Справа № 2018/17264/2012

н/п 2/640/9/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Єфіменко Н.В.,

при секретарі Вакула І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» про припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, відшкодування збитків та моральної шкоди, -

встановив:

28 вересня 2011р. позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» (далі: ТОВ «ДЗ ГНЦЛС») з позовом про припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, відшкодування збитків та моральної шкоди. З урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив: визнати дії відповідача неправомірними; опублікувати зміст судового рішення в журналі «Провізор» та щотижневику «Аптека»; стягнути з відповідача на свою користь разове грошове стягнення у сумі: 60.900.000грн. за неправомірне використання патенту на винахід № 67600 від 17.10.2005р. та 60.900.000грн. за неправомірне використання знаку для товарів та послуг за свідоцтвом №54616 від 17.10.2005р.; компенсацію моральної шкоди у сумі 200.000грн.; судові витрати у сумі 3.745грн. В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що є власником та розробником свідоцтва від 17.10.2005р. № 54616 на товарний знак: українською мовою «Ліксон», англійською мовою «LEXON», російською мовою «Лексон» (далі: «Ліксон»), а також власником патенту № 67600 від 17.10.2005р. на винахід лікарського препарату «Ліксон». Наприкінці 2008р. позивач дізнався про те, що не володіючи правом користування, належними позивачу патентом та свідоцтвом, відповідач використовує запатентований позивачем винахід, шляхом виготовлення лікарського препарату «Ліксон» та його реалізації, а 13.02.2009р. намагався здійснити перереєстрацію вказаного препарату за № UA/1491/01/01, без укладення з позивачем ліцензійного договору. На чисельні претензії позивача, звернення та заборони використання своєї інтелектуальної власності, відповідач не реагує. При визначенні разового грошового відшкодування, за ненадання відповідачем інформації про обсяги реалізації лікарського засобу «Ліксон» та розмір доходів, отриманих від його реалізації з 2008 р. по теперішній час, позивач виходить з суми отриманого відповідачем доходу 200.000.000грн. та визначає разове грошове відшкодування у розмірі 50.000 мінімальних заробітних плат, що дорівнює сумі 60.900.000грн. за випуск та реалізацію запатентованого лікарського засобу та 60.900.000грн. за використання назви «Ліксон», посвідченої свідоцтвом. В обгрунтування стягнення компенсації моральної шкоди у сумі 200.000 грн. позивач посилався на душевні страждання, викликані неправомірними діями відповідача, що порушують його право інтелектуальної власності ( т.1 а.с.4-6, т.2 а.с.10-12).

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на: безпідставність застосування позивачем при обрахуванні суми стягнення, положень Закону України «Про авторське право та суміжні права», належність до застосування законів України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі», «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», якими виплата компенсації не передбачена; необґрунтованість вимог стягнення моральної шкоди.

Суд, вислухавши міркування сторін, дослідивши матеріали справи, доходить наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником патенту на винахід № 67600 від 17.10.2005р. на лікарський препарат «Ліксон» («LEXON», «Лексон») (далі: патент) та свідоцтва №54616 від 17.10.2005р. на товарний знак «Ліксон» - українською; «LEXON» - англійською; «Лексон» - російською (далі: свідоцтво). (т.1а.с.8-11).

01.01.2002р. між ОСОБА_1 та Державним підприємством «ДЗ «ГНЦЛС» укладений договір про створення науково-технічної продукції. Згідно п.4.4 договору, підприємство зобов’язалось у подальшому укласти з позивачем договір франчайзингу на користування патентом і свідоцтвом на лікарський препарат. (т.1а.с.48-50).

У листопаді 2007р. державне підприємство «ДЗ «ГНЦЛС» ліквідовано, а відповідач ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» не є правонаступником ліквідованого підприємства (т.1а.с.15).

Як вбачається з відповіді Державного фармакологічного центру від 27.07.2009р. №1ю8-19/70/АБ, ТОВ «Дослідний завод «ГНЦЛС» 13.02.2009р. подавав заявку на перереєстрацію препарату «Ліксон» за номером UA/1491/ 01/01 (т.1 а.с.17-19,134).

Про виготовлення та реалізацію відповідачем лікарського препарату «Ліксон» свідчить факт придбання у відповідача вказаного препарату в період з січня 2008р. по вересень 2011р. ПрАТ«Альба Україна» (т.1а.с.68), інформація відповідача (т.2 а.с.8).

18.03.2013р. рішенням Солом’янського районного суду м. Києва у позові ТОВ «ДЗ «ГНЦЛС» до ОСОБА_1 про визнання недійсним патенту, дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг - відмовлено (т.1 а.с.208-211, 212-216).

Частиною 3 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, визначені ч.7 ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3687-ХІІ від 15.12.1993р. (далі: ЗУ № 3687-ХІІ від15.12.1993р.), вказані в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 12.09.12р. (т.1 а.с.170-172), досліджені при ухваленні вищевказаного рішення та при розгляді справи відповідачем не заперечувались.

Положеннями ст. 418 ЦК України, передбачено, що право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної праці, творчої діяльності, або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим кодексом або законом.

Зокрема, п 2 ч. 1 ст. 424 ЦК України визначено, що майновим правом інтелектуальної власності є виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Як зазначив пленум Верховного суду України п.10 постанови № 5 від 04.06.2010 р., об’єкти авторського права (твори науки, літератури і мистецтва), що підлягають правовій охороні, визначені ст.433 ЦК України, ст.8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» N 3792-XII від 23.12.1993р. (далі: ЗУ N 3792-XII від 23.12.1993р.) При цьому перелік об’єктів не є вичерпним.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» № 3687-ХІІ від 15.12.1993р.(далі: ЗУ № 3687-ХІІ від 15.12.1993р.), під патентом розуміється охоронний документ, що засвідчує пріоритет авторства і права власності на винахід (корисну модель). Під винаходом розуміють результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Згідно з ч. 2 ЗУ № 3687-ХІІ від 15.12.1993р., на вимогу власника патенту такі порушення повинні бути припинені, а порушники зобов'язані відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Втім, чисельні звернення позивача спрямовані на захист свого права інтелектуальної власності, відповідачем проігноровані (т.1 а.с.12, 13, 14, 31, 32, 34) , а доказів наявності правових підстав, використання інтелектуальних доробок, посвідчених належними відповідачу патентом та свідоцтвом, відповідач суду не надав.

З урахуванням викладеного, суд вважає факт порушення відповідачем права інтелектуальної власності позивача доведеним.

Ненадання відповідачем доказів обсягів та вартості реалізації запатентованого позивачем лікарського препарату «Лексон» унеможливлює визначення розміру збитків, спричинених порушенням права позивача, а тому згідно положень п.5, п.6 ч.2 ст. 432 ЦК України, ст. 52 ЗУ N 3792-XII від 23.12.1993р., ст. 35 ЗУ № 3687-ХІІ від 15.12.1993р., суд в якості способу захисту порушеного інтелектуального права позивача на використання патенту, застосовує разове грошове стягнення; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

З урахуванням викладеного, за не доведення відповідачем виконання вимог ЗУ N 3792-XII від 23.12.1993р. при використанні об’єкту авторського права позивача, - патенту, та не спростовання передбаченої цивільним законодавством презумпції винного завдання шкоди, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача разове грошове стягнення у вигляді компенсації за порушення права інтелектуальної власності позивача на патент з вересня 2008р.

При визначенні розміру компенсації, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за порушення права інтелектуальної власності при використанні патенту, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, встановлені ст. 3 ЦК України, зокрема справедливість, добросовісність, розумність, конкретні обставини справи, обсяг порушення, його тривалість та відсутність у відповідача наміру укладення з позивачем договору на виготовлення запатентованого лікарського засобу, а також у відповідності вимог п. «г» ч.2 ст. 52 ЗУ N 3792-XII від 23.12.1993р.визначає грошову компенсацію за використання патенту у розмірі 500 мінімальних заробітних плат, що дорівнює сумі 609.000 грн. (1218 х 500 = 609.000).

Зважаючи на доведеність факту порушення діями відповідача права інтелектуальної власності позивача, виходячи з вимог розумності, справедливості, на підставі п.2.ч.2 ст. 23 ЦК України, п.«а» ч.2 ст. 52 ЗУ N 3792-XII від 23.12.1993р. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача компенсація спричиненої моральної шкоди у сумі 30.000грн.

Втім, положеннями Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-ХІІ від 15.12.1993р.(далі:ЗУ№3689-ХІІ від 15.12.1993р.), виплата компенсації за таке порушення не передбачена, а перелік способів захисту права, визначений у ч.2 ст. 20 ЗУ №3689-ХІІ від 15.12.1993р.включає: право власника свідоцтва на припинення порушення права, відшкодування порушником заподіяних збитків, усунення з товару, його упаковки незаконно використаного знаку, позначення.

Положеннями ст. 16 ЦК України, ст. 52 ЗУ N 3792-XII від 23.12.1993р., ст.35 ЗУ № 3687-ХІІ від 15.12.1993р., ст.21 ЗУ №3689-ХІІ від 15.12.1993р. також не передбачена в якості способу захисту права, заявлена позивачем вимога визнання дій відповідача протиправними, натомість ст.35 ЗУ № 3687-ХІІ від 15.12.1993р. передбачає встановлення факту використання винаходу та порушення прав власника патенту.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача в частині визнання дій протиправними, стягнення компенсації за неправомірне використання знаку для товарів та послуг за свідоцтвом задоволенню не підлягають.

В порядку ст.82 КПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави сплачений судовий збір з вимог немайнового характеру у сумі 243грн.60коп., а також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати у сумі 3745 грн.

Керуючись ст.ст.16, 23, 431, 432, 464 ЦК України, ст.ст. 1, 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» № 3687-ХІІ від 15.12.1993р., ст. 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права» N 3792-XII від 23.12.1993р., ст.ст. 20, 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» №3689-ХІІ від 15.12.1993р., ст.ст.60, 61, 82, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» про припинення дій, що порушують право інтелектуальної власності, відшкодування збитків та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Встановити факт використання товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» належних ОСОБА_1 патенту на винахід № 67600 від 17.10.2005р. та знаку для товарів і послуг за свідоцтвом №54616 від 17.10.2005р., чим порушені права власника ОСОБА_1

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» код ЄДРПОУ 33338513 на користь ОСОБА_1 реєстр. номер НОМЕР_1 компенсацію за порушення прав ОСОБА_1 на використання патенту на винахід № 67600 від 17.10.2005р. сумі 609.000 (шістсот дев’ять тисяч) гривень; компенсацію моральної шкоди у сумі 30.000 (тридцять тисяч) грн.; судові витрати у сумі 3745 (три тисячі сімсот сорок п’ять) грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» код ЄДРПОУ 33338513 на користь Держави судовий збір у сумі 243(двісті сорок три) гривні 60коп.

Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідний завод «ГНЦЛС» опублікувати зміст судового рішення у журналі «Провізор» та щотижневику «Аптека».

В задоволенні позову в іншій частині заявлених вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення ухвалене без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Суддя: