ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, м.Дніпропетровськ

до Державного підприємства «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів», м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 127888,74грн.

Суддя М. П. Кожан

Секретар судового засідання О.В.Гаврилова

Представники сторін:

від позивача: Анісімова О.В., довіреність №1766/01-46 від 19.04.2006р.

від відповідача: Хорольський М.С., директор, наказ №57-Д від 05.05.2004р.,

Малютов С.В., довіреність № 3 від 26.06.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 128046грн. 12коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

На адресу суду 13.07.2006р. від позивача надійшли уточнення до позовної заяви, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 127 888грн. 74коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська.

Відповідач у запереченнях на позов пояснив, що позов не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 10.07.2006р. була оголошена перерва до 13.07.2006р.

Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Управліннями Пенсійного фонду України в Кіровському, Красногвардійському, Індустріальному, Ленінському районах м.Дніпропетровська та м. Севастополя працівникам Державного підприємства «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів»була призначена та виплачувалась пенсія на підставі Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»(далі по тексту - Закон №1977). За період з червня 2000р. по березень 2006р. Управліннями Пенсійного фонду України в Кіровському, Красногвардійському, Індустріальному, Ленінському районах м.Дніпропетровська та м. Севастополя було виплачено пенсій на суму що складає суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1977 держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової, науково-педагогічної науково-технічної, науково-організаційної, роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається при досягненні пенсійного віку: чоловікам-за наявності стажу роботи не менше 25 років, у тому числі, стажу наукової роботи не менше 20 років, жінкам-за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі, стажу наукової роботи не менше 15 років.

Різниця, яка утворюється між сумою призначення пенсії за даним Законом та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право відповідна особа, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників бюджетних установ та організацій за рахунок Державного бюджету, а для наукових (науково-педагогічних) працівників інших підприємств і організацій –за рахунок коштів цих підприємств і організацій в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (такий порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1826).

Згідно з таким порядком (п. 3) фінансування витрат на виплату різниці у розмірі пенсії працівникам державних не бюджетних підприємств і організацій здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій, які сплачують Пенсійному фонду кошти на виплату зазначеної різниці, які вносяться щомісяця до 25 числа до Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 8).

Відповідно до довідки № 22/11-3480 від 10.07.06р. Головного управління статистики у Дніпропетровській області відповідач є державним підприємством.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1977 встановлені виплати є спеціальним платежем, встановленим для обмеженого кола суб’єктів та направленим на відшкодування витрат Пенсійного фонду України по виплаті різниці між виплаченою науковою пенсією та іншими пенсіями призначеними згідно з чинним законодавством, який не фінансується за рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Отже, обов’язок підприємств погашати Пенсійному фонду України різницю між сумою призначення наукової пенсії та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів встановлений Законом України № 1977. Даний закон також не пов’язує обв’язок підприємств, організацій сплачувати різницю у пенсіях, які виплачені Пенсійному фонду України у період з квітня 2000 року, відповідно до змін ст. 24 вказаного Закону, з роком виникнення права на пенсію наукових працівників. Проте, на думку відповідача і беручи до уваги ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251 необхідно зазначити, що будь-які податки і збори (обов’язкові) платежі, які запроваджуються Законами України, мають бути включені до цього Закону. Такого платежу, як „різниця між сумою призначення пенсії за Законом № 1977 та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів”, який передбачений ч.6 ст. 24 Закону № 1977 до Закону № 1251 включено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про систему оподаткування» державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією щодо обов’язків відповідача, викладеною в постанові Вищого господарського суду України по справі №25/28 від 13 липня 2005р.

Крім того, як встановлено Вищим господарським судом України по вказаній справі, у державній установі був відсутній прибуток для таких виплат, оскільки відповідно до Статуту УНДКТІ „ДІНТЕМ” підприємство діє на основі повного господарчого розрахунку і самофінансування.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя М.П.Кожан

Дата складення постанови у повному обсязі - 21.07.2006р.