КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : №823/3125/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів : Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року, позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуваний наказ «Про припинення державної служби ОСОБА_2.» прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра юстиції України від 23.09.2014 №2097/к "Про припинення державної служби ОСОБА_2."

Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з 23.09.2014.

Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 76634 грн. 25 коп. без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов'язкових платежів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Міністерства юстиції України від 26.03.2013 №356/к ОСОБА_2 призначений на посаду начальника Головного управління юстиції у Черкаській області. Присяга державного службовця прийнята 01.09.2003, є державним службовцем 9 рангу.

Голова Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 звернувся 20.06.2014 із зверненням за вих. №661/01/01-45 до Міністра юстиції України щодо розгляду питання відповідності займаній посаді ОСОБА_2 - начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, а також звернення від 20.06.2014 №661/01-01-45 голови Черкаської обласної державної адміністрації ОСОБА_3 Міністром юстиції України прийнятий наказ від 11.09.2014 № 1976/к «Про проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_2.» у період з 15.09.2014 по 17.09.2014.

На виконання наказу Міністерства юстиції України від 11.09.2014 №1976/к проведено службове розслідування та 17 вересня 2014 року складений акт стосовно ОСОБА_2, в якому зазначений висновок про те, що начальником Головного управління юстиції ОСОБА_2 допущені порушення вимог ст. 10 Закону України «Про державну службу», положень Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», п. 11 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2011 року №1707/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 23 червня 2011 року за №759/19497, що, в свою чергу є порушенням Присяги державного службовця, передбаченої ст.17 Закону України «Про державну службу».

Наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2014 №2097/к припинено державну службу ОСОБА_2, начальника Головного управління юстиції у Черкаській області та звільнено його із займаної посади за порушення Присяги державного службовця на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу».

16 жовтня 2014 року Міністерством юстиції України прийнятий наказ №1890/к «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 23.09.2014 №2097/к «Про припинення державної служби ОСОБА_2.».

Надаючи правову оцінку обставинам справи, необхідно виходити з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну службу», основними обов'язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України, забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції, безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників, сумлінне виконання своїх службових обов'язків.

Зазначене у статті 10 вищевказаного Закону, сумлінне виконання своїх обов'язків, міститися і в присязі державного службовця, текст якої наведено у ч. 2 ст. 17 Закону, а саме, «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов 'язки».

Аналізуючи текст присяги, можна дійти висновку, що в основу поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення присяги. Тому, складаючи присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов 'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов 'язків.

Тобто, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов 'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну службу», за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка на строк до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Отже, як порушення присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв 'язку з порушенням присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером дисциплінарних або інших правопорушень.

Таким чином, звільнення за порушення присяги застосовується у разі, вчинення державним службовцем проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення присяги.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 09.07.2013 року №21-217а13.

Дорученням Міністра юстиції від 29.08.2013 №6.2-32/1950 начальників головних управлінь зобов'язано брати участь у засіданнях колегій, які проводяться місцевими державними адміністраціями.

Статтею 31 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено обов'язкову взаємодію місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень у сфері управління з відповідними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.

Положенням про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 23.06.2011 №1707/5 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), закріплений принцип взаємодії головного управління юстиції з територіальними органами міністерств та іншими органами центральних органів виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування (пункт 8 Положення) та обов'язок представлення головного управління юстиції начальником головного управління юстиції у відносинах з іншими органами (пункт 11 Положення).

Вказане також підтверджується пунктом 11.4 Положення відповідно до якого начальник управління забезпечує виконання головним управлінням юстиції Конституції та законів України, указів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мін'юсту та доручень Міністра юстиції України, розпоряджень голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Відповідно до вищезазначених норм керівники територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підзвітні і підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій.

Порушення вищенаведених норм позивачем підтверджується наступними доказами.

Відповідно до листа Черкаської обласної ради від 14.07.2015 №01.-16/798 з лютого 2014 року по вересень 2014 відбулося 9 засідань сесій Черкаської обласної ради шостого скликання та чотири засідання президії обласної ради.

Згідно до списків реєстрації запрошених осіб на засіданні сесій та президії обласної ради начальник Головного управління юстиції в Черкаській області ОСОБА_2 участі у зазначених засіданнях не брав.

Відповідно листа Черкаської обласної державної адміністрації від 14.07.2015 №849/01-42, ОСОБА_2, який перебував на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області, не був присутній на жодній з чотирнадцяти координаційних нарад голови облдержадміністрації, територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в області, які відбувалися в період з 14.04.2014 по 15.09.2014 року.

Також у період з січня по вересень 2014 року ОСОБА_2 прийняв участь лише в одному із трьох проведених засідань колегії облдержадміністрації, яке відбулося 29.01.2014.

Представник відповідача пояснив, що в деяких списках значиться прізвище Заступника Начальника Головного управління юстиції ОСОБА_5, в зв»язку з тим, що позивач систематично не з»являвся на наради.

Зазначеним підтверджує порушення позивачем пунктів 8 та 11 Положення про Головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі Позивачем, та свідчить про не сумлінне виконання покладених на останнього службових обов'язків, що є порушенням ст. 10 Закону та відповідно і порушенням присяги.

Дорученням Міністра юстиції від 10.12.2013 №6.2-32/3162 щодо контролю за діяльністю територіальних органів юстиції начальникам управлінь юстиції було наказано запровадити практику постійних, не рідше двох разів на місяць, робочих зустрічей із начальниками територіальних органів юстиції, та проводити інспекторські перевірки діяльності кожного територіального органу не рідше одного разу на місяць. Натомість за період з 01.03.2014 до 31.07.2014 ОСОБА_2 було проведено лише три зустрічі з начальниками, територіальних управлінь юстиції.

Позивач зазначав, що здійснив ряд відряджень, на виконання п. 1 доручення Міністра юстиції від 10.12.2013 №6.2-32/3162, посилаючись на копії наказів, проте, колегія суддів наголошує на тому, що позивач систематично не проводив робочих зустрічей та інспекторських перевірок, що підтверджує порушення позивачем п. 1 доручення Міністра юстиції від 10.12.2013 №6.2-32/3162 та свідчить про не сумлінне виконання покладених на останнього службових обов'язків, що є порушенням ст. 10 Закону України «Про державну службу» та порушенням присяги.

Крім того, колегія вважає, що є безпосередній прямий зв»язок між наступним порушенням позивача та відсутністю робочих зустрічей та інспекторських перевірок.

Щодо недотримання позивачем вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та пункту 15 наказу Міністерства юстиції України від 12.02.2014 №32/7 «Про затвердження Плану заходів щодо попередження та профілактики корупційних правопорушень в апараті Міністерства юстиції та територіальних органах юстиції на 2014 рік» необхідно зазначитинаступне.

Вказаними нормами передбачено проведення службових розслідувань (перевірок) щодо кожного факту порушення державними службовцями апарату Міністерства юстиції та територіальних органів юстиції законодавства про державну службу, антикорупційного законодавства, вчинення корупційного правопорушення з метою виявлення причин та умов, що сприяли недодержанню вимог законодавства та вчиненню вказаного правопорушення.

Аналіз проведених службових розслідувань, проведених Головним управлінням юстиції у Черкаській області за фактом порушення кримінальних проваджень відносно працівників органів юстиції Черкаської області протягом 2014 року, вказує на їх низьку ефективність та формальний характер, оскільки вони не відображають головної мети такого службового розслідування, а саме, виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню вимог Закону. Так, у більшості актів (8 із 10) відсутні пояснення осіб, щодо яких проводилось службове розслідування. Крім того, у висновках службових розслідувань відсутні причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення. Водночас суть такого висновку зводиться до того, що комісія не вбачає порушень антикорупційного законодавства.

Службові розслідування відносно позивача про вчинення злочинів проводились: - щодо акту службового розслідування від 07.05.2014 відносно начальника державної виконавчої служби Чигиринського районного управління юстиції за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - такі порушення були вчинені 22.07.2013,10.06.2013,22.07.2013 та 23.07.2013; - щодо акту службового розслідування від 19.02.2014 відносно начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції Черкаської області, злочин передбачений ч. 4 ст. 368 КК України було скоєно 22.04.2014 року. Соснівським районним судом м.Черкаси винесено вирок від 28.11.2014 справі №712/11516/14-к, яким вказану посадову особу засуджено до 7 років позбавлення волі; - щодо акту від службового розслідування від 07.03.2014 відносно начальника реєстраційної служби Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України - таке порушення вчинено 12.02.2014 року; - щодо акту службового розслідування від 29.05.2014 відносно начальника Смілянського міського відділу державної виконавчої служби Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України - таке порушення вчинено 22.04.2014 року; - щодо акту службового розслідування від 21.03.2014 відносно головного спеціаліста сектору державної реєстрації речових права на нерухоме майно реєстраційної служби Чорнобаївського районного управління юстиції за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України - таке порушення вчинено 14.03.2014 року; - щодо акту службового розслідування від 28.04.2014 відносно старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Корсунь-Шевченківського районного управління юстиції, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України - таке порушення вчинено в період з 02.10.2013 по 01.04.2014; - щодо акту службового розслідування від 19.06.2014 відносно старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Канівського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України - таке порушення вчинено за період грудня-вересня 2014 року; - щодо акту службового розслідування від 24.03.2014 відносно державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чорнобаївського районного управління юстиції за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та ч. 1 ст. 364 КК України - таке порушення вчинено у грудні 2013 року.

Вищевказане свідчить, що вчинення корупційних правопорушень, відбувалось за час перебування позивача на посаді начальника Головного управління юстиції у Черкаській області.

Зокрема, така кількість корупційних злочинів за час перебування ОСОБА_2 на посаді, також стає зрозумілою враховуючи, проведення відносно нього досудового слідства у кримінальному проваджені за №42014250010000025, яке розпочате 03.04.2014 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а саме, за фактом умисного надання ОСОБА_2 дозволу та реалізації на прилюдних торгах земельної ділянки по вул. Рибальській в с.Червона Слобода з недобудованим 3-х поверховим будинком, що належить ОСОБА_6 без проведення оцінки вартості вказаного будинку.

Щодо відсутності фінансового, логічного та арифметичного контролю декларацій про майно, доходи, витрат і зобов'язань фінансового характер, чим порушено вимоги статті 12 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та положень Порядку здійснення логічного та арифметичного контролю декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, затвердженого спільним наказом Міністерства фінансів та Міністерства юстиції від 20.05.2014 №586/784/5 необхідно зазначити таке.

За результатами службового розслідування встановлено ряд звільнених осіб, які не подали декларації. Також встановлено ряд випадків, коли не здійснювався логічний та арифметичний контроль цих декларацій, а відтак, пов'язаний з ним комплекс заходів, не здійснювався, службові розслідування не проводились, правоохоронні органи не повідомлялись, що є безпосереднім порушенням норм Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Відповідно до п. п. 2., 3, розділу III вказаного Порядку, у разі встановлення за результатами передбачених цим Порядком заходів ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє про це керівника державного органу. Керівник в свою чергу надсилає повідомлення до правоохоронних органів за своїм підписом.

Проте, ОСОБА_2 таких повідомлень не надсилалось, що також свідчить про не сумлінне виконання, своїх обов'язків останнім, яке полягає в не здійсненні контролю за здійсненням логічного та арифметичного контролю декларації про майно, доходи, що в свою чергу, свідчить про порушення присяги.

У статті 5 ЗУ «Про державну службу» зазначено, що державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов'язки не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Наказом Головного управління Державної служби України від 04.06.2010 №214 були затверджені Загальні Правила поведінки державного службовця, відповідно до п. 1.4. яких, суспільне призначення державної служби полягає в забезпеченні ефективного здійснення завдань і функцій Української держави шляхом сумлінного виконання державними службовцями покладених на них службових обов'язків.

В п. 1.5. Правил зазначено, що поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина, визначених Конституцією України і законами України.

Згідно п. 1. 6 Правил, державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом.

Відповідно п. 2.4 Правил, державний службовець повинен сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків. Державний службовець зобов'язаний не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.

Згідно до п. 2.5 Правил, державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця.

Проте у зверненні народного депутата України ОСОБА_7 від 17.07.2014, повідомляється про надходження численних звернень громадян м. Черкаси та Черкаської області, зі скаргами, щодо неефективної роботи Головного управління юстиції у Черкаській області, та ОСОБА_2

Крім того, на адресу Міністерства юстиції України, надійшов лист Голови Черкаської обласної державної адміністрації від 20.06.2014 №661/01/01-45 у якому, також зазначається про системні недоліки в роботі позивача, які формують негативну думку громадськості, щодо реалізації державної правової політики в області. У листі зазначається про неналежний контроль за роботою структурних підрозділів Головного управління юстиції у Черкаській області, що призвело до наявності кримінальних проваджень стосовно державних виконавців та працівників реєстраційної служби.

Зазначені обставини також підтверджується зверненням громадських організацій м.Черкаси, таких як «Народна Самооборона», «Правий сектор», «Самооборона Майдану в Черкаській області», «Комітет по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю» де, зокрема зазначається про факти поборів, здирництва, та реалізації незаконних схем начальником Головного управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, наявне порушення статті 5 ЗУ «Про державну службу» та Правила поведінки державного службовця, оскільки позивач вчинив дії, які негативно вплинули на його репутацію державного службовця та авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, що в свою чергу, свідчить про порушення присяги.

Необґрунтованим також є висновок суду першої інстанції про неможливість звільнення за порушення присяги державного службовця особи, яка перебуває на лікарняному, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Положення КЗпП України не розповсюджується на правовідносини між Міністерством юстиції і позивачем, оскільки трудові відносини між ними не оформлялися.

Трудові відносини з Міністерством юстиції у такому випадку відсутні, так як відсутні ознаки, якими вони характеризуються: підпорядкування особи внутрішньому трудовому розпорядку, встановленому роботодавцем, виплата останнім заробітної плати та коштів у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, зберігання та ведення роботодавцем трудової книжки працівника тощо.

Стосовно позивача Мін'юст не вчиняв жодних дій щодо виплати йому заробітної плати та коштів у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, не поширював щодо нього дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не зберігав його трудову книжку і не забезпечував її ведення.

Оскільки Міністерством юстиції з позивачем трудовий договір не укладався, то посилання останнього на звільнення його з порушенням Кодексу законів про працю України є безпідставним.

Крім того, у роз'ясненнях, що містяться на офіційному сайті Національного агентства України з питань державної служби щодо звільнення державного службовця за порушення Присяги на лікарняному зазначено, що статтею 30 Закону України «Про державну службу», зокрема пунктом 6, визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Слід зазначити, що статтею 30 вказаного Закону, не передбачено положення щодо строків припинення державної служби, за цією підставою.

Статтями 148 та 149 Кодексу законів про працю України встановлені строки та порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Також відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Водночас, звільнення з займаної посади за порушення Присяги державного службовця здійснюється відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу», а не з підстав, визначених статтею 40 КЗпП України.

Закон України «Про державну службу» не містить обмежень щодо неможливості звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Враховуючи викладене, строки припинення державної служби відповідно до пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу» мають визначатись виходячи з конкретного випадку після встановлення факту порушення Присяги, а також таке припинення державної служби може відбуватись в період тимчасової непрацездатності особи.

Крім того, щодо обставини, що не були відомі та встановлені під час службового розслідування необхідно звернути увагу на тье, що що відповідно до п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N950 від 13.06.2000, відносно державних службовців може бути проведено службове розслідування, тобто ця вимога не носить обов'язковий характер, а тому не зобов'язує відповідача проводити таке розслідування при вирішенні питання про звільнення державного службовця у разі порушення ним присяги, несумлінного виконання своїх службових обов'язків.

Разом з апеляційною скаргою, апелянтами подано клопотання про зупинення виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року до закінчення апеляційного провадження у вказаній справі, мотивуючи тим, що відповідно до частини першої статті 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно, проте, наявні підстави для зупинення виконання вказаного судового рішення. Підставою для звільнення ОСОБА_2 є припинення державної служби на підставі пункту 6 статті 30 Закону України «Про державну службу».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про те, що у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про зупинення виконання постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року необхідно відмовити, оскільки, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються апеляційною інстанцією, оскільки вирішення такого питання відноситься до компетенції Вищого адміністративного суду України.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Черкаській області - задоволити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї постанови у повному обсязі, тобто з 04 серпня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено - 03 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.