ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14.07.2015р. Справа №917/928/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Автомотів", вул. Зінківська 14, м. Полтава, Полтавська область,36009

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України, вул.Пролетарська, 28, м. Полтава, Полтавська область,36022

про стягнення 122131,44 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Білоус О.М. дов. від 05.01.2015 року

Письмак О.В. дов. від 05.01.2015 року

Челебій-Кравченко Ю.К. дов. б/н від 13.07.2015 року

від відповідача: Дудник В.І. дов. № 47/916 від 17.01.2015 року

Дзюба І.В. дов. № 261/9/16-70-10 від 11.03.2015 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 122131,44 грн. коштів на відшкодування шкоди.

Суд подану заяву про збільшення позовних вимог до суми 183 569,40 грн./ т.2,а.с. - 1-23/ прийняв до розгляду, розглянув по суті та відхилив її як подану в порушення порядку та за не обгрунтованістю і безпідставністю.

25.05.2015 року за вхідним № 7667(канцелярії суду) представник відповідача В.І.Дудник подав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у відзиві(т.1 а.с.120-128). Суд поданий відзив прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

28.05.2015 року за вхідним № 7878(канцелярії суду) директор ТОВ "МГ Автомотів"

Д.Ю. Бастаногов на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2015 року подав додаткові документи, а саме: копію витягу з ЄДР відносно позивача; платіжне доручення № 611 від 29.04.2015 р. про сплату судового збору; розрахунок стягуваної суми № 192 від 27.05.2015 року. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив їх до матеріалів справи - т.1 а.с. 129-142.

В судовому засіданні 28.05.2015 року оголошувалася перерва до 04.06.2015 року на 09-00 год. для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору. Про дату, час та місце проведення судового засідання представники сторін повідомлені під розписку - т.1 а.с. 147.

04.06.2015 року за вхідним № 8391(канцелярії суду) представники сторін подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів - т.1. а.с.149, для надання можливості їм самостійно врегулювати предмет спору, витребувати та подати додаткові докази по суті предмету спору у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та ч.3 статті 69 ГПК України. Суд подане клопотання прийняв розглянув по суті та задовольнив ухвалою від 04.06.2015 року продовжив строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів до 15.07.2015 року.(т.1 а.с.169).

04.06.2015 року за вхідним № 8394(канцелярії суду) на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2015 року директор ТОВ "МГ Автомотів" Д.Ю. Бастаногов подав додаткові документи, а саме: звіт про рух товарів на СТЗ закритого типу ТОВ "МГАвтомотів"(0032461061) за 31.01.2015 року; звіт про рух товарів на СТЗ закритого типу "МГ Автомотів"(0032461061) за 01.10.2014 року; акт приймання-передачі об"єкта згідно договору передачі права користування нерухомим майном № 18/2014-М від 31.12.2014 року; акт приймання-передачі об"єкта згідно договору передачі права користування нерухомим майном № 05/13-К від 01.01.2013 року; розрахунок стягуваної суми № 205 від 03.06.2015 року; копію акту від 01.01.15р.; копію акту від 01.01.15р. - т.1 а. с. 150-157. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

04.06.2015 року за вхідним № 8395(канцелярії суду) представник відповідача В.І. Дудник подав копії матеріалів, а саме: митного товару за митною декларацією від 09.09.2014 року № 806020002/2014/009269 -МД-2 № 806020002/2014/009269; декларація митної вартості № 806020002/2014/009169; CMR № 355482 від 05.09.2014 р; переклад CMR № 355482 від 05.09.2014 р; митна декларація країни відправлення № 14PL 39401060271820 - т. 1 а.с. 158- 165. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

08.07.2015 року за вхідним № 10135(канцелярії суду) директор ТОВ "МГ Автомотів" Д.Ю. Бастаногов подав заяву про збільшення розміру позовних вимог (т.2 а.с.1-23). Суд подану заяву прийняв до розгляду та відхилив її як подану в порушення порядку за необгрунтованістю і безпідставністю.

09.07.2015 року за вхідним № 10234(канцелярії суду) директор ТОВ "МГ Автомотів" Д.Ю. Бастаногов на виконання ухвали від 05.05.2015 р. подав додаткові документи, а саме: копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 p.; листа № 45 від 09.07.2015 p.; листа № 48 від 08.07.2015 p.; листа від 08.07.2015р.; виписки банку від 29.09.2014 p.; виписки банку від 31.10.2014р.; виписки банку від 21.1 1.2014 p.; виписки банку від 01.12.2014 p.; виписки банку від 11.12.2014р.; виписки банку від 12.12.2014 p.; виписки банку від 15.12.2014 p.; виписки банку від 16.12.2014 p.; виписки банку від 17.12.2014 p.; виписки банку від 19.12.2014 p.; виписки банку від 25.12.2014 p.; виписки банку від 17.02.2015 p.; виписки банку від 28.02.2015 p.; виписки банку від 31.03.2015 p.; виписки банку від 27.04.2015 p.; виписки банку від 24.06.2015 p.; виписки банку від 08.07.2015 р.; додаткову угоду № 3 від 27.04.2015 до договору про надання юридичних послуг № 5 від 03.01.2014 р.; Акт ОУ-000023 прийому - передачі наданих послуг (проміжний) від 07.07.2015 р.; додаткову угоду № 4 від 01.06.2014 до договору про надання юридичних послуг № 5 від 03.01.2014 р.; Акт ОУ- 0000019 прийому - передачі наданих послуг (проміжний) від 07.07.2015 р.; платіжне доручення № 8130984 від 08.07.2015 р.; платіжне доручення № 8130985 від 08.07.2015 р. - т.2 а.с.24-54.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу додаткових доказів, у нарадчій кімнаті суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Правовою підставою подання позову є: наявність контракту № 1/2014 від 01.08.2014р. укладеного між ТОВ '' МГ Автомотів '' в особі директора Бастаганова Дмитра Юриевич (покупець) та POLMOstrow SPOLKA Z O.O.,Sp/ z. о. о., Польска Республіка, в особі директора EIZBIETУ SZEZEPAPIAK (поставщик) на поставку запасних частин для автомобілів: глушників, вихлопних тру і їх частин на суму 3000 000 EUR і далі поіменовані товари в асортименті і по ціні, що вказана в інвойсах і специфікаціях які виставляє поставщик / каталоги на продукцію - (п. 1.1 договору)- т.1,а.с. 11, а в розділі УІІІ '' юридичні адреса сторін: вказані реквізити - LTD ``MG AUTOMOTIVE``, Зіньковська,14, Полтава,36009 ( VAT Nr 324610616014) -див.т.1,а.с. 14. Цей контракт підписаний директором Бастагановим Д. Ю. від обох сторін і посвідчений відтиском печатки ТОВ '' МГ Автомотів '' - див.т.1, а. с. 14.

Умови поставки EXW WYSOCKO WIELKIE (INCOTERMS 2010), якщо інше не погоджено в специфікації і інвойсе і не обумовлено сторонами в процесі виконання контракту / п. 2.1.1/.

Контракт вступає в дію з дати підписання і діє до 31.12.2015р. ( п. 7.1) - див. а. с. 11-14;

-наявність Договору № 18/2014-М передачі права користування нерухомим майном від 31 грудня 2014року у м. Полтава( укладеного між ФОП Гулак Станіславом Анатолійовичем /надалі Наймодавець/ та ТОВ '' МГ Автомотів '' /надалі наймач/ про передачу наймодавцем наймачу прав на строкове користування частину складу загальною площею 50 кв.м., що знаходиться за адресою : м. Полтава, вул. Половка,70 - див.т.1а.с. 33-35. Та додаткові угоди до № 05/13-К від 01.01.2013р. від 03 січня 2014 року- т.1а.с. 36-37;

- наявність Договору № 08/2014-Ш про надання послуг від 10 вересня 2014р.-т.1, а. с. 70;

-наявність Договору № 2015/01/05-1 про надання послуг від 05 січня 2015 року -т.1а.с. 71. Укладені між замовником ТОВ "МГ Автомотів" та фізичною особою-підприємцем Шаблій Катериною Іванівною, ЄДРПОУ 2031605927 ( виконавцем) на послуги: вантажно-розвантажувальні роботи товарів замовника, включаючи весь комплекс послуг пов'язаних з ними операцій по укладенню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення, переупаковці ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркірування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інші. (див.п 1.2).

Вартість робіт і послуг за даним договором визначається на підставі Акту прийому-передачі

Виконаних робіт ( наданих послуг), що підписується уповноваженими представниками сторін /п.3.1/- т.1,а.с. 70-71.

-наявність Договору про кредитну лінію у формі овердрафту № 119-01-14 від 14.08.2014 року-т.1,а.с. 78-86.

На період з 14 серпня 2014 року по 13 лютого 2015 року ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 500 000(п'ятсот тисяч) гривень /п. 2.1/;

Предмет договору - Банк ( ПРаТ '' Фінанси та Кредит '' відкриває позичальнику ТОВ

"МГ Автомотів" кредитну лінію з лімітом 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень для здійснення овердрафтного обслуговування позичальника, а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти у встановлені в цьому договорі строки і сплатити за користування кредитними проценти відповідно до розділу 4 цього Договору/ п.п. 1.1-2.4 / -

т. 1,а.с. 78-86.

-наявність договору № 5 від 3 січня 2014 року про надання юридичних послуг укладеного між ТОВ"МГ Автомотів" ( надалі замовник) та ТОВ '' Юридична консалтингова компанія України '' (надалі виконавець) на надання комплексу юридичних послуг на строк дії договору- до 31.12.2014 року - /п.1.1-1.3; 7.1/-т.1,а.с. 91-102.

ІІ. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2014 у справі

№ 816/3712/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Автомотів" (далі - ТОВ "МГ Автомотів " ) до Полтавської митниці Міндоходів, задоволено частково. Визнано протиправними дії Полтавської митниці Міністерства доходів України при визначенні митної вартості товару за митною декларацією (далі - МД) від 09.09.2014 № 806020002/2014/009269 із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України., визнано протиправним та скасовано рішення Полтавської митниці Міністерства доходів України про коригування митної вартості товарів від 19.09.2014 року № 806020002/2014/000080/2 та картку відмови Полтавської митниці Міндоходів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.09.2014 № 806020002/2014/00236.

Товар, який був предметом оскаржуваного рішення випущений у вільний обіг за МД від 29.01.2015 № 806020002/2015/000754.

ІІІ. Відповідач не погоджуючись з твердженням позивача, що наслідком неправомірних дій митниці стало понесення ТОВ "МГ Автомотів" не запланованих витрат на загальну суму 122 131,44 грн. у відзиві зазначає наступне :Відповідно до частини 1 ст. 54 Митного кодексу України (далі - МКУ), контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення.Згідно з вимогами, частини 7 ст. 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МКУ. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач не погодившись з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів з метою уникнення понесення додаткових витрат за договорами передачі права користування нерухомим майном від 01.01.2013р. № 05/13-к та від 31.12.2014 № 18/2014-М в частині оплати найму приміщення, яке використовується ТОВ "МГ Автомотів" в якості складу тимчасового зберігання, не скористався своїм правом, передбаченим частиною 7 ст. 55 МКУ, а оскаржив прийняте митницею рішення № 806020002/2014/000080/2.

Відповідач вказує, що вартість позову за адміністративною справою № 816/3712/14 становить 99 100 грн. й є нижчою ніж вартість даного позову (122 131,44 грн.), а тому розміщення товару в найманому приміщенні за вказаними договорами, прийняте позивачем, є економічно необґрунтованим.

Згідно умов договорів: № 05/13-к та № 18/2014-М ці правочини укладені між сторонами : фізичною особою-підприємцем Гулак С.А. (Наймодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МГ Автомотів" (Наймач). Предметом їх є - право користування нерухомим майном при умовах оплати за користування нежитловими приміщеннями та прав користування земельною ділянкою, на якій розміщені дані нежитлові приміщення, а також прав користування земельною ділянкою, що прилягає до нежитлових приміщень. Відповідно до пункту 5.2. даних договорів орендна плата включає плату за користування нежитловим приміщенням, плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщені дані нежитлові приміщення та прилегла територія до них, що використовується Наймачем у своїй господарській діяльності, а також вартість комунальних послуг. В пункті 5.2. даних договорів сторонами визначений вичерпний перелік послуг, які включаються до орендної плати.

Однак, згідно з пунктом 5.2.1. додаткової угоди від 03.01.2014 до договору передачі права користування нерухомим майном від 01.01.2013 № 05/13-к та додаткової угоди від 01.01.2015 до договору передачі права користування нерухомим майном від 31.12.2014 № 18/2014-М, орендна плата включає:

- плату за користування нежитловим приміщенням, що використовується Наймачем у своїй господарській діяльності як склад тимчасового зберігання;

- плату за користування земельною ділянкою, на якій розміщені дані нежитлові приміщення та прилегла територія до них;

- вартість комунальних послуг;

- послуги з цілодобової охорони складу тимчасового зберігання тощо.

Тобто, сторонами в пункті 5.2.1 визначено, що зазначений перелік не є вичерпним, що суперечить пункту 5.2. вказаних договорів.

Поряд з цим, позивачем до позовної заяви долучені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2014 № - 0000006, від 31.10.2014 № - 0000007, від 30.11.2014 № - 0000008, від 31.12.2014 № - 0000009 щодо надання Виконавцем - фізична особа-підприємець Гулак С.А. послуг Замовнику - ТОВ "МГ Автомотів" по зберіганню товарно-матеріальних цінностей на складі тимчасового зберігання, надання яких не передбачено умовами договорів 01.01.2013 № 05/13-к та від 31.12.2014 № 18/2014-М.

Рахунки на оплату: від 29.09.2014 № 6, від 31.10.2014 № СТ-7, від 28.11.2014 № СТ-8, від 25.12.2014 № СТ- 9, від 30.01.2015 № СТ -5, які подані позивачем в якості доказів виставлені в порушення умов договору № 05/13-К від 01.01.2013 за послуги, які не передбачені цим договором.

Таким чином, оплата позивачем за платіжними дорученнями від 29.09.2014 № 659, від 31.10.2014 № 752, від 01.12.2014 № 855, від 25.12.2014№ 911 та від 17.02.2015 № 68 згідно з вищевказаними рахунками проведена за послуги не передбачені договором № 05/13-к від 01.01.2013 р.

Тому враховуючи вищевикладене Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.09.2014 № - 0000006, від 31.10.2014 № - 0000007, від 30.11.2014 № - 0000008, від 31.12.2014 № - 0000009; рахунки на оплату від 29.09.2014 № 6, від 31.10.2014 № СТ-7, від 28.11.2014 № СТ-8, від 25.12.2014 № СТ- 9, від 30.01.2015 № СТ -5; платіжні доручення 29.09.2014 № 659, від 31.10.2014 № 752, від 01.12.2014 № 855, від 25.12.2014 № 911 та від 17.02.2015 № 68, не приймаються судом як належні докази підтвердження понесених ТОВ " МГ Автомотів " витрат за договорами від 01.01.2013 № 05/13-к та від 31.12.2014 № 18/2014-М. Як і додаткові рахунки на оплату від 27.04.2015 № СТ - 0000006, № СТ - 0000007, № СТ - 0000008, № СТ - 0000009, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № - 0000006, № - 0000007, №- 0000008, № - 0000009 та платіжні доручення від 27.04.2015 № 573, 574, 575, 576, не можуть бути прийняті як належні докази, надані в підтвердження понесених ТОВ "МГ Автомотів" витрат за договорами від 01.01.2013 № 05/13-к та від 31.12.2014 № 18/2014-М - див. т.1, а. с. 33-69.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що господарські правовідносини, між фізичною особою-підприємцем Гулаком С.А. та ТОВ "МГ Автомотів" в особі директора Бастаногова Д.Ю. виникли як між засновником та призначеним ним же директором / див. розпорядженням № 3 від 24.03.2009р.; протоколом зборів учасників (засновників) ТОВ "МГ Автомотів" від 23.03.2009 № 2 - т.1,а.с. 87;113- 115.

Гулак Станіслав Анатолійович є засновником ТОВ "МГ Автомотів" і володіє 100% Статутного фонду підприємства, а тому він є його власником - див. т 1, а.с. 87.

На підставі розпорядження №3 від 24 бе5резня 2009 року учасника (засновника) ТОВ"МГ Автомотів" С.А. Гулака було прийнято на посаду директора товариства Бастаногова Дмитра Юрійовича з 24.03.209р. за сумісництвом на умовах трудового контракту - т1,а.с. 115.

Згідно протоколу № 28 від 12,09.2014 року загальних зборів учасників ТОВ "МГ Автомотів" в порядку денному було питання про здійснення розрахунків за господарськими зобов'язаннями POLMOstrow SPOLKA Z O.O., Польска Республіка, в сумі 18 792,32 ЄВРО згідно інвойса FE/14/154 від 05.09.2014Р. за рахунок кредитних коштів. Вирішили: здійснити розрахунок за господарськими зобов'язаннями по зовнішньоекономічному Контракту № 1/2014 від 01.08.2014р. укладеного між ТОВ "МГ Автомотів" та LTD ``MG AUTOMOTIVE``, Зіньковська,14, Полтава,36009 ( VAT Nr 324610616014) згідно інвойса FE/14/154 від 05.09.2014Р. в сумі 18 792,32 ЄВРО, що згідно офіційному курсу гривні по відношенню до ЄВРО становило 3337 590 грн., за рахунок кредитних коштів, отриманих у ПАТ Банк '' Фінанси та Кредит'' відповідно до Договору про кредитну лінію у формі овердрафу № 119-01-14 від 14.08.2014р. - див.т1, а.с. 78-86; 87;115.

Враховуючи вищенаведене та приписи статті 238 та 239 ЦК України, що представник може бути уповноважений на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник н е м о ж е в ч и н я т и правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особи тією особою, яку він представляє.

Представник, не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у с воїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідач зазначає, що господарські правовідносини між ТОВ та Полтавською митницею ДФС не виникали.

Відповідач не спростовує факт скасування судом рішення про коригування митної вартості № 806020002/2014/000080/2, однак не погоджується з тим, що витрати понесені ТОВ "МГ Автомотів " виникли через дії митниці.

Відповідно до Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.2012 № 613, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.08.2012 за № 1307/21619( набрав чинності з 13.03.2012р.). Положенням в п. 1.-1.2 визначено форму, порядок подання та розгляду заяв, порядок надання, ЗУПИНЕННЯ ДІЇ, АНАЛЮВАННЯ ДОЗВОЛУ,на відкриття та експлуатацію складу тимчасового зберігання (далі СТЗ); вимогои до складських об'єктів, які можуть використовуватися як СТЗ; правила провадження діяльності СТЗ та порядок контролю за їх провадженням; порядок розміщення, зберігання та обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення на СТЗ, а також визначено терміни вживання в ньому.

З А К О Н У К Р А Ї Н И ''Про зовнішньо економічну діяльність '' ( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 29, ст. 377 ) Введений в дію Постановою ВР N 960-XII ( 960-12 ) від 16.04.91, ВВР, 1991, N 29, ст. 378 } Із змінами та доповненнями N 222-VIII ( 222-19 ) від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 23, ст.158 } станом на 02.03.2015, ВВР, 2015, N 23, ст.158 } N 222-VIII ( 222-19 ) визначає, що зовнішньоекономічна діяльність це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами;

Зовнішньо - економічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків

у зовнішньоекономічній діяльності;

Статтею 1 цього Закону визначено терміни які вживаються в такому значенні:

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам; { Абзац другий статті 1 в редакції Закону N 90/95-ВР від 14.03.95 }

Валютні кошти - валютні цінності іноземна валюта готівкою,

- платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті; цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони,

векселі та інші) в іноземній валюті; золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків,

пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної

діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами;

Іноземна валюта валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної

скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу; платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиниця;, кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Іноземні інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб'єктами господарської діяльності в Україні, в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України; { Абзац двадцятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) від 04.11.2004 }

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. Розділом вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Пунктом 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, печатка на первинному документі не визначена як обов'язковий реквізит такого виду документа. Не є обов'язковою печатка на видаткових накладних також виходячи з умов Договору .

Натомість особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковим реквізитом первинного документу. Законом України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні '' від 16 липня 1999 року ( із змінами та доповненнями ) визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Приписами статті 2 цього Закону передбачено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. Статтею 5 Закону визначено, що підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України. Валютою виконання грошового зобов'язання статтею 533 Цивільного Кодексу України визначено у гривнях. Якщо у зобов'язання визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Статями 8-9 Законом України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні '' від 16 липня 1999 року ( із змінами та доповненнями ) визначено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безпреревно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Для забезпечення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку яку певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з у рахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробітки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему розрахунків і реєстрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства. Керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів /ч.6 ст.8 Закону/. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі-бухгалтер) забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства /ч.7 ст.8 Закону/. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи / ч.1 ст.9 Закону/. Порядок складення та обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції визначено частиною 2 статті 9 Закону. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, ЯКІ БРАЛИ УЧАСТЬ У ЇХ СКЛАДЕННІ / ч.4 ст.9 Закону/. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Позивач на свій розсуд для забезпечення своєї господарської діяльності подав заяву до Полтавської митниці ДФС, а митницею надано відповідний дозвіл.

Однак, Відповідач не має жодного відношення до умов та порядку розрахунків ТОВ "МГ Автомотів" за договорами найму приміщень для відкриття складу тимчасового зберігання.

Крім цього, відповідно до частини 1 статті 201 Митного кодексу України, товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.

09.09.2014 року позивачем подано до митного оформлення митну декларацію

№ 806020002/2014/009269, а господарські відносини між ФОП Гулак С.А. та ТОВ "МГ Автомотів" виникли з від 01.01.2013р. та продовжуються і даний час.

Відповідно до договорів від 01.01.2013 № 05/13-к та від 31.12.2014 № 18/2014-М плата за користування складськими приміщеннями нараховується та сплачується незалежно від того, чи розміщувалися у даних приміщеннях товари в сумі 1 311,5 грн.

При цьому, ТОВ "МГ Автомотів" погодилось із умовами договорів, що у разі розміщення в найманих складських приміщеннях товарів, плата за користування такими приміщеннями сплачується в сумі 350 грн. за одну добу.

Відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів на виконання умов договору про надання юридичних послуг ТОВ "ЮКК - України" позивачу були надані юридичні послуги відповідно до додаткової угоди № 1 від 22.09.2014, Додаткової угоди № 2 від 14.11.2014, що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг.

Відповідно до вказаних документів позивач поніс витрати на сплату юридичних послуг, загальна вартість яких склала 30 000, 00 грн.

Відповідно статті до Закону України № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно із законом розмір компенсації, яку сторона, що програла, виплачує стороні, на користь якої ухвалено рішення в справі, не може перевищувати 40% установленої законом мінімальної місячної зарплати за 1 годину участі в справі особи, котра надавала правову допомогу. Станом на сьогодні, зважаючи на положення закону про держбюджет на 2015 рік, максимальний розмір компенсації послуг юриста становить 486,8 грн./1 год.(40 % від 1218 грн.- мінімальної заробітної плати).

При розрахунку суми компенсації за надання правової допомоги, в даному випадку заявлена ТОВ "ЮКК - України" сума компенсації становить 30 000 грн.

Адвокат повинен письмово, приклавши докази, чітко викласти, коли і якого роду була надана допомога, вказати докладний перелік складених процесуальних та інших документів, даних рекомендацій, задіяних для цього ресурсів і т.д. чітко встановити кількість часу, витраченого на участь у засіданні (час фіксується технічними засобами і журналом судового засідання).

Ні в позовній заяві, ні в доданих до неї документах позивачем не визначено вартість кожної послуги окремо із розрахунку за 1 годину витраченого часу. Позивач лише зазначає, що вартість одного судового засідання становить 4000 грн. , що суперечить Закону № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах". Відповідно виникає обґрунтований сумнів в можливому спекулюванні з боку захисника та його підопічного (наприклад, коли через суд намагаються повернути надумані й надмірно завищені витрати на оплату таких послуг).

Крім того, Закон передбачає, що "компенсація витрат на правову допомогу виплачується за рахунок державного бюджету в межах видатків, передбачених Державній судовій адміністрації України на здійснення правосуддя місцевими загальними та місцевими адміністративними судами". Тому позовна вимога позивача про стягнення саме з Полтавської митниці ДФС, а не з Державного бюджету України на користь позивача коштів на відшкодування послуг, наданих юристом ТОВ "Юридична КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ Україна" не відповідає нормам чинного законодавства й не може бути задоволена.

Частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач довів відсутність своєї вини у порушенні зобов'язань та подав матеріалів та доказів, які спростовували твердження позивача, які були викладені останнім у позовній заяві.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно до приписів статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За приписами статей 193 Господарського Кодексу України, та 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до приписів статей 19-20 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахист є застосування особою засобів протидії, як не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Межі здійснення цивільних прав визначені приписами статті 13 ЦК України, а саме:

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція; у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно приписів статті 10 ЦК України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмові у задоволення позовної заяви. Згідно до приписів ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засада змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Статями 33- 34,36 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд оцінює докази згідно приписів статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи господарський спір суди зобов'язані достеменно встановити сам факт виконання договірних зобов'язань оскільки з'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору на впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 '' Про судове рішення '' рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно до ч.1 статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

У нарадчій кімнаті суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до приписів статей 32-34, 36, 38 ГПК України у встановленому порядку не подано належних доказів на підставі яких він обгрнтовував обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивач не підтвердив обґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 2442.64 грн.00 + 1827,00 коп.= 4269,64 грн. -т.1,а.с.130; т.2 а.с. 7 при відмові у задоволенні позову покладаються на позивача.

Згідно до приписів статті 614 ЦК України відповідач довів відсутності вини як підстави відповідальності за порушення договірних зобов'язань та спростував доводи позивача на підставі яких останній доводив обставини заявлених вимог.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку позов повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд 14.07.2015 року оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким у задоволені позов відмовлено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4 - 4⁷, 22,28,32 - 34, 36,43-44,49,69,82¹ , 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові повністю.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 21.07.2015 року

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.