ОСОБА_12, у якої менший стаж, ніж у ОСОБА_3 Проте ОСОБА_11 була звільнена з посади згідно її заяви 02 червня 2015 року наказом №101, а на її місце переведена ОСОБА_12, яка до цього часу працювала в даному відділенні на посаді сестри медичної палатної та має досвід трудової діяльності в даному структурному підрозділі, проявила себе як кваліфікований працівник, була нагороджена почесними грамотами, має подяки від адміністрації та пацієнтів даного відділення, є працівником з тривалим безперервним стажем роботи в закладі - 20 років.

Судом був взятий до уваги загальний стаж роботи ОСОБА_3, а сестри медичної палати хірургічного відділення ОСОБА_12 врахований стаж роботи лише по хірургічному відділенню, а не взагалі по лікарні.

Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила поновити її на посаді палатної сестри медичної за наявності вакансій на повний робочий день у хірургічному, терапевтичному, дитячому, інфекційному, реанімаційному відділеннях. Суд поновив її на посаді сестри акушерського відділення, яка була скорочена, в зв'язку з чим з метою негайного виконання рішення, допущеного судом , відповідач змушений був внести зміни до штатного розкладу та ввести 1 штатну одиницю сестри медичної палатної акушерського відділення та виплатити заробітну плату за один місяць.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи - головного лікаря Кролевецької ЦРЛ, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивачки, який заперечує проти скарги та вважає рішення суду вірним, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 травня 2015 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з квітня 1997 року вона працювала у Кролевецькій ЦРЛ на різних посадах.

В лютому 2015 року частину працівників ЦРЛ, в т.ч. і її, повідомили, що з 01 травня 2015 року відбудуться зміни в організації роботи ЦРЛ і буде проведене скорочення штатів.

Наказом головного лікаря від 30 квітня 2015 року №82-к її звільнено з посади медичної сестри палати акушерського відділення за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає дане звільнення незаконним, оскільки воно відбулося з порушенням ст. 42 КЗпП України, згідно якої переважне право на залишення на роботі мають працівники з більш високою кваліфікацією, а при рівному рівні кваліфікації - в т.ч. особи, в сім'ї яких немає більше осіб з самостійним заробітком, працівникам з безперервним стажем роботи на даному підприємстві.

Її безперервний стаж роботи в ЦРЛ становить 18 років, вона є одинокою матір'ю, проживає із неповнолітнім сином, який хворіє і потребує лікування, що не було враховано під час її звільнення.

Відносно неї не виконані вимоги ст. 49-2 КЗпП України, яка передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Вона зверталась до головного лікаря ЦРЛ з заявою про переведення її на іншу роботу - палатної медсестри інфекційного відділення, яка звільнилася у зв'язку з виходом працівника на пенсію, потім - на посаду палатної медсестри травматологічного відділення, але їй було відмовлено.

Після її звільнення, 06 травня 2015 року в хірургічне відділення був прийнятий новий працівник. Їй цю посаду всупереч ст. 42-1 КЗпП України не запропонували.

Просила поновити її на роботі у Кролевецькій ЦРЛ та стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.

03 червня 2015 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила поновити її на роботі на посаді палатної медичної сестри за наявності вакансій на повний робочий день в хірургічному, терапевтичному, дитячому, інфекційному або реанімаційному відділенні (а.с. 50).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не були додержані норми законодавства, що регулюють вивільнення працівників, зокрема ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України, не були запропоновані позивачці всі вакантні посади, які існували на час її звільнення.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи, зокрема, копій наказів, трудової книжки позивачки вбачається та судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) була прийнята з 04 квітня 1997 року на роботу до Кролевецької ЦРЛ згідно наказу №62 від 02 квітня 1997 року. Згідно наказу № 243 від 20 грудня 2000 року вона переведена на посаду палатної медсестри гінекологічного відділення. Гінекологічне відділення в результаті неодноразових реорганізацій та перейменувань на час її звільнення, згідно наказу №27 від 04 травня 2012 року, мало назву акушерське відділення (а. с.3, 5, 62 - 64, 67 -68).

Згідно повідомлення об'єднаного профспілкового комітету Кролевецької ЦРЛ №19 від 03 червня 2015 року, ОСОБА_3 не є членом профспілки медичних працівників Кролевецької ЦРЛ (а.с. 65).

ОСОБА_3 має кваліфікацію фельдшера, спеціальність - сестринська справа, має вищу кваліфікаційну категорію, має свідоцтво про професійну освіту - оператор комп'ютерного набору, за час роботи нагороджувалась грамотами за належне виконання своїх обов'язків як медсестра акушерсько-гінекологічного та гінекологічного відділення, зауважень і дисциплінарних стягнень не мала (а.с. 6 - 8, 13-14, 95).

Позивачка має неповнолітнього сина ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, який має ряд захворювань - кіста гіпофізу, кіста в проекції носоглотки зліва, психовегетативні пароксизмальні стани, вегетативна дисфункція, НЦД по кардіальному типу Сно, С-подібний лівобічний грудино-поперековий сколіоз 1 ступеню, двобічна продольна плоскоступість, риносинусит в стадії ремісії (рецидив аденоїдних утворень) (а.с. 11, 51 - 59).

Шлюб позивачки з ОСОБА_14 розірвано 28 жовтня 2009 року (а.с.12).

Відповідно до рішення 37-ї сесії 6-го скликання Кролевецької районної ради «Про оптимізацію ліжкового фонду Кролевецької ЦРЛ» від 23 січня 2015 року вирішено з 01 травня 2015 року провести скорочення стаціонарних ліжок по Кролевецькій ЦРЛ: 10 хірургічних ліжок, 12 терапевтичних ліжок, 2 кардіологічних ліжка, 5 неврологічних ліжок та 10 ліжок патології вагітності.

Згідно рішення районної ради від 23 січня 2015 року «Про створення хірургічного відділення з травматологічними ліжками в Кролевецькій ЦРЛ» вирішено з 01 травня 2015 року створити в Кролевецькій ЦРЛ хірургічне відділення з травматологічними ліжками шляхом об'єднання хірургічного та травматологічного відділень загальною кількістю 47 ліжок, в тому числі: 30 хірургічних ліжок, 17 травматологічних ліжок (а.с.38-39).

Наказом по Кролевецькій ЦРЛ №55-ОД від 13 лютого 2015 року «Про скорочення посад» затверджено перелік посад по чотирьох відділеннях - хірургічному, травматологічному, терапевтичному, акушерському, які підлягають скороченню з 1 травня 2015 року в зв'язку з недостатнім фінансуванням, необхідністю приведення штатної чисельності працюючих у відповідність до штатних нормативів, з метою раціонального та ефективного використання коштів, з посиланням на вищезазначені рішення районної ради, в тому числі по акушерському відділенню - 4,25 ставки сестри медичної палатної, з списком працівників ЦРЛ, які підпадають під скорочення з 1 травня 2015 року, в тому числі і позивачки. Від підпису про ознайомлення з вказаним наказом позивачка відмовилась, про що 16 лютого 2015 року складено акт (а.с. 73-77).

Згідно наказу головного лікаря № 56-ОД від 13 лютого 2015 року «Про попередження працівників щодо наступного звільнення», наказано персонально попередити працівників хірургічного, терапевтичного, травматологічного та акушерського відділень про вивільнення з 01 травня 2015 року на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України. В списку працівників є ОСОБА_3 - сестра медична палатна акушерського відділення (а.с. 30, 70-71).

Згідно витягу з протоколу №1 від 13 лютого 2015 року засідання комісії, створеної наказом по Кролевецькій ЦРЛ від 30 січня 2015 року №52-ОД, з приводу визначення переважного права на залишення на посаді при скороченні медичних працівників, вбачається, що в акушерському відділенні підлягав скороченню пост у складі середнього медичного персоналу, а саме - ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_5

Було вирішено, що по акушерському відділенню скорочені 4,25 ставки, на яких працювало на посту 4 особи, а тому право на першочергове залишення на посаді відсутнє (а.с.127).

17 лютого 2015 року голові Кролевецької районної організації профспілки працівників охорони здоров'я головним лікарем ЦРЛ направлене медично-економічне обґрунтування скорочення штатних одиниць та чисельності працівників при об'єднанні хірургічного і травматологічного відділень та оптимізації ліжкового фонду №01-08/500 (а.с.81-84).

Та обставина, що в ЦРЛ відбулось скорочення чисельності і штату працівників, крім вищезазначених рішень міської ради та наказів, підтверджується штатними розкладами, які діяли станом на 1 січня та 1 травня 2015 року (а.с. 32-33, 78 - 80, 188 - 189), не оспорюється сторонами.

17 лютого 2015 року позивачка звернулась до головного лікаря з заявою про переведення її на посаду палатної медсестри інфекційного відділення на 1 ставку з 1 березня 2015 року (а.с. 97 -101).

25 лютого 2015 року працівниками Кролевецької ЦРЛ був складений акт щодо відмови ОСОБА_3 від працевлаштування на вакантні посади. З акту вбачається, що їй було запропоновано 19 посад (а.с.29).

29 травня 2015 року ЦРЛ видала довідку про те, що в період з 1 лютого по 30 квітня 2015 року по лікарні було 28 вакантних посад.

В той же час в довідці від 4 червня 2015 року №01-08/1970 зазначено, що в цей період було 33 вакантні посади медичних працівників і п'ять посад інших працівників (а.с. 66, 90-91).

Із письмових заперечень Кролевецької ЦРЛ на позов від 21 травня 2015 року №01-08/1832 вбачається, що ОСОБА_3 пропонувалися 23 вакантні посади.

Після 25 лютого 2015 року і до 30 квітня 2015 року (дати звільнення) адміністрацією Кролевецької ЦРЛ не пропонувалися ОСОБА_3 наявні посади у Кролевецькій ЦРЛ.

Наказом №82-К від 30 квітня 2015 року ОСОБА_3 - медична сестра палатна акушерського відділення звільнена 30 квітня 2015 року за п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням з виплатами відповідних компенсацій, в тому числі - за невикористану основну відпустку - 10 календарних днів і 10 календарних днів як одинокій матері, про що її повідомлено листом від 30 квітня 2015 року (а.с. 4, 69).

Згідно довідки Кролевецької ЦРЛ від 21 травня 2015 року, за період з 01 по 06 травня 2015 року адміністрацією ЦРЛ не було працевлаштовано жодного медичного працівника (а.с.31).

Згідно довідки Кролевецької ЦРЛ від 03 червня 2015 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_3, обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2015 року №100, станом на 01 квітня 2015 року складає 2834,73 грн. (а.с. 61).

Сторони в засіданні апеляційного суду підтвердили, що позивачка після її поновлення на роботі та виплати місячного заробітку в зв'язку з допущенням судом негайного виконання рішення суду звільнилась з роботи в лікарні за власним бажанням.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановлені обставини справи суд першої інстанції вірно оцінив як такі, що свідчать про те, що у відповідача відбулось скорочення штату та чисельності працівників.

Рішення в цій частині узгоджується з роз'ясненнями, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» з послідуючими змінами, згідно яких, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. судам необхідно з'ясувати, зокрема:

Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно п. п. 2, 3 ч.1 ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, зокрема, з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; особам, в сім'ї яких нем ає інших працівників з самостійним заробітком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Ст. 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваноїроботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач не надав доказів тому, що, всупереч вимогам закону, виконав всі вимоги щодо запропонування позивачці всіх вакантних посад, які звільнялись від дати її попередження про майбутнє вивільнення працівників до дати її звільнення.

Суд вірно врахував при цьому, що 25 лютого 2015 року звільнилась медична сестра інфекційного відділення, і на цю посаду перевели тимчасового працівника, яка була переведена до цього відділення з терапевтичного відділення на тимчасово вільну посаду. На вказану посаду просила її перевести і позивачка, якою була подана заява до звільнення цієї посади.

Та обставина, що посада медичної сестри в інфекційному відділенні в зв'язку з звільненням основного працівника на пенсію була запропонована тимчасовому працівнику, підтверджується і відповіддю головного лікаря позивачці від 27 лютого 2015 року з посиланням на те, що її заява від 17 лютого 2015 року надійшла до відділу кадрів 19 лютого 2015 року, і на цей час вказана посада в інфекційному відділенні вже була зайнята і вказаної вакансії не було, оскільки тимчасовий працівник написала заяву про зайняття цієї посади 13 лютого 2015 року. Такі доводи є безпідставними, оскільки спірна посада звільнилась лише 25 лютого 2015 року (а.с. 9, 102).

Заяви обох працівників - позивачки та тимчасової працівниці були подані до звільнення 25 лютого 2015 року сестри інфекційного відділення, і цю посаду не можна було вважати зайнятою. Про це свідчать переписка з цього приводу головного лікаря ЦРЛ з районною радою, позивачкою (а.с.103-111).

На запит суду ЦРЛ надала інформацію про те, що ОСОБА_19., яка працювала в інфекційному відділенні тимчасово на період декретної відпустки медичної сестри ОСОБА_17, з 1 березня 2015 року залишена постійно медичною сестрою інфекційного відділення замість ОСОБА_18 (а. с. 128-129).

Та обставина, що ОСОБА_19. була тимчасово у вказаному відділенні, підтверджується і заявою останньої від 13 лютого 2015 року з проханням залишити її постійно медичною палатною сестрою в інфекційному відділенні з 1 березня 2015 року в зв'язку з звільненням медичної сестри ОСОБА_18 Докази наявності у неї переважного права на залишення на роботі порівняно з позивачкою в справі відсутні.

Судом обґрунтовано враховані не лише обставини, що свідчать про порушення відповідачем порядку звільнення позивачки, а саме - не запропонування їй всіх вакантних посад, які були запропоновані іншим особам, що підлягали вивільненню, а і те, що відповідач не надав доказів наявності у інших працевлаштованих працівників переважного права на залишення на роботі не лише в зв'язку з вищою продуктивністю праці та кваліфікацією, а і інших, передбачених ч. 2 ст. 42 КЗпП України підстав, та зазначив, що відповідач не врахував того, що позивачка є одинокою матір'ю та має хворого сина, інших осіб в сім'ї з самостійним заробітком у неї немає. Хвороба її сина підтверджується наданими нею медичними документами.

З огляду на зазначене є безпідставними посилання відповідача на те, що поняття одинока мати, визначене у Законі України «Про відпустки», має значення лише для застосування вказаного Закону, оскільки вказана обставина має значення для вирішення питання про наявність у позивачки переважного права на залишення на роботі в зв'язку з відсутністю в її сім'ї інших працівників з самостійним заробітком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 42 КЗпП України, з врахуванням, що відповідач не довів того, що інші працівники, яких працевлаштували на спірні посади, яких не запропонували позивачці, мають вищу продуктивність праці і кваліфікацію.

Не спростовують висновків суду і посилання відповідача на те, що позивачка не просила перевести її в травматологічне відділення, оскільки запропонувати вільну посаду - це обов'язок власника або уповноваженого ним органу.

Не спростував відповідач і доводи позивачки про те, що до її звільнення вже було відомо, що сестра медична палатна хірургічного відділення ОСОБА_11 підлягала звільненню в зв'язку з виходом на пенсію, звільнилась з роботи 2 червня 2015 року (а.с. 176) - вже після звільнення позивачки. До звільнення цієї медсестри її обов'язки виконувала ОСОБА_12, яка має першу кваліфікаційну категорію - нижчу чим у неї, і яку після звільнення ОСОБА_11 перевели на посаду медичної сестри палатної хірургічного відділення.

