ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 липня 2015 року

справа № 1170/2а-2057/12 (2-а/405/145/14)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Кіровоградської міської ради, третя особа - Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовом до Кіровоградської міської ради, треті особи: Управління Держземагенства у Кіровоградській області, ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2012 № 1437 в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки загальною площею 0,0717 га по АДРЕСА_1 як суміжному землекористувачеві. В обґрунтування позову було вказано, що позивач є власником земельної ділянки по АДРЕСА_2 та при складанні плану зовнішніх меж його земельної ділянки не було враховано належні позивачеві території, які відділені самочинно збудованим парканом суміжним землекористувачем ОСОБА_1 Зазначене стало приводом для звернення позивача до Держкомзему м. Кіровограда із заявою про відкликання підпису з акту погодження меж, а тому за наявності перешкод в користуванні земельною ділянкою, створених суміжним землекористувачем ОСОБА_1, та відкликання позивачем підпису з акту погодження меж, позивач вважає рішення Кіровоградської міської ради про передачу у власність земельної ділянки таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.03.2015 позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 28 березня 2012 року № 1437, а саме п. 114 щодо передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_3 загальною площею 0,0717 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель житлової та громадської забудови. Зобов'язано Кіровоградську міську раду опублікувати оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акту.

В мотивування постанови суд зазначив, що оскаржуване рішення Кіровоградської міської ради підлягає скасуванню. При цьому суд вказав, що акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1 у відповідності з рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 № 1437, складений 20.12.2011, тобто за три місяці до оскаржуваного рішення, що не відповідає вимогам ст. 118 ЗК України. Крім того, до прийняття оскаржуваного рішення відповідача, про яке зазначено в акті встановлення та погодження меж земельної ділянки, що передається у власність ОСОБА_1, Управлінням Держкомзему у м. Кіровограді 23.01.2012 позивача повідомлено про погодження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж та складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 в межах міста Кіровограда по АДРЕСА_1. Також суд послався на лист Управління Держкомзему у місті Кіровограді від 18.04.2012 № 70-1 вих. 12, згідно якого матеріали стосовно погодження документації із землеустрою земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у м. Кіровограді до Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, не передавалися. Наведені доводи стали підставою для скасування рішення сесії Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 № 1437 в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_1

Не погодившись із постановою, третьою особою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 березня 2015 р. по справі № 2-а/405/145/14 скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції взагалі не зазначено в чому полягає невідповідність оскаржуваного рішення відповідача приписам ЗК України, зокрема ст. 118 Кодексу. В той же час відповідно до ст. ст. 118, 122 ЗК України, дії щодо приватизації земельної ділянки здійснюються у відповідному порядку: надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою; розробляється проект землеустрою, що включає в себе і погодження меж із сусідніми землекористувачами; приймається рішення про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність. Оскаржуваним рішенням № 1437 від 28.03.2012 було затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Кіровограді. Проект землеустрою, який включає в себе і кадастрову зйомку, і погодження меж, було розроблено до прийняття оскаржуваного рішення, а тому дата складання акту погодження меж не є підставою для скасування рішення міської ради за наявності згоди на визначення меж сусіднього землекористувача, що підтверджено його підписом у акті. Також апелянт вказав на те, що судом не досліджувався оригінал акту погодження меж, а тому без дослідження оригіналу акту неможливо встановити відповідність підпису позивача щодо погодження меж, а також достовірність запису про рішення Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 № 1437. На думку апелянта без дослідження оригіналу, вказаний документ не міг братися судом до уваги як належний доказ у справі. Посилаючись на відсутність доказів незаконності рішення Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 № 1437, апелянт вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування постанови.

В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги, а також надала додаткові пояснення з приводу наявності між позивачем і третьою особою спору про право, що виникло із земельних відносин, який, на її погляд має вирішуватися в порядку ст. 15 ЦПК.

Представник позивача в судовому засідання проти доводів апеляційної скарги заперечив та зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини, які свідчать про невідповідність проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки приписам земельного законодавства. Відкликавши підпис у акті погодження меж, позивач фактично заперечив проти погодження меж земельної ділянки з суміжним землекористувачем. Вважаючи рішення відповідача від 28.03.2012 № 1437 таким, що порушує його право як суміжного землекористувача, позивач звернувся до суду з приводу його оскарження в порядку, визначеному КАС України. Щодо доводів представника апелянта, представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 не є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, а є лише власником домоволодіння за вказаною адресою. Тому спір про право, що виникло із земельних відносин, у даному випадку відсутній. Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідач та третя особа - Управління Держземагенства у Кіровоградській області в судове засідання не прибули. За наявності відповідних доказів про належне повідомлення даних осіб про дату, час та місце розгляду справи їх неприбуття не перешкоджає судовому розгляду справи згідно ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши доводи представників апелянта та позивача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 15.09.1989 року, зареєстрованого в реєстрі за 1-3034 та Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Кіровоградською міською радою від 11.08.1998 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів приватної власності на землю № 6927. Суміжним землекористувачем є ОСОБА_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1. В лютому 2011 року ОСОБА_1 було розпочато процедуру приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та позивачу було запропоновано підписати схему погодження меж земельної ділянки.

20.12.2011 року, за адресою: АДРЕСА_1, ПП «Громадський земельний центр» в особі ОСОБА_3 було проведено встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки площею 0,0717 га, що передається у власність ОСОБА_1, у відповідності з рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 року № 1437 (а. с. 13). Посилаючись на наявність у акті встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки від 20.12.2011 запису про рішення Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 року № 1437, суд дійшов висновку про невідповідність цього рішення ст. 118 ЗК України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 118 ЗК України встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частинами першою та другою наведеної норми передбачено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Отже на час прийняття рішення органом місцевого самоврядування щодо приватизації земельної ділянки має бути розроблена та затверджена технічна документація на земельну ділянку.

Як вбачається з наявних у справі доказів, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж та складання державного акта на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 в межах м. Кіровограда по АДРЕСА_1 на території Кіровоградської міської ради, яка формується в процесі її складення, містить акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 20.12.2011 за підписами землекористувача та представників суміжних землеволодінь і землекористувань, в тому числі ОСОБА_2 Так, в зазначеному акті міститься запис про те, що земельна ділянка передається у власність ОСОБА_1 у відповідності з рішенням сесії Кіровоградської міської ради від 28.03.2012 № 1437, проте цей запис не свідчить про невідповідність дати складання акту. На підтвердження цього свідчать інші матеріали технічної документації, як то кадастровий план зовнішніх меж земельної ділянки, дата визначення кадастрового номера - 26.12.2011, акт передачі межових знаків від 20.12.2011. Таким чином, колегія суддів зазначає про безпідставність висновків суду щодо невідповідності оскаржуваного рішення відповідача приписам ст.118 ЗК України з тих підстав, що акт погодження меж містить посилання на рішення відповідача від 28.03.2012 № 1437. Будь-які інші обставини, які б свідчили про невідповідність оскаржуваного рішення відповідача приписам матеріального закону судом першої інстанції у постанові не наведені.

Також, виходячи зі змісту постанови, суд першої інстанції не встановив, яке саме право позивача порушено оскаржуваним рішенням.

Як зазначає сам позивач, він не погоджується з визначенням меж земельної ділянки суміжного землекористувача ОСОБА_1 та власний підпис у акті встановлення та погодження меж земельної ділянки в натурі від 20.12.2011 відкликав, звернувшись з відповідною заявою від 11.01.2012 до Держкомзему м. Кіровограда про відкликання підпису з акту погодження меж.

Заперечуючи щодо погодження меж земельної ділянки ОСОБА_1, ОСОБА_2 звертався до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою до ОСОБА_1 та Кіровоградської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, встановлення меж між земельними ділянками. Рішенням у цивільній справі № 1109/2587/12 від 04.06.2013 у задоволенні зазначеного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішуючи спір, суд встановив, що порядок застосування такої правової процедури як відкликання підпису, яким засвідчується згода на схемі погодження меж на земельній ділянці, законодавчо не передбачено, заява про відкликання підпису не має правових наслідків. Акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі за адресою: АДРЕСА_1, було підписано 20.12.2011 р. комісією у складі - начальника управління Держкомзему у м. Кіровограді та виконавця, при цьому були присутні: землекористувач ОСОБА_1, представники суміжних землекористувань (землеволодінь), а саме: ОСОБА_4 (АДРЕСА_4), ОСОБА_5 (АДРЕСА_5), ОСОБА_2 (АДРЕСА_6). Вказані підписи було засвідчено головою Квартального комітету № 14 ОСОБА_6 22.12.2011 технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж та складання державного акта на право приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, громадянці ОСОБА_1, в межах міста Кіровограда по АДРЕСА_1, на території Кіровоградської міської ради, було погоджено управлінням Держкомзему у м. Кіровограді Кіровоградської області в установленому законодавством порядку.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда у цивільній справі № 1109/2587/12 від 04.06.2013 набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 10.10.2013. Крім наведеного вище, в ухвалі від 10.10.2013 апеляційним судом зазначено, що в Державному акті про право приватної власності позивача на землю чітко визначене місце розташування цієї земельної ділянки по АДРЕСА_2, а також схематично визначена межа, яка проходить між сусіднім землекористуванням по АДРЕСА_1 (землекористувач ОСОБА_1І.). Згідно висновків суду апеляційної інстанції, позивач не довів того, що відповідачка ОСОБА_1 порушила його право користуватися земельною ділянкою саме в межах його земельної ділянки, визначеної державним актом., та що вона встановила паркан з порушенням саме цих меж.

З огляду на викладене вбачається, що спір щодо права користування та встановлення меж між позивачем та третьою особою вирішений відповідним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Як передбачено ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням, в тому числі в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, наявність порушень прав позивача оскаржуваним рішенням відповідача від 28.03.2012 № 1437 виключена, оскільки відповідний спір щодо права користування та встановлення меж земельної ділянки вирішено в судовому порядку.

Висновку суду щодо невідповідності дати складання акту встановлення та погодження зовнішніх меж від 20.12.2011 також спростовуються вищенаведеними висновками судів згідно судових рішень у цивільній справі № 1109/2587/12.

Доказів невідповідності оскаржуваного рішення відповідача від 28.03.2012 № 1437 приписам земельного законодавства, зокрема ЗК України, матеріали справи не містять.

За наведених підстав, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, суд не навів аналіз правових норм, якими регулюються відповідні правовідносини та не встановив припису якої правової норми суперечить оскаржуване рішення відповідача, та які права чи інтереси позивача порушує, оскільки відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є саме захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню. За відсутності факту порушення з боку відповідача прав позивача, невідповідності тверджень позивача щодо протиправності та незаконності оскаржуваного рішення фактичним обставинам, встановленим у справі, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157,160, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду Кіровоградської області від 02 березня 2015 року по справі № 1170/2а-2057/12 (2-а/405/145/14) - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Кіровоградської міської ради, третя особа - Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай