КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м.Київ 810/1293/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання Волощук Л.В.,

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області

про визнання протиправними та скасування рішень та податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 - фізична особа-підприємець з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області області про визнання протиправними та скасування рішень від 19.03.2015 №0000060172, №0000061172, №0000059172 про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень від 19.03.2015 №0000062172, №0000058172 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 28.07.2015).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані рішення були прийняті податковим органом на підставі висновків Акта № 277/172/НОМЕР_1 від 27.02.2015 планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 - 31.12.2014.

Разом з тим, позивач вважає зазначені висновки такими, що не відповідають дійсності, а тому прийняті податковим органом рішення від 19.03.2015 № 0000060172, № 0000061172, № 0000059172, №0000062172, №0000058172 є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2015 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В ході судового розгляду справи представник відповідача адміністративний позов не визнав та надав суду письмові заперечення відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень зазначив обставини аналогічні викладеним в Акті перевірки № 277/172/НОМЕР_1 від 27.02.2015.

У судове засідання 28.07.2015 з'явився позивач та уповноважений представник позивача, які підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 28.07.2015 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується даними наявної в матеріалах справи розписки. Причини неявки уповноваженої особи Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області суду не повідомив та будь яких заяв або клопотань до суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

З 10.02.2015 по 20.02.2015 на підставі п.77.1, п.77.2 та п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, відповідно до направлень від 10.02.2016 № 51 та № 52, згідно плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на І квартал 2015 року Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено Акт № 277/172/НОМЕР_1 від 27.02.2015 (далі - Акт перевірки), в якому посадовими особами податкового органу зафіксовано такі порушення, зокрема:

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, в частині заниження чистого доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на суму 110270,66 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності 16540,59 грн.;

- пункту 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» в частині заниження суми чистого доходу в розмірі 110270,66 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску в сумі 38263,92 грн.;

- пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР;

- статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР;

- статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР;

- Постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» від 30.10.2008 № 957.

Внаслідок виявлених та зафіксованих в Акті перевірки порушень Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято:

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2015 № 0000059172, згідно з яким позивачу визначено штрафні санкції у сумі 5390,47 грн.;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 19.03.2015 № 0000060172 відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 17000,00 грн. внаслідок порушення Закону України «Про державне регулювання обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР;

- рішення про застосування фінансових санкцій від 19.03.2015 № 0000061172 відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 17000,00 грн. внаслідок порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР;

- податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19.03.2015 № 0000062172, згідно з яким позивачу за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР визначено суму штрафних санкцій у розмірі 85,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2015 № 0000058172 відповідно до якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20675,74 грн. (за основним платежем - 16540,59 грн. та 4135,15 грн.);

Непогоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, позивач звернувся до суду про їх скасування.

Як вбачається з Акта перевірки податковим органом було встановлено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на суму 110270,66 грн. без ПДВ, в т.ч. за 2013 рік на суму 90153,02 грн. без ПДВ та за 2014 рік на суму 20117,64 грн. без ПДВ, чим порушено вимоги п.177.3 ст.177, п. 138.4 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 , а саме: в частині включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат придбання продукції на загальну суму 42662,99 грн., в т.ч. за 2013 рік - на суму 22545,35 грн. без ПДВ та за 2014 рік - на суму 20117,64 грн. без ПДВ (перелік товарно-транспортних накладних, а також товарних чеків на придбання продукції на вказану суму міститься на 8-11 сторінках Акта перевірки).

Посадовими особами податкового органу встановлено, що відповідно до книг обліку розрахункових операцій та виписок по особовим рахункам, товар зазначений в накладних, не реалізовувався у зв'язку з чим позивачем неправомірно включено до складу валових витрат за період 2013 рік на суму 321,69 грн.

Крім того, позивачем в книгу обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність включені суми за 2013 рік, які не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на загальну суму 67291,98 грн. без ПДВ.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5. цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу ІV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Порядком заповнення Книги обліку доходів і витрат фізичними особами, які здійснюють незалежну професійну діяльність встановлено, що у графі 1 вказується дата заповнення; у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності з сумарним підсумком за місяць, квартал, рік; до графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи); у графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей; графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу щомісячно.

Пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, закріплюється, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме товаро-транспортних накладних та видаткових накладних, а також пояснень позивача, за період з 11.01.2013 по 30.12.2014 ним було дійсно придбано товар (слабоалкогольні напої) для його подальшої реалізації у своїй господарській діяльності (том І а.с. 142-202). Розмір витрат пов'язаних з придбанням зазначених товарно-матеріальних цінностей відображено позивачем у графі 5 Книги обліку доходів і витрат (№ Б-1/НОМЕР_1/226, № Б-2/НОМЕР_1/226 ), номер документа, який підтверджує понесені позивачем витрати відображено у графі 4 (том ІІ а.с. 1-31).

Факт реалізації позивачем зазначених товарів підтверджується наявними в матеріалах справи Z - звітами та щоденними контрольними стрічками по РРО за період з 11.01.2013 по 30.12.2014 (том І а.с. 84-135, том ІІІ а.с. 3-9).

Судом також встановлено, що сума загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження господарської діяльності, яка відображена позивачем в декларації про майновий стан та доходи за 2013 рік у розмірі 13959,80 грн. відповідає сумі визначеній у графі 12 Книги обліку доходів і витрат (№ Б-1/НОМЕР_1/226) за 2013 рік (том І а.с. 219-223, том ІІ а.с. 19).

Крім того, під час судового розгляду справи, позивач підтвердив, що дійсно придбав у торговій мережі «Метро» у квітні 2013 року, а також травні 2014 року певні товари, однак відповідно до актів від 12.08.2013 та від 30.12.2014 зазначені товарно-матеріальні цінності не були реалізовані ним в ході здійснення господарської діяльності, оскільки були списані (том І а.с. 140, 141).

Крім того, суд звертає увагу, що зазначаючи в Акті перевірки про завищення позивачем валових витрат внаслідок відсутності їх підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку посадовими особами не конкретизовано якими саме документами не підтверджуються вказані валові витрати. При цьому, пунктом 2.3.2.2. Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами від 12.04.2013 за № 607/23139 визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, як пояснив представник позивача під час судового розгляду справи та не заперечив представник відповідача, всі первинні документи, які витребовувались посадовими особами Ірпінської ОДПІ в ході проведення перевірки безперешкодно надавались позивачем. Проте, наприклад, актів списання товарів від 12.08.2013 та від 30.12.2014, а також щоденних контрольних стрічок по РРО за період з 11.01.2013 по 30.12.2014 відповідач ФОП ОСОБА_1 надати не просив.

Таким чином, з огляду на зазначене, судом встановлено, що висновки викладені посадовими особами Ірпінської ОДПІ в Акті перевірки відносно заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 16540,59 грн. - не відповідають дійсності та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2015 № 0000058172 відповідно до якого позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20675,74 грн. (за основним платежем - 16540,59 грн. та 4135,15 грн.), прийнято податковим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.

В ході перевірки Ірпінською ОДПІ також встановлено заниження єдиного соціального внеску на суму 38263,92 грн. (в тому числі за 2013 рік на суму 31283,10 грн. та 2014 рік - 6980,82 грн.) внаслідок заниження чистого доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на суму 1100270,66 грн. без ПДВ, (в тому числі за 2013 рік на суму 90153,02 грн. без ПДВ та 2014 рік на суму 20117,64 грн. без ПДВ), що призвело до порушення пункту 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування»

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Розмір єдиного для таких платників становить 34,7 % вказаної вище бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність висновків Ірпінської ОДПІ щодо заниження ФОП чистого доходу за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 на суму 1100270,66 грн. без ПДВ, (в тому числі за 2013 рік на суму 90153,02 грн. без ПДВ та 2014 рік на суму 20117,64 грн. без ПДВ)., та винесеного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2015 № 0000058172, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 16540,63 грн. (за основним платежем - 16540,59 грн. та за штрафними санкціями - 4135,15 грн.), суд дійшов висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.03.2015 № 0000059172, згідно з яким позивачу визначено штрафні санкції у сумі 5390,47 грн., також є правомірним та підлягає скасуваню.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 19.03.2015 № 0000060172 відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 17000,00 грн. внаслідок порушення Закону України «Про державне регулювання обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд зазначає про таке.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, податковим органом встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від розміру мінімальних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, а саме: 23.10.2014 позивачем було реалізовано кінцевому споживачу горілку «Мороша», об'ємом 0,7 літра за ціною 50,00 грн., в той час як мінімальна ціна реалізації зазначеного товару станом на 23.10.2014 складала 55,86 грн.

Спеціальним нормативним актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 957.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Згідно зі статтею 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до пункту 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 роздрібна торгівля алкогольними напоями - діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах ресторанного господарства.

Згідно зі статтею 16 закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень.

Судом встановлено, що станом на 23.10.2014 мінімальна роздрібна ціна 0,7 літра 40% спирту становила 55,86 грн.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах Z-звіта та фіскального чека № 1031002559 від 23.10.2014, на який посилається відповідач в Акті перевірки, горілка «Мороша» об'ємом 0,7 літра була реалізована за ціною 100,00 грн.

Крім того, в ході судового розгляду справи, позивач пояснив суду, що відповідно до службового звіту (параметри артикулів) горілка «Мороша» об'ємом 0,7 літра реалізується ним за роздрібною ціною 60,00 грн. Зазначені позивачем обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи фіскальними чеками.

Позивач також звернув увагу суду на те, що постачання горілки «Мороша» для реалізації здійснювалось лише об'ємом 0,5 літра. На підтвердження цієї обставини ФОП ОСОБА_1 надав суду податкові накладні, а також розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів. Додатково пояснив, що артикул горілка «Мороша» об'ємом 0,7 літра був помилково введений до РРО та ніколи не реалізовувався ним, оскільки фактично здійснювався продаж горілки «Мороша» об'ємом 0,5 літра.

Таким чином, наданими позивачем суду доказами, спростовуються твердження посадових осіб податкового органу відображені в Акті перевірки відносно продажу позивачем пляшки горілки «Мороша» 40 % об. об'ємом 0,7 літра за ціною 50,00 грн., а тому, враховуючи, що позивач реалізував даний товар за ціною вищою ніж мінімімальна ціна реалізації такого товару станом на 23.10.2014, порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" відсутнє.

У свою чергу, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які спростовують зазначені твердження позивача. Крім того, відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили про факт продажу позивачем горілки «Мороша» об'ємом 0,7 літра за ціною 50,00 грн., не зважаючи на вимоги ухвали суду від 02.04.2015, якою у відповідача витребувано документи і матеріали, що використані в ході проведення перевірки та на які посилається податковий орган в Акті перевірки від 27.02.2015 № 277/172/НОМЕР_1.

З огляду на зазначене, судом встановлено, що відповідачем неправомірно прийнято рішення від 19.03.2015 № 0000060172 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн., у зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення форми «С» від 19.03.2015 № 0000062172, згідно з яким позивачу за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР визначено суму штрафних санкцій у розмірі 85,00 грн., судом встановлено наступне.

В Акті перевірки податковим органом зазначено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2013-2014 років порушувався режим попереднього програмування РРО, а саме: фіскальні чеки РРО не місять інформації про назву проданого товару та кількості, здійснений продаж запрограмовано як «Безалкогольні».

Відповідно до абзацу восьмого розділу 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів (далі - Положення), найменування товару (послуги) - слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу субєкта господарювання.

Згідно з пунктом 3.1 розділу 3 Положення, фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).

Приписами пункту 3.2 розділу 3 Положення, закріплено перелік обов'язкових реквізитів, що повинен містити касовий чек, одним серед яких є найменування товару (послуги).

Державною податковою адміністрацією України надано рекомендації у вигляді листа №5364/7/23-3117 від 09.04.1999 "Про програмування кількості, найменування та ціни товару" (далі - Лист) з метою належного виконання вимог Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг в редакції, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.1998 № 660 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.03.99 за №131/3424 щодо інформації, яку повинен містити касовий чек. Зокрема, для забезпечення виконання вимог щодо окремого обліку проданих товарів кожного найменування слід програмувати назву товару зі скороченнями, але таким чином, щоб ця скорочена назва відображала тип товару та відрізнялась від запрограмованої назви іншого товару.

Крім того, при значній кількості товарів, що перевищує кількість товарів, які програмуються в ЕККА, дозволяється програмувати в одній товарній позиції декілька товарів одного типу з різними назвами, що реалізуються за однією ціною.

Під час судового розгляду справи, позивач не заперечував проти того, що ним дійсно здійснювався продаж групи товарів, які в електронному контрольно-касовому апараті запрограмовано за назвою «Безалкогольні». Проте, зауважив, що таке програмування назв в ЕККА було здійснено ним з метою єкономії пам'яті РРО та надання переваги програмуванню підакцизних товарів, оскільки наявний в експлуатації касовий аппарат за своїми технічними та функціональними характеристиками надає можливість програмувати лише до 4000 найменувань.

Позивач також пояснив суду, що за назвою «Безалкогольні» було здійснено кодування безакцизних та неліцензійованих товарів.

Крім того, позивач стверджував, що відповідач застосував до нього фінансові санкції з порушенням строків, встановлених статтею 250 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV а тому, податкове повідомлення-рішення від 19.03.2015 № 0000062172 є протиправним та підлягає скасуванню.

З данного приводу суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності 01.01.2011, статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною 2, відповідно до положень якої дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи. У зв'язку з чим, доводи позивача про пропущення відповідачем строків для застосування штрафних санкцій - не приймаються судом до уваги.

Разом з цим, порушень позивачем норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського та послуг» судом не встановлено, осклільки, позивач з метою економії пам'яті РРО має право програмувати в одній товарній позиції декілька товарів одного типу з різними назвами, що реалізуються за однією ціною, а визначення кількості такого товару в касових чеках підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач жодних доказів та пояснень на спростування тверджень позивача суду не надав.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення форми «С» від 19.03.2015 № 0000062172, згідно з яким позивачу за порушення пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР визначено суму штрафних санкцій у розмірі 85,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо рішення про застосування фінансових санкцій від 19.03.2015 № 0000061172 відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 17000,00 грн. внаслідок порушення Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, суд зазначає про таке.

Як вбачається з Акта перевірки, податковим органом встановлено, що позивачем 28.10.2013 та 30.11.2013, відповідно до чеків РРО № 6291 та № 6577, було здійснено продаж по РРО фіскальний чек № 1031002726 алкогольного напою коньяк торгівельної марки «Клінков» за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Як вчже зазначалось, відповідно до статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 491/95-ВР "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (далі - Закон України від 19.12.1995 № 491/95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктам господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб'єкта господарювання.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Статтею 16 Закону України від 19.12.1995 № 491/95-ВР встановлено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відповідно до статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 491/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

У разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Як встановлено судом, на підставі заяви ФОП ОСОБА_1 розпорядженням ГУ Міндоходів у Київській області було анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями НОМЕР_2 терміном дії з 18.12.2012 по 17.12.2013, яка була видана на РРО № 1031002726.

Проте, позивач стверджує, що такий продаж мав місце внаслідок допущення технічної помилки працівниками магазину, а саме: через РРО фіскальний чек № 1031002726 помилково було проведено продаж товару «салат «Вітамінний» з кодом 000010, який запрограмований в РРО фіскальний чек № 1031002559 та використовується в господарській одиниці - кафе. При цьому, в РРО фіскальний чек № 1031002726, який використовується в господарській одиниці-магазин за кодом 000010 запрограмований алкогольний напій коньяк торгівельної марки «Клінков», який фактично 28.10.2013 та 30.11.2013 позивачем не реалізовувався. Свідок, гр. ОСОБА_3, яка в той день заміщала бармена підтвердила, що дійсно помилково переплутала каси.

Водночас, факт проведення продажу алкогольного напою коньяк торгівельної марки «Клінков» через РРО (фіскальний чек № 1031002726) без ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями дійсно мав місце.

При цьому, доводи позивача про допущення технічної помилки працівником магазину-кафе не приймаються судом до уваги, оскільки помилка не може бути підставою для звільнення від відповідальності, за наявності порушення як такого.

Також, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність в його діях складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 17 Закону України від 19.12.1995 № 491/95-ВР, що відповідно й стало підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 19.03.2015 № 0000061172.

Отже, обставини, на які посилається позивач, стверджуючи про неправомірність прийнятого відповідачем рішення про застосування фінансових санкцій від 19.03.2015 № 0000061172, не можуть слугувати підставою для звільнення суб'єкта господарювання від встановленої законодавством відповідальності за порушення приписів Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту, етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів".

Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про застосування фінансових санкцій № 0000061172 від 19.03.2015 є таким, що прийняте в межах на підставі, та у спосіб визначених законодавством України, а тому скасуванню не підлягає.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області області від 19.03.2015 № 0000062172, від 19.03.2015 № 0000058172.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.03.2015 № 0000060172, від 19.03.2015 № 0000059172.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - фізичної особи-підприємця судовий збір у розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн. 27 коп.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 03 серпня 2015 р.