Провадження № 2/734/688/15 Справа № 734/2175/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 серпня 2015 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Соловей В.В.,

при секретареві Бардаченко Т.М.,

із участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності,

у с т а н о в и в:

із позовною заявою про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності у суд звернулася Військова частина НОМЕР_1 АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу № 291 від 22 березня 2005 року командира військової частини НОМЕР_1 (наказ знищений за актом вх. № 2169 від 14 травня 2012 року, п. 10) ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну державі, притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 4216.40 гривень, а за наказом № 248 від 15 березня 2007 року командира військової частини НОМЕР_1 (наказ знищений за актом вх. № 162 від 10 січня 2013 року, п. 17) - на суму 6946.98 гривень. За час проходження військової служби ОСОБА_3 шкода, заподіяна державі, частково відшкодована і на момент його звільнення становила 8789.33 гривень. ОСОБА_3 , старшину 2 навчальної зенітної ракетної батареї 1121 навчального зенітного ракетного полку, звільнено за наказом № 14-ПМ від 28 лютого 2007 року Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України з військової служби в запас у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, і з 15 березня 2007 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 8789.33 гривень потрібно було оформити в нотаріальній конторі в період із 16 березня 2007 року по 16 березня 2010 року. Однак, у вказаний період виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_3 суми заборгованості не був оформлений. Станом на 27 липня 2015 року у Книзі грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 значиться сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 : по речовій службі 1711.23 гривень, по продовольчій службі 1141.06 гривень, по квартирно-експлуатаційній службі 5937.04 гривень. У ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачена відповідальність військовослужбовців залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини. Відповідно до ст. 59 цього ж Статуту командир зобов`язаний: знати стан справ у дорученій йому військовій частині; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині. Так, 12 жовтня 2007 року за наказом № 545 Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (витяг із наказу знищений за актом вх. № 162 від 10 січня 2013 року, п. 16) командиром 1121 окремого навчального зенітного ракетного дивізіону (військової частини НОМЕР_1 ) 169 навчального центру призначений ОСОБА_2 , а згідно наказу від 17 вересня 2010 року Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України звільнений із посади командира 1121 окремого навчального зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_2 навчального центру та 19 грудня 2010 року вибув з військової частини НОМЕР_1 для проходження подальшої служби у військову частину НОМЕР_3 , де у 2011 році звільнений із військової служби у запас. Неприйняття рішення про оформлення виконавчого напису про стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_3 суми заборгованості у розмірі 8789.33 гривень призвело до безнадійності стягнення, адже у військової частини НОМЕР_1 , на сьогодні, у зв`язку з тим, що з моменту виникнення права на стягнення з винної особи суми заборгованості минуло багато часу, відсутні будь-які докази вини ОСОБА_3 . Так, за Актом про виділення для знищення документів, що не підлягають зберіганню, вих. №162 від 10 січня 2013 року, знищені матеріали адміністративних розслідувань. Таким чином, згідно нормативних документів ОСОБА_2 , як командир військової частини повинен був у період до 16 березня 2010 року вжити всіх можливих заходів з метою своєчасного оформлення виконавчого напису про стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_3 вказаної вище суми заборгованості. Відповідно до ч. 2 п. 11 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року, у разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення. Розмір місячного грошового забезпечення підполковника (запасу) ОСОБА_2 на час, коли той був командиром військової частини НОМЕР_1 , і повинен був прийняти рішення щодо відшкодування винною особою шкоди, заподіяної державі, складав 2673.50 гривень. Позивач ставить позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь військової частини НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 2673.50 гривень.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала. Відповідач ОСОБА_2 не погодився із позовом та заявив про застосування строку позовної давності.

При судовому розгляді цивільної справи встановлені такі факти і відповідні цивільно-правові відносини:

за наказом № 545 від 12 жовтня 2007 року Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України командиром 1121 окремого навчального зенітного ракетного дивізіону (військової частини НОМЕР_1 ) 169 навчального центру призначений ОСОБА_2 . У подальшому, ОСОБА_2 , командир 1121 окремого навчального зенітного ракетного дивізіону 169 навчального центру, за наказом № 452 від 17 вересня 2010 року Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України призначений оперативним черговим відділення оперативних чергових штабу управління цього ж центру. За наказом № 316 від 30 травня 2011 року Начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України підполковник ОСОБА_2 звільнений з військової служби у запас за ч. 6 п. «а» ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту). Грошове забезпечення ОСОБА_2 за посадою «командир дивізіону» у 2009 році становило 2673.50 гривень;

за наказом № 291 від 22 березня 2005 року командира військової частини НОМЕР_1 (наказ знищений за актом вх. № 2169 від 14 травня 2012 року, п. 10) ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну державі, притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 4216.40 гривень, а за наказом № 248 від 15 березня 2007 року командира військової частини НОМЕР_1 (наказ знищений за актом вх. № 162 від 10 січня 2013 року, п.17) - на суму 6946.98 гривень. За час проходження військової служби ОСОБА_3 шкода, що заподіяна державі, частково відшкодована і на момент його звільнення становила 8789.33 гривень. ОСОБА_3 , старшину 2 навчальної зенітної ракетної батареї 1121 навчального зенітного ракетного полку, звільнено за наказом № 14-ПМ від 28 лютого 2007 року Командувача Сухопутними військами Збройних Сил України з військової служби в запас за пунктом 63 підпункт «є» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, з 15 березня 2007 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

станом на 27 липня 2015 року у Книзі грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 значиться сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 : по речовій службі 1711.23 гривень, по продовольчій службі 1141.06 гривень, по квартирно-експлуатаційній службі 5937.04 гривень.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 , вивчивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності не підлягає задоволенню у зв`язку зі спливом позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3 і 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, за наказом № 291 від 22 березня 2005 року командира військової частини НОМЕР_1 (наказ знищений за актом вх. № 2169 від 14 травня 2012 року, п. 10) ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну державі, притягнуто до повної матеріальної відповідальності на суму 4216.40 гривень, а за наказом № 248 від 15 березня 2007 року командира військової частини НОМЕР_1 (наказ знищений за актом вх. № 162 від 10 січня 2013 року, п. 17) - на суму 6946.98 гривень.

Таким чином, позивач - військова частина НОМЕР_1 22 березня 2005 року і 15 березня 2007 року дізнався про порушення цивільного права та інтересу, а 28 липня 2015 року звернувся у Козелецький районний суд Чернігівської області із позовом до ОСОБА_2 про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності. Заява відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності є обґрунтованою. При цьому, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_2 , є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 256, 257 і 267 ЦК України, ст.ст. 209, 212, 214, 215, 218, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 про притягнення до обмеженої матеріальної відповідальності відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя