РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/17608/14-ц

пр. № 2/759/839/15

28 липня 2015 року Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді - Кривов'яза А.П.

при секретарі - Тищенко М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулась до Святошинського районного суду міста Києва із позовною заявою про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні приміщенням до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та просила зобов'язати Відповідачів демонтувати дві перегородки, які перекривають прохід до дверей та сходів на другий поверх до нежилого приміщення АДРЕСА_2; зобов'язати Відповідачів не чинити перешкод у користуванні вказаним нежилим приміщенням.

Із урахуванням подальших збільшень та уточнень у ході судового розгляду позовних вимог позивач просила визнати встановлення цегляних перегородок, які перекривають прохід до дверей та сходів на другий поверх до нежилого приміщення АДРЕСА_2, незаконним та таким, що порушує її права як власника нежилого приміщення НОМЕР_4; зобов'язати Відповідачів демонтувати дві перегородки, які перекривають прохід до дверей та сходів на другий поверх до нежилого приміщення НОМЕР_4 з центрального входу з фасадної сторони будинку; зобов'язати Відповідачів не чинити перешкод у користуванні зазначеним нежилим приміщенням; стягнути з Відповідачів судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 487, 20 грн., витрат на правову допомогу в розмірі 8 000, 00 грн., витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи в розмірі 5 535, 00 грн., що в загальній сумі становить 14 022, 20 грн.

У судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві з урахуванням уточнень.

Представники відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнали, просили у його задоволенні відмовити, посилаючись на його безпідставність і необґрунтованість.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, заслухавши пояснення свідків, враховуючи висновки судової будівельно-технічної експертизи, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлені наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що Позивач є власником нежилого приміщення АДРЕСА_2, загальною площею 392,1 кв.м. на другому поверсі.

Право власності на нежиле приміщення Позивачем набуто наступним чином: ? - на підставі договору купівлі-продажу від 11.08.2010 року, укладеного між ТОВ «ДІАВЕРІТАС» як покупцем, ОСОБА_1 (Позивачем) та ОСОБА_4 як покупцями, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. (а.с. 8-11); ? - на підставі договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення від 18.11.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л. (а.с. 12-17).

Доказами, наявними у матеріалах справи підтверджується, що замовником будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 було Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвест-УКБ».

Проектна документація на вищевказаний житловий будинок № 22 (секція 2) була розроблена ТОВ «Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту» у відповідності з діючим законодавством та нормами проектування в 2004-му році.

Як вбачається з листа КП «Житлоінвест-УКБ» вих. № 114/8-517/2 від 20.08.2014 року житловий будинок № 22 по проспекту Палладіна було введено в експлуатацію у березні 2005 року.

Із матеріалів справи вбачається, що на першому поверсі даного будинку розташовано два нежилих приміщення: НОМЕР_6, яке належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 18 січня 2007 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради та НОМЕР_5, яке належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 19 грудня 2006 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради.

Як пояснили у судовому засіданні представники Позивача, після завершення будівництва будинку АДРЕСА_2 єдиний вхід до нежилих приміщень НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_6 було збудовано через перший поверх. Через вхідний тамбур на першому поверсі було обладнано вхід до приміщень НОМЕР_5 та НОМЕР_6, які розташовані на першому поверсі, до сходів на другий поверх - до приміщення НОМЕР_4. Вхідний тамбур на першому поверсі обладнано окремими вхідними дверима до приміщення НОМЕР_5, НОМЕР_6 та до сходів на другий поверх. Цей вхідний тамбур був запланований для спільного користування трьома власниками, а саме: власниками двох приміщень на першому поверсі та для власником приміщення на другому поверсі.

Представники Позивача зазначили, що на даний час у вхідному тамбурі встановлено дві перегородки і тамбур переобладнано наступним чином: перед дверима до сходів на другий поверх до приміщення НОМЕР_4 встановлено цегляну перегородку і другою перегородкою тамбур розподілено на дві частини таким чином, що утворено два вхідних тамбури, через які облаштовано окремий вхід до приміщень НОМЕР_5 та НОМЕР_6. Позивач не має можливості через вхідний тамбур користуватись сходами, щоб зайти до свого приміщення НОМЕР_4 на другому поверсі. Внаслідок самоправних та незаконних дій Відповідачів Позивач може зайти до свого приміщення НОМЕР_4 лише через запасний евакуаційний вихід, який призначено для використання у надзвичайних обставинах.

Позивач вважає самовільне встановлення перегородок Відповідачами незаконним та таким, що порушує її право вільно користування належним їй майном, що і стало підставою для подання позовної заяви.

В ході судового розгляду справи ухвалою від 04 лютого 2015 року за клопотанням представника Позивача було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 2972/15-42 від 08 квітня 2015 року, вбачається наступне, зокрема:

1.розташування двох внутрішніх перегородок при входах до груп нежитлових приміщень АДРЕСА_2 не відповідає наданій на дослідження проектній документації, зокрема і робочій документації з датою внесення останніх змін 03.05. аркуша 46 плану на відмітці 0,000 житлового будинку АДРЕСА_2 2000-УЦ/12-1-АР, розробленої ТОВ «Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту».

З приміщення вхідного тамбура "2" площею 6,85 кв.м. передбачено доступ до офісу 3 "1-1" площею 89,03 кв.м., офісу 4 "1-2" площею 103,70 кв.м. та коридору "4" площею 5,92 кв.м. (сходи до групи приміщень НОМЕР_4).

Розташування цегляних перегородок при входах до груп нежитлових приміщень АДРЕСА_2 не відповідає вимогам державних будівельних норм.

2.Станом на час проведення обстеження цегляні перегородки та дверні прорізи при входах до груп нежитлових приміщень АДРЕСА_2 не відповідають наданій на дослідження робочій документації, зокрема і з датою внесення останніх змін 03.05 аркуша 46 плану на відмітці 0,000 житлового будинку АДРЕСА_2 2000-УЦ/12-1-АР, розробленої ТОВ «Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту».

3.Робочою документацією, яка надана на дослідження, зокрема і з датою внесення останніх змін 03.05 аркуша 46 плану на відмітці 0,000 житлового будинку АДРЕСА_2 2000-УЦ/12-1-АР, розроблені УЦ ІММ, передбачено окремий вхід з головного фасаду будинку в осях "23-27" та "У-Ш" до групи нежитлових приміщень НОМЕР_4, які розташовані на першому-другому поверсі через приміщення вхідного тамбура "2" площею 6,85 кв.м. та коридору "4" площею 5,92 кв.м.

5.Проведення технічної інвентаризації та подальше складання технічних паспортів досліджуваних нежитлових приміщень незалежно від форми власності та від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно є можливим. В той же час наявність самочинного будівництва не є перешкодою для видачі виготовлених матеріалів замовникові.

Реєстрації права власності на об'єкти містобудування передує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Таким чином, висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 2972/15-42 від 08 квітня 2015 року підтверджується незаконність встановлення цегляних перегородок, а також порушення вимог державних будівельних норм.

Крім того, облаштування двох перегородок у вхідному тамбурі, який позначено цифрою 2 на плані площею 6,85 кв.м. (а.с. 49 т. 2), через який первинно було сплановано вхід до приміщення НОМЕР_6, НОМЕР_5 та на другий поверх до приміщення НОМЕР_4, не погоджувалось з Святошинським районним управлінням ГУ ДСНС України у м. Києві (а.с. 148 т. 1).

Відповідно до технічного плану (а.с. 152 т. 1), який було виготовлено 19 лютого 2005 року, вхідний тамбур був місцем загального користування для трьох приміщень на першому поверсі НОМЕР_5, НОМЕР_6 та на другому поверсі НОМЕР_4.

Крім того, незаконне облаштування двох перегородок в зазначеному тамбурі підтверджується і іншими наявними в матеріалах справи письмовими доказами:

- листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 13.05.2014 р. (а.с. 28 т. 1);

- листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 13.01.2015 р. (а.с. 151 т. 1);

- висновком спеціаліста від 09.08.2014 р. (а.с. 53 т. 1);

- листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Київської міської ради (а.с. 98 т. 1);

- листом ТОВ «Український центр інжинірингу, маркетингу і менеджменту» від 26.02.2015 р. (а.с. 241 т. 1), а також наданими усними поясненнями свідка, начальника архітектурного відділу Українського центру інжинірингу, маркетингу і менеджменту ОСОБА_7

В своїх поясненнях свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні також підтвердила, що згідно з первинною проектною документацією, встановлені цегляні перегородки передбачені не були, і пояснила, що наявність перегородок без відповідного дозволу можна вважати самовільним переплануванням.

Відповідно до п. 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій (затверджене наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року перепланування дозволяється робити лише після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства (п. 1.4.1 Правил). Пунктом 1.4.5 зазначених Правил визначено, що для одержання дозволу на переобладнання або перепланування нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та подаватися наступні документи, зокрема: копія поверхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

Представники відповідачів не надали суду належних доказів, що у вхідному тамбурі, який позначено цифрою 2 на плані площею 6,85 кв.м. (а.с. 49 т. 2), через який первинно було сплановано вхід до приміщення НОМЕР_6, НОМЕР_5 та на другий поверх до приміщення НОМЕР_4, правомірно облаштовано дві перегородки.

Встановлення двох перегородок вхідний тамбур, який мав призначення як місце загального використання для власників трьох приміщень НОМЕР_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_4, розподілено на два окремих тамбури для окремого проходу до приміщення НОМЕР_6 та до приміщення НОМЕР_5 і перекрито вхід на другий поверх до приміщення НОМЕР_4. Зазначене підтверджується також висновком судової експертизи (а.с. 216-237 т. 1). План вхідного тамбуру з облаштуванням не погоджених перегородок позначено на технічному плані (а.с. 20, т. 1).

Представниками Відповідачів з метою доведення правомірності облаштування двох перегородок у вхідному тамбурі були надані суду відповідні свідоцтва про право власності на приміщення, видані відповідно ОСОБА_2 (а.с. 185 т. 1) та ОСОБА_3 (а.с. 113 т. 1).

Окрім того, для підтвердження встановлення перегородок в вхідному тамбурі представник ОСОБА_2 надав суду технічний паспорт БТІ на приміщення НОМЕР_6 (а.с. 132 т. 1), акт прийняття в експлуатацію приміщення НОМЕР_6 (а.с. 135) та технічний план погодження облаштування вентиляції (а.с. 44-47 т.2), свідоцтво про право власності, представник відповідача ОСОБА_3 надав суду технічний паспорт приміщення НОМЕР_5 (а.с. 110-111 т.1), в якому невірно вказано номер приміщення (замість НОМЕР_5, вказано кв. 72), свідоцтво про право власності.

З посиланням на вказані документи представники відповідачів у судовому засіданні пояснювали, що їм невідомо, хто саме встановив дві перегородки в тамбурі, що приміщення НОМЕР_5 та НОМЕР_6 прийняті в експлуатацію, власникам приміщень НОМЕР_5 та НОМЕР_6 видано свідоцтва про право власності, а тому всі зміни, а саме встановлення двох перегородок у вхідному тамбурі, який позначено цифрою 2 на плані площею 6,85 кв.м. (а.с. 49 т. 2) і перекриття входу на сходи до другого поверху до приміщення НОМЕР_4, є погодженими та дозволеними.

Суд не може погодитись із твердженнями представників Відповідачів, оскільки такі твердження не підтверджені жодними правовими нормами, які допускають перепланування приміщень без погодження та отримання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, як передбачено п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року.

Не може враховуватись також посилання відповідачів на те, що знесення двох перегородок в вхідному тамбурі призведе до порушення прав власника приміщення НОМЕР_5 та НОМЕР_6, з огляду на наступне.

Як визначено статтею 1 Конституції Україна є правовою державою, що обумовлює безумовне застосування правових норм, зокрема, в будівельній галузі.

Так відповідно до Закону України «Про основи містобудування» визначено:

законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання (ст. 6 Закону);

Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом (ст. 16 Закону);

Відповідальність за порушення містобудівного законодавства відповідно до ст. 25 Закону України «Про основи містобудування» настає для осіб винних, зокрема, у: недотриманні державних стандартів, норм і правил при проектуванні і будівництві; проектуванні об'єктів з порушенням затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації; виконанні будівельних чи реставраційних робіт без дозволу та затвердженого у встановленому порядку проекту або з відхиленням від нього; самовільній зміні архітектурного вигляду споруди в процесі експлуатації; недотриманні екологічних і санітарно-гігієнічних вимог, встановлених законодавством при проектуванні, розміщенні та будівництві об'єктів.

З урахуванням вказаних правових норм не може вважатись законними факт перепланування вхідного тамбуру, який позначено цифрою 2 на плані площею 6,85 кв.м. (а.с. 49 т. 2), шляхом встановлення двох перегородок, в наслідок чого за рахунок загальної площі збільшена площа приміщень НОМЕР_5 та НОМЕР_6 і перекрито вхід на сходи до другого поверху до приміщення НОМЕР_4.

Також, якщо вхідний тамбур це місце загального користування, який позначено цифрою 2 на плані площею 6,85 кв.м. (а.с. 49 т. 2), розподілений двома перегородками між власниками приміщення НОМЕР_5 та НОМЕР_6 таким чином, що облаштовано окремі входи до цих приміщень та тамбур загального користування перетворено в місця окремого користування, що призвело до перекриття входу на сходи до другого поверху до приміщення НОМЕР_4, то такі наслідки є порушенням права власника приміщення НОМЕР_4.

Чинним законодавством України не передбачений розподіл місць загального користування без врахування прав та інтересів всіх власників.

Суд вважає, що перепланування вхідного тамбуру без дотримання порядку, встановленого правовими нормами, таким чином, що Відповідачі обмежили Позивачу вхід до її приміщення НОМЕР_4, не може спростовуватись фактом отримання відповідачами свідоцтва про право власності на приміщення НОМЕР_6 та НОМЕР_5.

Статтею 13 та статтею 41 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності; власність зобов'язує; власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним; використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян.

Відповідно до вказаних правових норм Відповідачі обмежують права Позивача щодо вільного користування своєю власністю.

Судом встановлено, що діями Відповідачів відносно встановлення цегляних перегородок порушено наступні норми законодавства в галузі містобудування:

-пункт 2.53 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", згідно якого приміщення громадського призначення повинні мати входи та евакуаційні виходи, ізольовані від житлової частини будинку;

-пункт 4.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», згідно якого житлові будинки після реконструкції або капітального ремонту повинні відповідати призначенню і основним вимогам до них, а саме забезпечувати необхідний рівень комфортності та пожежної безпеки;

-пункт 6.1.1 ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», згідно якого основні входи до громадських будинків повинні мати зручні підходи та оптимальні розміри, які враховують можливості всіх розрахункових категорій відвідувачів;

-пункт 9.1.14 ДБН В.2.2-9-2009 «Громадські будинки та споруди. Основні положення», згідно якого один евакуаційний вихід (двері) допускається передбачати лише при умові коли з розташованого на будь-якому поверсі приміщення в разі одночасного перебування у ньому не більше 50 осіб, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги приміщення до зазначеного виходу не перевищує 25 м;

-пункт 5.1 ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», згідно якого для забезпечення безпечної евакуації людей повинні передбачатися заходи, спрямовані на створення умов для своєчасної та безперешкодної евакуації людей у разі виникнення пожежі, захист людей на шляхах евакуації від дії небезпечних факторів пожежі;

-пункт 5.3 ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», згідно якого евакуація людей на випадок пожежі повинна передбачатися по шляхах евакуації через евакуаційні виходи;

-пункт 5.13 ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», згідно якого з будинку, з кожного поверху та з приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених НД;

-пункт 5.13 ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», згідно якого допускається передбачати один евакуаційний вихід із приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м;

-пункт 5.15 ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», згідно якого евакуаційні виходи повинні розташовуватися розосереджено;

-пункт 5.18 ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», згідно якого двері евакуаційних виходів і двері на шляхах евакуації повинні відчинятися у напрямку виходу людей з будинку;

-пункт 5.44 ДБН В.1.1.7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва», згідно якого сходові клітки повинні мати вихід назовні на прилеглу до будинку територію безпосередньо або через вестибюль (фойє) першого поверху;

-пункт 4.2.2. Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні», відповідно до якого у разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень, будинків та інших споруд, їх технічного переоснащення як зі зміною, так і без зміни функціонального призначення, необхідно виконувати протипожежні вимоги, визначені нормативно-правовими документами в галузі будівельного, технологічного проектування та чинними правилами;

-пункт 4.3.1. Наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 року «Про затвердження Правил пожежної безпеки в Україні» відповідно до якого евакуаційні шляхи і виходи повинні втримуватися вільними, нічим не захаращуватися і у разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд. Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

-пункт 1.4.6. Наказу Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року №76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 серпня 2005 року за № 927/11207 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану або дане питання вирішується у судовому порядку.

Переліченими порушеннями обмежені права Позивача, які полягають в тому, що останній позбавлений можливості вільно, на свій розсуд користуватися належним йому майном: вільно проходити до свого приміщення через вхід, який передбачено для нежилих (офісних) приміщень, а також у тому, що Позивач фактично користується евакуаційним виходом, користування яким можливе лише у надзвичайних ситуаціях не лише власниками офісних (нежилих) приміщень, а і власниками та мешканців квартир житлового будинку. Таким чином, в останньому випадку спостерігається порушення правил безпеки користування Позивачем та іншими особами, які перебувають в приміщенні НОМЕР_4 секції №2 житлового будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу Україн и власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню .

Враховуючи досліджені судом обставини, письмові докази, висновки судової будівельно-технічної експертизи, пояснення сторін, пояснення свідків, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження представників Відповідачів про пропуск Позивачем встановленого строку позовної давності, оскільки право власності на все зазначене приміщення нею набуто на підставі договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення від 18.11.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скляром О.Л.

Також, є необґрунтованими посилання представників відповідачів, у даному випадку, на положення ст.61 ЦПК України та рішення Апеляційного суду м.Києва від 19.12.2008р., оскільки встановлені зазначеним рішенням обставини стосувались саме ТОВ «Діаверітас», а ОСОБА_1, відповідно, не є його правонаступником, а є новим власником даного приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем з метою відновлення порушених Відповідачами прав 13 жовтня 2014 року було укладено договір № 15/123 про надання правової допомоги з адвокатом Горецьким О.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3756/10 від 25.09.2008 р.).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України до складу судових витрат віднесено, зокрема, витрати на правову допомогу.

Враховуючи умови договору № 15/123 про надання правової допомоги від 13 жовтня 2014 року, пов'язаність оплати послуг адвоката Горецького О.В. з розглядом справи у Святошинському районному суді міста Києва, відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК витрати ОСОБА_1В (Позивача) в розмірі 8 000, 00 грн. вважаються судовими витратами і відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК у разі задоволення позову повинні покладатися на Відповідача.

Оплата Позивачем правової допомоги адвоката Горецького О.В. в розмірі 8 000, 00 грн. підтверджується оригіналом квитанції від 04.06.2015 року.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України до складу судових витрат віднесено, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Матеріалами справи підтверджується, що окрім судових витрат по сплаті судового збору, по оплаті правової допомоги, Позивачем були понесені витрати по оплаті судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 5 535,00 грн. Оплата судової експертизи підтверджується оригіналом квитанції від 02.03.2015 року.

Отже, всі понесені Позивачем судові витрати, які складаються із судового збору, витрат на правову допомогу та витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, підлягають стягненню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 386 ЦК України, ст. 16, 25 Закону України «Про основи містобудування», ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 212-215, 223, 228 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати встановлення цегляних перегородок, які перекривають прохід до дверей та сходів на другий поверх до нежилого приміщення АДРЕСА_2, незаконним та таким, що порушує права ОСОБА_1 як власника нежилого приміщення НОМЕР_4 даного будинку.

Зобов'язати ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) демонтувати дві перегородки, які перекривають прохід до дверей та сходів на другий поверх до нежилого приміщення АДРЕСА_2.

Зобов'язати ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нежилим приміщенням АДРЕСА_2.

Стягнути зі ОСОБА_2 (ІНН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) та ОСОБА_3 (ІНН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) у рівних долях судові витрати: судовий збір в розмірі 609,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8 000, 00 грн., витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи в розмірі 5 535, 00 грн., а всього стягнути 14 144, 00 грн. (чотирнадцять тисяч сто сорок чотири гривні нуль копійок) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_3).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя :