19.08.2015 Провадження №2/425/638/15

Справа №425/1307/15-ц

19 серпня 2015 року Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Овчаренко О.Л.

при секретарі - Гайворонській І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рубіжне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації«Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за природній газ та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: Публічне акціонерне товаристо по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства звернулось до суду з позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою задоволення комунально-побутових потреб споживала природній газ. Для цього нею використовувалося обладнання: плита газова ПГ-4, ВПГ-23 (газова колонка). В квартирі відповідача за адресою: АДРЕСА_1, підключення зазначеного газового обладнання до системи газопостачання було здійсненне 05.05.2003 р. Після 05.05.2003 р. квартира відповідача від системи газопостачання не від,єднувалася та газове обладнання не пломбувалося. 05.03.2007 р. між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з газопостачання. За адресою відповідача зареєстровано дві особи. Спожитий газ боржник в повній мірі не оплачує, попереджався про необхідність сплати заборгованості за використаний природний газ, однак до теперішнього часу сума заборгованості не сплачена. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ "Луганськгаз" суму заборгованості за природній газ у розмірі 941,93 грн., сформовану станом на 11.04.2012 р., по здійсненим нарахуванням на 01.04.2012 р., а також суму сплати судового збору - 243,60 грн. ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства посилаючись на те, що в позивач за первинним позовом як виконавець послуг вказує на те, що вона з метою задоволення комунально-побутових потреб споживала природній газ за адресою: АДРЕСА_1, за якою зареєстровані дві працездатні особи. Відповідач за зустрічним позовом надає суду неправдиву інформацію. Відповідачу за зустрічним позовом добре відомо, що син відповідача непрацездатний та знаходиться на її утриманні. Починаючи з 11.08.2009р. ПАТ «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства було повідомлене про те, що її родина приймає участь у кримінальному провадженні як сторона потерпілого, та йому були надані деякі підтверджуючі юридичний факт документи. Станом на 28.05.2012р. на адресу суду та ПАТ «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства були надані додаткові документи, які підтверджували продовжуваний юридичний факт, існуючий в родині. Згідно п.41 договору про надання послуг з газопостачання, укладеного між нею та відповідачем за зустрічним позовом, виконавець та споживач не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами. Але незважаючи на це відповідач за зустрічним позовом, нехтуючи як нормами права і моралі, так і умовами договору намагався примусити боржника до виконання цивільно-правових договірних зобов'язань, незважаючи на неплатоспроморжність родини боржника. Відповідач за зустрічним позовом зловживає правом на звернення до суду і вкотре звертається до суду щодо одного і того ж предмету позову (заборгованість) поза межами позовної давності. Відповідач за зустрічним позовом не міг не розуміти, що малозабезпечена родина не спроможна сплачувати кошти за комунальні послуги у зв'язку зі зубожінням родини, а не тому, що є злісним неплатником.Також відповідачу за зустрічним позовом повинно бути відомо, що при всіх місцевих органах влади створені спеціальні комісії, які займаються питаннями субсидій. Їм надано право у деяких випадках призначати субсидії як виняток, з урахуванням конкретних обставин, що склалися в сім'ї. Те, що її родина користувалася субсидією, відповідачу за зустрічним позовом було добре відомо. Чи звертався відповідач за зустрічним позовом до органу місцевого самоврядування для урегулювання цього питання, їй невідомо. Але, використовуючи своє монопольне становище, відповідач за зустрічним позовом шляхом самоправства постійно намагався допустити звуження змісту та обсягів конституційних прав її родини, незважаючи на її повідомлення про існування єдиного джерела доходів у родині, а саме її зарплатню . Відповідач за зустрічним позовом погрожував їй відключенням житла від газопостачання у разі невнесення нею плати за житлово-комунальні послуги. В березні 2011р. відповідач за зустрічним позовом звернувся до УПСЗН з питання припинення надання їй субсидії. При цьому ані відповідач за зустрічним позовом, ані керівництво УПСЗН не взяли до уваги, що субсидія їй призначалась як виняток спеціальною комісією місцевого органу влади. І тем не менш, виплата субсидії їй була припинена, незважаючи на те, що у її сина відсутні доходи, починаючи з 01.04.2010р. Проте відповідач за зустрічним позовом обрав протиправний шлях -надання до суду неправдивої та спотвореної інформації, намагаючись отримати бажаний для себе результат будь-якою ціною. У зв'язку із вчиненням протиправних дій відповідача за зустрічним позовом їй завдано моральної шкоди, яка полягає в наступному. Коли вона дізналась про те, що відповідач за зустрічним позовом заради стягнення заборгованості за послуги з газопостачання пішов на лжесвідчення та службове підроблення документів, це спричинило їй суттєвий психологічний шок, вона хвилювалась з приводу розуміння цілковитої незаконності дій відповідача за зустрічним позовом, нехтування відповідачем за зустрічним позовом її законних вимог щодо вирішення питання заборгованості у спосіб, передбачений чинним законодавством України, приниження честі та гідності, через які їй доводилось проходити раз від разу, виправдовуючись перед робітниками відповідача за зустрічним позовом, які шляхом обману проникали в її житло, намагаючись виконати вказівки відповідача за зустрічним позовом щодо відключення її родини від послуг газозабезпечення. Позивач за зустрічним позовом просить визнати дії ПАТ «Лугаськгаз» в особі філії Рубіжанське МРУЕГГ протиправними, які полягають у вчиненні самоправства, зловживанні правом з метою спричинення її родині невиправної шкоди шляхом створення преюдиційного факту,стягнути з ПАТ «Луганськгаз» на її користь моральну шкоду в розмірі 100000 грн. В судовому засіданні представник позивача за первинним позовом підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені ним в позовній заяві, та письмових поясненнях, наданих суду. Просив задовольнити позовні вимоги за первинним позовом та додатково пояснив, що з позовом про стягнення заборгованості за період часу з 01.05.2009 р. по 01.04.2012 р. в сумі 941,93 грн. звернулись в межах строку позовної давності, оскільки заяву про видачу судового наказу на зазначену суму було подано 25 квітня 2012 року, а позовна заява за первинним позовом була подана 23.04.2015 р. В 2011 р. ОСОБА_1 було дійсно припинено надання субсидії, оскільки нею не сплачувався обов,язковий платіж за послуги з газопостачання. З письмових пояснень позивача за первинним позовом вбачається, що 28.04.2010 р. в результаті виникнення аварійної ситуації, що потребувала негайного реагування, за адресою м. Рубіжне,вул. Визволителів,біля будинку 55 («прокородувала» підземна ділянка газопроводу ), в цілях забезпечення безпеки населення проводились аварійні роботи по заміні ділянки газопроводу з екстреним припиненням газопостачання будинків на період проведення робіт. В тому числі було припинено газопостачання і в квартиру ОСОБА_1 АДРЕСА_1. Газопостачання припинялось на декілька годин на період проведення робіт по заміні підземної ділянки газопроводу та на період поетапного пуску газу відповідно до вимог Правил безпеки систем газопостачання України.Оскільки припинення газопостачання здійснювалось на декілька годин і не носило тривалого характеру, перерахунки плати за послуги з газопостачання на відповідні години не здійснювалися. Абоненти за будь-якими перерахунками, пов,язаними з даним припиненням постачання газу, до їх підприємства не зверталися. Крім того, постановою КМУ від 08.06.1996 р. №619 « Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» передбачено визначення норм споживання природного газу з розрахунку на 1 місяць, а не погодинно.Тобто, припинення газопостачання на декілька годин не позбавляє абонента можливості використати надану йому норму споживання природного газу на протязі всього періоду календарного місяця і не потребує перерахунку. 30.04.2010р. ОСОБА_1 дійсно звернулась до їх підприємства з заявою, в якій одне із зазначених формулювань звучало як: «прошу провести часткове відключення газу відповідно до законів України з урахуванням всіх обставин». Зазначають, що законодавством України, в тому числі і постановою КМУ від 09.12.1999р. №2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання» та договором «про надання населенню послуг з газопостачання» не передбачено можливості часткового припинення газопостачання (відключення газу) за наявні борги з оплати за спожитий природній газ.

Таким чином, часткове відключення газу за наявні борги здійснюватися не може. Позивач за первинним позовом неодноразово намагався припинити газопостачання повністю за адресою ОСОБА_1 з дотриманням всіх вимог законодавства та договору, з надсиланням і врученням відповідних повідомлень, але завдяки перешкодам з боку ОСОБА_1 газопостачання за адресою : АДРЕСА_1, не припинено і на теперішній час, їх підприємство не застосовує насильницьких методів.

Відповідачем за первинним позовом подані до суду копії абонентської книжки з відмітками про проведення ПТО газового обладнання в квартирі. Так, планове технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем газопостачання здійснюється окремою службою їх підприємства, яка здійснює обслуговування газового обладнання відповідно до встановленого графіку, і відношення та інформації щодо заборгованості абонентів не має. Навіть якщо відповідна служба і мала б намір припинити газопостачання, то силовим методом, за умови фізичної перешкоди з боку абонента,припинення газопостачання не проводилось би.

Щодо відключення окремих газових приладів за заявкою абонента зазначають, що якщо абонент виявив бажання відключити від системи газопостачання окремі газові прилади не за борги, а з власної ініціативи,то відповідна можливість існує, але у встановленому порядку з обов'язковою оплатою зазначених послуг відповідно до встановленого тарифу. ОСОБА_1 не зверталася до їх підприємства з заявою про відключення від системи газопостачання конкретного газового приладу та не оплачувала зазначені послуги відповідно до встановленого тарифу. У зазначеному випадку відключення може проводитись тільки після подання заяви про відключення конкретного газового приладу та обов'язково після оплати послуг.

Представник позивача за первинним позовом позовні вимоги ОСОБА_1 за зустрічним позовом не визнав та суду пояснив, що ПАТ «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства, а так само і працівники підприємства, здійснює свою діяльність у повній і точній відповідності до норм чинного законодавства України та умов укладених договорів зі Споживачами природного газу. Так, позивач за первинним позовом надавав послуги з газопостачання за адресою: Луганська область, АДРЕСА_1, здійснював відповідні нарахування позивачу за зустрічним позовом за спожитий природний газ, будував з ним відносини у повній відповідності до норм чинного законодавства України та умов договору від 05.03.2007 р. «про надання населенню послуг з газопостачання». Повідомлення ОСОБА_1 про наявну заборгованість за природний газ і вимоги щодо погашення заборгованості також ґрунтувалися виключно на положеннях законодавства та на умовах укладеного договору. Щодо звернення позивача за первинним позовом до суду в порядку наказного провадження та з позовною заявою про стягнення суми заборгованості за природній газ у розмірі 941,93 грн. з ОСОБА_1, то це є реалізацією права підприємства на захист цивільних прав та інтересів. Жодних зловживань правом з боку відповідача за зустрічним позовом не здійснювалося, позивачу за зустрічним позовом шкоди не завдавалося та не було відповідних намірів, а лише реалізовувалися права, надані законодавством України, та в рамках договірних відносин сторін. Зловживань процесуальними правами також не було. ПАТ «Луганськгаз» жодних протиправних дій у відношенні позивача за зустрічним позовом не вчиняло, а отже і не завдавало моральної шкоди. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що на її утриманні знаходиться непрацездатний син, при цьому не надає доказів як непрацездатності, так і знаходження сина на утриманні. Позивач за зустрічним позовом зазначає, що він згідно п.41 договору «про надання населенню послуг з газопостачання» від 05.03.2007 р. не несе відповідальності за невиконання умов договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами. Жодних документів на підтвердження дії обставин непереборної сили позивачем за зустрічним позовом надано не було. Відмова від зобов'язання з якихось особистих міркувань не є обставинами непереборної сили. Просить в задоволенні зустрічного позову відмовити. ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала, посилаючись на обставини, викладені в її позовній заяві та письмових поясненнях, наданих суду, та додатково пояснила, що протиправність дій відповідача за зустрічним позовом полягає у зловживанні правом з метою спричинення її родині невиправної шкоди шляхом створення преюдиційного факту. Відповідач за зустрічним позовом, маючи можливість вирішити питання щодо своїх тотожніх матеріальних вимог ще 24.03.2015р., надав до суду заяву про залишення своєї позовної заяви без руху, фактично відмовившись від судового процесу, при вже винесеному на його користь судовому рішенні, яке було скасоване на підставі поданої нею заяви про скасування заочного рішення. Самоправство відповідача за зустрічним позовом полягає в тому, що він не визнає юридичний факт, що склався в її родині, а також ставить договірні правовідносини вище недоговірних, які регулюються нормами цивільного законодавства.Відповідач за зустрічним позовом не визнає норми цивільного законодавства щодо припинення, зміни, звільнення від виконання зобов,язання. Відповідач за зустрічним позовом вимагає від неї сплати боргу за послуги газопостачання, примушує до виконання цивільно-правового зобов,язання, надає суду лжесвідчення, приховує документи про те, що вона повідомляла про стан в її родині. Окрім того, представники відповідача за зустрічним позовом неодноразово протиправно намагались потрапити в її житло. Відповідач за зустрічним позовом чудово розуміє,що після можливого отриманого ним бажаного результату проти родини почнуться позови всіх інших представників служб, які надають родині комунальні послуги.

Позовні вимоги за первинним позовом ОСОБА_1 не визнала та суду пояснила, що в її родині існує юридично значущий факт, родина приймає участь у кримінальному провадженні, в якому її син є потерпілим. Цей факт є непереборною силою, що і призвело до зубожіння її родини. У п.41 договору про надання послуг з газопостачання населенню від 05.03.2007 р., укладеного між нею та позивачем за первинним позовом, чітко зазначено, що виконавець та споживач не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили. Тобто факт неодноразових повідомлень відповідача про існування в родині потерпілого дії непоборної сили доведений неодноразовим наданням офіційних документів. Але відповідач вимагає від неї в рамках цивільного судочинства довести обставини кримінального злочину(втрату працездатності сином за наслідками кримінального злочину).Відповідач за зустрічним позовом двічі надавав письмові вказівки своїм підлеглим на відключення родини від життєзабезпечуючих послуг, якими є газопостачання.Двічі підлеглі відповідача шляхом омани проникали у її житло, здійснюючи спроби такого відключення, що ї стало причиною виклику нею працівників міліції. Відповідач за зустрічним позовом, який стверджує, що діяв правомірно, так і не здійснив до цього часу відключення родини потерпілого від газопостачання при неодноразовому знаходженні у її житлі та навіть в присутності працівників міліції. Подібні дії виконавців закінчувались або втечею виконавців ще до приїзду оперативної групи, або виведенням виконавців з її помешкання у супроводі міліції. Більше того, позивач за первинним позовом навіть не здійснив часткове відключення її квартири від газопостачання за її заявою від 30.04.2010 р. Вона в 2010 р. просила позивача за первинним позовом частково відключити її квартиру від газопостачання, але цього так і не було зроблено. Можна було відімкнути колонку, а піч залишити. Таке відключення їй пропонував позивач за первинним позовом. Позивачем за первинним позовом надана відповідь від 17.05.2010р., що на газопроводі, який забезпечував газопостачання її і ще чотирьох житлових будинків, сталася аварія, і тому відбулося відключення. Але, згідно довідки позивача за первинним позовом від 27.11.2014р. зазначено, що за період з 11.05.2009р. по 11.04.2012р. підприємство працювало у штатному режимі та безперебійно. 28.04.2010 р. в її квартирі мало місце відключення газу, але який проміжок часу таке відключення тривало, не пам,ятає.

Не заперечує, що послуги з газопостачання позивачем за первинним позовом надавались, заборгованість за надані послуги існує. Чи якісні надавались позивачем за первинним позовом послуги та чи правильні застосовувались тарифи при нарахуванні заборгованості вона не знає. Не визнає позовні вимоги, бо вона не є належним відповідачем за первинним позовом, оскільки з її родини взяти нічого, так як вона є бідною.Позивач за первинним позовом міг звернутись до органу місцевого самоврядування з питання надання її родині соціального захисту, бо вона пояснювала, що її родина є бідною. Вона отримувала від позивача за первинним позовом вимоги про сплату боргу, ходила до позивача за первинним позовом, пояснювала, що в її родині тяжкий матеріальний стан, але її пояснення були проігноровані. Вона певний час отримувала субсидію, але надання субсидії їй було припинено з вини позивача за первинним позовом. Вона знов звернулась в 2014 р. за призначенням їй субсидії, однак, їй відмовили. Крім того, вважає, що позивачем за первинним позовом пропущено строки позовної давності звернення до суду з позовом про стягнення боргу за природній газ. В подальшому в судове засідання ОСОБА_1 не з,явилась, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги за первинним позовом підлягають задоволенню, позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають за наступних підстав. Судом встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства є виконавцем послуг з газопостачання. ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1,на її ім'я відкритий особовий рахунок НОМЕР_2 для оплати за послуги постачання газу. ОСОБА_1 змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «Шарапову», про що свідчить свідоцтво про переміну прізвища від 07.02.2000 р. (а.с.25)

30.04.2003 р. ОСОБА_1 звернулась до позивача за первинним позовом з заявою про підключення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, газової плити ПГ-4 та водонагрівача. 22.05.2003 р. зазначене газове обладнання було під,єднано до єдиної газової мережі будинку (а.с.24) На підставі заяви ОСОБА_1 від 04.08.2004 р. оплата за газ позивачем за первинним позовом нараховувалась на 2 особи з 17.07.2004 р. З довідки, виданої ЖЕК №5 03.08.2004 р., вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані дві особи: ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 (а.с.22,23)

Між ВАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства, яке в подальшому було перейменовано на ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства, та ОСОБА_1 05.03.2007 р. було укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання. (а.с.16-17)Пунктом 1 зазначеного договору передбачено, що виконавець зобов,язується безперервно надавати Споживачеві, членам його см,ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, послуги з постачання природного газу для побутових потреб з гарантованим рівнем надійності, безпеки, якості та величиною тиску, а Споживач зобов,язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором. У разі застосування системи помісячної оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. (п.16 договору). Таким чином, між сторонами виникли договірні відносини з приводу надання та споживання послуги газопостачання.

Згідно ст.509 Цивільного Кодексу України зобов,язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов,язання виникаютьз підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу згідно ч.2 ст..11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов,язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов,язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Ст.526 ЦК України закріплено обов'язок належного виконання зобов'язання відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст..611 ЦК України). Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання). Відповідно до ст..13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з газопостачання відносяться до комунальних послуг. Статтею 19 даного Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є, зокрема, споживач, виконавець. Згідно ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Разом з тим, п.5 ч. 3 ст. 20 цього ж Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст.32 даного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Згідно пункту 11 «Правил надання послуг з газопостачання», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.1999 р. №246, у разі відсутності лічильників газу плата за послуги з газопостачання розраховується відповідно до встановлених законодавством норм споживання та цін на газ. Судом встановлено і не оспорювалось сторонами, що в житловому приміщенні, де проживає ОСОБА_1, засіб обліку спожитого природного газу не встановлений, нарахування плати за послуги з газопостачання провадилось на двох осіб. З заявою про нарахування плати за зазначені послуги на іншу кількість осіб ОСОБА_1 до позивача за первинним позовом не зверталась. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що фактично послуги з газопостачання отримувала, заборгованість за надані послуги існує, однак, вона не є належним відповідачем за первинним позовом. Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 послуги з газопостачання не надавались, надавались не в повному обсязі або неналежної якості суду не надано. З довідки №1/7 -989 від 27.11.2014 р., виданої позивачем за первинним позовом, вбачається, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії Рубіжанське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства в період часу з 11.05.2009 р. по 11.04.2012 р. працювало у штатному режимі та безперебійно. (а.с.82). Звідповіді позивача за первинним позовом №1/7 -325 від 06.05.2010р. вбачається, що 28.04.2010 року в результаті виниклої аварійної ситуації, яка потребувала невідкладного реагування, за адресою : АДРЕСА_1 з метою забезпечення безпеки населення проводились аварійні роботи по заміні дільниці газопроводу з екстреним припиненням газопостачання будинків на період проведення робіт, в тому числі, будинку АДРЕСА_1, абонент ОСОБА_1 По закінченню аварійних робіт газопостачання було відновлено. (а.с.147) Суд бере до уваги, що дійсно 28.04.2010 р. внаслідок виникнення аварійної ситуації позивачем за первинним позовом було відключено газопостачання до будинку, де мешкає ОСОБА_1 Однак, як було встановлено в судовому засіданні, таке припинення газопостачання не носило тривалого характеру, відбувалось протягом декілька годин, у зв,язку з чим перерахунок плати за послуги з газопостачання не здійснювався. ОСОБА_1 не зверталась до позивача за первинним позовом з питання перерахунку плати за послуги з газопостачання за 28.04.2010 р. Окрім, того, судом встановлено, що 11.08.2009 р. ОСОБА_1 зверталась до позивача за первинним позовом з заявою, в якій просила «до прийняття рішення міським виконкомом та рішення Верховним Судом України не застосовувати заходи адміністративного впливу у зв,язку з тим, що її сім,я перебуває на межі злиднів». (а.с.78) 30.04.2010 р. ОСОБА_1 зверталась до позивача за первинним позовом з заявою, в якій просила «у зв,язку з неможливістю погашення заборгованості по оплаті за газ, у зв,язку з неординарною ситуацією, в якій знаходиться її родина, …..провести часткове відключення газу відповідно до законів України з урахуванням всіх обставин». (а.с.135) При цьому, ОСОБА_1 в заяві не було зазначено яке саме газоспоживаюче обладнання, газову піч чи газову колонку вона просить відключити. Відомостей про те, що ОСОБА_1 зверталась до позивача за первинним позовом з заявою про відключення від системи газопостачання певного газоспоживаючого обладнання в житловому приміщенні з оплатою такої послуги за тарифами, які затверджені наказом №118 від 27.08.2008 р. ВАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», суду не надано. В судовому засіданні сторонами не заперечувалось, що ані часткове, ані повне відключення газу в квартирі ОСОБА_1 позивачем за первинним позовом здійснено не було. Таким чином, судом встановлено, що позивачем за первинним позовом послуги з газопостачання відповідачці за первинним позовом та членам її сім`ї у період часу з 01.05.2009 року по 31.03.2012 року включно надавались, а відповідачка за первинним позовом та члени її сім,ї такі послуги отримували. З особового рахунку НОМЕР_2 на ім,я ОСОБА_1 (а.с.11-14) та розрахунку заборгованості за зазначеним особовим рахунком, відкритим на ім,я ОСОБА_1, (а.с.105) вбачається, що наявна заборгованість за послуги з газопостачання за період часу з 01.05.2009 р. по 31.03.2012 р., включно, в сумі 941,93 грн. Зазначене нарахування як заборгованість визначається з 11.04.2012 р., що передбачено умовами договору про надання послуг з газопостачання, укладеного між сторонами. Постановою КМУ від 08.06.1996 р. №619 «Про затвердження норми споживання природного газу населенням за відсутності газових лічильників», яка діяла у період надання позивачем за первинним позовом послуг з газопостачання, у випадку споживання природного газу шляхом використання плити газової та водонагрівача, на одну людину було затверджено у якості норми споживання на місяць 23,6 кубічних метрів газу. В період з 01 травня 2009 року по 31 березня 2012 року, НКРЕ були затверджені наступні роздрібні ціни на природний газ для потреб населення: з 01 травня 2009 року до 01 серпня 2010 року - 0,5316 копійки з пдв за 1 куб.м. газу, за умови що обсяг його споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік і за відсутності газових лічильників (на підставі постанови №1239 від 25.10.2008 року); з 01 серпня 2008 року до 31 березня 2012 року - 0,7980 копійки з пдв за 1 куб.м. газу, за умови що обсяг його споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік і за відсутності газових лічильників (на підставі постанови №812 від 13.07.2010 року). Відповідачка за первинним позовом як на одну з підстав для відмови в задоволенні первинного позову посилається на те, що її родина опинилась у скрутному матеріальному становищі через вчинення щодо її сина кримінального правопорушення, внаслідок чого її син став непрацездатним та перебуває на її утриманні, що на її думку є обставиною непереборної сили, а тому вона відповідно до п.41 укладеного між нею та позивачем за первинним позовом договору про надання послуг з газопостачання не несе відповідальності за невиконання його умов. Згідно ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів. Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п.1 ч.1 ст.263 ЦК України - непереборною силою визначається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Пунктом 41 договору про надання послуг з газопостачання, укладеного між сторонами 05.03.2007 р., дійсно передбачено, що виконавець і споживач не несуть відповідальності за невиконання умов договору, якщо це спричинено дією обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами. Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вказані ОСОБА_1 обставини не є непереборною силою в розумінні поняття, визначеного ст.263 ЦК України, яка б звільнила її від відповідальності за виконання зобов,язання щодо сплати послуг за газопостачання, передбаченого договором. Суд також зазначає, що перебування відповідачки за первинним позовом та членів її сім,ї у скрутному матеріальному становищі не є підставою для звільнення її від обов,язку оплачувати надані послуги з газопостачання. З урахуванням того, що саме відповідач за первинним позовом споживала надані послуги з газопостачання і відповідно до умов договору, укладеного 05.03.2007 р. між нею та позивачем за первинним позовом, зобов,язалась своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами (цінами) у строки і на умовах, передбачених цим договором, тому саме ОСОБА_1 є належним відповідачем за первинним позовом. Під час розгляду справи в суді відповідачка за первинним позовом просила суд застосувати строк позовної давності та відмовити з цих підстав у задоволенні первинного позову. Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Згідно ч. 1 ст.95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.96 цього Кодексу. До того ж, позовна заява щодо вимог, зазначених у ч. 1 ст.96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом (ч. 3 ст.118 ЦПК України). Таким чином, подання заяви про видачу судового наказу та видача за результатами її розгляду судового наказу як особливої форми судового рішення перериває перебіг позовної давності. Як вбачається із матеріалів справи, позивач за первинним позовом 25.04.2012 р. звертався до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за природній газ в розмірі 941,93 грн. станом на 01.04.2012 р. (а.с.18) Рубіжанським міським судом Луганської області 11.05.2012 р. був виданий судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за природній газ в зазначеній сумі. Звернення позивача за первинним позовом до суду із заявою про видачу судового наказу відбулося в межах строку позовної давності. Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 11.06.2012 р. зазначений судовий наказ від 11.05.2012 р. скасовано. (а.с.19) Отже, подання позивачем за первинним позовом заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за природній газ перервало перебіг строку позовної давності, який розпочався заново. Із позовною заявою з тими самими вимогами після скасування судового наказу позич за первинним позовом звернувся до суду 23.04.2015 р., тобто до спливу трирічного строку з моменту звернення до суду з заявою про видачу судового наказу. Зазначене свідчить про те, що позивачем за первинним позовом позовна давність пропущена не була. З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за первинним позовом та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за природній газ в сумі 941,93 грн. за період часу з 01.05.2009 р. по 31.03.2012 р. включно. Сплачений позивачем за первинним позовом судовий збір в сумі 243,60грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача за первинним позовом відповідно до ст.88 ЦПК України. Що стосується позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного. Ст.64 Конституції України передбачено право кожного на судовий захист. Зазначеним положенням Конституції України відповідає і ст..3 ЦПК України, згідно якої кожна особа вправі в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу. Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В силу ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Як на підставу для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом діючи протиправно, намагався примусити її до виконання цивільно-правових зобов,язань, неодноразово звертався до суду з метою стягнення з неї заборгованості за природній газ в той час, коли вона не є належним відповідачем за даним позовом, шляхом самоправства постійно намагався допустити звуження обсягу конституційних прав її родини, погрожував їй відключенням житла від газопостачання. Також позивачка за зустрічним позовом зазначає, що відповідач за зустрічним позовом «зловживає правом з метою спричинення її родині невиправної шкоди шляхом створення преюдиційного факту», надає суду лжесвідчення, працівники відповідача за зустрічним позовом неодноразово намагались протиправно потрапити в її житло. Позивачка за зустрічним позовом вважає, що протиправність дій відповідача за зустрічним позовом шляхом вчинення самоправства полягають в тому, що «відповідач за зустрічним позовом не визнає юридичний факт, що склався в її родині, а також ставить договірні правовідносини вище не договірних, не визнає норми цивільного законодавства щодо припинення, зміни, звільнення від виконання зобов,язання». Представником відповідача за зустрічним позовом в судовому засіданні не заперечувалось, що дійсно з їх боку неодноразово мали місце попередження ОСОБА_1 про відключення її квартири від системи газопостачання, спроби потрапити до житла ОСОБА_1 у передбачений законом спосіб з метою відключення квартири позивачки від газопостачання у зв,язку з наявною заборгованістю за надані послуги, однак, такі спроби виявились безрезультатними. Суд вважає за необхідне зазначити, що попередження про відключення квартири споживча послуг від газопостачання у зв,язку з наявністю боргу за надані послуги, звернення до суду з заявою про видачу судового наказу та з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання є правом відповідача за зустрічним позовом, яким він і скористався як виконавець послуг. Що стосується інших доводів позивачки за зустрічним позовом, то нею не надано суду будь-яких належних і допустимих доказів у розумінні ст.ст.57-60 ЦПК України на підтвердження протиправності дій відповідача за зустрічним позовом, внаслідок яких було порушено її права та інтереси. В тому числі не надано доказів незаконності дій з боку відповідача за зустрічним позовом, які знайшли своє вираження у незаконному проникненні в житло, примушуванні до виконання цивільно-правових зобов,язань, самоправстві, за скоєння яких передбачена кримінальна відповідальність. Стосовновирішення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Проте позивачем за зустрічним позовом не надано доказів порушення її законних прав шляхом вчинення відповідачем за зустрічним позовом неправомірних дій, внаслідок яких їй було завдано моральну шкоду. За таких обставин суд приходить до висновку, що підстав для задоволення зустрічного позову не вбачається та в їх задоволенні слід відмовити за необґрунтованістю. ОСОБА_1 судом було відстрочено сплату судового збору за подання зустрічного позову до ухвалення рішення по справі. Відповідно до ст.82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення. У зв,язку з викладеним з позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 243,60 грн. на користь держави. Керуючись ст.ст.5-11, 60, 82, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В: Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за природній газ задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (р/р 2603930110300 в ЛОУ ВАТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код отримувача ЄДРПОУ 20188359) заборгованість за природній газ станом на 01 квітня 2012 року у розмірі 941 (дев'ятсот сорок одна) гривня 93 копійки. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» (р/р 26009101083313, ФЛОУ АТ «Державний Ощадний банк України», МФО 304665, код ЄДРПОУ 20188359) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» в особі філії - Рубіжанського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди відмовити. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави за подачу зустрічного позову судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Л.Овчаренко