КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.06 р. № 21/655-А

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Малетича М.М.

Студенця В.І.

при секретарі: Солонець К.В.

За участю представників:

від позивача - Мойсеєнко Ю.В., Гончарова М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет"

на постанову Господарського суду м.Києва від 25.07.2006

у справі № 21/655-А (Шевченко Е.О.)

за позовом Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет"

до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освітиі науки України

про визнання нечинним рішення Апеляційної палати від 26.04.05

ВСТАНОВИВ:

Приватний вищий навчальний заклад «Європейський університет» звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності України про визнання недійсним рішення апеляційної палати відповідача від 26.04.05р. в частині ненадання правової охорони знаку «Європейський університет» відносно переліку товарів та послуг 41 класу МКТП.

Під час розгляду справи у Господарському суді м. Києва позивач неодноразово змінював позовні вимоги, подаючи до суду відповідні заяви.

При вирішенні спору судом першої інстанції були розглянуті як остаточні вимоги позивача скасувати рішення про реєстрацію знака від 03.12.2004р. за заявкою № 2004021794 від 24.02.2004р. в частині ненадання правової охорони позначенню «Європейський університет»відносно товарів та послуг 41 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (МКТП), скасувати рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 26.04.05р. та Наказ Державного департаменту інтелектуальної власності про затвердження такого рішення № 43 від 11.05.05р., зобов’язати відповідача здійснити видачу свідоцтва на знак для товарів та послуг за заявкою № 2004021794 від 24.02.2004р. відносного усього заявленого переліку товарів та послуг.

Постановою Господарського суду міста Києва від 25.07.2006 р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду в якій просить постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що постанова місцевого господарського суду прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми матеріального права.

Зокрема скаржник стверджує про те, що заявлене на реєстрацію за заявкою № 2004021794 позначення є відоме в Україні комерційне найменування, а слово «Європейський» не можна трактувати як таке, що вказує на місце надання послуг 41 класу МКТП, а отже відсутні підстави для відмови у наданні правової охорони заявленого на реєстрацію позначення щодо послуг 41 класу МКТП на підставі п. 4 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Крім того в обґрунтування своїх тверджень позивач посилається на наявність реєстрації у якості знаку для товарів та послуг позначення «Університет «Україна». Також позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає п. 18.3 Регламенту Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України по формі.

Відповідач просив апеляційний суд постанову місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.02.2004р. позивачем було подано заявку № 2004021794 на реєстрацію словесного позначення «Європейський університет» щодо послуг 41 класу МКТП: весь перелік послуг, та щодо послуг 43 класу МКТП: бази туристські, бари (послуги), житло тимчасове (наймання, орендування), кафе, туристські бази.

При проведенні експертизи заявникові було направлено повідомлення Укрпатенту Державного департаменту інтелектуальної власності від 11.10.04р. за вих. № 33279 про можливість відмови у реєстрації знака відносно частини товарів і послуг, в якому зазначалось, що:

Для послуг 41 класу позначення:

— не має розрізняльної здатності і не набуло такої внаслідок його використання;

— складається лише з даних, що є описовими при використанні щодо зазначених в заявці послуг, зокрема вказують на місце надання певного виду послуг (Університет — вищий навчальний заклад, наукова установа з різними гуманітарними та природно-математичними факультетами, назва навчальної установи для підвищення загально освітніх спеціальних і політичних знань; Європейський — розташований на території однієї з європейських держав);

— для послуг 41 класу — «видавання книжок, влаштування і проведення конкурсів, пов’язаних з діловою, науковою та творчою діяльністю; влаштування і проведення конференцій" воно схоже настільки, що його можна сплутати з позначенням «Европейские университеты» раніше поданим на реєстрацію в Україні Савковим Антоном Івановичем м. Харків(заявка № 2003021764 від 25.02.2003 р.) щодо споріднених послуг. (Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» п.п. 2, 3 ст. 6).

Даний висновок, викладений у повідомленні за вих.. № 38279 від 11.10.04р., повністю узгоджується з висновком, викладеним у звіті про виконання робіт з надання патентно-інформаційних послуг за договором від 07.09.04р. за № 2296 (укладено між позивачем та Укрпатентом), який також затверджено 11.10.04р.

У відповідь на повідомлення заявник (позивач) надіслав Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України лист від 02.11.2004 вх. № 3135 з доводами на користь реєстрації знака.

За результатами експертизи та з урахуванням відповіді заявника було прийнято висновок про реєстрацію знака "Європейський університет" за заявкою № 2004021794 відносно частини товарів і послуг, який затверджено 03.12.04р. та за вих.. № 25208/ від 06.12.04р. направлено позивачеві, на тій підставі, що для послуг 41 класу воно складається лише з даних, що є описовими при використання щодо зазначених в заявці послуг, зокрема вказують на місце надання певного виду послуг.

Позивач подав заперечення до Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності України проти рішення про реєстрацію знака «Європейський університет» відносно послуг 43 класу МКТП та відмову в реєстрації відносно послуг 41 класу МКТП.

За результатами розгляду заперечень Апеляційною палатою Державного департаменту інтелектуальної власності України було прийнято рішення від 26.04.05р., яке затверджено наказом голови Державного департаменту інтелектуальної власності України № 43 від 11.05.05р., відповідно до якого Приватному вищому навчальному закладу «Європейський університет» відмовлено у задоволенні заперечення, рішення Держдепартаменту від 03.12.02р. про реєстрацію знака «Європейський університет» за заявкою № 2004021794 відносно частини товарів і послуг змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у такій редакції:

«для послуг 41 класу позначення складається лише з даних, що є новими при використання щодо зазначених в заявці послуг, зокрема, вказують на місце надання певного виду послуг.

(«Університет — 1. Вищий навчальний заклад, наукова установа з різними гуманітарними та природно-математичними факультетами. 2. назва навчальної установи для підвищення загальноосвітніх, спеціальних і політичних знань».) Тлумачний словник іншомовних слів. 1998р.

Європейський — розташований на території однієї з європейських держав. (Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», р. II, ст. 6 п. 2)

Позивач в заявлених позовних вимогах вважає, що висновок від 03.12.04р. про реєстрацію знака від 03.12.2004р. за заявкою № 2004021794 від 24.02.2004р. не відповідає чинному законодавству в частині ненадання правової охорони позначенню «Європейський університет»відносно товарів та послуг 41 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (МКТП), а також стверджує, що рішення Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України від 26.04.05р. та Наказ Державного департаменту інтелектуальної власності про затвердження такого рішення № 43 від 11.05.05р. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Також позивач посилається на те, що оскаржуване рішення протирічить нормам закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг».

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб‘єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Позивачем оскаржено акт індивідуальної дії щодо обсягів надання правової охорони заявленого на реєстрацію позначення.

Оскаржуване позивачем рішення Апеляційної палати та висновок від 03.12.04р. прийнято відповідачем в межах його компетенції, відповідно до порядку вчинення цих дій, визначених Конституцією та законами України, у спосіб, передбачений законодавством, добросовісно, безсторонньо, розсудливо, та прийняте рішення та висновок не протирічить нормам законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається наведеними у свідоцтві зображеннями знака і переліком товарів та послуг.

Компетенція Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України щодо прийняття оскаржуваного рішення від 03.12.04р. за заявкою № 2004021794 визначена Положенням про Державний департамент інтелектуальної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 року N 997, що діяло на момент прийняття оскаржуваного рішення,

Щодо компетенції Апеляційної палати щодо прийняття оскаржуваного рішення від 26.04.05р., то вона визначена Регламентом Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності (далі по тексту Регламент), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2003 року N 622, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2003 р. за N 877/8198, відповідно до п. 2.2 якого Завданнями Апеляційної палати є колегіальний розгляд поданих до неї заперечень, заяв щодо визнання знака добре відомим в Україні, а також протестів голови Держдепартаменту на рішення Апеляційної палати та прийняття відповідних рішень.

Згідно з пунктом 17.3.13. Регламенту, при розгляді заперечення в апеляційному засіданні колегія перевіряє обґрунтованість рішення Держдепартаменту щодо заявки, за якою подано заперечення, у межах доводів заперечення, з урахуванням змінених мотивів та вимог.

Під час розгляду колегія обмежується матеріалами інформаційного пошуку, підтвердженого документом про здійснення його Укрпатентом, та матеріалами, наданими апелянтом.

Відповідно до п. 18.1 Регламенту, при прийнятті рішення колегія Апеляційної палати враховує:

наявність обставин (фактів), якими обґрунтовувалось заперечення та доказів, якими вони підтверджуються;

наявність інших фактичних даних (порушення строку на оскарження рішення щодо заявки тощо), які мають значення для розгляду заперечення, а також доказів на їх підтвердження;

правовідносини, зумовлені установленими фактами;

правові норми, які регулюють ці правовідносини.

Колегія Апеляційної палати вирішує питання щодо задоволення заперечення чи відмови в його задоволенні.

Щодо твердження позивача про недодержання форми рішення Апеляційної палати від 26.04.05р. як підстави для визнання рішення недійсним, то суд зазначає, що при прийнятті рішення не було порушено норм законодавства щодо його форми.

Крім того, відповідно до п. 2 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними атків державних чи інших органів», недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

Щодо змісту оскаржуваних рішень та відповідності їх вимогам закону, то суд зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач помилково та неправомірно визначив, що позначення «Європейський університет» для послуг 41 класу не має розрізняльної здатності та не набуло такої внаслідок його використання, складається лише з даних, що є описовими при використанні щодо зазначених в заявці послуг, зокрема вказують на місце надання певного виду послуг.

Отже, для вирішення справи по суті суду необхідно встановити чи є позначення «Європейський університет» описовим при використанні щодо зазначених послуг та чи набуло дане позначення розрізняльної здатності внаслідок його використання.

Оскільки дане питання потребує спеціальних знань, а також має суттєве значення для повного та обєктивного вирішення справи, керуючись кревними роз’ясненнями Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов‘язаних із захистом прав інтелектуальної власності», суд ухвалою від 14.12.05р. призначив по справу експертизу об’єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив КНДІ судових експертиз, оплату вартості дослідження було покладено на позивача.

Позивач не здійснив оплату вартості експертного дослідження, в зв’язку з чим матеріали справи були повернуті без проведення призначеного судом експертного дослідження.

Відповідно до ч. 1, ч.5, ч. 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач не довів належними засобами доказування своє твердження про те, що подане на реєстрацію позначення «Європейський університет» не є описовим та не вказує на місце та якість надання послуг 41 класу МКТП.

Щодо посилання позивача в обгрунтування своїх заперечень на видачу свідоцтва України № 50089, то дане посилання не стосується предмету розгляду справи, та не може бути прийнято як належний доказ на підтвердження вимог позивача. Крім того, суд вказує, що позивач не позбавлений права оскаржити вищевказане свідоцтво в установленому законом порядку, у разі якщо позивач вважає, що дане свідоцтво видано неправомірно та з порушенням його прав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Отже, оскаржуване рішення прийняте відповідачем у межах компетенції, при вчиненні функцій, покладених на нього згідно до діючого на момент винесення оскаржуваного рішення законодавства. Підстави для скасування рішення відсутні.

З урахуванням викладеного суд вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 25.07.2006 року у справі № 21/655-А прийнята у відповідності до встановлених фактичних обставин справи і норм чинного законодавства України.

У зв`язку з цим підстав для зміни або скасування прийнятої постанови Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 102, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Постанову Господарського суду міста Києва від 25.07.2006 року у справі № 21/655-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» – без задоволення.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

3. Ухвалу в повному обсязі складено 27.10.2006 р.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді

Малетич М.М.

Студенець В.І.