Справа № 2-а-227/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року смт. Великий ОСОБА_1
Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Цибика І.Й., при секретарі Тисянчин М.В., з участю представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Великий ОСОБА_1 адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до інспектора АП ВДАІ та АТІ з обслуговування Великоберезнянського району ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з цим позовом з тих підстав, що 04 червня 2010 року відповідач склав протокол, згідно якого він, цього ж дня, о 06.38 год. в с. Малий Березний на ж/д переїзді, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено".
На підставі зазначеного протоколу, 05 червня 2010 року відповідач виніс постанову, якою наклав на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.
Вважає дії відповідача та постанову неправомірними, оскільки не встановлено та не допитано свідків правопорушення, позивачу не роз'яснено його прав, наведене у протоколі не зафіксовано працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, розгляд справи проведено з процесуальними порушеннями, у постанові не вказано якими доказами стверджено винність позивача, при накладенні стягнення не враховано характер вчиненого правопорушення* ступінь вини, інших обставин, що підлягають з'ясуванню під час розгляду справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що 4 червня 2010 року він здійснював патрулювання разом з напарником ОСОБА_5 в районі залізничного переїзду на ділянці дороги між населеними пунктами Великий ОСОБА_1 та ОСОБА_1. Він особисто знаходився десь за 100-150 метрів від залізничного переїзду з боку с. Малий Березний, а напарник — на іншій стороні залізничного переїзду з боку смт. Великий ОСОБА_1. У зазначений у протоколі час він побачив, що залізничний переїзд проїхав автомобіль ВАЗ 2106, не виконавши при цьому вимогу знаку "Проїзд без зупинки заборонено". Одночасно по рації йому повідомив про це напарник ОСОБА_5 Через порушення правил дорожнього руху він зупинив вказаний автомобіль та склав на водія протокол. В усній розмові водій пояснював йому, що він зменшив швидкість, але не зупинився на вимогу знаку. Під час складання- протоколу він роз'яснив ОСОБА_4 його права, а склавши протокол, призначив справу до розгляду на 9.30 год. наступного дня, зазначив про це у протоколі та вручив позивачу його копію. Оскільки позивач на розгляд справи не з'явився, він розглянув справу без його участі та наклав мінімальний розмір стягнення. Вважає постанову правомірною та просить у задоволенні позову відмовити.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що з 03 по 04 червня 2010 року, згідно графіку, він
був на чергуванні разом з інспектором Фозикошем В.В. У зазначений у протоколі час
він знаходився у своєму автомобілі десь за 50-70 метрів від залізничного переїзду з
боку смт. Великий ОСОБА_1 і побачив, що автомобіль ВАЗ 2106 світлого кольору
проїхав переїзд, при цьому не зупинився на знак "Стоп". Тоді він по рації повідомив
про це напарника ОСОБА_3
Суд , заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 04.06.2010 року, складеного відповідачем, ОСОБА_4, цього ж дня, о 06.38 год. в с. Малий Березний на залізничному переїзді, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено".
Постановою від 05.06.2010 року на позивача накладено штраф у розмірі 260 грн.
Відповідно до п. 8.1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ № 876 від 01.10.2008 р. (далі ПДР України), регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальника.
Дорожній знак "Проїзд без зупинки заборонено" (п. 2.2 додатку 1 ПДР України) забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком.
В ході судового розгляду знайшло своє підтвердження, що позивач здійснив вказане порушення ПДР, що стверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, поясненням відповідача, свідка, а також власноруч написаним у протоколі поясненнями ОСОБА_4, згідно якого останній провів гальмування автомобіля, перемкнув першу передачу та накатом переїхав переїзд, тобто не здійснив зупинку автомобіля на вимогу дорожнього знаку.
ОСОБА_4 скористався своїм правом та подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, інших доказів, які б спростовували факт вчинення правопорушеї позивачем та його представником до суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Тому суд вважає, що факт вчинення проступку позивачем є доведеним, складання з цього приводу протоколу про адміністративне правопорушеїння проведено згідно вимог КУпАП та є правомірним.
Зі змісту позовної заяви та інших наявних в справі матеріалів, також не можна зробити висновок про порушення відповідачем інших норм процесуального права.
Винісши оскаржувану постанову відповідач діяв правомірно, оскільки прийняв своє рішення на підставі поданих на розгляд доказів (протоколу), у межах строку, визначеного для розгляду справи, позивач мав можливість скористатися своїми конституційними правами та правами визначеними ст. 268 КУпАП, про час та місце розгляду справи позивач був належним чином повідомлений, про що свідчить запис у протоколі, копія якого була вручена останньому, накладене стягнення входить у межі санкції ст. 123 ч. 2 КУпАП.
Аналізуючи вищенаведені факти суд приходить до переконання, що в діях ОСОБА_4 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 123 ч. 2 КУпАП, доказів, які б спростовували факт вчинення вказаного правопорушення, судом не здобуто, а ті обставини, з яких позивач та його представник просять скасувати постанову, на думку суду, є надуманими та такими, що наведені з метою уникнення адміністративної відповідальності.
З наведених підстав суд відмовляє ОСОБА_4 у задоволенні позову, оскільки відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, в судовому засіданні не знайшов підтвердження жодний доказ, який би вказував на неправильність складання ним постанови тю справі про адміністративне правопорушення та порушення Закону при притягненні позивача до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 71, 86, 105, 112, 159, 163 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набуває законної сили в порядку та строк, визначені ст. 254 КАС України.
На постанову суду може бути подана апеляція до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з моменту її проголошення через цей суд.
Головуючий :