ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. Справа № 911/2825/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом

першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України, м. Київ 2) Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, м. Київ 3) Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», Київська обл., с. Пірнове

до

1) Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., м. Вишгород 2) Громадської організації «Садівниче товариство «Лебедівка», Київська обл., с. Лебедівка 3) Товариства з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент», м. Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Больбат Олександр Олександрович, Красногорська Ніна Григорівна, Шведова Інга Ростиславівна, Вансович Геннадій Вікторович, Тонковид Анатолій Іванович, Гончаренко В'ячеслав Юрійович, Грищенко Наталія Олександрівна, Гончаренко Олег Юрійович, Грищенко Вікторія Олександрівна, Больбат Тетяна Михайлівна, Слюсаренко Сергій Валентинович, Тарабакін Ігор Валерійович

про визнання недійсними розпоряджень, визнання недійсним договору оренди, визнання недійсними державних актів на право власності, витребування земельних ділянок,

за участю представників:

прокуратури:

Підяш О.С., службове посвідчення №028911;

позивача 1:

Юрченко Ю.Є., довіреність №9-5/3082 від 24.07.2015 року;

позивача 2:

не з'явилися;

позивача 3:

Горячек Я.О., довіреність №10-01/650 від 30.12.2014 року;

відповідача 1:

не з'явилися;

відповідача 2:

Кукоба О.М., довіреність б/н від 26.08.2015 року;

відповідача 3:

Кукоба О.М., довіреність б/н від 12.08.2015 року;

третіх осіб 1-12:

не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2015 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (позивач 1), Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства (позивач 2), державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (позивач 3) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Вишгородської районної державної адміністрації Київської області (відповідач 1), громадської організації «Садівниче товариство «Лебедівка» (відповідач 2), товариства з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» (відповідач 3) про: визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №557 від 19.09.2005 року; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.09.2015 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та громадською організацією «Садівниче товариство «Лебедівка», який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040534200006; визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №233 від 19.04.2006 року; визнання недійсними державних актів на право власності серії ЯИ835113, ЯИ835114, ЯИ835115, ЯИ835116, ЯИ835117, ЯИ835118, ЯИ835119, ЯИ835120 на земельні ділянки площами 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0329), 0,1496 га (кадастровий номер3221884000:33:021:0330), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0331), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0332), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0333), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0334), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0335), 0,1216 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0336) видані 14.04.2010 року ТОВ «БІ ДОЛИНА ДЕВЕЛОПМЕНТ»; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» земельні ділянки загальною площею 1,1686 га з кадастровими номерами 3221884000:33:021:0329; 3221884000:33:021:0330; 3221884000:33:021:0331; 3221884000:33:021:0332; 3221884000:33:021:0333; 3221884000:33:021:0334; 3221884000:33:021:0335; 3221884000:33:021:0336, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з нормативною грошовою оцінкою 52 820,72 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.07.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.07.2015 року.

15.07.2015 року через відділ діловодства господарського Київської області відповідач 2 подав заяву про застосування строків позовної давності від 15.07.2015 року б/н (вх. №16701/15 від 15.07.2015 року).

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2015 року розгляд справи було відкладено на 27.08.2015 року.

26.08.2015 року через відділ діловодства господарського Київської області відповідач 3 подав відзив на позовну заяву від 26.08.2015 року б/н (вх. №19821/15 від 26.08.2015 року), у якому заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволення позову.

27.08.2015 року через відділ діловодства господарського Київської області відповідач 1 подав відзив на позовну заяву б/н (вх. №19859/15 від 27.08.2015 року), у якому заперечив проти позовних вимог, просив суд застосувати строки позовної давності та здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача 1.

27.08.2015 року через відділ діловодства господарського Київської області позивач 3 подав письмові пояснення по справі.

27.08.2015 року через відділ діловодства господарського Київської області прокурор подав письмові пояснення по справі.

Представники позивача 2, відповідача 1 та третіх осіб 1-12 у судове засідання 27.08.2015 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача 2, відповідача 1 та третіх осіб 1-12 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників позивача 2, відповідача 1 та третіх осіб 1-12 , за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача 1, позивача 3, відповідача 2, відповідача 3, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №557 від 19.09.2005 року «Про передачу в оренду земельної ділянки садівницькому товариству «Лебедівка», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки садівницькому товариству «Лебедівка», розроблену Вишгородським районним відділом №11 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», вилучено із земель державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (Пірнівське лісництво, квартал 161, виділ 1,2,6,8) на території Лебедівської сільської ради земельну ділянку загальною площею 5,3954 га, надано садівницькому товариству «Лебедівка» в оренду терміном на 49 років земельну ділянку загальною площею 5,3954 га під розміщення садівницького товариства на території Лебедівської сільської ради за межами населеного пункту.

22.09.2005 року на підставі вищезазначеного розпорядження №557 від 19.09.2005 року між Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та громадською організацією «Садівниче товариство «Лебедівка» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (договір).

29.09.2005 року договір зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040534200006.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №233 від 19.04.2006 року «Про передачу у власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Лебедівка», затверджено матеріали технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки членам садівницького товариства «Лебедівка»; передано безкоштовно у власність земельні ділянки членам садівницького товариства «Лебедівка» згідно із списком, що додається.

На підставі розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №233 від 19.04.2006 року «Про передачу у власність земельних ділянок членам садівницького товариства «Лебедівка» третім особам 1-10 видані державні акти на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 04.07.2006 року, 06.07.2006 року та 12.07.2006 року, копії яких наявні в матеріалах справи, належні третім особам 1-10 земельні ділянки були продані третій особі 11.

Внаслідок укладання договорів купівлі-продажу від 20.07.2007 року, копії яких наявні в матеріалах справи, земельні ділянки були відчужені третій особі 12, яка у свою чергу уклала договори купівлі-продажу від 25.12.2007 року з товариством з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент».

На підставі договорів купівлі-продажу від 25.12.2007 року товариству з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» 08.04.2008 року виданий державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №323472 на земельну ділянку площею 1,1686 га з кадастровим номером 3221884000:33:021:0155.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» здійснено поділ земельної ділянки площею 1,1686 га з кадастровим номером 3221884000:33:021:0155 на 8 (вісім) окремих земельних ділянок з кадастровими номерами 3221884000:33:021:0329; 3221884000:33:021:0330; 3221884000:33:021:0331; 3221884000:33:021:0332; 3221884000:33:021:0333; 3221884000:33:021:0334; 3221884000:33:021:0335; 3221884000:33:021:0336 та отримано державні акти на право власності на земельні ділянки від 14.04.2010 року ЯИ835113, ЯИ835114, ЯИ835115, ЯИ835116, ЯИ835117, ЯИ835118, ЯИ835119, ЯИ835120 на земельні ділянки площами 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0329), 0,1496 га (кадастровий номер3221884000:33:021:0330), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0331), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0332), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0333), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0334), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0335), 0,1216 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0336).

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття розпорядження №557 від 19.09.2005 року та розпорядження №233 від 19.04.2006 року), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту.

Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, передбачено, що розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статей 123, 124 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Аналогічні положення містяться у ст. 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зі змісту зазначених вимог Закону слідує, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

Статтею 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

15.07.2015 року через відділ діловодства господарського Київської області відповідач 2 подав заяву про застосування строків позовної давності від 15.07.2015 року б/н (вх. №16701/15 від 15.07.2015 року).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

16 серпня 2005 року ДП «Вищедубечанське лісове господарство» надано висновок №425, яким погоджено вилучення земельної ділянки площею 5,4 га під розміщення садівницького товариства «Лебедівка», враховуючи позитивні висновки всіх заінтересованих служб району та області.

Відповідно до пункту 1 розділу IX Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2000 p. N915, Кабінет Міністрів здійснює контроль за виконанням Конституції та законів України, актів Президента України та власних актів центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими підвідомчими йому органами, установами та організаціями (далі - органи (організації)), систематично розглядає ці питання на своїх засіданнях.

Згідно частин 2, 3 ст. 30 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому.

Голови обласних державних адміністрацій інформують Президента України і Кабінет Міністрів України та щорічно звітують перед ними про виконання місцевою державною адміністрацією покладених на неї повноважень, а також суспільно-політичне, соціально-економічне, екологічне та інше становище на відповідній території, вносять пропозиції з питань удосконалення чинного законодавства України і практики його реалізації, системи державного управління.

Відповідно до Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого Указом Президента України віл 14 серпня 2000 року N969/2000, державний комітет лісового господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Оскільки розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №557 видано 19.09.2005 року, то перебіг позовної давності, в межах якої Кабінет Міністрів України, Державне підприємство «Вищедубечанське лісове господарство» та територіальний орган Держлісгоспу України могли звернутися в суд з позовом про визнання його недійсним, а також про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, що є похідним від визнання розпорядження недійсним, почався 20.09.2005 року, а сплив 20.09.2008 року.

Перебіг позовної давності щодо позовних вимог про визнання недійсними розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №233 від 19.04.2006 року розпочався 20.04.2006 року, а сплив 20.04.2009 року.

Перебіг позовної давності для вимог про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих 14.04.2010 року, почався 15.04.2010 року та закінчився 15.04.2013 року, а перебіг позовної давності для вимог про витребування земельних ділянок, вилучених з постійного користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області №557 від 19.09.2005 року у складі земельної ділянки площею 5,3954 га, почався 20.09.2005 року, а сплив 20.09.2008 року.

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не з моменту, коли це стало відомо прокурору, який подав позов в інтересах такої особи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 23.12.2014 року у справі №3-194гс14 та від 27.05.2014 року у справі №3-23гс14.

За таких обставин, відповідно до частини четвертої ст. 267 ЦК України, суд, з мотивів спливу позовної давності, відмовляє у задоволенні вимог про: визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №557 від 19.09.2005 року; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 22.09.2015 року між Вишгородською районною державною адміністрацією та громадською організацією «Садівниче товариство «Лебедівка», який зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди за №040534200006; визнання недійсним розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації №233 від 19.04.2006 року; визнання недійсними державних актів на право власності серії ЯИ835113, ЯИ835114, ЯИ835115, ЯИ835116, ЯИ835117, ЯИ835118, ЯИ835119, ЯИ835120 на земельні ділянки площами 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0329), 0,1496 га (кадастровий номер3221884000:33:021:0330), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0331), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0332), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0333), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0334), 0,1496 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0335), 0,1216 га (кадастровий номер 3221884000:33:021:0336) видані 14.04.2010 року ТОВ «БІ ДОЛИНА ДЕВЕЛОПМЕНТ»; витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю «БІ Долина Девелопмент» земельні ділянки загальною площею 1,1686 га з кадастровими номерами 3221884000:33:021:0329; 3221884000:33:021:0330; 3221884000:33:021:0331; 3221884000:33:021:0332; 3221884000:33:021:0333; 3221884000:33:021:0334; 3221884000:33:021:0335; 3221884000:33:021:0336, які розташовані на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області, з нормативною грошовою оцінкою 52 820,72 грн.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VII Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 01.09.2015р.

Суддя Т.Д. Лилак