Номер провадження: 22-ц/785/5347/15
Головуючий у першій інстанції Добров П. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2015 року м. Одеса
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :
головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Процик М.В., Дрішлюка А.І.,
при секретарі - Решетник М.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області, треті особи Комунальна установа «Комінтернівська центральна районна лікарня», Управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської обласної державної адміністрації про зміну формулювання причини звільнення, встановлення фактів,
в с т а н о в и л а:
05.05.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області про зміну формулювання причини звільнення, оскільки вважав, що при його звільненні були допущені порушення і він мав бути звільненим не за прогули, а за власним бажанням. В подальшому від доповнював заяву, та остаточно просив встановити відсутність у строковому договорі про працевлаштування випускників від 01.08.2012 року факт відсутності його підпису, встановити наявність причин для розірвання цього договору за п.9 Постанови, визнати укладений із ним договір від 01.08.2012 року таким, що був припинений 17.05.2013 року, встановити факт укладання безстрокового трудового договору між ним та КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» та право звільнитись за власним бажанням, встановити факт подання заяви про звільнення 25.01.2014 року, змінити формулювання причин звільнення.
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.02.2015 року задоволено позов ОСОБА_2 Визнано незаконним наказ КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області №31к від 03.04.2014 року про звільнення ОСОБА_2 з посади лікаря - педіатра на 0,25 ставки та на 0,25 ставки лікаря-стажиста амбулаторії ЗПСМ с. Сербка Комінтернівського району Одеської області за п.4 ст.40 КЗпП України, за систематичне порушення трудового законодавства у вигляді прогулів (невихід на роботу без поважних причин, за прогули).
Додатковим рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.05.2015 року встановлено відсутність у строковому договорі про працевлаштування випускників вищих медичних навчальних закладів, які навчались за державним замовленням укладеного 01.08.2012 року між головним лікарем КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» Комінтернівської районної ради Одеської області та позивачем підпису позивача ОСОБА_2 та відсутність у п .3.3.3. вказання терміну дії договору.
Встановлено наявність причин для розірвання строкового договору про працевлаштування випускників вищих медичних навчальних закладів, які навчались за державним замовленням укладеного 01.08.2012 року між головним лікарем КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» Комінтернівської районної ради Одеської області та позивачем на підставі п. п. 2 п. 9 Постанови у зв'язку із встановленням в одного із батьків Випускника 1 або 2 групи інвалідності та згідно п.п. 3 п. 9 Постанови, як однією з підстав розірвання Договору, зазначає наявність дитини у віці до трьох років
Визнано строковий договір про працевлаштування випускників вищих медичних навчальних закладів, які навчались за державним замовленням укладений 01.08.2012 року між головним лікарем КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» Комінтернівської районної ради Одеської області та позивачем, таким, що був припиненим з 17.05.2013 року, на підставі наказу №83 від 17.05.2013 року виданого КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» Комінтернівської районної ради Одеської області «Про звільнення працівників у зв'язку з скороченням штату та припиненням трудового договору працівників», відповідно до якого позивач ОСОБА_2 був звільнений, у зв'язку з припиненням строкового договору від 01.08.2012 року.
Встановлено факт укладання безстрокового трудового договору між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області з 01.06.2013 року та права позивача ОСОБА_2 у зв'язку із цим звільнитись за власним бажанням згідно ч.1 ст. 38 КЗпП України.
Встановлено факт подання позивачем ОСОБА_2 заяви про звільнення за власним бажанням 25.01.2014 року.
Змінено формулювання причин звільнення позивача ОСОБА_2 з посади лікаря-педіатра Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області із «звільнений за прогул без поважних причин, п.4 ст.40 КЗпП України» на «звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України», із датою звільнення від 03.04.2014 року.
У апеляційній скарзі КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2
Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося із порушенням, обов'язкове відпрацювання або відшкодування вартості випускником вищого навчального закладу призводить до порушення конституційного права на працю, і закон не містить вимог про обов'язкове відпрацювання та відшкодування коштів до державного бюджету до навчання.
Проте до таких висновків суд першої інстанції прийшов із порушенням норм матеріального та процесуального права, само рішення суду не відповідає вимогам ст.ст.214,215 ЦПК України ані за формою, ані за змістом, що не дає підстав вважати його таким, що відповідає вимогам ст.213 ЦПК України.
Судом ухвалене рішення за позовними вимогами, які не були остаточними, хоча в рішенні зазначено, що задоволено уточнений позов, в подальшому цей недолік суд намагався усунути шляхом ухвалення додаткового рішення, однак внаслідок цього висновки суду є суперечливими та не ґрунтуються на законі. Мотивувальна частина рішення, яка передбачає за змістом наявність висновків суду, частково викладена від імені першої особи позивача, суд вдався до викладення дискусій з приводу категорій трудового права, не з'ясував, що позивачем обраний непередбачений законом спосіб захисту прав, що також вказує на невідповідність рішення вимогам закону.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Зважаючи на викладене, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті справи. Зі скасуванням рішення втрачає силу і додаткове рішення, яке не може існувати самостійно.
Колегією суддів встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 як випускник медичного факультету, навчання якого здійснювалося за державним замовленням наказом №110-к від 27.07.210 року Управління охорони здоров'я та медицини катастроф Одеської облдержадміністрації, направлений по розподілу молодих спеціалістів на роботу в Петрівську ДЛ Комінтернівського району на посаду лікаря-педіатра для проходження 2-х річної інтернатури.
02.08.2010 року він був прийнятий на роботу в Комінтернівську центральну районну лікарню для проходження 2-х річної спеціалізації лікарем - інтерном ЦРЛ згідно наказу №144-11 від 02.08.2010 року.
31.07.2012 року позивач був звільнений у зв'язку із закінченням строку інтернатури, згідно наказу №111 к/н від 19.07.2012 року.
01.08.2012 року між ОСОБА_2 та КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» Комінтернівської районної ради Одеської області було укладено договір про працевлаштування випускників вищих медичних навчальних закладів, які навчались за державним замовленням в порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 22.08.1996 року «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням».
При цьому на примірнику договору, наявному у справі, відсутній підпис позивача, та в договорі не зазначений строк, до якого він діє (а.с.19).
Наказом №124 від 14.08.2012 року ОСОБА_2 був прийнятий в КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» Комінтернівської районної ради Одеської області на роботу на 0,25 ставки лікарем-педіатром і 0,25 ставки лікарем-стажистом за спеціальністю ЗПСМ в амбулаторію Сербівської ЗПСМ.
В зв'язку зі скороченням штату наказом №83 від 17.05.2013 року КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» Комінтернівської районної ради Одеської області ОСОБА_2 був звільнений за переводом до КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області і наказом №1-а від 01.06.2013 року прийнятий на посаду на 0,25 ставки лікаря-педіатра, та 0,25 ставки лікаря-стажиста ЗПСМ амбулаторії ЗПСМ с. Сербка.
28.11.2012 року ОСОБА_4 - батькові позивача було встановлено 2-гу групу інвалідності до 01.12.2014 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народилася дитина ОСОБА_5
В зв'язку з такими обставинами 25.01.2014 року ОСОБА_2 подав заяву на ім'я начальника Управління охорони здоров'я Одеської області про звільнення з займаної посади лікаря-педіатра та лікаря-стажиста амбулаторії ЗПСМ с. Сербка Комінтернівського району Одеської області в порядку п.9 Порядку.
Відповіддю начальника Управління охорони здоров'я від 17.03.2014 року ОСОБА_2 повідомлено про порядок порушення питання про розірвання строкового договору перед Міністерством охорони здоров'я України та запропоновано подати необхідні документи, перелік яких зазначено у листі (а.с.15).
Через два тижні після подання заяви про звільнення ОСОБА_2 повторно звернувся до Управління і відповіддю від 28.03.2014 року начальника Управління охорони здоров'я його повідомлено, що управління не є стороною у виниклих трудових відносинах, із заявою слід звертатися до роботодавця (а.с.16-17).
Водночас Актом КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 13.02.2014 року зафіксовано факт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці. За поясненнями ОСОБА_2 відсутній він був з 10 по 13 лютого в зв'язку із сімейними обставинами, документи на підтвердження поважності причин відсутності у нього відсутні, зобов'язався 14.02.2014 року вийти на роботу (а.с.45,т.1).
Наказом №3ср від 13.02.2014 року відсутність ОСОБА_2 на робочому місці визнано прогулами і за грубе порушення трудового законодавства вирішено про направлення клопотання до УОЗ Одеської облдержадміністрації про звільнення за п.5ст.40 КЗпП та утримання з нього грошового забезпечення отриманого як молодим спеціалістом.
Незважаючи на такі обставини, наказом КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 13.02.2014 року за №6н/в ОСОБА_2 було надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів з 14.02.2014 року по 28.02.2014 року (а.с.56,т.1).
З 04.03.2014 року по 13.03.2014 року ОСОБА_2 перебував на лікарняному і повинен був приступити до роботи 14.03.2014 року (а.с.18).
Актом перевірки дотримання вимог трудового законодавства КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» від 02.04.2014 року зафіксовано, що ОСОБА_2 відсутній на робочому місці з 14.02.2014 року по час складання акту (а.с.60,т.1).
Наказом №31к від 03.04.2014 року КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_2 звільнено з посади лікаря - педіатра амбулаторії с.Сербка за п.4ст.40 КЗпП за систематичне порушення трудового законодавства у вигляді прогулів 03.03.2014 року, а також з 14.03.2014 року (а.с.6). При цьому звільнення ОСОБА_2 відбулося за погодженням із Управлінням охорони здоров'я (а.с.61,т.1) та за згодою профспілкового комітету КЗ «Центр ПМСД» від 21.03.2014 року №4 (78-79,т.1).
Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.
Пояснення з приводу відсутності на робочому місці ОСОБА_2 з 14.03.2014 року не відбиралися, так само як і з приводу відсутності 03.03.2014 року, хоча сторонами визнавалося про повідомлення ОСОБА_2 працівника лабораторії за телефоном про поганий стан здоров'я 03.03.2014 року, що передував лікарняному, але письмові докази на підтвердження поважності причин відсутності 03.03.2014 року відсутні.
Сам акт про порушення трудового законодавства, яким зафіксовані факти прогулів, містить суперечливі відомості про відсутність ОСОБА_2 на роботі, зокрема включає період з 14.02.2014 року і до 02.04.2014 року із зазначенням про відсутність документів про поважність причин відсутності, водночас 13.02.2014 року ОСОБА_2 написав заяву про надання відпустки на 15 календарних днів, і наказом від 13.02.2014 року за №6н/в йому було надано відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів з 14.02.2014 року по 28.02.2014 року (а.с.56,т.1). Отже, до акту включені відомості про прогули в дні, коли адміністрацією цей час був наданий як відпустка.
Таким чином, в порушення ст.149 КЗпП України пояснення у ОСОБА_2 з приводу відсутності на робочому місці не були відібрані, а зазначення в акті про те, що його неможливо повідомити, оскільки він не відповідав на дзвінки, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки роботодавцем не вичерпано всі можливості повідомлення, зокрема направлення листів поштою за місцем проживання.
Викладене свідчить про те, що звільнення ОСОБА_2 відбулося із порушенням установленого порядку, що дає підстави для поновлення працівника на роботі, однак він не просив про продовження трудових відносин, а навпаки просив про звільнення.
Трудовий договір, укладений із ним не можна вважати строковим, оскільки кінцевий термін сторонами не був визначений, а та обставина, що він мав відпрацювати не менше трьох років не свідчить про те, що трудові відносини обмежені таким строком.
Станом на час звернення до Управління охорони здоров'я про звільнення (а.с13-14) ОСОБА_2 мав право на припинення відносин в порядку п. 9 Постанови, оскільки 05.02.2013 року у нього народилася дитина, а батько набув статус інваліда (а.с.11,12), відтак мав право на розірвання угоди, укладеної 01.08.2012 року, на підставі п.9 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держаним замовленням.
Відповідно до п.9 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держаним замовленням розірвання випускником угоди, допускається з поважних причин, зокрема встановлення інвалідності 1 або 2 групи у одного із батьків випускника, якщо випускник має дитину віком до трьох років.
У разі визнання формулювання причин звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Враховуючи недотримання роботодавцем процедури притягнення до відповідальності, за відсутності підстав для поновлення на роботі працівника, слід визнати незаконним звільнення з підстав прогулу та змінити формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням.
За таких обставин доводи про звернення не до роботодавця, а до неналежної особи не впливають за зміст виниклих відносин, та не є перешкодою для задоволення вимог позивача, оскільки і сама непослідовна відповідь Управління охорони здоров'я сприяла виниклій ситуації, оскільки на первісне звернення ОСОБА_2 про розірвання угоди, не відмовило у задоволенні заяви із зазначенням причин, а фактично роз'яснило про необхідність надання документів для ініціювання цього питання перед Міністерством охорони здоров'я, а згодом відмовило у задоволенні заяви через те, що вони не є роботодавцями. При цьому друга відповідь із наданням оцінки фактам порушень з боку ОСОБА_2, а також звернення до них КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги» за згодою на звільнення останнього з очевидністю свідчить про те, що вони не є безсторонніми особами у самому процесі. При цьому Управління охорони здоров'я є органом, який здійснює контроль за дотриманням законодавства підлеглими органами.
Таким чином, підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 про зміну формулювання причин звільнення на звільнення за власним бажанням за ст.38 КЗпП України.
При цьому датою звільнення слід вважати 14.03.2014 року, оскільки до того часу і з дати подання заяви про звільнення 25.02.2014 року ОСОБА_2 пройшло два тижні, протягом яких він перебував на лікарняному.
Не приймаються до уваги доводи позовної заяви ОСОБА_2 про те, що відсутність підпису на угоді має юридичні наслідки, оскільки очевидним є факт його працевлаштування в порядку, передбаченому Постановою КМУ №992 від 22.08.1996 року, і тому на правовідносини розповсюджується дія Порядку.
Договір про працевлаштування був укладений із КУ «Комінтернівська центральна районна лікарня» 01.08.2012 року, припинення трудових відносин із цим закладом відбулося з об'єктивних причин, переведення до іншого закладу КЗ «Центр первинної медико -санітарної допомоги» відбулося в межах передбаченого п.8 Порядку трирічного строку (випускники, які уклали угоду з вищим навчальним закладом після зарахування на навчання, повинні відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років), а тому переведення ОСОБА_2 на іншу посаду в інший заклад статус випускника із зобов'язанням відпрацювати протягом встановленого строку не змінили.
Решта вимог про встановлення наявності причин для розірвання строкового договору, визнання строкового договору припиненим, встановлення факту укладання безстрокового трудового договору, права звільнитись за власним бажанням, а також вимоги про встановлення факту подання заяви про звільнення за власним бажанням, не підлягають задоволенню, оскільки є невірно обраними способами захисту прав.
Керуючись ст.ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Комінтернівської районної ради Одеської області задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року, додаткове рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.05.2015 року скасувати, ухвалити нове.
Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з звільненого за наказом Комунального Закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги» за п.4ст.40 КЗпП України на звільнений за власним бажанням за ч.1ст.38 КЗпП України з 14.03.2014 року, в решті позову відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