Доводи відповідача в цій частині про те, що позивачка не просила перевести її до травматологічного відділення, також є безпідставними, оскільки обов'язком відповідача було запропонувати їй всі посади, які звільнялись до її звільнення, чи виконати вимоги ст. 42-1 КЗпП України.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_12 була прийнята на цю посаду з врахуванням її роботи саме в цьому відділенні - хірургічному з травматологічними ліжками - безпідставні, оскільки така оцінка критеріїв наявності переважного права на залишення на роботі як робота в конкретному відділенні, за відсутності належних доказів про вищу продуктивність праці та кваліфікацію, не відповідає вимогам закону.

Не спростовані і доводи позивачки про те, що з 29 квітня 2015 року звільнились дві посади палатних медсестер травматологічного відділення, посади яких не були їй запропоновані, на що в тому числі посилалась позивачка у зверненні до прокуратури (а.с. 111-113).

Та обставина, на яку посилається відповідач, що з 1 травня 2015 року на підставі рішення Кролевецької районної ради від 23 січня 2015 року було створене хірургічне відділення з травматологічними ліжками шляхом об'єднання хірургічного і травматологічного відділень та скорочено 8 травматологічних ставок, з них 4,25 ставок сестер медичних, не доводить обґрунтованості заперечень відповідача за відсутності доказів з його боку про те, що відносно позивачки були виконані вимоги ст. ст. 42, 49-2 КЗпП України.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_3 відмовилась від ряду запропонованих їй посад, в тому числі і в зв'язку з тим, що це були неповні ставки чи робочі місця знаходились поза межами її постійного проживання - в селах Кролевецького району, не спростовують висновків суду про наявність підстав вважати права позивачки при її звільненні порушеними.

Є безпідставними посилання відповідача на те, що питання звільнення чотирьох медсестер акушерського відділення було предметом розгляду комісії, створеної наказом від 30 січня 2015 року № 52-ОД з приводу переважного права на залишення на посаді при скороченні медичних працівників (протокол № 1 від 13 лютого 2015 року), і було вирішено, що, оскільки по акушерському відділенню скорочені 4,25 ставки, на яких працювало на посту 4 особи - позивачка, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_5, то право на першочергове залишення на посаді відсутнє. Позивачка перебувала в трудових відносинах з юридичною особою - лікарнею, а тому наявність у неї переважного права на залишення на роботі слід було визначати з врахуванням всіх посад в лікарні, а не лише акушерського відділення, на що в зв'язку з зверненням позивачки звертала увагу керівництва ЦРЛ і районна рада (а.с.127).

Не спростовані і доводи позивачки в особі її представника про те, що з усіх медичних сестер акушерського відділення саме вона має вищу кваліфікаційну категорію, при цьому ОСОБА_15 до 25 лютого 2015 року була запропонована 1 ставка медсестри кабінету щеплення дитячої консультації, стаж її становить лише 12 років, вона має 2 кваліфікаційну категорію. Інші медичні сестри - ОСОБА_19. з інфекційного відділення та ОСОБА_8 - з травматологічного відділення мають вищу кваліфікаційну категорію як і вона, стаж роботи 24 роки, проте мають повнолітніх дітей з самостійним заробітком.

Таким чином, суд прийшов до вірного висновку про те, що ст. 49-2 КЗпП України зобов'язує власника запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник і які існували на час звільнення працівника, а тому невиконання вказаних вимог закону дає підстави вважати звільнення позивачки незаконним.

Висновок суду про те, що позивачку слід поновити саме на посаді, яку вона обіймала до звільнення, узгоджується зі змістом ст. 49-2 КЗпП України.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, вірно встановивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував правові норми та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, для скасування чи зміни якого підстави відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Кролевецької центральної районної лікарні відхилити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 22 липня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -