ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 серпня 2015 року № 826/5753/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича

про

визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність останнього щодо ненадання відповіді на депутатське звернення №111-дз від 13.02.2015 року у десятиденний строк, передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України "Про статус народного депутата України".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В наданих суду запереченнях представник відповідача повідомив, що Керівником Апарату на виконання доручення Голови Верховної Ради України було надано відповідь на звернення народного депутата України ОСОБА_1 у строк передбачений чинним законодавством, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання представника відповідача, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернувся з депутатським зверненням до Голови Верховної ради України Гройсмана Володимира Борисовича, в якому просив призначити службове розслідування відносно осіб, винних у неналежній реєстрації законопроектів і порушенні регламенту Верховної Ради України, та за його результатами притягнути винних до відповідальності; внести на розгляд Верховної Ради України вмотивовану пропозицію відповідно до ст. 8 Регламенту Верховної Ради України про дострокове звільнення з посади керівника Апарату Верховної Ради України з мотивів неналежного виконання ним власних обов'язків.

Судом встановлено, що листом № 05-2/6-34(40640) від 20.02.2015 року за підписом Керівника Апарату Верховної Ради України - ОСОБА_2., ОСОБА_1, надано відповідь на депутатське звернення №111-дз від 13.02.2015 року.

Відповідно до роздруківки електронної картки реєстрації вхідної кореспонденції, лист-відповідь Керівника Апарату Верховної Ради України 23.02.2015 року було передано народному депутату України ОСОБА_1.

Окрім зазначеного, судом встановлено, що позивачем, було надіслано депутатське звернення Керівнику Апарату Верховної Ради України щодо надходження кореспонденції від Голови ВРУ на його адресу. Так, з відповіді Керівника Головного управління документального забезпечення Апарату Верховної Ради України В. Миронова № 12/5-122 від 13.03.2015 року вбачається, що за період з 01 лютого 2015 року по 13 березня 2015 року на адресу депутата у Верховній Раді України не надходило жодної кореспонденції від Голови ВРУ Гройсмана В.Б.

Також, 04 червня 2015 року позивачу надійшла відповідь на депутатське звернення № 111-дз від 13 лютого 2015 року за підписом Голови Верховної Ради України Гройсмана В.Б. за № 01-3/140 (135413) від 02 червня 2015 року.

Вважаючи ненадання необхідної відповіді в передбачені законом строки, порушенням своїх прав та інтересів, позивач звернувся з даним позовом до суду, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право на депутатське звернення гарантоване статтею 16 Закону України "Про статус народного депутата", відповідно до якої народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання.

Згідно частини 2 статті 19 Закону України "Про статус народного депутата України" на вимогу народного депутата посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити його консультаціями відповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості - не пізніш як у п'ятиденний строк, необхідні інформацію і документацію.

Досліджуючи вищевказане звернення позивача, судом встановлено, що в останньому оскаржувались дії ОСОБА_2., а також було поставлено питання про його звільнення із займаної посади.

Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 07.04.2011 № 3206- VI визначається, що конфлікт інтересів - це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" особи, зазначені у пункті 1 та підпунктах "а", "б" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (зокрема Голова Верховної Ради України), зобов'язані уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів.

Таким чином, Гройсман В.Б повинен надати відповідь на депутатське звернення №111-дз від 13.02.2015 року особисто, з огляду на конфлікт інтересів та поставлені у зверненні питання, оскільки пропозицію про звільнення ОСОБА_2. відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України" може подати саме Голова Верховної Ради України.

Враховуючи зазначене, суд не бере до уваги лист № 05-2/6-34(40640) від 20.02.2015 року за підписом Керівника Апарату Верховної Ради України - ОСОБА_2.

Натомість суд зазначає, що 02 червня 2015 року Головою Верховної Ради України Гройсманом В.Б. надана відповідь на депутатське звернення № 111-дз від 13 лютого 2015 року.

Зважаючи на надання відповіді позивачу на його запит від 13 лютого 2015 року лише 02 червня 2015 року, тобто з порушенням строків встановлених частиною 2 статті 16 Закону України "Про статус народного депутата України", суд приходить до висновку про протиправність дій Голови Верховної Ради України Гройсмана В.Б. щодо несвоєчасного надання інформації на депутатське звернення № 111-дз від 13 лютого 2015 року.

Виходячи з вищенаведеного, суд прийшов до висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача, що полягає в несвоєчасному наданні запитуваної інформації на депутатське звернення, а тому, у суду наявні підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, правомірність оскаржуваної бездіяльності не доведена.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Голови Верховної Ради України Гройсмана Володимира Борисовича щодо ненадання відповіді на депутатське звернення ОСОБА_1 №111-дз від 13.02.2015 року у десятиденний строк, передбачений ч. 2 ст. 16 Закону України "Про статус народного депутата України".

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур