ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 липня 2015 року письмове проваджкення № 826/6817/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Арсірія Р.О. розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний»

до Державної інспекції сільського господарства в Київській області

Державного інспектора сільського господарства в Київській області, головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області Сімчишина Євгена Олександровича

про визнання незаконними дій, скасування припису

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» (надалі по тексті - ТОВ «РСГП «Столичний», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Київській області (надалі по тексті - відповідач1), Державного інспектора сільського господарства в Київській області, головного спеціаліста відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням і охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Київській області Сімчишина Євгена Олександровича (надалі по тексту - відповідач2), в якому просить суд :

- визнати незаконними дії щодо винесення припису про усунення порушень вимог земельного законодавства №П 7/216 від 13.03.2015;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог земельного законодавства №П 7/216 від 13.03.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідачем з 24.02.2015 по 05.03.2015 проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства при здійсненні господарської діяльності ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний». За результатами вказаної перевірки складено уніфіковану форму акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 05.03.2015, видано припис про усунення виявлених порушень від 13.03.2015 № П 7/216.

Позивач вважає, що вищевказана перевірка проведена з порушеннями вимог чинного законодавства, документи інспекторського реагування, складені за її результатами є неправомірними, висновки, викладені в них не відповідають дійсності, є хибними, в зв'язку з чим дії щодо винесення припису від 13.03.2015 № П 7/216 є незаконними, а вказаний припис підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення припису про усунення виявлених порушень від 13.03.2015 № П 7/216, визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції сільського господарства в Київській області про усунення виявлених порушень від 13.03.2015 № П 7/216.

Відповідачі проти позову заперечували з підстав, наведених у письмових запереченнях, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

09.06.2015 сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищевикладене та керуючись приписами ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

13 березня 2015 року відповідачем, на наслідками перевірки стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель усіх категорій та форм власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний», винесено припис № П 7/216, яким позивача зобов'язано усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства у строк до 03.04.2015.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного припису та письмових заперечень відповідача, зобов'язання позивача усунути порушення вимог земельного законодавства ґрунтується на наступних обставинах.

Відповідач посилається на те, що:

1) більша частина земель (112 га) забруднена, а частина земель площею 0,75 га засмічена відходами;

2) у 2011 (до надання в оренду позивачу земельної ділянки), був знятий шар ґрунту без спеціального не те дозволу, чим порушено вимоги ст. 168 Земельного кодексу України;

3) станом на 2011 на земельній ділянці площею 0,6161 га знаходилось нерухоме майно, без оформленого на нього речового права;

4) відсутні відомості про прийняття відповідним органом, що затверджує проект землеустрою, рішень про внесення змін до проекту землеустрою;

5) позивачу відведена земельна ділянка не для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, а для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури;

6) втрати сільськогосподарського виробництва при виділенні земельної ділянки не розраховувались та не затверджувались. Як наслідок, вони (втрати) позивачем не сплачені;

7) аукціон не проводився;

8) в п. 14.7 договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012 не зазначена невід'ємна частина - проект відведення земельної ділянки;

9) у позивача відсутній проект відведення земельної ділянки;

10) відсутні 5 з 10 межових знаків;

11) зняття та перенесення ґрунтового покриву площею 1,4691 га здійснено позивачем в супереч ст. 168 Земельного кодексу України, а при цьому облаштовані водойми площею 0,4493 га.

Позивач, вважаючи безпідставними та не обґрунтованими, вказані вище порушення, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Нормативно-правовим актом, що визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля є Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» № 963 (надалі - Закон № 963).

Положеннями ч. 1 ст. 5 Закону №963 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Положення Державної інспекції сільського господарства України, затвердженого указом Президента України № 459/2011 від 13.04.2011 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» (надалі - Положення № 459/2011) державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно пп. «а» п. 4.1 Положення № 459/2011, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення.

Так, п. «а» - «в» ч. 1 ст. 6 Закону № 963 визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать:

- здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання; розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель; виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям; дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель; дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків; додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю;

- внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; обмеження або зупинення освоєння земельних ділянок у разі розробки корисних копалин, у тому числі торфу, проведення геологорозвідувальних, пошукових та інших робіт з порушенням вимог земельного законодавства України; припинення будівництва та експлуатації об'єктів у разі порушення вимог земельного законодавства України до повного усунення виявлених порушень і ліквідації їх наслідків; припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону;

- одержання в установленому законодавством порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань.

При цьому, відповідно до положень ст. 9 Закону № 963 державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, в тому числі і шляхом проведення перевірок.

Водночас, підзаконним нормативно-правовим актом, який визначає процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначає організаційні заходи, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок є Порядок № 132.

Відповідно до п. 1.3 та п. 1.4 Порядку № 132 інспекційні органи здійснюють планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю). Планові та позапланові заходи здійснюються шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок.

В п. 3.1 та п. 3.2 Порядку № 132 зафіксовано, що позаплановим заходом є захід державного нагляду (контролю), який не передбачений планом роботи інспекційного органу. Однією із підстав для здійснення позапланового заходу є: отримання заяв, скарг чи звернень фізичних та юридичних осіб, у яких міститься інформація про порушення суб'єктом господарювання вимог земельного законодавства (із обов'язковим зазначенням суті порушення). Позаплановий захід у таких випадках проводиться за наявності згоди Державної інспекції сільського господарства України на його проведення.

При цьому, в п. 3.6 Порядку № 132 передбачено, що перед здійсненням позапланового заходу інспекційний орган інформує у разі можливості суб'єкта господарювання про його проведення. Повідомлення про проведення позапланового заходу направляється з використанням засобів факсимільного зв'язку або про його проведення повідомляється телефоном. У разі неможливості своєчасного повідомлення суб'єкта господарювання про проведення позапланового заходу (через обмежені строки на його проведення, відсутність телефонного та факсимільного зв'язку, інформації про номери телефонів та місцезнаходження/місце проживання) захід проводиться без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання.

В той же час, п. 4.1 Порядку №132 визначено, що для здійснення планового чи позапланового заходу інспекційний орган видає наказ, який підписує керівник інспекційного органу чи посадова особа, що виконує його обов'язки. Наказ має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися відповідний захід, та предмет перевірки.

Водночас, в п .4.2 Порядку № 132 зафіксовано, що на підставі наказу інспекційний орган оформляє направлення на проведення планової/позапланової перевірки, яке підписується керівником чи заступником керівника інспекційного органу та засвідчується печаткою інспекційного органу.

Разом з тим, п.5.1 Порядку № 132 визначено, що державні інспектори, які беруть участь у здійсненні відповідних заходів, зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання чи уповноваженій ним особі або фізичній особі - підприємцю чи її представнику направлення на проведення планової/позапланової перевірки та службові посвідчення, що засвідчують їх особи, і надати їм копію направлення на проведення планової/позапланової перевірки, яка вручається вищезазначеним особам під підпис.

При цьому, в п. 5.2 Порядку №132 зафіксовано, що державні інспектори не мають права здійснювати відповідні заходи без наявності направлення на проведення планової/позапланової перевірки та службових посвідчень. Суб'єкти господарювання, що перевіряються, мають право не допускати державних інспекторів до проведення відповідних заходів, якщо вони не пред'явили документи, визначені п.5.1 цього розділу.

В п. 5.3 Порядку № 132 зафіксовано, що за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.07.2012 р. №424 «Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1289/21601).

Відповідно до положень ст. 10 Закону № 963 державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного суд врахував, що відповідач наділений правом проводити позапланові перевірки, в тому числі і без попереднього повідомлення суб'єкта господарювання про проведення такого заходу, за результатами яких складати акти та виносити обов'язкові до виконання приписи. Таким чином позовні вимоги в частині визнання незаконними дій щодо винесення припису про усунення порушень вимог земельного законодавства №П 7/216 від 13.03.2015 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Висновки припису оцінюються судом окремо та є доказом при розгляді позовної вимоги про скасування рішення органу владних повноважень.

В приписі від 13.03.2015 № П 7/216 зазначено, що у 2011 (до надання в оренду позивачу земельної ділянки), був знятий шар ґрунту без спеціального не те дозволу, чим порушено вимоги ст. 168 Земельного кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи відповідача, враховуючи наступне.

Зняття родючого шару ґрунту в 2011 ДП «Науково-дослідний виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» проводилось з розробкою відповідного проекту землеустрою, щодо зняття, перенесення, зберігання та використання родючого шару ґрунту, а законність дій по зняттю родючого шару ґрунту підтверджено листом-дозволом Головного управління Держкомзему у Київській області № 0704-3/16886 від 01.09.2011, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині є безпідставними.

Стосовно доводів відповідача з приводу того, що станом на 2011 на земельній ділянці площею 0,6161 га знаходилось нерухоме майно, без оформленого на нього речового права, суд зазначає таке.

Питання наявності на земельній ділянці, що надавалась в оренду позивачу нерухомого майна, а саме, нежитлової будівлі площею 0,6161 га та питання належності речових прав на неї, досліджувались в процесі розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний». Про це свідчить наявність в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» для будівництва експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури в межах Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, розробленому на замовлення позивача, на підставі договору № 8361 від 14.10.2011 ДП «Київський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою», копії Технічного паспорту на комплекс будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури, станом на 03.08.2011 року, підписаного начальником БТІ Києво-Святошинського району Київської області Лєвцовим В.В.

До того ж, як зазначає представник позивача та не спростовано відповідачем, в процесі проведення перевірки, пояснення стосовно згадуваної вище будівлі та її статусу, позивачем надавались, що підтверджено письмовими поясненнями уповноваженої особи ТОВ «РСГП «Столичний» вих. № 24 від 05.03.2015.

Крім того, підтвердженням вирішення питань, щодо речових прав на зазначену вище будівлю є Свідоцтво на право власності на нерухоме майно, комплекс будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури, бланк серія АБ № 801971, видане позивачу на підставі рішення № 176 від 13.11.2012 Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

За таких обставин, доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Стосовно не зазначення в п. 14.7 договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012, укладеному між позивачем та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області (зареєстрованому Управлінням Держкомзему у Києво - Святошинському районі Київської області в Державному реєстрі прав на землю та нерухоме майно за № 322240004000110 11.10.2012), як невід'ємної частини зазначеного Договору, Проекту відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Саме по собі не зазначення в п. 14.7 Договору Проекту відведення земельної ділянки не є порушенням ст. 15 Закону України «Про оренду землі», оскільки зазначена стаття Закону хоч і визначає невід'ємною частиною договору оренди землі проект відведення земельної ділянки, проте не встановлює обов'язку щодо його зазначення в тексті договору, що укладається.

Крім того Проект відведення земельної ділянки не визначений законом, як підстава набуття права користування на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків сторін, а є лише невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

Отже, право посвідчене державними актами, або іншими документами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування.

Відтак, з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України, наявність у відповідному правовстановлюючому акті певних недоліків, не є підставою для визнання правовідносин в цілому незаконними, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині є необґрунтованими.

Доводи відповідача з приводу того, позивачу відведена земельна ділянка не призначена для розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції, а призначена для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури, є безпідставними, враховуючи наступне.

Позивачу, на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 625 від 07.10.2010, видано «Свідоцтво про надання статусу оптового ринку сільськогосподарської продукції» № 2 від 07.10.2010.

Відповідно до розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, позивачу земельна ділянка надана для будівництва експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури.

Наведене вище цільове призначення, з огляду на визначення, які містяться в ст. 1 Закону України «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», п.п. 14.1.76 ст. 14 «Податкового кодексу», за своєю суттю, повністю відповідає визначенням, наведеним в ст. 22, 134, 149, 208 Земельного кодексу України, а саме: «для розміщення інфраструктури оптових ринків» та чинному законодавству України.

Зазначене підтверджено висновком державної експертизи землевпорядної документації від 19.06.2012 № 869 та висновком науково-правової експертизи при Інституті держави і права НАН України щодо відповідності законодавству України визначення цільового призначення земельної ділянки, наданої в оренду для розміщення оптового ринку сільськогосподарської продукції № 126/31-е від 30.03.2015.

Крім того, з огляду положення ст.ст. 20, 122, 123, 186 Земельного кодексу України та виходячи з формулювань розпорядження Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 1207 від 22.06.2012, а також текстових матеріалів Проекту відведення, тексту договору оренди земельної ділянки від 11.09.2012, укладеного між позивачем та Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області, зареєстрованому Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області в Державному реєстрі прав на землю та нерухоме майно за № 322240004000110 від 11.10.2012, змін до землевпорядної документації щодо зміни категорії земель, або зміни цільового призначення Земельної ділянки, наданої в користування ТОВ «РСГП «Столичний», які мали б бути додатково затверджені в порядку, передбаченому статтею 20 Земельного кодексу України та ст. 31 Закону України «Про землеустрій», не відбувалось.

Доводи відповідача з приводу того, що більша частина земель (112 га) забруднена, а частина земель площею 0,75 га засмічена відходами, судом відхиляються, враховуючи наступне.

У складі оптового ринку сільськогосподарської продукції, ескізним проектом його будівництва та містобудівним обґрунтуванням будівництва комплексу будівель і споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури на території Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, затвердженим розпорядженням Києво - Святошинської районної державної адміністрації Київської області № 613 від 10.02.2011 (надалі - МБО), передбачено будівництво більш ніж 35 великих об'єктів логістичної, торгової, презентаційної - виставкової, офісної, складської, та господарко-побутової направленості на загальній площі 157,424 га.

Враховуючи складну економічну ситуацію, позивач здійснює будівництво запланованої інфраструктури поетапно. При цьому, позивач відзначив, що саме з цих причин земельна ділянка надавалась в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» строком на 25 років.

Перевіряючими під час перевірки зазначені обставини не взято до уваги, не враховано, що частина земельної ділянки є будівельним майданчиком.

Стосовно доводів відповідача з приводу 5 з 10 межових знаків, що вказані як відсутні, суд зазначає наступне.

Як зазначає представник позивача та не спростовано відповідачем, в процесі проведення перевірки позивачем надавались пояснення стосовно неможливості встановити деякі межові знаки, у зв'язку з захопленням частини території земельної ділянки позивача сусідніми користувачами.

Зазначене підтверджено листом ДП «Київський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» вих. № 01/04-05/419 від 23.03.2015, в якому вказано, що під час проведення геодезичних робіт по перенесенню меж земельної ділянки встановлено, що частини земельної ділянки перебувають в фактичному користуванні інших землекористувачів, що в свою чергу унеможливлює доступ працівників Інституту для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

За таких обставин, доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

З приводу зняття та перенесення ґрунтового покриву площею 1,4691 га здійснено позивачем в супереч ст. 168 Земельного кодексу України, а при цьому облаштовані водойми площею 0,4493 га., суд зазначає наступне.

Облаштування технологічної водойми в північно-східній частині земельної ділянки проводилось в межах частини земельної ділянки, з якої до моменту влаштування згаданої водойми на підставі «Робочого проекту землеустрою щодо зняття, перенесення, збереження та використання родючого шару ґрунту, знятого та перенесеного з земельної ділянки Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» на якій здійснюється будівництво комплексу будівель та споруд оптового ринку сільськогосподарської продукції з об'єктами інфраструктури в межах Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області», розробленого ДП «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», та листа - дозволу Головного управління Держкомзему у Київській області № 0704-3/16886 від 01.09.2011 року, в межах чинного в Україні законодавства, було здійснено зняття та перенесення родючого шару ґрунту, внаслідок чого доводи контролюючого органу в цій частині є безпідставними.

В приписі зазначено про відсутність у позивача проекту відведення земельної ділянки та відсутність відомостей про прийняття відповідним органом, що затверджує проект землеустрою, рішень про внесення змін до проекту землеустрою. Дане твердження є безпідставним, оскільки відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» до управління Держземагентства у Києво- Святошинському районі для реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, переданий проект землеустрою.

Стосовно доводів відповідачів про втрати сільськогосподарського виробництва при виділенні земельної ділянки, які не розраховувались та не затверджувались і, як наслідок, вони (втрати) позивачем не сплачені, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1279, контроль за дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, здійснюють Держсільгоспінспекція та її територіальні органи. Територіальні органи Держкомзему в 5-денний строк з моменту затвердження розрахунку розміру втрат, які підлягають відшкодуванню, надсилають копію затвердженого розрахунку до відповідного територіального органу Держсільгоспінспекції для здійснення контролю за своєчасним відшкодуванням втрат.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів дотримання вимог порядку № 1279 від 17.11.1997, внаслідок чого обов'язок щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у позивача не настав, з урахуванням чого припис в цій частині є необґрунтованим.

Стосовно не проведення аукціону про передачу земельної ділянки в оренду, суд зазначає таке.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Частиною 2 вказаної статті Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

В свою чергу, в ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України законодавець визначив, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.

Оскільки як встановлено судом та не спростовано відповідачем з посиланням на належні та допустимі докази, позивач провадить діяльність з розміщення інфраструктури оптового ринку сільськогосподарської продукції (ринок «Столичний»), то доводи контролюючого органу про необхідність проведення аукціону є безпідставними.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваний припис не містить чіткого способу усунення порушень, які визначені в ньому. Зазначене суперечить вимогам до припису, що передбачені Порядком оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19.02.2013 року № 104 (надалі - Порядок №104).

Так, за змістом Порядку № 104 і, зокрема, додатку №1 до нього, припис повинен містити, окрім суті порушення земельного законодавства із зазначенням місцезнаходження земельної ділянки, категорії земель та її цільового призначення, стану земельної ділянки, статей, їх частин, пунктів (підпунктів, абзаців) законів та інших нормативно-правових актів, (вимоги яких порушено), також і визначення заходів, які необхідно здійснити для припинення порушення земельного законодавства, усунення його наслідків, строк їх виконання по кожному із заходів.

Однак у оскаржуваному приписі такі заходи взагалі не вказані, позивача зобов'язано усунути порушення земельного законодавства, але відповідачем при цьому не розкрито, яким чином вказані порушення усувати.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції сільського господарства в Київській області про усунення порушень вимог земельного законодавства №П 7/216 від 13.03.2015.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.О. Арсірій