КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 825/1777/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 серпня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Межевича М.В., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" до управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області про визнання протиправним рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач , Публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати протиправним рішення та бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Чернігівської області у виконанні постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 в частині не включення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 про стягнення з рахунку Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту; зобов'язати відповідача внести до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 про стягнення з рахунку Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту та стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" судові витрати по справі.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2015 за вих. № 32 щодо виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 про стягнення з рахунку Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту за правилами, встановленими Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державною, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню в частині з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.03.2015 року позивач звернувся до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області з заявою за вих. № 32, в якій просив прийняти наказ арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 № 3/458 про стягнення з рахунків Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь позивача 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. держмита (а.с.11).

До заяви позивач додав оригінал наказу від 06.07.1999 № 3/458, копію рішення від 06.07.1999 № 3/458, оригінал виписки з ЄДРПОУ на Публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд", копія витягу з ЄДРПОУ Серії АЄ №912201 (а.с.12-18).

20.05.2015 року Управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області листами за вих. № 01.1-35/4808, 01.1-35-4809 та № 02-45/11156 відмовлено позивачу у прийнятті поданих документів (а.с.20-23).

Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним рішення та бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Чернігівської області у виконанні постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 №440 в частині не включення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 про стягнення з рахунку Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту та зобов'язання відповідача внести до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, вищевказаного рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, прийшов до висновку, що вимоги позивача передчасні, однак з метою захисту порушених прав, вийшовши за межі позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2015 за вих. № 32.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача розглянути повторно заяву позивача, однак, вважає, що вийшовши за межі позовних вимог, суду першої інстанції, з урахуванням практики Верховного Суду України, слід було також визнати протиправними дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015 року №32 про виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року №3/458 та щодо повернення вказаної заяви. В зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового зважаючи на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності (ч.2 ст. 2).

Згідно п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Кабінетом Міністрів України з метою реалізації пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", 03.09.2014 року прийнято постанову № 440, якою затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок).

Відповідно до зазначеного Порядку виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, установа, організація або юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства, які видані або ухвалені до 01.01.2013, подаються до органів державної виконавчої служби для здійснення їх обліку інвентаризації та подальшої передачі органам, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів для погашення заборгованості.

Пунктом 4 Порядку № 440 встановлено перелік документів, які подаються заявником (стягувачем) до органу державної виконавчої служби про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, які видані або ухвалені до 01.01.2013.

Як зазначено вище, 30.03.2015 року позивач звернувся до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області із заявою за вих. № 32, в якій просив прийняти рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 про стягнення з рахунку Чернігівського обласного радіотелевізійного передавального центру на користь Відкритого акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" 13870,45 грн. боргу та 693,50 грн. витрат по держмиту (а.с.11). До заяви додав оригінал рішення та наказу від 06.07.1999 № 3/458, оригінал виписки з ЄДРПОУ на Публічне акціонерне товариство "Чернігівторгбуд", копія витягу з ЄДРПОУ Серії АЄ №912201 (а.с.12-18).

Пунктом 7 вказаного Порядку визначено, що відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр). Якщо за результатами перевірки встановлено, що рішення виконано в повному обсязі, відповідальна особа повертає рішення заявнику із супровідним листом та відповідною довідкою з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

При цьому, доказів, які б свідчили про вчинення дій, передбачених пунктом 7 Порядку №440, відповідачем суду не надано.

Разом з цим, відповідачем лише 20.05.2015 року (тобто майже через два місяці) повернуто поданий позивачем пакет документів з двох підстав:

По-перше, тому що, на думку відповідача, копія рішення Арбітражного суду Чернігівської області №3/458 від 06.07.1999 року не завірена належним чином,

По-друге, з підстав закінчення строку пред'явлення наказу Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458.

Що стосується посилань відповідача на неналежним чином засвідчену копію рішення Арбітражного суду Чернігівської області №3/458 від 06.07.1999 року, то суд першої інстанції вірно зазначає, що копія рішення завірена належним чином.

Так, арбітражні суди з 2001 року перейменовані на господарські, оскільки відповідно до Закону України від 21 червня 2001 року "Про внесення змін до Закону України "Про арбітражний суд", слово "арбітражний" було замінено словом "господарський". Отже, правосуддя у господарських відносинах почали здійснювати господарські суди.

Діяльність господарських судів регулюється Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28 (далі - Інструкція).

Відповідно до пп. 2.6.11 п.2.6 Інструкція учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою "Згідно з оригіналом". Зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ. Відмітка про засвідчення розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".

Згідно пп. 2.6.13 п. 2.6 Інструкції оригінал наказу господарського суду, підписаний суддею, засвідчується гербовою печаткою суду і видається стягувачеві під розписку або надсилається йому рекомендованим чи цінним листом після набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, в господарському суді засвідчується відміткою "Згідно з оригіналом", зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії та скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рішення Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 (а.с.12-13). Наказ Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458 підписаний суддею, засвідчується гербовою печаткою суду (а.с.14), відповідно до норм Інструкції.

Що стосується посилання відповідача на закінчення строку пред'явлення наказу Арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 №3/458, то колегія суддів також не приймає їх до уваги, оскільки відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновком суду першої інстанції про зобов'язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 30.03.2015 за вих. № 32.

Разом з тим, вийшовши за межі позовних вимог, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, слід також визнати протиправними дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015 року №32 про виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року №3/458 та щодо повернення вказаної заяви.

При цьому, слід зазначити, що вимоги щодо внесення до Реєстру рішень, виконання яких гарантуються державою відноситься до дискреційних повноважень.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача внесення до Реєстру рішень, виконання яких гарантуються державою, рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 № 3/458 відноситься до дискреційних повноважень рішення є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не може бути задоволено.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Доводи апелянта викладенні в апеляційній скарзі, що інші виплати не входять до складу заробітної плати не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, однак, порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи у зв'язку з чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Чернігівторгбуд" - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року - скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо визнання протиправними дій управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015 року №32 про виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року №3/458 та повернення вказаної заяви.

В цій частині прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області щодо несвоєчасного розгляду заяви позивача від 30.03.2015 року №32 про виконання рішення арбітражного суду Чернігівської області від 06.07.1999 року №3/458 та щодо повернення вказаної заяви.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді : М.В. Межевич

Є.О. Сорочко

Повний текст виготовлено 27 серпня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Сорочко Є.О.