ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року (о 16 год. 15 хв.)

Справа № 808/1640/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4

до Запорізької митниці ДФС України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та Управління Державної казначейської служби України в Ленінському районі

про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС України (далі – митниця, відповідач), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації (далі – Департамент) та Управління Державної казначейської служби України в Ленінському районі, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача по неповерненню позивачу сплачених витрат за зберігання транспортного засобу на складі відповідача у сумі 14 964,65 грн.;

зобов’язати відповідача повернути позивачу витрати за зберігання транспортного засобу на складі відповідача у сумі 14 964,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації за № 03/2-579 митне оформлення автомобіля закінчено 08.07.2013, але Департамент не може надати позивачу автомобіль, тому що повинен сплатити за зберігання автомобіля складі Запорізької митниці, однак кошти на ці видатки кошторисом не передбачені. Станом на 08.08.2013 зазначений автомобіль перебував на складському обліку 140 днів (з 12.11 2012 до 12.08.2013), відповідно до уніфікованої митної квитанції МД-1 від 08.08.2013 плата за його зберігання на складі митного органу склала 14 964,65 грн. У зв’язку з тим, що Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації не мав коштів, 19.07.2013 позивач взяв кредит на суму 11 000,00 грн. в ПАТ «Дельта Банк» та сплатив на рахунок Запорізької митниці повну плату за зберігання автомобіля у сумі 14 964,65 грн., щоб отримати у користування автомобіль, що підтверджується квитанцією № к13\с\69 від 12.08. 2013. Вказує, що 05.02.2014 набрало чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.01.2014 №21р, яким передбачено не включення до строку зберігання на складах органів доходів і зборів вантажів (товарів), визнаних гуманітарною допомогою, строку їх перебування на таких складах у період з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів», а саме з 02.12.2012 до 01.07.2014. На підставі даного розпорядження, позивач звернувся до митниці із заявою про повернення плати за зберігання транспортного засобу, однак, відповідачем відмовлено у поверненні грошей, мотивуючи тим, що Міністерство доходів та зборів не має механізму повернення грошей. Вважає дану відмову незаконною та необґрунтованою, тому що відповідно до розпорядження КМУ від 15.01.2014 за №21р строк зберігання товарів, визнаних гуманітарною допомогою на складах органів і зборів у період з 02.12.2012р. по 01.07.2014 р не включається до строку зберігання товарів на складах митниці та плата за зберігання не нараховується.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих суду запереченнях від 17.07.2015 №716/92/08-70-10 (вх. №30255). Зокрема, вказує, що власником транспортних засобів, визначених гуманітарною допомогою, є держава в особі Департаменту, і вона залишається ним поки цими транспортними засобами користуються інваліди, які їх отримали безоплатно. Вказує, що митне оформлення гуманітарного автомобілю здійснюється отримувачем гуманітарної допомоги згідно Закону України «Про гуманітарну допомогу», тобто Департаментом зі звільненням від сплати митних платежів (зокрема, мита) відповідно до ст. 6 вказаного Закону та ст. 287 Митного кодексу України. При цьому, збір за зберігання товару на складі митниці не відноситься до податків (митних платежів), законодавством не передбачено звільнення від сплати такого збору у даному випадку. Зазначає, що митне оформлення здійснював Департамент, квитанція МД-1 про сплату збору за зберігання також оформлена на Департамент та підписана представником Департаменту ОСОБА_5, таким чином, вважає, що саме останній здійснив митниці оплату за зберігання на складі митниці транспортного засобу "RENAULT GRAND SCENIC", отже, правовідносин щодо митного оформлення й сплати збору за зберігання товару на складі митниці між ОСОБА_1 та митницею не виникало, дані відносини виникли й тривали між митницею та Департаментом, а тому з позовом звернувся неналежний позивач. Щодо посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.01.2014 №21р зазначає, що на момент отримання вказаного Розпорядження транспортний засіб «Рено» вже було видано 12.08.2013 зі складу митниці Департаменту на підставі квитанції МД-1 зі сплати збору за зберігання на складі митниці у загальному порядку. На підставі викладеного та враховуючи, що на день звернення легковий автомобіль, який ввезений у якості гуманітарної допомоги позивачу, не зберігається на складі митниці, вважає, що підстави для повернення коштів з Державного бюджету України відсутні та просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Департаменту у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та пояснив, що оскільки у Департаменті кошти на видатки зі сплату збору за зберігання товару на складі митниці кошторисом не передбачені, Департамент з приводу цього питання неодноразово просив Мінсоцполітики надати роз’яснення щодо подальших дій Департаменту. Вказує, що Департамент звертався до відповідача щодо звільнення отримувачів гуманітарної допомоги від відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів(вантажів гуманітарної допомоги) на складі митного органу, однак вирішення цієї проблеми залишалося відкритим, що призводило до порушення права інваліда з дитинства 3 групи ОСОБА_4 на отримання автомобіля "RENAULT GRAND SCENIC", визнаного гуманітарною допомогою. Пояснює, що механізм сплати коштів за зберігання автомобілю на складі митного органу був зумовлений тим, що у Департаменті відсутні видатки на їх сплату, та відповідно розрахунок відбувався між митнецею та набувачем ОСОБА_4 без залучення третьої сторони - Департаменту, тобто за зберігання вказаного автомобіля Департаментом кошти не сплачувались.

Представник третьої особи Управління Державної казначейської служби України в Ленінському районі в судове засідання не з’явився, проте 24.07.2015 надав суду клопотання (вх. №31194) про розгляд справи без його участі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, судом встановлені наступні обставини.

В листопаді 2012 року легковий автомобіль "RENAULT GRAND SCENIC", ідентифікаційний номер кузоваVF1JM02D531972433, 2007 року випуску, з об'ємом двигуна 1461 куб.см, в якості гуманітарної допомоги для інваліда з дитинства 3 групи ОСОБА_1 був ввезений на митну територію України й знаходився під митним контролем.

Листом від 05.03.2013 №03/2-14/28 Департамент звернувся до відповідача, в якому у зв'язку з припиненням повноважень комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України, неможливістю митного оформлення у найближчий час, просив відповідача прийняти вказаний автомобіль на склад митниці, у зв'язку з закінченням терміну зберігання під митним контролем.

15.03.2013 Департаментом передано автомобіль на склад митниці, про що було складено акт приймання-передавання №10.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 304 від 24.05.2013 легковий автомобіль "RENAULT GRAND SCENIC" визнано гуманітарною допомогою для ОСОБА_1

Митне оформлення даного товару було здійснено Департаментом 08.07.2013 за МД №112010000/2013/001876. Проте, автомобіль Департаменту видано не було, оскільки останнім не було сплачено збір за зберігання товару на складі митниці у розмірі 14 964,65 грн., визначений в уніфікованій митній квитанції за формою МД-1 серія КВ №160097 від 12.08.2013, яка була видана уповноваженій особі Департаменту.

12.08.2013 Департамент звернувся до відповідача з листом №03/2-579, в якому просив видати гуманітарний автомобіль зі складу митного органу одержувачу ОСОБА_1, а також надав довіреність від 12.08.2013 щодо уповноваження позивача отримати отримати гуманітарний автомобіль для забезпечення його, як інваліда 3 групи, який перебуває на обліку в Департаменті, спецавтотранспортом.

12.08.2013 позивачем сплачено у повному обсязі збір за зберігання товару на складі митниці у розмірі 14 964,65 грн., що підтверджується також квитанцією №k13/C/69, випискою по рахунку та не заперечується представником відповідача, у зв’язку із чим позивачем зі складу митниці було отримано легковий автомобіль "RENAULT GRAND SCENIC", про що підписано акт прийому-передачі з відповідального зберігання від 12.08.2015.

У березні 2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо повернення коштів за зберігання транспортного засобу на складі митниці, проте своїм листом від 11.03.2015 №37/12/08-70-05 митниця повідомила позивача, що на момент отримання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.01.2014 №21р транспортний засіб «Рено» вже було видано 12.08.2013 зі складу митниці Департаменту на підставі квитанції МД-1 зі сплати збору за зберігання на складі митниці у загальному порядку. Крім того, у згадуваному листі відповідача зазначено, що відповідно до листа Міндоходів від 03.03.2014 №5252/7/99-99-05-05-17 повернення коштів, сплачених як відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митниці, не передбачено Митним кодексом України. На підставі викладеного та враховуючи, що на день звернення автомобіль "RENAULT GRAND SCENIC", ідентифікаційний номер кузоваVF1JM02D531972433 не зберігається на складі митниці, вважає, що підстави для повернення коштів з Державного бюджету України відсутні.

Вважаючи протиправною бездіяльність митниці по неповерненню позивачу сплачених витрат за зберігання транспортного засобу на складі, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням наданим у ст. 1 Закону України «Про гуманітарну допомогу» №1192-XIV від 22.10.1999 гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров'я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог статті 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації";

отримувачі гуманітарної допомоги - такі юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги;

набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається.

Статтею 238 Митного кодексу України встановлено, що обов'язковій передачі органу доходів і зборів для зберігання підлягають: 1) товари, не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законодавством заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України у день їх ввезення; 2) товари, що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають оподаткуванню митними платежами, якщо вони не сплачені; 3) товари, які до закінчення встановлених статтею 204 цього Кодексу строків тимчасового зберігання під митним контролем на складах тимчасового зберігання, складах організацій - отримувачів гуманітарної допомоги, митних складах не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму або такі, що декларувалися, але щодо яких після закінчення строків зберігання під митним контролем двічі надавалася відмова у митному оформленні в порядку, встановленому цим Кодексом; 4) товари, граничний строк перебування яких під митним контролем на території зони митного контролю закінчився; 5) товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничних строків, встановлених статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 239 Митного кодексу України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. При цьому відшкодування витрат на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 6 частини п'ятої статті 238 цього Кодексу, здійснюється з урахуванням положень частини третьої статті 243 та частини третьої статті 541 цього Кодексу. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Статтею 242 Митного кодексу України передбачено, що товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Розмір відшкодування за зберігання легкових автомобілів, мікроавтобусів (максимальна вага яких не перевищує 3500 кг і кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує восьми) складає 10 євро за добу, згідно із Розмірами відшкодувань за зберігання на складах митних органів товарів і транспортних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 № 731.

Механізм відшкодування витрат митних органів за зберігання товарів, транспортних засобів визначає Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів затверджений Наказом Міністерства фінансів України 15.06.2012 № 731 (далі по тексту – Порядок № 731).

Відповідно пунктів. 1, 2, 6, 10 р. 2 Порядку № 731 відшкодування витрат митному органу оформлюється уніфікованою митною квитанцією МД-1 (далі - УМК МД-1), яка заповнюється в порядку, встановленому законодавством.

Витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених цим Порядком).

Видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи уніфікованої митної квитанції за формою МД-1 серія КВ №160097 від 12.08.2013 платником витрат митному органу за зберігання на складі митного органу товарів і транспортних засобів, зокрема легкового автомобіля "RENAULT GRAND SCENIC", ідентифікаційний номер кузоваVF1JM02D531972433, 2007 року випуску, зазначено Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації, оскільки останній є власником автомобіля.

Відповідно до п. 42 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 19.07.2006 за бажанням інвалідів головні управління соціального захисту можуть забезпечувати їх автомобілями, ввезеними в Україну і визнаними в установленому порядку гуманітарною допомогою, без права продажу, дарування, передачі (в тому числі за довіреністю) іншій особі. Автомобілями, отриманими головними управліннями як гуманітарна допомога, інваліди (за їх бажанням або за бажанням законних представників недієздатних інвалідів), діти-інваліди (за бажанням їх законних представників), які перебувають на обліку в головних управліннях соціального захисту та управліннях виконавчої дирекції, забезпечуються безоплатно в порядку черговості.

Автомобіль, отриманий головним управлінням соціального захисту як гуманітарна допомога для конкретного інваліда, який перебуває на обліку, видається безоплатно такому інваліду (за його згодою або за згодою законного представника недієздатного інваліда), дитині-інваліду (за згодою її законного представника) незалежно від черговості на десятирічний строк, визначений з дати видачі, із зняттям з обліку.

Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що автомобілі, отримані органами соціального захисту населення як гуманітарна допомога,що надаються інваліду, не є власністю останнього, а надаються виключно йому в користування. Власником таких автомобілів є держава в особі органів соціального захисту населення.

Таким чином, сума коштів за зберігання транспортного засобу на складі митниці, відповідно до норм чинного законодавства, повинна сплачуватись власником або уповноваженою особою, а саме Департаменту, при цьому, чинним законодавством взагалі не встановлено та не покладено обов'язку сплачувати витрати за зберігання на складі митного органу фізичною особою-інвалідом, що перебуває на обліку для забезпечення автомобілем в органах соціального захисту населення.

Разом із тим, судом встановлено, що витрати за зберігання транспортного засобу фактично сплачені позивачем, який по суті не є власником автомобіля чи уповноваженою особою Департаменту - власника автомобіля, на якого законодавством і покладаються відповідні витрати.

Факт сплати витрат саме позивачем (інвалідом) підтверджують квитанція №k13/C/69 від 12.08.2013 на суму 14 964,65 грн., виписка по рахунку, пояснення представника Департаменту та не заперечується представником відповідача.

Як встановлено з пояснень представника третьої особи, кошти за зберігання автомобілів на складах митних органів Департаментом не сплачувались та не передбачені в його кошторисі чинним законодавством.

Згідно із розпорядженням №21-р від 15.01.2014 «Деякі питання зберігання вантажів (товарів), визнаних гуманітарною допомогою, на складах органів доходів і зборів» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства доходів і зборів, Міністерства фінансів та Міністерства соціальної політики щодо не включення до строку зберігання на складах органів доходів і зборів вантажів (товарів), визнаних гуманітарною допомогою, строку їх перебування на таких складах у період з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» до 1 липня 2014 року.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів» № 5463-VI від 16.10.2012 набрав чинності 02.12.2012.

Тобто, в період з 02.12.2012 по 01.07.2014 строк перебування вантажів (товарів), визнаних гуманітарною допомогою, не включався до строку їх зберігання на складах органів доходів і зборів.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що оскільки сума коштів за зберігання транспортного засобу на складі митниці, відповідно до норм чинного законодавства, сплачується власником або уповноваженою особою, а фактично була сплачена позивачем в сумі 14 964,65 грн., який не є власником чи уповноваженою особою, отже, відповідач не мав підстав для зарахування сплачених позивачем коштів як плати за зберігання автомобілю, оскільки позивач не є учасником договірних відносин між відповідачем та третьою особою Департаментом, та не є особою, яка зобов'язана сплачувати за зберігання товару на митному складі, а тому кошти підлягають поверненню на користь позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що за встановлених обставин митний орган не позбавлений права звернутися до Департаменту із вимогою про сплату коштів (витрат) за зберігання автомобіля на складі митного органу, оскільки такі кошти, всупереч покладеному обов'язку, Департаментом фактично не сплачувались.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Згідно із приписами ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправною бездіяльність Запорізької митниці ДФС України по неповерненню ОСОБА_4 сплачених витрат за зберігання транспортного засобу на складі Запорізької митниці ДФС України у сумі 14 964,65 грн.

Зобов’язати Запорізьку митницю ДФС України повернути ОСОБА_4 витрати за зберігання транспортного засобу на складі відповідача у сумі 14 964,65 грн.

Присудити на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак