ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2015 р.

м.Одеса

Справа № 814/1002/15

Категорія: 3.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області, Первомайського районного відділу управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби в Миколаївській області та Первомайського районного відділу управління Державної міграційної служби в Миколаївській області про визнання протиправними дії щодо невидачі паспорта громадянина України та зобов'язання видати паспорт громадянина України.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач народився і прожив на території України до 1983 р., потім тимчасово виїхав до Російської Федерації. У 1993 р. повернувся до України і в березні 1993 р. подав паспорт громадянина СРСР до Первомайського районного відділу управління Державної міграційної служби в Миколаївській області для його обміну на паспорт громадянина України. Внаслідок тяжкої хвороби не отримав новий паспорт, а паспорт громадянина СРСР був знищений як знайдений та не витребуваний. Позивач зазначає, що не є громадянином іншої держави, що підтверджується постановкою його на військовий облік у 1993 р.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із задоволенням позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення почтових відправлень, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність своєї неявки суду не повідомили, тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст.197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, народився та прожив на території України до 1983 р., потім виїхав до Костромської області (нині - територія Російської Федерації). З 1993 р. проживає в Україні в м. Первомайську Миколаївської області.

Паспорт громадянина СРСР Первомайським районним відділом управління Державної міграційної служби в Миколаївській області був знищений як знайдений та невитребуваний у 2007 р.

Позивач неодноразово звертався до Первомайського районного відділу управління Державної міграційної служби в Миколаївській області з заявами про видачу йому паспорта громадянина України, однак отримував відмови, оскільки перевірками не підтверджувалася його приналежність до громадянства України.

Судова колегія вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог вмотивованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадянство України" від 08.10.1991 р. зазначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються цим Законом.

Статтею 2 Закону України "Про громадянство України" від 08.10.1991 р. громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) постійно проживали в Україні, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак і які не є громадянами інших держав;

3) особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 2004 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.

При цьому ст. 8. Зазначеного Закону гарантує захист державою громадян України за кордоном Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Дипломатичні представництва і консульські установи країни, їх посадові особи зобов'язані вживати заходів до забезпечення громадянам України можливості користуватися в повному обсязі правами, наданими їм законодавством країни перебування, міжнародними договорами, учасниками яких є Україна і держава перебування, та міжнародними звичаями, у встановленому законодавством порядку захищати їх інтереси, що охороняються законом, а в разі потреби - вживати заходів для поновлення порушених прав громадян України.

Згідно ст. 11 цього ж Закону підставами для набуття громадянства України є:

1) за народженням;

2) за походженням;

3) через прийняття до громадянства України;

4) через поновлення у громадянстві України;

5) за іншими підставами, передбаченими цим Законом;

6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, статтею 31 встановлено порядок подання заяв з питань громадянства України. Заяви з питань громадянства, скріплені підписом заявника з зазначенням дати складання, у письмовій формі подаються на ім'я Президента України через органи внутрішніх справ за місцем постійного проживання заявників, а особами, які постійно проживають за кордоном, - через відповідні дипломатичні представництва або консульські установи України.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с.Миколаївка, Любашовського району, Одеської області прибув в Україну у 1993 році з РФ, м.Кострома.

З 20.03.1993 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 по паспорту громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_1 виданим 12.09.1980 року Первомайським РВ УМВС в Миколаївській області. Згідно відмітки в заяві про видачу паспорта, зазначений паспорт знищено 17.01.2007 року за актом №91 як знайдений але не отриманий власником. Наразі ОСОБА_1 перебуває в Україні без будь яких документів, що посвідчують особу та належність до громадянства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не належить до громадянства України, оскільки він прибув в Україну у 1993 році й постійно не проживав на території України на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13.11.1991 року), тому йому необхідно набувати громадянство України відповідно до Закону України «Про громадянство України».

Згідно обліків УДМС України в Миколаївській області серед осіб, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України, ОСОБА_1 не значиться, що виключає можливість документування його паспортом громадянина України.

Оскільки громадянин ОСОБА_1 народився на території України та проживав на її території до 24.08.1991 року, він має підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до Закону України « Про громадянство України».

У відповідності до п.5 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень затвердженого Указом Президента України "Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України" №215 в редакції від 30.05.2012 року" під час подання заяви та інших документів з питань громадянства необхідно пред'явити документ що посвідчує особу, а також документ про проживання заявника на території України.

Оскільки ОСОБА_1 не має дійсного документа що посвідчує особу, й прибув в Україну з Росії, то повинен був звернутися до Генерального консульства Російської Федерації для встановлення свого статусу та отримання національного паспорта громадянина Російської Федерації.

Так як апелянт з 1983 по 1993 роки знаходився на території Російської Федерації та був постійно прописаний то він підпадає під дію Закону «Про громадянство РФ» (06.02.1992р.) і являється громадянином Російської Федерації, що підтверджується листом ГК Російської Федерації в м. Одеса від 30.04.2010 вих. № 646 вх. 111 . (а.с.57).

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне, що після прийняття рішення про набуття громадянства України, відповідно до Закону у разі якщо не бралося зобов'язання припинити іноземне громадянство, відповідно до пункту 118 «Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень» Первомайським РВ УДМС України в Миколаївській області ОСОБА_1 буде документований паспортом громадянина України. У разі взяття зобов'язання припинити іноземне громадянство, відповідно до пункту 118 вищевказаного Порядку ОСОБА_1 буде документований тимчасовим посвідченням громадянина України терміном на два роки. Після подання в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства замість тимчасового посвідчення Первомайським РВ УДМС України в Миколаївській області ОСОБА_1 буде документований паспортом громадянина України.

Посилання апелянта на п.2 ст. 2 ЗУ «Про громадянство» як на правову підставу обґрунтованості позову та апеляційної скарги, судовою колегією не приймаються, оскільки останній не надав суду жодних підтверджуючих документів, що він перебував за межами України працюючи за державним направленням, проходив військову службу або навчався.

Також, обґрунтування того, що на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у редакції від 19.06.1992 року позивач є громадянином України так як був взятий на облік, як військовозобов'язаний є також не вмотивованим, оскільки до 1993 року здійснювався військовий облік усіх військовозобов'язаних без обов'язкової належності до громадянства України.

З огляду на викладене, апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,197,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.05.2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик