-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
№ 1-51/08
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2008 року місто Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону в складі: головуючого - судді підполковника юстиції ДЯЧУКА С.І., при секретарі Сіренченко В.В., за участю державного обвинувача -військового прокурора Київського гарнізону полковника юстиції Лисого М.І., у присутності підсудного ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9. та ОСОБА_10., представника цивільних співвідповідачів -Міністерства оборони України та Головного управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України полковника юстиції Ільєнка А.Б., представників цивільного співвідповідача - Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київській області (в\ч А2100) підполковника Лавриновича Ю.П. та лейтенанта юстиції Погорелова Г.В. у відкритому судовому засіданні в розташуванні військової частини А2084 розглянув кримінальну справу за обвинуваченням військовослужбовця військової частини А2084
солдата ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Прага (Чехія), українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, несудимого, водія роти матеріального забезпечення військової частини А2084, призваного на військову службу у квітні 2007 року Стрийським ОМВК Львівської області, -
у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 406, ч. 2 ст. 121 та ч. 2 ст. 405 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 з квітня 2007 року по теперішній час проходить службу у військовій частині А2084, яка с підлеглою установою військової частини А2100.
У період з листопада 2007 року по лютий 2008 року ОСОБА_1 на території та у різних приміщеннях військової частини, будучи невдоволеним повільним виконанням обов'язків служби нещодавно прибувшими для її проходження військовослужбовцями, діючи з метою продемонструвати перед ними свою удавану перевагу як військовослужбовця більш раннього призову, а також принизити честь та гідність потерпілих, застосовував фізичне насильство до солдат ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10, з якими у відносинах підлеглості не перебував, а саме наніс:
· в один із днів другої декади листопада 2007 року близько 22 години в приміщенні казарми роти ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10, кожному, по 3-4 удари кулаком в груди, спричинивши кожному потерпілому побої;
· в один із днів грудня 2007 року близько 14 години під час проведення парко-господарських робіт на території парку частини - ОСОБА_8 один удар ногою, взутою у черевик з високим берцем, по зовнішній частині голені лівої ноги, спричинивши останньому фізичний біль, тобто вчинив інше насильство;
· 8 лютого 2008 року близько 14 години у спальному приміщенні роти - ОСОБА_9 один удар кулаком в груди, спричинивши останньому синець передньої поверхні грудної клітки зліва, тобто легке тілесне ушкодження.
Крім того, 10 лютого 2008 року близько 16 годин 30 хвилин під час проведення за наказом старшого начальника навчального заняття з вивчення військових статутів в коридорі приміщення Центрального управління Військової служби правопорядку по місту Києву та Київській області, тобто під час виконання службових обов'язків, ОСОБА_1, знаходячись у строю та будучи невдоволеним низьким рівнем підготовки співслужбовців, у тому числі молодших сержантів однієї з ним військової частини ОСОБА_14 та ОСОБА_15, діючи з метою продемонструвати свою удавану перевагу, застосовував фізичне насильство до начальників за військовим званням ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у зв'язку з виконанням ними обов'язків з військової служби, а також до солдат ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_19 та ОСОБА_3, з якими у відносинах підлеглості не перебував, а саме наніс ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, кожному, по одному удару кулаком правої руки в груди, умисно спричинивши у такій спосіб ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_18, ОСОБА_11 та ОСОБА_19 фізичний біль, тобто вчинив щодо останніх інше насильство, ОСОБА_15, ОСОБА_7 та ОСОБА_17 - по синцю на передній поверхні грудної клітки зліва, тобто легке тілесне ушкодження, а ОСОБА_4
2
тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої травми грудної клітки у формі поверхневих надривів внутрішньої оболонки аорти з крововиливами в її стінку, крововиливів в навколоаортальну клітковину, під плевру правої легені, в м'які тканини передньої поверхні грудної клітки, яка потягнула за собою розвиток рефлекторної зупинки серця, що спричинило смерть потерпілого. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 11, 29, 32, 33, 49 та 50 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, які зобов'язують військовослужбовців у відносинах між собою додержуватися правил військової ввічливості, проявляти взаємну повагу та не допускати негідних вчинків, поважати честь і гідність кожної людини, ставитися з повагою до начальника. Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно у листопаді, грудні 2007 року та 8 лютого 2008 року на території та у різних приміщеннях військової частини А2084, діючи з метою принизити честь та гідність військовослужбовців більйі пізнього призову, мотивуючи свої претензії повільним виконанням останніми різних обов'язків служби, застосував за наведених вище обставин насильство до потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10, бажаючи у такій спосіб продемонструвати свій авторитет та перевагу над потерпілими. Як далі показав підсудний, 10 лютого 2008 року після сніданку відповідальний по роті у вихідній день старший лейтенант ОСОБА_20 провів з особовим складом роти заняття щодо знань вимог військових статутів, після чого за умови відсутності зауважень та знаходження у розташуванні роти дозволив всім займатися особистими справами та відпочивати. Однак, у зв'язку з порушенням розпорядку дня і боку солдата ОСОБА_17 близько 16 години особовий склад роти був вишикуваний ОСОБА_20, який, повідомивши про факт порушення дисципліни, знову організував проведення навчального заняття з вивчення військових статутів. При цьому, як уточнив підсудний, за наказом офіцера молодший сержант ОСОБА_21 зачитував положення статутів, а інші, знаходячись у строю, повторювали їх вголос, у такій спосіб запам'ятовуючи текст. ОСОБА_20 періодично приходив і вибірково перевіряв вивчене, але оскільки окремі військовослужбовці на контрольні питання офіцера відповідали не чітко, заняття продовжувалося і загалом воно тривало вже ЗО хвилин. За таких обставин своє невдоволення низьким рівнем підготовки, у том числі й молодших сержантів ОСОБА_14 та ОСОБА_15, та необхідністю у зв'язку з цим подальшого перебування у строю у вихідний день, почав виказувати і він, ОСОБА_1, після чого самовільно у присутності ОСОБА_21, який контролював порядок і за наказом начальника проводив заняття, вийшов зі своєї шеренги і, проходячи повз стрій, безперешкодно наніс по одному удару кулаком правої руки в груди солдатам ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_19, а також молодшим сержантам ОСОБА_14 та ОСОБА_15. Побачивши, що ОСОБА_4 стало погано і той втратив свідомість, допомагав у наданні першої медичної допомоги ОСОБА_4, також була викликана машина „швидкої допомоги", проте лікарі констатували смерть ОСОБА_3. Крім того, як повідомив підсудний, особистих рахунків він із всіма потерпілими не мав, стосунки з ними були нормальними, у відносинах підлеглості з солдатами ОСОБА_3, ОСОБА_16, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 не перебував, молодші сержанти ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були для нього, ОСОБА_1, начальниками за військовим званням. Також підсудний категорично стверджував, що умислу на вбивство ОСОБА_3 він не мав і взагалі не передбачав можливості настання такого наслідку своїх насильницьких дій щодо ОСОБА_3, як смерть потерпілого, одночасно визнав, що враховуючи сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб завдання насильства - нанесення удару кулаком руки, характер і локалізацію такого удару - життєво важлива область - грудна клітина зліва (область серця), він, ОСОБА_1, який був поінформований про випадки смертності у таких ситуаціях, повинен був передбачити можливість настання таких суспільно небезпечних наслідків свого діяння і мав для цього можливість, свідомо припускаючи завдання своїми діями тяжкого тілесного ушкодження. Крім особистих показань вина підсудного у злочинному порушенні статутних правил взаємовідно-син між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, в умисному заподіянні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, у насильстві щодо начальників підтверд-жується зібраними по справі іншими доказами стосовно всіх фактичних обставин справи, і ці фактичні обставини справи підсудний та інші учасники процесу не оспорюють і підтримують в повному обсязі. Враховуючи те, що підсудний та всі інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судове слідство у справі із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 537 від 26 лютого 2008 року ОСОБА_1 визнаний придатним за станом здоров'я до військової служби. Таким чином, дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, заподіяв легке тілесне ушкодження начальнику та вчинив інші насильницькі дії щодо начальника у зв'язку з виконанням ними обов'язків з військової служби, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 405 КК України Дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості шляхом вчинення іншого насильства щодо потерпілого, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 406 КК України.
3
Дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості шляхом завдання побоїв щодо кількох осіб, а також заподіяння легкого тілесного ушкодження, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 406 КК України.
Дії ОСОБА_1, який, будучи військовослужбовцем строкової служби, порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості шляхом заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, яку суд визнає тяжкими наслідками, суд кваліфікує за ч. З ст. 406 КК України.
Дії ОСОБА_1, який завдав умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК України, при цьому суд враховує сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема спосіб та обстановку вчинення злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки, а також суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій, зокрема те, що ставлення винного до настання смерті потерпілого характеризується необережністю.
Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4(батьки загиблого ОСОБА_22), ОСОБА_5(сестра загиблого), кожний окремо, заявили цивільні позови до Міністерства оборони України про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_1 під час проходження ним військової служби, внаслідок яких сталася смерть військовослужбовця ОСОБА_22, зокрема: ОСОБА_3 - в сумі 41 952 грн. 02 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та в сумі 500 000 грн. - моральної шкоди, а також витрати на проїзд в загальній сумі 398 грн. 34 коп.; а ОСОБА_4та ОСОБА_5- відповідно в сумі 900 000 та 500 000 грн. на відшкодування тільки моральної шкоди.
За даними позовами також до участі в даній справі як співвідповідачів притягнуто підсудного ОСОБА_1, Головне управління військової служби правопорядку у Збройних Силах України та військова частина А2100. У судовому засіданні позивачі, кожний окремо, просили задовольнити свої позовні вимоги у повному обсязі і покласти цивільно-правову відповідальність саме на Міністерство оборони України, при цьому посилаючись на те, що внаслідок втрати єдиного сина та брата відповідно, який проходив державну службу, зазнали глибоких душевних страждань на все життя. Крім того, позивач ОСОБА_3. уточнив, що особовий склад військової частини як добровільне пожертвування дійсно надавав матеріальну допомогу, що враховано ним при формуванні претензій. Підсудний ОСОБА_1, не оспорюючи підстав, цивільні позови потерпілих визнав частково, а саме на суму: ОСОБА_3 - 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та в повному обсязі на суму 41 952 грн. 02 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також витрати на проїзд в сумі 398 грн. 34 коп.; ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - по 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди відповідно кожній. Представник Міністерства оборони України та Головного управління військової служби правопорядку у Збройних Силах України заявлені позови не визнав у повному обсязі, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для покладення у даному випадку як на Міністерство, так і на Головне управління обов'язку відшкодовувати шкоду, завдану злочинними діями конкретної особи. Представники військової частини А2100, кожний окремо, позови потерпілих також не визнали, посилаючись на те, що передбачені законодавством виплати у зв'язку зі смертю військовослужбовця здійснені державою у повному обсязі, а винувата у цьому конкретна особа. Заслухавши пояснення позивачів, підсудного, представників співвідповідачів, дослідивши представлені сторонами докази, суд вважає за необхідне, по-перше, позови потерпілих, кожного окремо, задовольнити частково, по-друге, відмовити при цьому в їх задоволенні до Міністерства оборони України, Головного управління Військової служби правопорядку та підсудного ОСОБА_1, виходячи з наступного. Правові та фактичні підстави заявлених потерпілими, кожним окремо, цивільних позовів про відшкодування шкоди, завданої вчиненим ОСОБА_1 за наведених вище обставин злочином, наслідком якого є смерть військовослужбовця ОСОБА_3, підтверджуються всією сукупністю встановлених у судовому засіданні фактичних обставин справи, які не оспорювалися всіма учасниками процесу і наведені в описовій частині вироку. Згідно з вимогами та правилами ст. ст. 1201, 1166 - 1168 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати витрати на поховання. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом, при цьому моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її батькам, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю. Як вбачається з досліджених в судовому засіданні паспортів на громадян ОСОБА_3, ОСОБА_4. та ОСОБА_5, свідоцтва про народження ОСОБА_22 та ОСОБА_5, свідоцтва про смерть ОСОБА_22, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. є батьками загиблого, а ОСОБА_5 - його рідною сестрою, яка проживала з загиблим однією сім'єю із тимчасовою зміною реєстрації свого місця проживання у зв'язку з вибуттям на навчання Згідно з дослідженими в судовому засіданні доказами (прибуткові квітанції, чеки, довідки тощо) в судовому засіданні знайшли своє повне підтвердження витрати на поховання загиблого ОСОБА_22
4 на суму 41 952 грн. 02 коп., а відтак вказана сума повинна бути відшкодована позивачу ОСОБА_3, тобто особі, який здійснив ці втрати, в повному обсязі. Згідно з проїзними документами витрати потерпілих на проїзд в сумі 398 грн. 34 коп. документально підтверджені, тому вони також підлягають відшкодуванню. Що стосується розміру відшкодування моральної шкоди, то виходячи з характеру протиправних дій підсудного, ступеня його вини у завданні смерті потерпілому, якої той не бажав, глибини фізичних і моральних страждань потерпілих, кожного окремо, тяжкості вимушених змін у їх житті у зв'язку з втратою для батьків єдиного сина, а для рідної сестри - брата, керуючись вимогами розумності та справедливості, суд, вважає за необхідне на підставі ст. 23 ЦК України задовольнити позови потерпілих в цій частині частково, а саме на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. в сумі по 80 000 гри. кожному окремо в рахунок відшкодування заподіяної кожному моральної шкоди. В іншій частині належить відмовити в задоволенні позовів про відшкодування моральної шкоди. Згідно з вимогами ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків. Відповідно до ст. ст. 1, 5 та 13 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» Військова служба правопорядку - це спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, яка структурно складається, зокрема, з Головного управління Військової служби правопорядку, яке здійснює безпосереднє керівництво Службою, та військової частини А2100, фінансування яких здійснюється за рахунок кошіів Державного бюджету України. При цьому порядок проходження військової служби військовослужбовцями Військової служби правопорядку визначаються відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Як уточнили в судовому засіданні представники військової частини А2100, остання веде власне фінансове господарство і на фінансовому забезпеченні знаходиться у Головному фінансово-економічному управлінні Збройних Сил України. Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці занять протягом навчального часу. У судовому засіданні було безспірно встановлено, що 10 лютого 2008 року смерть ОСОБА_4 була заподіяна близько 16 годин 30 хвилин під час проведення за наказом начальника навчального заняття в приміщенні військової частини А2100, тобто під час виконання службових обов'язків як потерпілим, так і військовослужбовцем ОСОБА_1, який застосував насильство до потерпілого, перебуваючи у строю та у присутності начальників. З урахуванням всіх наведених обставин, суд не знаходить правових підстав для притягнення Міністерства оборони України та Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України до цивільно-правової відповідальності за дії військовослужбовця ОСОБА_1, відтак у задоволені позову потерпілих до вказаних відповідачів як неналежних слід відмовити, проте на підставі ст. 1172 ЦК України суд вважає необхідним задовольнити позови потерпілих у вказаній вище частині (щодо розмірів позовів) до військової частини А2100 як особи, яка у даному випадку, незалежно від наявності її вини, відшкодовує шкоду, завдану її військовослужбовцем під час виконання ним своїх службових обов'язків За таких обставин не піддягають задоволенню позови потерпілих і до відповідача ОСОБА_1. Призначаючи підсудному ОСОБА_1 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом'якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину, а також і те, що потерпілі ОСОБА_16, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15. ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 фактично примирилися з підсудним і претензій до нього не мали. Беручи до уваги вказані обставини, ступінь тяжкості вчинених злочинів та сукупність усіх обставин, що їх характеризують (форма вини, мотив, спосіб, характер вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру, тяжкість наслідків), а також враховуючи дані про особу підсудного, який раніше ні в чому протизаконному замічений не був, під час проходження служби і до неї характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше, до призову працював, має матір - інваліда III групи, суд знаходить можливим призначити йому найбільш м'яке основне покарання, передбачене в санкції ч. 1 ст. 406 КК України, наближене до найбільш м'якого основне покарання, передбачене в санкціях ч. ч. 2 та 3 ст. 406 КК України, а також застосувати до підсудного ст. 69 КК України та, призначаючи покарання, за ч. 2 ст. 405 КК України, перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції цієї норми, а за ч. 2 ст. 121 КК України, також із застосуванням ст. 69 КК України, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї норми, обравши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме даний вид покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення. На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 299, 323 - 325, 332 КПК України, військовий місцевий суд Київського гарнізону
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 406, ч. 2 ст. 405 та ч. 2 ст. 121 КК України, за якими призначити йому покарання:
5
· за ч. 1 ст. 406 КК України у вигляді арешту строком на один місяць;
· за ч. 2 ст. 406 КК України у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на один рік;
· за ч. 3 ст. 406 КК України у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки;
· за ч. 2 ст. 405 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на один рік;
· за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років. .
За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - взяття під варту - залишити без зміни, змінивши місце його утримання з гауптвахти Центрального управління військової служби правопорядку Збройних Сил України по місту Києву та Київській області на Київський слідчий ізолятор № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області і до набрання вироком законної сили утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Строк відбування покарання ОСОБА_1. рахувати з 10 лютого 2008 року з урахуванням часу його затримання та тримання під вартою.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. задовольнити частково. Стягнути з Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київській області: на користь ОСОБА_3 41 952 грн. 02 кой. на відшкодування матеріальної шкоди та 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 398 грн. 34 коп. як відшкодування витрат на проїзд як судові витрати; на користь ОСОБА_4 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 80 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині, а саме до Центрального управління Військової служби правопорядку у місті Києві та Київській області щодо стягнення на користь: ОСОБА_3 - 420 000 грн.; ОСОБА_4 - 820 000 грн.; ОСОБА_5 - 420 000 грн., кожного на відшкодування моральної шкоди, а також в повному обсязі до ОСОБА_1., Міністерства оборони України та Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України як неналежних відповідачів - у задоволенні позовів вказаних потерпілих відмовити.
Арешт на майно підсудного ОСОБА_1. - скасувати.
Вирок може бути оскаржений і на нього може бути внесене подання прокурора в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Київського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим -протягом 15 діб з дня вручення ,Й£»му копії вироку.
скопійовано
-
скопійовано
-
